Рига—Київ. Рівень життя двох колишніх братніх республік різниться і рівнем цін, і глибиною гаманця

Поділитися
Далека родичка, яка приїхала погостювати з Риги до Києва, була приємно здивована порівняно низькими цінами у столичних маркетах...

Далека родичка, яка приїхала погостювати з Риги до Києва, була приємно здивована порівняно низькими цінами у столичних маркетах. Утім, після того, як вона довідалася про середній рівень зарплат в нас у країні, її захоплення змінилося легким подивом. Річ у тому, що середня зарплата латиша більш ніж утричі перевищує середню зарплату українця.

Так, за даними Міністерства економіки України, у січні—липні 2007 р. середня заробітна плата у країні становила 1253 грн., або трохи більш як 248 дол. на місяць. Водночас зарплата-брутто (до сплати податків) громадянина Латвії станом на 1 липня 2007 р. «поважчала» за рік на 33,7% і сягнула еквівалента 796 дол. Як бачимо, різниця становить 3,2 разу.

Заперечення, мовляв, в Україні слід робити поправку на тіньові доходи, не приймаються. У Латвії також широко практикуються «чорні» й «сірі» зарплати, тому гроші, які там населення реально заробляє, також значно вищі за декларовані офіційною статистикою.

Глибина гаманця: 3:1 на користь Латвії

Зарплата українського вчителя становить неповних 200 дол. на місяць, зарплата вчителя середньої школи в Латвії — від 600, зарплата української медсестри із середньою фаховою освітою — від 100, у Латвії — від 500 дол. на місяць.

Те, що в Латвії — «мінімалка», у нас — середній заробіток. Рівень вітчизняної мінімальної зарплати відомий усім, він становить 460 грн. (із 1 жовтня), або трохи більше 91 дол. У Латвії ж, за даними європейського статистичного бюро «Євростат», мінімальна зар­плата в січні 2007 р. становила 247 дол. (нині вже більше) в еквіваленті. Різниця також явна, майже втричі.

До речі, навіть наші колишні сусіди по Союзу — Росія, Казахстан і Білорусь — значно випередили нас за рівнем середніх заробітних плат. Як уже згадувалося, в Україні станом на липень 2007 року середня зар­плата становила еквівалент 248 дол. У Росії цей показник майже вдвічі вищий — 492 дол., у Казахстані — 405, у Білорусі — 308.

За словами міністра праці та соціальної політики, середня пенсія в Україні з вересня поточного року становить 588 грн. (116 дол.), латиські пенсіонери щомісяця одержують суму, рівну 223 дол., уже давно, на відміну від українців, які «розбагатіли» тільки на початку вересня. Втім, буквально днями латвійський уряд підвищить пенсії за віком на 15,5 латів (1 лат = 2 дол.), отож середня пенсія латиша в результаті становитиме 254 дол. Індексацію пенсій уряд Латвії має намір здійснювати регулярно, щоб, як зазначив міністр добробуту (є, виявляється, таке міністерство в Латвії), захистити пенсіонерів від подорожчання життя та зберегти їхню купівельну спроможність на попередньому рівні.

Для порівняння: пенсії за віком у Латвії нижчі, ніж у Литві та Естонії, але практично у 2,2 разу вищі, ніж в Україні.

Водночас максимально можлива пенсія в Латвії (а її отримують лише десять чоловік у всій країні) становить 3000 дол.

А в дуже небагатій Україні такі пенсії одержують явно не 10 чоловік на всю країну. Понад те, є пенсіонери, які одержують еквівалент 4000 дол. щомісяця.

До речі, що особливо цікаво, пенсія українського депутата на 1 січня 2002 р., за даними Міністерства праці та соціальної політики, становила 1126 грн., що в 11 разів перевищувало середній рівень пенсій по країні на той момент.

Станом же на сучасний момент, за даними інтернет-видань, на початок 2007 р. «рядова» депутатська пенсія в нас становила еквівалент 3100 дол. щомісяця, що майже у 27 (!) разів більше за усереднену пенсію за віком «маленького» українця.

Наша країна в цьому плані унікальна. Середня пенсія держслужбовця України також чимала, на січень 2007 р. вона становила 1626 грн. Водночас сусідка-вчителька, яка пропрацювала понад 25 років практично на одному місці і має відповідний безперервний тру­довий стаж, у вересні цілком щиро похвалилася підвищенням своєї пенсії аж на 30 грн. Нині літня вчителька «заробляє» близько 570 грн. щомісяця. Вона мешкає сама, тому тягар квартирних витрат також лягає на неї одну, а це, навіть з урахуванням субсидій, становить трохи менше 100 грн. щомісяця, залишається близько 470 грн., приблизно 15 грн. у перерахунку на день, або вартість однієї-двох чашок кави в одному з пристойних, але не найдорожчих київських закладів.

Холодний жовтневий душ

Те, що сталося відразу ж після перевиборного процесу, інакше як економічним шоком не назвеш. Вересневі 2,2% інфляції відразу ж перекреслили всі мислимі й немислимі прогнози як вітчизняних, так і міжнародних структур.

У результаті двоцифрове число інфляційного зростання в річному вимірі практично поза сумнівом. За цим стоїть значне підвищення цін на багато продуктів першої потреби. Причому сталося це практично за лічені дні, тому ці події слід було б назвати не інфляційним зростанням, а інфляційним обвалом.

Озвучувати жовтневі ціни немає сенсу, вони ось уже місяць у «ТОП-іку» всіх телевізійних служб новин. Зауважимо, що на ціновому піку зростання ціни на рослинну олію сягало 110%.

Мінімальна оптова ціна на народний продукт — бал­тійську кільку — зросла з літніх 1,42 до поточ­них 1,92 грн. за банку, інакше кажучи — на 35%. На 10—15% подорожчала і більшість інших рибних «делікатесів», наприклад сардина. Якщо так ітиме й далі, звичайна сардина справді може стати делікатесом. На гривню в середньому подорожчала 200-грамова пачка вершкового масла. Не менш народний плавлений сирок виріс в опті з 1,02 до 1,38 грн.

Майонез популярної торговельної марки, який ще влітку пропонували по 1,26, подорожчав із вересневих 1,43 до жовтневих 1,92 грн., тобто майже на 35%, а якщо порівняти з літніми місяцями — то й на всі 50%.

Напередодні зимових холодів деякі товаровиробники підвищили ціни на пиво, фруктові й мінеральні води, що для такої пори року загалом нетипово...

Ціни: 2:1 на користь України

Спочатку деякий порівняльний матеріал. Тепер у роздрібному варіанті.

Латиші змушені споживати дорогі хлібобулочні вироби, торти, цукор і горілку, проте на цілий ряд товарів ціни порівнянні з українськими. Послуги в Латвії, як правило, набагато дорожчі за «українські».

Пачка непоганої 250-грамової кави-брикету торгової марки «Якобс» у Латвії коштує 4 дол., в Україні — близько 2,6 дол.

3-літрова банка соку в Латвії — 2 дол., в Україні — ті ж таки 2 дол.

Балтійські шпроти: Латвія — 1 дол., Україна — 0,5 дол.

Балтійська кілька: Латвія — 0,5 дол., Україна — 0,5 дол.

Майонез: Латвія — 1 дол., Україна — 0,5 дол.

Хліб: Латвія — 3—4 дол., Україна — 0,35—0,5 дол.

Цукор: Латвія — 2 дол. за 1 кг., Україна — 0,7 дол.

Російський сир: Латвія — 5 дол. за 1 кг., Україна — 6—7 дол. (нові ціни).

Варена ковбаса (їстівна): Латвія — 5 дол. за 1 кг., Україна — 5 дол.

Напівкопчена та копчена ковбаса: Латвія — 10 дол. за 1 кг., Україна — 7—9 дол.

Горілка (мінімальна ціна): Латвія — 5 дол. за пляшку, Україна — 2 дол.

Гречка: Латвія — 1,5 дол./кг., Україна — 1 дол.

Рослинна олія: Латвія — 1,8 дол./л, Україна — 1,8—2 дол.

Сир: Латвія — 3,5 дол./кг, Україна — 1,6—3 дол.

Сметана: Латвія — 1,5 дол./л, Україна — 2—2,5 дол.

Пляшка пива: Латвія — 1 дол., Україна — 0,6—0,8 дол.

Торт (аналог «Київського»): Латвія — 15 дол., Україна — 7—8 дол.

Шоколад латвійського виробництва — 1,25 дол. за 100-грамову плитку, українського виробника — 0,8 дол.

Хороші шоколадні цукерки виробництва латвійських фабрик — 10—12 дол./кг, український аналог — близько 6—7 дол./кг.

Печиво виробництва Польщі: Латвія — 0,5 дол. за пачку, Україна — 0,5 дол.

Шкільний зошит на 48 аркушів: Латвія — 1 дол., Україна — близько 0,5 дол.

М’яка іграшка середнього розміру (китайського виробництва): Латвія — 10 дол., Україна — 10 дол.

Пачка непоганого прального порошку відомої торгової марки: Латвія — 1,5 дол., Україна — 1 дол.

Зубна паста марки «Колґейт» 50 грамів, Латвія — 1,2 дол., Україна — 0,6 дол.

Мило: Латвія — 0,5 дол. за шт., Україна — 0,3—0,5 дол.

Проста чоловіча стрижка: Латвія — від 10 дол., Україна — від 3 дол.

Плата за стандартну малометражну 3-кімнатну квартиру, включно з центральним опаленням, телефоном, Інтернетом, електрикою (з урахуванням бойлера) і т.п.: Латвія — 200 дол., Україна — близько 100 дол.

Автомобілі марки «Ауді» випуску 1990 р.: Латвія — 1200 дол., Україна — 5—8 тис. дол.

Зрозуміло, що наведені цифри багато в чому умовні, неідеальні, вони різняться залежно від регіону, але основні тенденції все-таки зрозумілі. Як бачимо, з більшості позицій латвійські ціни перегнали українських «колег», проте не втричі, як заробітні плати й доходи, а лише в середньому у півтора-два рази.

Ну, а автомобілі та квартири — це взагалі окрема пісня, на цих ринках склалася унікальна ситуація.

Латвійський перегрів і українська «булька»

Мінімальна ціна 2-кімнатної квартири в Ризі — близько 70 тис. дол. У Києві ж мінімальна ціна за малометражну «чешку-двушку» в районах середньої престижності — 125—130 тис. дол.

2-кімнатна квартира в новобудові м. Рига (будинок зданий в експлуатацію, опорядження виконане за кошти будівельної фірми) — від 120 тис. дол. У Києві 2-кімнатна квартира поліпшеного планування (опорядження за кошти будівельної фірми не передбачене, стадія будівництва, як правило, — котлован або перші поверхи), у середніх за престижністю районах Києва — від 150 до 200 тис. у.о.

Іпотека по-латвійськи — це 1—2% для молодих родин і 3—5% для решти громадян; досить великий початковий внесок і тільки «біла» зарплата, яка зазвичай не може бути нижчою від еквівалента 400 у.о. За новими, більш жорсткими правилами, встановленими для банків, жоден сумнівний громадянин іпотеку не візьме, в окремих випадках навіть місце роботи має значення.

Іпотека по-українському — це часто повне свавілля, все ще трапляється приховування реальної ефективної відсоткової ставки, часто все ще необов’язковість першого внеску, взяття до уваги «сірих» і навіть «чорних» доходів, а стосовно молодих сімей — багаторічні черги, непрозорість і невчасна компенсація «відсотків».

У Латвії зі спекулянтами борються три суб’єкти. Перший — це структури влади, вони не допускають необґрунтованої спекуляції ризькою землею, тому ціни на житло в Ризі більш адекватні доходам громадян. Різні джерела називають неоднакову ціну ризького квадратного метра. Оцінки сходяться в межах 1400 євро (майже 2000 дол.) за «квадрат» типового житла, що практично дорівнює 2-місячній заробітній платі середнього рижанина. Тим часом київські 2500—3000 дол. за квадратний метр відповідають 7-місячній заробітній платі середнього киянина.

Другий латвійський суб’єкт у боротьбі зі спекуляціями — це банки. Як уже зазначалося, влітку поточного року фінансові установи Латвії, керовані місцевим нацбанком, впровадили вкрай жорсткі умови іпотечного кредитування населення (угоди з нерухомістю оподатковуються прибутковим податком, видачу кредиту на суму понад 17 тис. євро супроводжує обов’язковий 10-відсотковий початковий внесок тощо), але під навдивовижу низькі відсотки (порівняно з українськими).

Третій борець зі спекуляціями по-латвійськи — самі будівельні компанії. Латвійські забудовники з самого початку будівельного проекту дуже скептично ставляться до інвестиційної купівлі житла у своїх висотках і орієнтують пропозицію на кінцевих споживачів. Із цією метою девелопери запроваджують обмеження, спрямовані на відтинання спекулянтів. Крім того, що в договорах «забиваються» пункти, які утруднюють життя спекулянтові, є й особистий контроль менеджменту будкомпаній. Якщо запідозрять, що людина намагається придбати квартири не для проживання, проводять дуже ретельну перевірку. Зрозуміло, що всього досконало не з’ясуєш, та в більшості випадків швидко ставало зрозуміло, з якою метою клієнт прагне купити житло. Крім того, зазвичай компанії не продають більше однієї, у виняткових випадках — двох квартир в одні руки.

Завбачливість виручила забудовників у скрутні часи. Так, за словами одного з топ-менеджерів будівельної компанії, в елітному ризькому комплексі Panorama Plaza після того, як на ринку окреслилися тенденції стагнації й різкого зниження купівельного попиту на житло, на цьому об’єкті було перепродано лише дві квартири. У першому випадку клієнт більш тверезо оцінив свої фінансові можливості й зрозумів, що може не отримати кредит, а в другому — квартиру продала сім’я, для якої це було не єдине житло — люди просто вирішили вкласти гроші у бізнес.

Для України все це — лише потішна екзотика. Столичні спекулянти практикують скупку житла на стадії котлованів цілими під’їздами, і в жаркі часи, коли ринок у Києві був на піднесенні, саме потрібні люди завжди підозріло опинялися в потрібному місці в потрібний час. Інколи збентеженим звичайним покупцям уже через кілька хвилин після відкриття офісу пояснювали, що одно- , двокімнатні квартири пішли за п’ять хвилин, залишилися тільки багатометражні «трикімнатні».

Крім того, якщо говорити про Ригу, то 1500 євро за квадратний метр опорядженого за стандартами ризького житла включає також і заробітну плату латвійського будівельника — близько 2000 дол. щомісяця, а для молодого підсобника (син моєї далекої родички недавно закінчив школу й тепер підробляє на некваліфікованих роботах саме на будівництві) — до 1400 дол. щомісяця. Це майже стільки ж, скільки отримують четверо—п’ятеро робітників-підсобників на київських будівництвах.

Таким чином, у структурі вартості ризького квадратного метра значна частина припадає на вартість робочої сили, трудових ресурсів. Син моєї родички-рижанки, як вона похвалилася, заробляючи 1400 дол. щомісяця, зміг дозволити собі якісь неймовірно дорогі як для рижанина шкіряні кросівки з фірмового маркету за 250 доларів.

Що може дозволити собі наша молодь після закінчення середньої школи і що входить у структуру вартості неймовірно дорогого київського квадратного метра, ми можемо собі тільки уявити. Адже вартість праці кваліфікованого українського будівельника не завжди дотягує і до 600 дол.

Тому, хоча ринок нерухомості Риги і вважається перегрітим, зниження цін на ньому передбачає майже стовідсоткову м’яку посадку. Тоді як у Києві, мабуть, корекція може відбуватися за сценарієм обвалу, що несе надзвичайні ризики для національної економіки.

Прикро й те, що спекулянти, очевидно, встигнуть «злитися», адже вони як ніхто розуміють, що українська іпотека під 12—15% при цінах на столичне житло на рівні середньоєвропейських і при доходах співвітчизників у 3—10 разів нижчих від серед­ньоєвропейських — це прямий шлях до економічної катастрофи й особистих банкрутств наших громадян. «Пролетять» в основному любителі, які клюнули на гачок казкових обіцянок вітчизняних банкірів. Не виключено, що невиплачене ними житло доведеться віддавати за півціни.

Якщо, звичайно, не станеться дива і:

— ціни на житло в Україні стануть адекватними, хоча б як у Латвії;

— рівень доходів наших громадян хоча б віддалено наблизиться до рівнів доходів нових східноєвропейських членів ЄС;

— українські банки знизять іпотечний відсоток утричі, хоча б до 3—5%, як у тій-таки Ризі;

— коли під такі відсотки можна буде взяти кредит терміном на 40 років...

Схожі, як дві краплини води?

Центральне статистичне управління Латвії опублікувало свіжі дані про стан економіки країни. Інфляція, за підсумками серпня, вперше за десятиріччя стала двозначною — 10,1% у річному обчисленні, а негативне сальдо торговельного балансу тільки за липень зросло на 20% (за рік — на 56 %) і сягнуло небувалої цифри— 550 млн. євро (20% національного ВВП). Ринок нерухомості Риги впав у досить похмуру стагнацію після дво-триразового подорожчання нерухомості в усіх країнах Балтії, що сталося після іпотечного буму, зростання доходів і, відповідно, оптимізму населення.

«Тигрове» економічне зростання у Латвії триває багато років. Торік ВВП країни зріс на 12%, у першому півріччі нинішнього року поки що — на 11,1%.

Однак у січні поточного року Світовий банк опублікував доповідь, у якій головною проблемою нових східноєвропейських членів ЄС назвав ризики грядущого перегріву економік. У документі йшлося, що ознаками перегріву є, зокрема, інфляція і різке зростання внутрішнього споживання, яке підхльостує імпорт. Через це виникає значний зовнішньоторговельний дефіцит, за підсумками минулого року, він сягнув 15% ВВП у Латвії, 11% — в Естонії, 9% — у Литві.

За оцінками експертів Світового банку, одна з ознак перегрівання економіки — цінові бульки на ринку нерухомості, а тому не те що зростання, а навіть збереження внутрішнього попиту загрожує виходом економік з-під контролю. Може зникнути довіра до банків, стабільність на фінансових ринках порушиться, на ринку нерухомості станеться обвал цін, і з економічним зростанням можна буде надовго попрощатися. Багато в чому ризики пов’язані з бурхливим зростанням внутрішнього споживання, що, своєю чергою, викликане різким збільшенням доходів населення і нарощуванням обсягів банківського кредитування. Так, наприклад, у другому кварталі поточного року населення Латвії витратило на 18% більше, ніж за такий самий період минулого року.

Небезпечно те, що все це відбувається на тлі різкого зниження темпів зростання продуктивності праці. Вам це нічого не нагадує?

Ситуація в Україні багато в чому схожа, і економічні проблеми багато в чому однакові, ось тільки владні структури Латвії розробляють і, головне, реалізовують конкретні економічні програми для виведення країни з небезпечного економічного становища, вживають адекватних заходів для боротьби з інфляцією.

В Україні поки що реальної комплексної програми з нейтралізації «інфляційного ворога» не представлено. А рецепти від однієї з політичних сил, підкріплені натяками чиновників Нацбанку про можливе зниження темпів інфляції черговою ревальвацією національної грошової одиниці, інакше як гасінням пожежі бензином не назвеш.

Зміцнення гривні призведе до того ж, до чого воно призвело в одному з веселих травневих днів 2005 року, — до різкого здешевлення імпорту, втрати конкурентоспроможності експортно орієнтованих галузей промисловості, поглиблення серйозних дисбалансів зовнішньоторговельного сальдо та інших «маленьких радощів».

Тим часом Латвія йде своїм шляхом, різко скорочуючи держвитрати і плануючи вже нинішній рік закінчити з профіцитом 1% від ВВП.

А в автора цієї статті є досить сильні підозри, що українські зарплати і в недалекому майбутньому залишатимуться українськими, а ось ціни, які ще не європейські, такими стати можуть.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі