ПРИВАТНІ АКЦІОНЕРИ «УКРНАФТИ» ПОКИ НЕ МОЖУТЬ ЗНАЙТИ СПІЛЬНОЇ МОВИ ІЗ ДЕРЖАВНИМИ

Ще пару тижнів тому практично всі акціонери ВАТ «Укрнафта» висловлювали хоча й стриману, та все ж надію, що їм удасться домовитися про пропорційне представництво приватних і державних акціонерів у спостережній раді «Укрнафти», про що в останніх випусках і розповідало «Дзеркало тижня». Та з наближенням часу проведення призначених на 15 листопада цього року загальних зборів акціонерів «Укрнафти» різкішими й полярнішими стають позиції та висловлювання зацікавлених сторін, тепер уже можна однозначно сказати — очевидного конфлікту інтересів акціонерів.

На початку цього тижня свою позицію цілком конкретно окреслили у ході прес-конференції представники приватних акціонерів, які консолідували свої пакети акцій, і тепер консолідований ними пакет акцій становить 41% статутного фонду ВАТ «Укрнафта».

Як пояснив віце-президент «УкрСиббанку» Ернест Галієв, приватні акціонери нічого не мають проти нинішнього правління ВАТ «Укрнафта». По-перше, тому, що правління — це виконавчий орган, який просто зобов’язаний підкорятися рішенням зборів акціонерів і спостережної ради ВАТ; а по-друге, для якихось серйозних заперечень щодо політики компанії потрібні вагомі підстави, кропіткий і предметний аналіз її діяльності. На жаль, запевняють приватні акціонери, які консолідували свої пакети акцій, на сьогодні жодних даних, крім статистичної звітності, вони не мають. І про політику компанії вони також найчастіше довідуються з засобів масової інформації.

Причиною того вони називають мале представництво приватних акціонерів у спостережній раді ВАТ «Укрнафта». Приміром, приватним і досить великим акціонерам «Укрнафти» було б цікаво ознайомитися з економічним обгрунтуванням багатьох спільних і зарубіжних проектів «Укрнафти». Можливо, вони й вигідні найбільшій нафтовидобувній компанії України. Та співвласники «Укрнафти» — приватні акціонери у цьому хотіли б переконатися напевно.

А поки що такої впевненості через відсутність повного обсягу інформації про діяльність нафтовидобувної компанії її приватні акціонери не мають.

Михайло Уотфорд, який також представляє приватних, та ще й зарубіжних акціонерів «Укрнафти», нагадав, що в деяких розвинених країнах акціонера —власника понад 10% акцій закон просто зобов’язує ввійти до складу спостережної ради ВАТ, акціями якої він володіє. В Україні ж чомусь навіть консолідований пакет акцій у понад сорок відсотків не забезпечує його власникам навіть пропорційної участі у спостережній раді «Укрнафти». Для громадянина Великої Британії це щонайменше дивно, для українців, хоч як сумно, — норма. Пан Уотфорд з обуренням вважає такий стан справ парадоксом української економіки і впевнений, що таке поводження з акціонерами аж ніяк не сприяє поліпшенню у світі ставлення до інвестиційного клімату в Україні. (Якоїсь хвилини здалося, що він навіть жалкує, що свого часу вклав кошти своєї компанії в акції ВАТ «Укрнафта»...) Так чи інакше, приватні акціонери одностайні в тому, що все, з чим вони мають справу, — в кращому разі, прикре непорозуміння або «підступи» несумлінних конкурентів із гвардії вітчизняних держчиновників.

В описуваній історії, до речі, українські чиновники встигли вже «відзначитися». Буквально після першої (невдалої) спроби провести збори акціонерів «Укрнафти» у серпні нинішнього року приватні акціонери в письмовій формі звернулися у тому числі й до глави спостережної ради ВАТ «Укрнафта» пана Копилова (який, за свідченням очевидців, був дуже розгніваний і здивований першою невдалою спробою провести збори акціонерів «Укрнафти»).

Будучи одночасно не лише головою правління НАК «Нафтогаз України», а й першим заступником глави вітчизняного Міністерства палива й енергетики (якщо скоротити — то це Мінпаливенерго), а також, як уже говорилося, головою спостережної ради ВАТ «Укрнафта», якого й уповноважили офіційно відповісти на звернення акціонерів «Укрнафти», він чи то свідомо, чи то мимохіть (або, може, й зозла) «підмахнув папірець», який приватні акціонери «Укрнафти» називають не інакше як «відпискою».

Слід зазначити, що не лише вони схильні так думати. З дуже простої причини: «папірець» цей настільки «невинно-відписочний», що навіть непричетних до проблем приватних акціонерів «Укрнафти» дивує факт його появи.

Шість невеличких абзаців (незалежно від шрифту) по суті зводяться до одного (що нікого ні до чого не зобов’язує): «Чинне законодавство України не забезпечує безумовного права акціонерів формувати своє представництво у спостережних радах акціонерних товариств пропорційно розміру приналежного їм пакета акцій…»

Залишається нагадати, що приватні акціонери ВАТ «Укрнафта» консолідували свої пакети акцій цього АТ, і якщо тверезо оцінити ситуацію, то навіть дивно, що приватні акціонери не можуть отримати достатньо вагомого голосу у спостережній раді «Укрнафти».

Пан Копилов при цьому цілком справедливо зазначив (уже в цьому сенсі в його компетенції навряд чи хтось засумнівається), що спостережна рада будь-якого АТ, а точніше його члени, відповідно до українського законодавства, обираються рішенням загальних зборів акціонерів цього товариства.

Та ось лише халепа: усе це підписав... глава спостережної ради того самого АТ. Він, зрозуміло, міг піти на компроміс із приватними акціонерами «Укрнафти», але поки що не став (чи з якихось причин не став цього робити...).

Так, на жаль, укотре доводиться переконуватися (як би це точніше сказати) в несучасності Закону України «Про господарські товариства». У чомусь, безумовно, він досить дійовий. Однак залишаються неврегульованими маса нюансів у діяльності та формуванні виборних органів ВАТ. І як розв’язати ці проблеми?..

Чи міг врятувати ситуацію варіант поправок до вищезгаданого закону «від Н.Вітренко» (про що вже писало «ДТ» в попередніх випусках), який ще недавно хвилював парламентські уми? Дуже сумніваюся... Хоча б тому, що запропонована і нею, в тому числі, поправка зводилася до того, що власник «золотої» акції (тобто не менше 50% статутного фонду) міг би з прийняттям цих поправок проводити збори акціонерів будь-якого АТ, незважаючи на другу половину акціонерів. Якби була в усіх АТ бодай половина акцій за державою, і якби її інтереси представляли дуже сумлінні чиновники, це було б, можливо, і правильним рішенням. Та навіть у стратегічно важливих для України АТ здебільшого держава вже не має у своєму розпорядженні контрольного пакета акцій. А це може означати, інакше кажучи, що у разі прийняття поправок «від Вітренко» держава (за всієї формальності ставлення до управління держпакетом акцій із боку чиновників) практично втратить той навіть невеликий контроль над своєю власністю у ВАТ.

Адже акціонери далеко не кожного ВАТ заявляють, що вони — як і держава — зацікавлені в однозначній прибутковості і, що важливо, в абсолютній прозорості фінансових потоків акціонерної компанії. Приватні акціонери «Укрнафти» про це заявляють публічно.

Держчиновники поки що відмовчуються (тим паче що пан Копилов у цей час перебував за кордоном). Проте, з урахуванням вищесказаного, усе це, ймовірно, має інакший вигляд...

Достеменно на сьогодні відомо лише ось що: приватні акціонери «Укрнафти» не мають наміру поки що йти на компроміс і погоджуються тільки на п’ять місць (із поки що 11) у спостережній раді ВАТ «Укрнафта»; держуповноважені розпоряджатися держпакетом акцій у цьому нафтовидобувному АТ (а це і є НАК «Нафтогаз України») поки що не хочуть враховувати пропорційності внесків акціонерів до статутного фонду ВАТ «Укрнафта»; друга спроба провести загальні збори акціонерів «Укрнафти» призначена на 15 листопада...

Якщо зміниться щось у вищеописаному розкладі протягом майбутнього тижня, автори «ДТ» вас неодмінно сповістять про це в наступному випуску.