ПО ЗЕЛЕНКУ — ДО РАЙЦЕНТРУ, ПО «ФАЛІМІНТ» — ДО СТОЛИЦІ НАД ПОШТОВОЮ ДОСТАВКОЮ ЛІКІВ ЗБИРАЮТЬСЯ ХМАРИ

— У чому сенс незалежності України?

— У незалежності її бюрократії. Від усього, навіть від власного здорового глузду, народу та Президента, — жартують підприємці. Як відомо, у кожному жарті є лише частка жарту. Якою є ця частка у випадку з послугою з доставки ліків додому «Ліки на замовлення» — вирішувати вам, читачі. Втім, ні, із самою послугою вирішувати все одно стануть ті, хто «не сіє, не оре, не будує...», а «розбудовує державність, забезпечує обслуговування населення, покращує, поліпшує...»

Поштова аптека

Якщо ви ніколи не чули про послугу з доставки медпрепаратів додому «Ліки на замовлення», організовану спільно постачальником медпрепаратів «Українська медична спілка» і оператором з доставки «Укрпошта», — то ви або киянин, харків’янин, кримчанин, запоріжець (там послуга не надається), або цілком здорова людина. Хоч і для останньої рідкісної категорії співвітчизників у каталозі передбачили, наприклад, зубну пасту («Лакалут» — 7,04 грн.), вітаміни «Ундевіт» — 2,42 грн., а ще бинти — 66 коп.

Медикаменти як українських, так і закордонних виробників пропонуються в середньому на 10—20% дешевше, аніж у найближчій аптеці («Мезим форте» — 5 грн. 01 коп., мазь «Фіналгон» — 9 грн. 78 коп., «Нафтизин» — 72 коп. і т.д. — усього близько 800 найменувань ліків і товарів медичного призначення). Непогано придумано. Адже не всяка аптека має у своєму розпорядженні такий асортимент. Та й не у всякому населеному пункті є аптека. У такому разі найближче поштове відділення з каталогом «Ліки на замовлення» і доставкою додому листоношею стає практично єдиним виходом для «кантрісайд гомо українікус». Не випадково 80% замовлень на ліки надходить саме від них — небагатих сільських жителів, дідусів і бабусь із глибинки, де аптеки, через їхню нерентабельність, просто відсутні.

Це в столиці аптеки зустрічаються так само часто, як продовольчі магазини, а в селах, за словами їхніх жителів, і нині «навіть зеленки ніде купити». Не дивно, що поштова доставка ліків додому, та ще й за оптовими цінами, за два роки свого існування залучила сотні тисяч споживачів у 22 областях України.

Національні особливості послуги

Доставка медикаментів поштою існує в багатьох країнах світу, доповнюючи звичайні мережі аптек. Навіть у багатих США, де на середньостатистичну сім’ю припадає два автомобілі, нею користуються 65 млн. чоловік. Є така послуга й у Західній Європі (у скандинавських країнах узагалі немає сільських аптек).

Закономірною є її поява й в Україні, державі, що вважає себе європейською, прагне потрапити в Євросоюз і Світову організацію торгівлі. Знайшлися заповзятливі і не позбавлені гуманізму люди, котрі взялися за впровадження закордонного досвіду, усупереч скепсису реалістів, які знають «концептуальні засади фармацевтичної діяльності», тобто вітчизняної бюрократії.

Зі зростанням популярності послуги зростала і кількість спроб «відрегулювати» цю діяльність, яка не підпадає під жоден законодавчий акт, що діє у фармацевтичній сфері. Адже пошта надає послуги, застосовні до будь-якого товару, — приймає замовлення і доставляє ліки, що реалізує «Українська медична спілка» відповідно до правил роздрібної реалізації лікарських засобів.

Але, виявляється, такий стан справ, на думку чиновників, шкодить конкуренції на фармацевтичному ринку України. Хоч у теорії та житті виходить саме навпаки. Поява на ринку ще одного гравця, котрий торгує товаром (та ще й із доставкою додому) із цінами на 10—20% нижче від середніх, змусить інших знизити ціни, від чого врешті-решт виграють лише споживачі — наші співгромадяни. Це і є справжня конкуренція.

Трагікомізм ситуації

Однак система пересилання ліків поштою комусь заважає, і саме тому її збираються заборонити, принаймні доти, доки питання не буде детально вивчене і не будуть внесені відповідні зміни в законодавчу і нормативну бази, хоча пересилання медикаментів ще з 2000 року дозволене «Правилами надання послуг поштового зв’язку», затвердженими постановою Кабінету міністрів України №1515 від 04.10.2000 р.

Складається враження, що не допоможуть тут і «Правила надання транспортних і кур’єрських послуг при просуванні лікарських засобів суб’єктами фармацевтичної діяльності за допомогою поштового зв’язку», що перебувають на розгляді МОЗ.

Комізм (а для когось трагізм) ситуації полягає в тому, що існує затверджена указом Президента України №640/2002 від 15.07.2002 «Програма розвитку соціальної сфери села на період до 2005 р.», яку слід виконувати й у якій записано: «Необхідно увести в усіх сільських відділеннях поштового зв’язку надання таких видів послуг, як реалізація товарів першої необхідності і ліків на замовлення». Проте деякі представники «фармацевтичної громадськості» повністю заперечують «Правила...», складені на виконання вищезгаданого указу. На їхню думку, сам факт існування в Україні поштової доставки медикаментів неприпустимий.

І немає значення, якою є думка споживача і тих, хто уже вклав у цей бізнес кошти, створивши і робочі місця, і потік податкових відрахувань у держбюджет. Президент зі своїм указом теж не указ.

Заборонити — зовсім не означає вирішити проблему. Навпаки, так її заганяють усередину, на тіньовий рівень. У даному разі це позбавляє селян необхідного. А вони ж не лише наші співвітчизники, а й годувальники. Вони не можуть придбати медикаменти, у той час як «слуги народу» шукають причини, через які послуги з їхньої доставки необхідно заборонити.