СІМ’Я ПО-ШВЕДСЬКИ

Протягом довгих років у шведській сім’ї в середньому було двоє дітей. Років вісім тому з’явилася традиція мати ще одну — пізню дитину — після тридцяти, а то й після сорока років. Пояснюється це тим, що коли службова кар’єра жінки уже відбулася, і вона почувається впевнено в цьому плані, їй хочеться знову повною мірою відчути радість материнства. З іншого боку, існує ще одна тенденція — пізні шлюби, у 29—30 років (знову ж тому що спочатку жінка будує службову кар’єру), і в результаті — народження першої дитини після тридцяти.

Шведи не вважають, що бабуся зобов’язана допомагати доглядати за дитиною: у неї своє життя і своя робота. Бабуся робить це тільки в тому випадку, якщо це викликає в неї задоволення, якщо є час і бажання. У Швеції також не існує інституту обслуги. Удень діти в основному перебувають у дитячому садку, а якщо батьки хочуть піти будь-куди у вечірній час, вони наймають бебісітера (часто це дівчинка чи хлопчик шкільного віку).

Дівчаток і хлопчаків виховують у Швеції однаково. Для хлопчиків у цьому сенсі велику роль відіграє приклад батька, оскільки у шведських сім’ях хатні обов’язки діляться порівну, і чоловік не вважає за сором прибрати в домі, випрати білизну, помити посуд, піти до магазину, приготувати їжу.

Дітей виховують так, щоб вони росли незалежними, уміли самі приймати рішення. Наприклад, навіть крихітного малюка, коли він просить пити, можна запитати, що він хоче — чаю чи соку, — щоб дати йому можливість зробити вибір самостійно. І це шведи повторюють на різних рівнях стосовно дедалі серйозніших проблем. Дитину вчать усвідомлювати відповідальність за прийняті рішення і бути готовою до їхніх наслідків.

Із найраннішого віку виховується у шведських дітей й уміння правильно ставитися до грошей. Установка така: добре мати гроші, але щоб їх мати, потрібно працювати, і тоді ти їх цінуєш. Дітей вчать витрачати розумно, складати власний бюджет, бо гроші дитина отримує раз на тиждень або раз на місяць. Крім того, батьки можуть оплачувати дітям деяку хатню роботу. Своїми фінансами діти розпоряджаються на власний розсуд. Маленькі купують іграшки й солодощі, старші — касети, компакт-диски із записами улюблених виконавців (до речі, дуже багато «дитячих» грошей іде у Швеції саме на це), дівчатка збирають на модну сукню, якщо вона не планується сімейним бюджетом. Не обов’язково щось купувати, можна просто відвідати кіно, кафе, парк розваг.

У Швеції не беруть на роботу в офіційні установи школярів. Навіть під час літніх канікул закон дозволяє працювати лише тим, хто досяг 14-річного віку, тому підробляти дітям у Швеції вдається не завжди.

Рукоприкладство стосовно дитини категорично заборонено шведським законодавством: батьки за подібні дії притягуються до відповідальності в судовому порядку. У цій країні, наприклад, неможливо побачити на вулиці, щоб мати ляскала малюка: шведи вважають, що це величезне приниження для дитини.

У шведському суспільстві, із його давніми демократичними традиціями, поняттям «демократія», «свобода», «незалежність», «взаємоповага» дитину починають учити з дитинства. Навіть до маленької дитини ставляться як до незалежної особистості, котру потрібно ростити, не завдаючи шкоди її душі та розуму, не калічачи, не принижуючи. Дітей учать поважати один одного, членів своєї сім’ї, інших людей, інші культури та країни. Ось чому, ставши дорослими, вони не втрачають гідності: поважаючи оточуючих, вони водночас знають ціну й собі.

Навчання у шведській школі триває 11 років. Школи в основному державні з безкоштовним навчанням і безкоштовними шкільними обідами. Приватних шкіл мало, і навчання в них не краще, аніж у державних. Однак у Швеції, як і скрізь, є батьки, котрі вважають, що коли дитина отримає диплом тієї ж школи, що відвідувала принцеса, це престижно й у майбутньому розширить її обрії. У шведських школах є також програма для навчання дітей за кордоном із метою більш глибокого вивчення культури іншого народу, однак не з метою вивчення мови. Англійську у школі починають вчити в дуже ранньому віці і кожен швед володіє нею. У 16—17 років діти починають подорожувати за обмінними програмами, навчаючись рік в іншій країні. Популярні такі країни як Австралія (далекі), бо європейські країни об’їхали з дитинства на канікулах. (Екзотичним вважається поїхати поїздом і подивитися Чехію, Угорщину, Румунію. Нарівні з Прагою та Будапештом, у Швеції завжди був популярним Санкт-Петербург).

Спорту у вихованні дітей тут приділяється величезне значення. Дуже багато вільного дитячого часу присвячено фізичним навантаженням — це здоров’я, а в здоровому тілі, як відомо, — здоровий дух. У шкільній програмі вивчають також історію мистецтв інших країн світу, але у Швеції немає спеціалізованих студій, шкіл, гуртків, де вчать балету, малюванню, ліпленню тощо. Музичних шкіл усього кілька на всю країну. Читають шведські школярі в основному те, що необхідно за шкільною програмою, а художню літературу заміняє їм телевізійний екран з ігровими приставками. Втрачається принадність читання старих казок, класичних творів, що розвивають уяву дитини. І хоча деякі батьки намагаються боротися з цим, забороняючи дітям годинами дивитися телевізор, на жаль, процес цей у Швеції (як і в усьому світі) незворотний.

У підлітковому віці діти починають дедалі частіше ходити увечері з друзями, повертатися пізно і вже не проводять із батьками так багато часу, як раніше. І тут виникає проблема сексуальних стосунків. Швеція, як відомо, давно вважається країною, де люди мають у цьому плані найбільшу свободу, що породжує безліч міфів і безглуздих вигадок в уявленнях людей про шведське суспільство. Насправді, статеве виховання дітей починається ще з дитячого садка в доступній для них формі. Власне, відбувається воно й у сім’ї. Шведи знають: коли діти починають цікавитися цим — вони готові до отримання правдивих і доступних їхньому розумінню відповідей. Секс у Швеції не заборонна тема: про нього говорять багато і відкрито.

Сексуальний дебют підлітків припадає на 16—17-річний вік, хоча трапляються й аборти серед 13—14-річних дівчаток. Попри те, що в школі існують уроки сексуального виховання, у програму яких входить користування контрацептивними засобами, засоби ці не продаються без рецепта і коштують досить дорого. Тут уже виникає питання довірчих взаємин із батьками, у яких можна отримати гроші або контрацептиви, бо рецепт на них не може бути виписаний особі, яка не досягла 15-річного віку, а вступ у статеві стосунки з будь-ким молодшим 15 років офіційно карається законом і є кримінальним злочином. Часто шведські підлітки розповідають батькам про свої романи, але це зовсім не означає, що вони повинні закінчитися шлюбом.

По досягненні 18-річного віку шведи стають повнолітніми й отримують право голосу, а по досягненні 21 року вони мають право купувати спиртні напої. Курити можна й у шкільному віці, але майже ніхто не курить, завдяки зусиллям, спрямованим державою на боротьбу з курінням (наприклад, заборона курити в громадських місцях).

По закінченні школи (приблизно в 18 років) прийнято наймати власну квартиру і залишати рідний дім. Це — незалежність. Зв’язки між батьками та дітьми на цьому не обриваються, часто вони живуть в одному місті і регулярно зустрічаються, але в такий спосіб юнак чи дівчина вчаться самостійно вести господарство, оплачувати телефонні рахунки, телевізійні комерційні канали тощо. Молоді люди, навіть ті, котрі вступили у вищі навчальні заклади, починають працювати. Іноді вони працюють лише увечері та у вікенд. Можна також взяти позику від держави на навчання, яка повертається поступово протягом тривалого часу, скажімо, до досягнення 50 років. Кредитованих грошей вистачає на оплату квартири, їжу, навчання, а регулярно виплачувати позику починають по закінченні навчання, знайшовши постійну роботу.

Люди похилого віку у Швеції продовжують жити у своїх будинках самостійно так довго, як це дозволяє їхнє здоров’я. Для тих, хто не настільки хворий, щоб перебиратися в будинок пристарілих, але і не настільки дужий, щоб усе робити самому, у держави є спеціальна служба (безкоштовна, яка існує на податки населення) так званих соціальних сестер. Така жінка приходить двічі на тиждень, робить покупки, прибирає, готує. Існує і ще одна служба: безкоштовне таксі, що викликається за певним номером, якщо літній людині потрібно кудись дістатися. Діти й онуки періодично відвідують батьків, дідусів і бабусь, але день у день із ними жити і доглядати за ними у Швеції не прийнято.

Наркотики — ще одна загальносвітова проблема, яка торкнулася і Швеції. У країні розроблено спеціальні програми для різних рівнів, починаючи із наймолодшого віку, що вчать дітей протистояти цьому явищу. І шведи вважають, що домоглися останнім часом великих успіхів у цьому питанні.

Шведів не можна назвати дуже побожними людьми, хоча вони періодично ходять до церкви. У середині 90-х років церква у Швеції була відділена від держави, але багато людей у шведському суспільстві, як і в усьому світі, продовжують шукати відповіді на питання про життя та світобудову. Хтось знаходить їх у релігії, і тоді, природно, виховує відповідним чином і своїх дітей.