Невикурений коньяк Зіркового продукту дедалі більше. Звідки виноград?

З огляду на видатні досягнення виробників вітчизняної горілки, особливо на світовому ринку, українці, здавалося б, мають демонструвати зростаючу прихильність до рідної горілки. Та ба. Статистика свідчить, що дедалі більша частина українських споживачів міцних напоїв віддає перевагу коньяку. Це не абищо, якщо врахувати, що успіхи виробників у коньячній справі скромніші, ніж у горілчаній.

Ринок зростає...

Коньячний ринок країни демонструє стрімке та стале зростання. Причому в усіх напрямах, нарощуючи як імпортну, так і експортну складові. За останні шість років виробництво коньяку в країні зросло майже вдвічі — з 1569 тисяч до 2760 тисяч декалітрів (дал). Подібна тенденція простежується й поточного року. За січень-лютий виробництво коньяків збільшилося на 14% і досягло 451 тис. дал (торік за цей самий час було вироблено 395 тис. дал).

Підвищення попиту на елітний напій сприяє зростанню імпорту. Торік до країни було завезено 291 тис. дал бутильованого коньяку. Це на 44% більше, ніж у попередньому. При цьому вітчизняні виробники, хоча й у дещо менших обсягах, також розширюють ринки збуту за кордоном. Експорт коньяку за минулий рік порівняно з 2005-м зріс на 37% і становив 131 тис. дал.

…а якість?

Проте на ринку, який стрімко зростає, далеко не все благополучно. У процесі вивчення цієї теми кореспондентові «ДТ» стало відомо про численні скарги на низьку якість коньяку. Довелося ознайомитися з цілим набором підробок, які претендують на звання благородних напоїв. Майже в рівних пропорціях була серед них продукція вітчизняного та імпортного виробництва. Серед «заарештованих» — пляшки «Плиски», нібито виготовленої в Молдові, сумно відомого «Белого аиста» без указівки місця виробництва... Етикетка на напої однієї з кримських фірм великими буквами повідомляла, що це не що інше, як коньяк. Утім, відразу чесно інформувала, що в цьому коньяку присутні складники, для нього не властиві. При цьому на етикетці був використаний такий дрібний шрифт, щоб до змісту написаного міг добратися хіба що покупець з абсолютним зором.

Найнеприємніше те, що саме споживач, який прагне підвищити культуру вживання міцних напоїв, піддається найбільшому ризику — бути якщо не отруєним, то обдуреним. На думку директора асоціації СОВАТ (Спілок оптовиків і виробників алкоголю і тютюну) Володимира Демчака, проблема якості має багато складників. І паразитування недобросовісних виробників, які підробляють чужі бренди, аж ніяк не є визначальним. Є значно вагоміші причини. У країні хронічно не вистачає сировини для виробництва коньяків. За інформацією, отриманою в асоціації СОВАТ, нині під виноградниками зайнято лише близько 80 тис. га (до пріснопам’ятної кампанії боротьби з алкоголізмом площі плантацій винограду в Україні були щонайменше вп’ятеро більші). До того ж кількість вирощеного винограду і далі скорочується. Вітчизняні коньячні заводи та цехи навіть у врожайні роки забезпечені місцевою сировиною всього на 30%, а за несприятливих погодних умов, коли виноградники потерпають від приморозків, рівень забезпеченості може скоротитися до 10%. Для забезпечення роботи коньячних заводів більшу частину коньячних спиртів доводиться ввозити з-за кордону.

— У цьому великого лиха не було б, — вважає Володимир Демчак, — якби вітчизняні виробники мали можливість вибирати партнерів на свій розсуд (скажімо у Франції) і закуповувати високоякісні коньячні спирти. Проте такої можливості нині немає. Відтоді, як установлене ввізне мито — 7,5 євро за 1 літр стовідсоткового спирту, сфера контактів вітчизняних виробників коньяку різко звузилася і, по суті, обмежується країнами, які входять до зони вільної торгівлі СНД.

Торік 763,3 тис. дал стовідсоткового спирту, або 99,5% від усього завезеного надійшло з Азербайджану, Узбекистану, Молдови, Грузії та Вірменії. Як стверджують вітчизняні виробники, його якість значно гірша, ніж у країнах із високорозвиненою культурою виробництва коньяку. До того ж визначити походження спирту, технологічний рівень його виробництва проблематично. В асоціації СОВАТ, наприклад, є інформація про те, що через деякі зі згаданих країн реалізують коньячний спирт з Ірану, який не має високих показників

З країнами — виробниками коньячного спирту перевіреної якості ділові зв’язки майже перервалися. У 2006 році в Україну такого спирту надійшло всього нічого — 3,4 тис. дал.

Виробники коньяку, які входять до асоціації СОВАТ, пропонують урахувати обставини, що склалися (наявність ряду досить потужних високотехнологічних підприємств, дефіцит сировини), і знизити мито з 7,5 до 0,6 євро за літр коньячного спирту, а також скасувати мито на ввезення виноматеріалів для виробництва елітного напою. Це створить базу для вирішення проблеми в комплексі: закласти й виростити виноградники, підвищити обсяги виробництва коньяку, створити додаткові робочі місця в сільській місцевості і, головне, — домогтися відповідного рівня якості випущеної продукції.

…а фальсифікатори вдосконалюються

Виробництво коньяків — річ клопітка й дорога. Потрібно виростити та утримувати виноградники, виконати подвійну перегонку виноматеріалів, забезпечити багаторічну витримку майбутнього напою в дубових бочках. Щоб компенсувати підприємствам заморожування коштів на тривалий період, застосовують практику встановлення щадних акцизних зборів.

Та лихо в тому, що преференціями користуються не тільки ті, хто в поті чола вирощує плантації, витрачається на викурювання та витримку, а й «раціоналізатори», які з допомогою різноманітних хитрощів зводять складне виробництво до бутелювання та отримання надприбутку.

Чимало таких хитрощів фіксують у Науково-дослідному центрі випробувань продукції Укрметртестстандарту. Висновок начальника хіміко-аналітичної лабораторії Тамари Назаренко, провідного інженера хроматографічної лабораторії Ольги Голубець однозначний — фальсифікатори діють дедалі досконаліше. Грубий фальсифікат на зразок того, коли в звичайний, розведений зерновий спирт додають каву, чай чи барвники, відходить у минуле. Виявити підробки можна в лабораторіях з допомогою газового хроматографа з мос-селективним детектором. Начальник хроматографічної лабораторії Володимир Кіщенко та його заступник Ірина Левчук продемонстрували можливості нового обладнання, спроможного не гірше за дегустатора визначити навіть такі «тонкі» дані, як справжній вік коньяку.

Своєрідною перевіркою можливостей лабораторії стало нещодавно застосоване фальсифікаторами «ноу-хау». Кореспондентові «ДТ» показали пробірку з порошком. З цієї нічим не примітної коричневої речовини «умільці» виготовляють... коньяк, причому навіть не ординарний, а з показниками, які імітують багаторічну витримку. Навіщо роками витримувати напій у дубових бочках, коли можна знехтувати технологію і збільшити вік, додавши до його складу цей самий порошок з екстрактом дуба? Сам по собі він небезпеки не становить, виготовлений із натуральної речовини й ввозиться до країни для застосування в харчовій промисловості. Але вітчизняні фальсифікатори використовують його для обману покупців, штампуючи «багаторічний» напій із молодих, невитриманих виноградних спиртів. Виявити таку підробку непросто. Підробку можна виявити лабораторним шляхом тільки за співвідношенням компонентів — усе-таки традиційну технологію та багаторічну витримку нічим не заміниш.

Викликають контроль
на себе

Останнім часом керівництво ряду підприємств, таких як ЗАТ «Одеський коньячний завод», ВАТ «Таврія», ВАТ «Коктебель», які мають закінчений цикл виробництва і дбають про престиж свого бренда, витрачають додаткові кошти і зусилля для створення «гарячих ліній», спрямованих на підтримку контактів зі споживачами і запобігання фальсифікації своєї продукції. Покупцям, які побоюються купити підробку або ж засумнівалися в якості продукції, пропонують повідомити диспетчеру дані про майбутню чи зроблену покупку. Такі контакти зі споживачами дають можливість підприємствам, по-перше, отримати відомості про кількість підробок і вжити заходів з посилення захисту марки, по-друге, виявити власні прорахунки, які знижують якість продукції.

За словами директора асоціації СОВАТ Володимира Демчака, добросовісні виробники не тільки не бояться державного контролю за якістю виробленого різними підприємствами коньяку, а й наполягають на його жорсткості. Такий контроль вигідний як виробникам, які твердо стоять на ногах, так і їхнім колегам, які намагаються досягти їхнього рівня. І зовсім ні до чого тим, хто паразитує на досягненнях добросовісних виробників і випускає коньяк без своїх виноградників і власної матеріальної бази, запасів спирту на витримці, майстрів із багаторічним досвідом. Як наслідок — з’являються напої сумнівної якості.

На запит «ДТ» Департамент споживчої політики, захисту прав споживачів і державного нагляду надав дані: тільки в 2006 році територіальними управліннями в роздрібній торговельній мережі було забраковано й знято з реалізації 28,1 тис. дал алкогольних напоїв, що становить 29,2% від перевірених 96,2 тис. дал. Серед неякісних, а то й небезпечних для життя і здоров’я напоїв чимало коньяків. Цю обставину пояснити складно. Тому що нормативна база дозволяє зупинити фальсифікаторів коньяку ще на етапі виробництва. Особливий контроль — за тими підприємствами, які не мають повного циклу коньячного виробництва. Проте є чимало фірм, які обходять заборону. От і виходить — площі виноградників зменшуються, а число підприємств, які отримали ліцензії на виробництво коньяку, зростає. Фахівці пропонують простий метод виявлення недобросовісних виробників благородного напою. Усе просто. Досить визначити за підприємствами співвідношення між об’ємом «викурки» спирту і бутельованим коньяком, щоб стало ясно, хто й що робить, а також звідки надходить до торговельної мережі фальсифікат.