Ігри в законі. Гральний бізнес має приносити дохід державі, а не мафії

У громадській думці гральний бізнес перебуває десь між торгівлею наркотиками й торгівлею зброєю. Проте, за оцінками соціологів, у тій чи іншій мірі його клієнтами є до 20% дорослого населення України (для порівняння: у США — до 68%), які витрачають на азартні ігри понад мільярд доларів на рік. Водночас, відповідно до звичайної в цивілізованих країнах практиці, порок, який не можна викоренити, слід «організувати й очолити». Якщо гральний бізнес жорстко регулювати, контролювати, то податкові надходження від нього стають неабияким джерелом поповнення скарбниці.

«ДТ» неодноразово писало про проблеми державного контролю над гральною галуззю в Україні (див. №28, 32 і 33 за 2006 рік). Прийняті в квітні минулого року Ліцензійні умови здійснення підприємницької діяльності по проведенню азартних ігор, затверджені спільним наказом Мінфіну і Держпідприємництва, не до кінця розв’язують проблему регулювання цього ринку. Головним чином тому, що нормативна база, яка стосується азартних ігор, розрізнена й непослідовна.

Так, сама потреба ліцензування визначається Законом «Про ліцензування окремих видів підприємницької діяльності», прийнятим ще 2000 року. Крім того, відповідно до Закону «Про патентування окремих видів підприємницької діяльності» на встановлення кожного грального автомата або відкриття казино потрібен патент. Проте жоден з цих документів не містив визначення власне азартних ігор. З’явилося воно тільки торік, у згаданих Ліцензійних умовах. Боротьба за це визначення, точніше, за «дірки» у ньому, тривала шість років. В окремі періоди цієї шестирічки гральні автомати взагалі не вважалися «азартними іграми»...

Інша проблема. Оскільки органами ліцензування цього виду діяльності є обласні адміністрації, у кожній області й у кожному місті діяли свої правила ведення грального бізнесу. До чого це призводить? Преса неодноразово писала про міліцейські перевірки, за результатами яких виявлялося, що дві третини гральних автоматів установлено нелегально, і весь прибуток від них власники кладуть до своєї кишені. Зазвичай, варто було перевіряльникам піти — й автомати знову опинялися на старому місці. Причина — власникам цього бізнесу набагато легше домовитися з місцевими чиновниками, ніж з єдиним ліцензійним органом.

За даними податкової міліції, під час перевірок 2005 року в країні зафіксовано 300 фактів відсутності патентів на гральні столи, вилучено гральних автоматів на суму понад 4 млн. грн., притягнуто до адміністративної відповідальності 700 чоловік, яких оштрафовано майже на 300 тис. грн.

Тільки в Києві, де концентрація гральних закладів найбільша, налічується приблизно 15 тис. автоматів. Це тільки законно встановлених. За оцінками правоохоронців, у столиці без патентів працюють 30—40% гральних автоматів. По Україні цей показник ще вищий — 60%. За даними президента фонду «Українська фундація» Володимира Цендровського, власники гральних автоматів тільки в Києві заробляють до 3 млрд. грн. на рік...

Окрема проблема, з приводу якої законодавство мовчить, — неконтрольоване регулювання відсотка виграшу грального автомата. А також те, що відсоток цей звичайно гравцю не повідомляють. Нині деякі ділки від грального бізнесу дозволяють собі встановлювати виграш на рівні 15%. Правда, цим балуються здебільшого на вокзалах або якщо автомат встановлено у придорожньому закладі, тобто там, де відвідувачі звичайно бувають непостійні, проїздом. Для «стаціонарних» точок є науково визначений психологічний бар’єр у 88%: якщо людина виграє рідше, вона швидко втрачає інтерес до гри. Проте в розвинених країнах цей відсоток закріплено законодавчо. У країнах Європи не менше 90—96% коштів іде на виграші.

Усі ці проблеми можна розв’язати тільки прийнявши комплексне законодавство про гральний бізнес. Куди треба внести все: і визначення його різноманітних видів, і централізоване ліцензування, і відсоток виграшу, і механізми контролю.

У Верховній Раді нині зареєстровано три проекти законів про гральний бізнес. Першим, 11 листопада минулого року, з’явився законопроект №2521 «Про дер­жавне регулювання діяльності по організації проведення азартних ігор», підготовлений народними депутатами Миколою Кравченком (КПУ) і Сергієм Матвієнковим (СПУ). Потім 21 листопада з’явився законопроект №2521-1 «Про азартні ігри» Ксенії Ляпіної (НУ), а 24 листопада — законопроект «Про правове регулювання організації й проведення азартних ігор на території України», підготовлений молодим бютівцем Валерієм Писаренком.

Така конкуренція законопроектів говорить про те, що «порулити» процесом регулювання азартних ігор хочуть багато політичних сил. Проте, відповідно до висновків Головного науково-експертного управління Верховної Ради, яке розглянуло всі три законопроекти, найбільш вдалим із них є саме перший. Причина — «порядок і умови здійснення діяльності по організації та проведенню азартних ігор (особливо щодо вимог до суб’єкта господарювання, який здійснює відповідну діяльність) регулюються ним найдетальніше». Водночас Головне науково-експертне управління зазначило низку позитивних моментів, що містяться в законопроектах Ляпіної та Писаренка, і рекомендувало врахувати їх в основному документі.

Які ж основні норми пропонують прописати депутати в законі?

По-перше, фінансова стабільність організатора азартних ігор. Вимоги до неї пропонується встановити на рівні вимог до страхових компаній: статутний фонд — не менше 5 млн. євро. Чисті активи організатора азартних ігор без урахування вартості нематеріальних активів мають бути не менш як 1 млн. євро.

По-друге, пропонується встановити жорсткі вимоги до приміщень, де здійснюється така діяльність, — казино і залів гральних автоматів. Законопроект містить вичерпний перелік обмежень на розміщення гральних закладів. Зокрема, для здійснення діяльності в залах гральних автоматів потрібно мати у власності не менше 1 тис. таких автоматів.

І, по-третє, передбачається встановити досить високу вартість «вхідного квитка» на ринок азартних ігор. Розмір плати за видачу ліцензії має становити ні багато ні мало мільйон євро.

Законопроект також пропонує покласти на один уповноважений орган функції ліцензування й визначення стратегії розвитку галузі азартних ігор у державі. Передбачається, що таким органом стане Міністерство фінансів.

Природно, у таких умовах гральною діяльністю зможуть зайнятися тільки фірми. Це фактично виб’є з ринку дрібних ділків, що встановили десяток автоматів біля пивничок і ринків. Зате дасть змогу великим операторам цивілізовано розвивати в Україні гральний бізнес за європейськими стандартами.

Досвід показує, що великі оператори мають позитивний досвід роботи в інших країнах, вкладають чималі інвестиції в мережі гральних залів в Україні, забезпечують нормальний сервіс для гравців (зокрема й їхню особисту безпеку), дотримуються певних стандартів у своїй роботі (гарантують високий рівень відсотка виграшів на автоматах, не пускають у зали неповнолітніх тощо). По суті, йдеться про формування цивілізованого ринку азартних ігор шляхом створення на базі великих операторів саморегулювальної системи. Як вважають автори законопроекту №2521, прийняття таких правил гри дасть можливість витиснути кримінал з галузі та збільшити доходи бюджету від індустрії азартних ігор з нинішніх 700 млн. грн. на рік до 3 млрд.

Інша річ, що ті, хто ризикує втратити у своїх кишенях ці два з лишком мільярда різниці, так просто не здадуться. Як мінімум, вони спробують нашпигувати майбутній закон різноманітними «кватирками». Тому боротьба за встановлення цивілізованих умов розвитку грального бізнесу в Україні буде неабиякою.