Хто підвів губернатора Миколаївщини? Адміністрація президента передала скаргу іноземного інвестора в Генпрокуратуру

«Якщо я дізнаюся, що державний службовець будь-якого рівня зводить штучні перешкоди на шляху реалізації інвестиційного проекту, тобто заважає залученню інвестицій, створенню робочих місць і подальшому поповненню бюджету, - цей державний службовець відразу розпрощається з посадою», - сказав 14 січня голова Миколаївської облдержадміністрації Микола Круглов на розширеному засіданні ради вітчизняних і іноземних інвесторів при ОДА.

Ну хіба не парадокс? Адже в цей самий час великий іноземний інвестор змушений позиватися з ОДА, яка елементарно відібрала в нього землю, отриману при попередньому губернаторі під будівництво сучасної вітроелектростанції кошторисною вартістю близько 450 млн. євро. (Докладно див. «ДТ» №42 від 13.11.2010 р. «Чи є майбутнє в альтернативної енергетики України. Чи зможе президент стати гарантом для інвесторів?»)

Відібрану землю не зволікаючи передали новоспеченій компанії з донецькими засновниками. Неначе іншої землі немає і немає Закону «Про місцеві держадміністрації», у ст. 43 якого записано: розпорядження голови держадміністрації «скасовуються Президентом України, Кабінетом міністрів, главою місцевої адміністрації вищого рівня або в судовому порядку»...

Гарантії президента: перевірка на міцність

Розвиток альтернативної енергетики нова влада визнала національним пріоритетом. Але задоволення це не з дешевих, і без іноземних інвестицій, а отже - без гарантій їх захисту, тут не обійтися. Судячи з усього, саме в Миколаївській області наразі проходять перевірку на міцність нові механізми, що їх центральна влада намагається впровадити для підтримки інвесторів. У регіоні піддаються перевірці обіцянки президента взяти під особистий патронат найважливіші інвестиційні проекти, зокрема в альтернативній енергетиці країни.

У центрі уваги опинився інвестиційний проект будівництва Південно-Української вітроелектростанції (ВЕС) потужністю 300 МВт і з обсягом інвестицій близько 450 млн. євро. Закордонний інвестор ще три з половиною роки тому, тобто одним із перших в Україні, почав розробляти цей проект. Він не залишив країну з настанням світової економічної кризи, як це зробили багато інших, а завершив розробку проекту, вклав у нього кілька мільйонів євро й оголосив про готовність розпочати будівництво наприкінці 2009 року.

До реалізації готовий

Про вчасну й повну готовність проекту до реалізації свідчило те, що він цілком відповідав вимогам українського законодавства, був погоджений усіма державними органами виконавчої влади, відповідальними за видачу дозволів, а також був схвалений державною експертизою. Дуже важливо й те, що проект базувався на широких і всебічних результатах вимірювання та сертифікації вітрового навантаження на майданчику будівництва ВЕС, що було зроблено з участю міжнародної компанії Garrad Hassan. До документації проекту входило також розпорядження Миколаївської облдержадміністрації, яким затверджувалося місцеположення вибраних земельних ділянок (загалом 7,4 га) під будівництво ВЕС і дозволялося інвесторові виконати відповідний проект землевідведення.

Таким чином, ще 2009 року проект був і нині залишається одним із найбільш підготовлених проектів будівництва ВЕС в Україні. Вже з 2009 року Миколаївська область могла отримувати щонайменше по 150 - 200 млн. євро на рік реальних інвестицій. На перешкоді початку будівництва Південно-Української ВЕС у 2009 році стояло одне - відсутність документа - технічних умов на підключення цієї ВЕС до електричних мереж. І це при тому, що, згідно із законом, його інвесторові мали видати в термін не більше 15 днів. Проте «Миколаївобленерго» категорично відмовлялося видавати цей останній документ, без якого інвестори Південно-Української ВЕС не могли отримати дозвіл на будівництво. Півтора року ходінь різноманітними інстанціями, відбитих у кількох томах документів, що фіксували взаємодію інвестора з «Миколаївобленерго», НКРЕ, Мінпаливенерго, НЕК «Укренерго», Миколаївською ОДА, Господарським судом Миколаївської області, а також відділенням Антимонопольного комітету в Миколаївській області, не дали бажаного результату.

Судовий конфлікт

Новий президент вибудував сильну вертикаль і активно намагається створити нормальні умови для інвесторів. Але чомусь нова Миколаївська ОДА не спробувала вплинути на «Миколаївобленерго» і забезпечити отримання Південно-Українською ВЕС необхідних технічних умов. Навпаки - вона погіршила становище інвестора, позбавивши його прав на земельну ділянку своїм розпорядженням №355-р від 24.09.2010 р. Землю було вилучено на користь новоствореного ТОВ «Вітряний парк Очаківський» із засновниками з Донецького регіону. Отож твердження, які циркулюють останнім часом у миколаївській пресі, буцімто інвестор не виконав своїх обіцянок про початок будівництва Південно-Української ВЕС наприкінці 2009 року, далекі від істини. Як можна починати освоювати півмільярда євро, не маючи перспектив на підключення майбутньої ВЕС до електричних мереж, тобто без можливості продавати вироблену електроенергію в оптовий ринок електроенергії України.

Як наслідок, влада й інвестор втягнулися в судовий конфлікт, що його розглядає Миколаївський окружний адмінсуд. Крім Миколаївської ОДА, відповідачами й учасниками цієї справи стали Очаківська РДА, ТОВ «Вітряний парк Очаківський» і Управління земельних ресурсів у Миколаївській області, яке розробило розпорядження №355-р.

Наразі призупинено дію і розпорядження №355-р (яке відібрало землю в інвестора), і розпорядження №322-р, яким цю землю передавали ТОВ. Фактично, це позбавляє Миколаївський регіон великих інвестицій до остаточного вирішення судового питання, тобто надовго.

Неначе на команду «фас!»

На жаль, чим глибше вникаєш у ситуацію на Миколаївщині, тим чіткіше бачиш, що боротьба проти іноземних інвесторів уже набуває системного характеру. Як на команду, в боротьбу проти інвестора включилися всі органи, які мусили, коли керуватися логікою розпоряджень президента, допомагати інвесторам. І це замість того, щоб визнати помилку, покарати виконавців, виділити поряд іншу землю донецьким претендентам і спокійно приймати мільйонні інвестиції.

Ось конкретні факти. Миколаївський госпсуд, який із 21.08.2010 р. розглядав позов Південно-Української ВЕС проти «Миколаївобленерго», що відмовляє у видачі документа про технічні умови, раптом без вагомих підстав 21.10.2010 р. припинив розгляд справи. Тільки після постанови Одеського апеляційного суду від 9.11.2010 р. він неквапом повертається до його розгляду. Миколаївське відділення АМКУ, в якому з 6.10.2010 р. перебуває на розгляді позов про зловживання «Миколаївобленерго» своїм монопольним становищем з видачі документів про технічні умови, 17 грудня 2010 р. призупинило його розгляд. Ще раніше відмовилися впливати на енергетичного монополіста НКРЕ і Мінпаливенерго.

Непідконтрольна вертикаль?

Таке враження, що органи, які утворюють кістяк вертикалі влади, не чують, що їм каже про підтримку інвесторів людина, котра створила й контролює цю вертикаль. Редакція газети звернулася в адміністрацію президента, щоб дізнатися про дії в цих складних умовах самого президента, чиєї допомоги просить інвестор. З’ясувалося, що скаргу іноземного інвестора спрямовано в Генеральну прокуратуру для термінового розгляду.

Хочеться вірити, що участь прокуратури буде оперативною й ефективною. Може, тоді стане відомо, хто конкретно впливав на держчиновників районного та обласного рівня, примушуючи їх готувати для губернатора проект вочевидь протизаконного рішення. Експерти не вірять, що губернатор підписав би розпорядження, в якому так грубо нехтуються закон і державний інтерес, якби був правильно та правдиво проінформований про фактичну і правову сторону цього питання. Напевно, домагаючись візи губернатора, хтось мусив добряче потрудитися, щоб зумисне зіпсувати репутацію закордонного інвестора. Досить почитати місцеву пресу, аби виявити там елементарні небилиці, які зливають на миколаївських читачів та керівництво регіону. Договорилися до того, що іноземний інвестор брав землю, проводив дорогі дослідження і досі бореться зі свавіллям «Миколаївобленерго» з єдиною метою - споруджувати на виділеній площі «пансіонати, готелі, кемпінги, автостоянки, кафе, бари, ресторани і магазини» (це у вітряних полях та лісопосадках, оддалік потенційних клієнтів).

Трапляється і прямий обман, буцімто «вибрані ділянки - це землі сільгосппризначення...». Насправді ж усі без винятку земельні ділянки, виділені під будівництво Південно-Української ВЕС, не мають жодного стосунку до земель сільгосп- і рекреаційного призначення. Здебільшого це ділянки по 0,4 га в лісопосадках уздовж доріг. Мабуть, комусь дуже потрібно очорнити закордонного інвестора, щоб виправдатися перед губернатором, якого свідомо підставили.

Утім, слова Миколи Круглова, якими починається ця стаття, вселяють упевненість, що не тільки майбутні інвестиційні проекти, а й готовий до реалізації великий проект будівництва Південно-Української ВЕС уже найближчим часом знайде підтримку і почне реалізовуватися. І не так важливо, зробить це президент у рамках своїх повноважень чи суд, оперативно розглянувши справу. А може, й сам губернатор ухвалить рішення про виділення землі «Вітряному парку Очаківський» не на території Південно-Української ВЕС, а, наприклад, поряд. І нехай тоді ці інвестори вільно, без корупційної складової змагаються в тому, хто більше і швидше інвестує в Миколаївську область.

Інвестиційна непривабливість

Спостерігаючи ситуацію збоку, хочеться застерегти архітекторів інвестиційного непорозуміння від недооцінки можливостей іноземного інвестора захистити свої права. Наївно вважати, що інвестор Південно-Української ВЕС, не відстоявши прав в українських судах, відступиться від своїх інтересів, забуде про завдану йому матеріальну та моральну шкоду. І якщо він досі не звернувся до впливових міжнародних організацій, які займаються захистом інвесторів, то тільки тому, що це надасть проблемі міжнародного резонансу. І тоді вже йтиметься не про інвестиційну репутацію якогось окремо взятого регіону України, у даному разі - Миколаївської області, а про інвестиційну репутацію країни.

Такий сценарій обіцяє істотно ускладнити роботу президентові, якому й так непросто вести переговори з міжнародними інвесторами, особливо з Міжнародним валютним фондом, у частині виділення нових валютних траншів для стабілізації фінансової системи країни. Адже транші дають Україні, маючи на увазі, що вона їх повертатиме не з дефіцитного держбюджету, а за рахунок відновлення економіки, про що постійно говорить президент.

А як же цю економіку реанімувати без інвестицій? Та ще в умовах скандалів навколо великих інвестиційних проектів у країні, якій загрожує перспектива опинитися на одному з останніх місць у світі щодо інвестиційної привабливості.