Торгуватимемо по дружбі чи по справедливості? Найближчим часом до Верховної Ради надійде законопроект «Про внутрішню торгівлю»

Ще недавно Львів був лідером за кількістю торгових підприємств і закладів громадського харчування на тисячу населення. Проте останніми роками, із розширенням мережі супермаркетів, ця особливість міста зникає. Власники невеликих крамниць вимушені перепрофільовувати, а то й просто закривати свої підприємства.

На сторожі інтересів великого бізнесу

Як розповів начальник управління торгівлі, послуг та розвитку споживчих товарів Львівської ОДА Ярослав Пелиховський, коли на проспекті В.Чорновола відкрився новий супермаркет «Арсен», поруч закрилися шість продовольчих магазинів. Особливо постраждала мережа споживчої кооперації. Якщо ще з десяток років тому у Львові функціонувало 37 магазинів з реалізації сільгосппродукції, то на цей час втрималися одиниці. За рахунок великих обсягів торгівлі супермаркети мають змогу знижувати ціни, а відтак примушують невеликі торгівельні підприємства шукати можливості для виживання.

У свою чергу, власники підприємств торгівлі та громадського харчування стверджують, що остаточно «добити» їх можуть не так супермаркети, як новий законопроект «Про внутрішню торгівлю». Його недавно розробило Міністерство економіки і найближчим часом планує передати до Верховної Ради. Ознайомившись із ним, фахівці від торгівлі заявили: законопроект «сирий», дискримінаційний, він лобіює інтереси великого бізнесу — супермаркетів та гіпермаркетів.

— Уже сама преамбула, перші статті цього законопроекту викликають подив, — каже виконавчий директор ТзОВ «Система швидкого харчування» Ігор Шевельов. — Схоже, влада хоче втручатися буквально у все, що стосується торгівлі. З цією метою пропонується створити орган із широкими повноваженнями, який «організовуватиме», «плануватиме», «координуватиме» і таке інше. У разі виявлення порушень він матиме право закрити будь-яку торгову точку.

Про наміри розробників законопроекту свідчить уже сама термінологія. Стаття 1 дає таке визначення магазину: це «об’єкт торгівлі, розташований у окремих капітальних спорудах, або приміщеннях іншої капітальної споруди або тимчасової споруди некапітального типу, або їх частинах з торгівельними, підсобними, адміністративно-побутовими приміщеннями, а також приміщеннями для приймання, зберігання, підготовки та продажу товарів».

Буквальне тлумачення пропонованого визначення торгового об’єкту дозволяє зробити висновок, що в кожному магазині має бути як мінімум вісім приміщень. А відтак, більшість невеликих магазинів доведеться закрити, — відзначає бізнесмен, — оскільки вони такої кількості приміщень не мають.

З таким твердженням не погоджується Ярослав Пелиховський. За його словами, не йдеться про таку кількість приміщень, однак порядок наводити потрібно. Сьогодні є дуже багато магазинів, у яких в одному холодильнику можуть зберігатися копчена риба і твердий сир, що категорично заборонено санітарними нормами. Торгові зали, як правило, захаращені ящиками, а вони повинні зберігатися у підсобному приміщенні. Нерідко ряд товарів, зокрема парфумерні вироби, зберігаються при підвищеній температурі. Якщо людина купить таку продукцію, може мати шкірні захворювання. А це не жарти. Таких порушень у сфері торгівлі дуже багато.

У підприємців-торговельників є претензії і до визначення поняття ринку. У законопроекті написано, що це — «об’єкт торгівлі, розміщений на земельній ділянці, відведеній суб’єкту господарювання — юридичній особі, або його структурному підрозділу, для організації та/або забезпечення створення належних умов для провадження торгової діяльності суб’єктами господарювання та фізичними особами».

На думку підприємців-фізичних осіб, обмеження їх у праві отримати земельну ділянку під ринок — дискримінаційне.

За словами адвоката, координатора групи «Гармонія і порядок» Дмитра Гудими, виникнуть проблеми і з літніми майданчиками. Проект закону, що його розробило Мінекономіки, пропонує орендувати земельні ділянки під усіма відкритими майданчиками. Якщо йдеться про тротуари, на яких здебільшого розміщені відкриті майданчики, то їх орендувати неможливо. Бо це місце загального користування.

Для фізособи ви завеликі

На думку Дмитра Гудими, новий закон лобіює інтереси великого бізнесу та юридичних осіб. Згідно із законопроектом, підприємці — фізичні особи не мають права орендувати земельну ділянку, щоб організувати на ній ринок, а також торгувати в магазинах, площа яких перевищує 400 кв. м.

Натомість Ярослав Пелиховський вважає, що така норма цілком справедлива. І наводить приклад великого міського магазину, в якому власник розподілив площі між малими підприємцями, що працюють без касових апаратів. Це тіньовий продаж продукції. У результаті міський бюджет недоотримує значні кошти. Тому новий законопроект повинен виправити цю ваду.

Держплан

Особливо цікавою, на думку підприємців, є стаття 10, в якій ідеться про планування й порядок розміщення об’єктів торгівлі та закладів ресторанного господарства. У статті зазначено, що цей процес має здійснюватися відповідно до затверджених Кабінетом міністрів нормативів. У свою чергу, місцеві ради та їх виконавчі органи погоджують місця розташування цих підприємств.

У ринкових відносинах суб’єкти господарювання самі мають визначати види господарської діяльності, якими вони бажають займатися, — заперечують підприємці. Тому кількість торгівельних чи ресторанних закладів можуть перевищувати нормативні. Пропоновані положення свідчать про повернення уряду до планової економіки у сфері торгівлі та громадського харчування.

Як зазначає Ігор Шевельов, здатність планувати діяльність об’єктів торгівлі у нього викликає великі сумніви. Цього повною мірою не вдавалося зробити владі навіть за радянських часів. А тут в Україні з’являється орган, котрий плануватиме й розраховуватиме кількість торгових точок, площі магазинів, кількість місць у ресторанах та кафе. «Хотілося б знати, як вони це робитимуть, — запитує він. — Доходить до абсурду. Наприклад, говориться, що не можна закуповувати другу партію товару, не продавши першу, і таке інше».

Ринки — селянам!

Нарікають підприємці й на статтю 14, котра визначає особливості організації та проведення торгівельної діяльності на ринках. Зокрема, у статті зазначено, що кількість торгівельних місць на ринку для виробників сільгосппродукції чи продуктів харчування встановлюється органами місцевого самоврядування, але не менше ніж 25% від загальної кількості торгівельних місць на ринку.

Підприємцям чомусь ця норма не сподобалася. За їхніми словами, вона не обґрунтована, до того ж може стати перешкодою на шляху створення спеціалізованих ринків.

— Зазначена норма дозволить створити нормальні умови для продажу сільгосппродукції безпосередньо тими людьми, котрі її виробляють, — каже Я.Пелиховський. — У попередньому законі про селян взагалі забули. Тому їхні місця на ринках зайняли посередники та підприємці, які перепродують селянську продукцію. Тепер кількість торгових місць для сільгоспвиробників встановлює орган місцевого самоврядування, але не менше як 25% від загальної кількості
місць на ринку.

Де ваш диплом про освіту?

«Працівники торгівлі повинні мати професійну підготовку», — гласить стаття 16 законопроекту. У принципі, нормальна вимога. Наприклад, у країнах Західної Європи людина без профільної освіти не зможе влаштуватися навіть кухарем, не кажучи вже про підприємництво. Проте підприємці побоюються, що вони не встигнуть належно підготуватися до її виконання. А згідно зі статтею 24 проекту
закону, за це передбачено штрафні санкції.

Але подив викликає те, що підвищення кваліфікації працівників торгівлі здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері внутрішньої торгівлі. Яким чином? Невже створюватиме спеціальні навчальні заклади? Що ж буде з тими, які є?

Штрафи лякають

Справжній переполох викликає стаття 20, в якій йдеться про повноваження спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері внутрішньої торгівлі та його територіальних органів. З метою здійснення контролю за виконанням вимог закону він має право: давати суб’єктам господарювання обов’язкові для виконання приписи, перевіряти дотримання вимог закону, одержувати копії необхідних документів, опломбовувати виробничі, складські, торгівельні та інші приміщення, подавати до суду позови, накладати стягнення тощо. Цим законопроект остаточно залякав підприємців.

— Невже у країні не досить контрольних органів? Адже вже є прокуратура, СБУ, КРУ, санстанція, ДПА тощо, — нагадують вони.

Можна лише здогадуватися, як діятиме цей державний орган. Крім того, невідомо, хто його створюватиме, кому він підпорядковуватиметься, які його функції і обов’язки тощо.

На додачу, проект закону зобов’язує підприємства торгівлі підписувати угоди на постачання продукції. Далі йде опис на три сторінки, що має бути в цій угоді. Це якийсь юридичний практикум, а не закон, — констатує Ігор Шевельов. —Відповідальності на три сторінки, а прав — на половину.

Проблеми у торгівлі справді є. Одна з них — великі торгові підприємства зволікають із оплатою товарів своїм постачальникам. Майже всі великі супермаркети посідають монопольне становище на ринку, і користуючись цим, диктують їм свої умови продажу. Доходить до того, що вимагають гроші за присутність у мережі, розміщення на помітніших місцях у магазинах тощо. Особливо потерпають від цього невеликі вітчизняні товаровиробники.

— Взагалі, виробникам зараз дуже непросто реалізовувати свої вироби, оскільки вся продукція береться під реалізацію з відстрочкою платежу терміном від одного місяця і до року. Умов договору підприємства торгівлі, як правило, не виконують. Тому якщо в новому законопроекті термін повернення продукції прискорюється, то я це лише вітаю, — каже директор АТ «Львівська перо-пухова фабрика» Ростислав Маковецький.

Як зазначив Я.Пелиховський, новий законопроект ставить обмеження на шляху цих зловживань. Зокрема, продовольчі товари, термін придатності яких становить десять днів, підлягають оплаті впродовж десяти робочих днів. Ці норми також прописуються у договорах між постачальниками та торгівлею. Якщо «прострочка» оплати становитиме один день, пеня сягне одного відсотка від вартості товару. Затримка з оплатою більш ніж на 14 днів викличе штрафні санкції у вигляді 7% вартості поставки. Таким чином, виробники будуть поставлені у кращі умови, ніж тепер.

У проекті закону на трьох сторінках розписано суми штрафів за ті або інші порушення. «Це нонсенс, — вважає І.Шевельов. — Штрафи мають бути прописані в адміністративному кодексі. У новому законі їх перелік займає три сторінки. А після всього цього — сиротлива стаття на половину сторінки, в якій ідеться про права суб’єктів господарювання. Якщо з неї забрати «воду», то залишається: по-перше, право подати в суд (могли ще й це заборонити?). По-друге, виявляється, держава залучає об’єднання підприємців до… консультацій. Чи не смішно? І третє — вони можуть скаржитись. Ось і всі наші права. Що ж до посадових осіб спеціальних уповноважених органів, то у разі порушення ними норм закону їх буде притягнуто до адміністративної відповідальності. Таким чином, виходить, що цим законом скасовується стаття кримінального кодексу, в якій ідеться, що за свідоме перешкоджання підприємницькій діяльності передбачено кримінальну відповідальність. Зміни в законодавстві можливі й потрібні. Особливо у сфері торгівлі соціально значущими товарами. Але я не вірю, що силовими методами тут можна щось зробити.

Коментарі

Лев КОЗАКОВ, представник мережі магазинів дитячого одягу:

— Новий закон «Про внутрішню торгівлю» необхідний, але він не повинен захищати великі торговельні мережі. Насамперед у законопроекті потрібно сконцентруватися на малому товаровиробникові і виробнику сільськогосподарської продукції. Такі кроки законопроект робить, але не доводить це до кінця. Саме місцеві виробники повинні мати доступ до реалізації.

Ірина КУЛИНИЧ, директор департаменту економічної політики Львівської міської ради:

— Не зовсім зрозуміло, як центральний орган надаватиме дозволи на здійснення торгівлі. Зараз гроші від їх надання надходять до місцевого бюджету. Є також питання щодо проведення аукціону на встановлення літніх майданчиків. Нині у Львові запроваджено спрощену процедуру надання дозволів. Підприємці отримують в оренду конструктивні елементи благоустрою. Якщо запровадити оренду землі, то це забере багато часу й підприємцям буде невигідно.

Ростислав МАКОВЕЦЬКИЙ, керівник АТ «Львівська перо-пухова фабрика»:

— У торгівлі можна натрапити на багато підробок наших виробів, у тому числі продукції, якої вже не випускаємо. Довести, що ці подушки та ковдри — не нашого виробництва, дуже складно. У себе на підприємстві ми ретельно обробляємо сировину, щоб знищити мікроби, зняти запах. Наші конкуренти «пхають» перо в подушку необробленим, не продезинфікованим. Відповідно, ціну виставляють трохи нижчу, ніж у нас. Це наша біда, що за товарами для населення, які продаються в Україні, немає жодного контролю ні в «точках» у підземних переходах, ні в магазинах чи супермаркетах. Сьогодні виробникові дуже вигідно мати власні магазини, але вільних коштів на їх придбання — не вистачає. А орендувати — дуже дорого.