Демонстрація військової сили Пекіна та його зростаючий дипломатичний вплив свідчать про лідера з імперськими амбіціями, який формує авторитарні союзи та просуває бачення нового світового порядку на умовах Китаю. Сі Цзіньпін переконаний, що долею його країни є повернення до "законного місця" у центрі світу, а прискорюють цей процес, на його думку, бажання адміністрації Трампа послабити [blink title="Pax Americana" headinfo="Pax Americana"]Pax Americana — це період глобального домінування США після Другої світової війни, що характеризується їхнім політичним, економічним і військовим лідерством, впливом через міжнародні організації (ООН, НАТО, МВФ), доларовою гегемонією та поширенням американської культури. Термін, що означає "американський мир" за аналогією з Pax Romana, не завжди відповідає повній відсутності конфліктів, адже США брали участь у війнах і підтримували певні режими для захисту своїх інтересів. Хоча деякі вважають, що цей період слабшає через зростання інших держав, як Китай, вплив США залишається значним.[/blink] та нездатність Заходу дати рішучу відповідь на війну Росії проти України.
Про це у своєму аналізі пише редактор міжнародних відносин Sky News Домінік Вагорн.
"Цього тижня Китай показав у Пекіні і військову силу, і дипломатичну вагу. У центрі цього — один всесильний чоловік. Сі Цзіньпін стає імператором країни, яка піднімається, і прагне перетворити світ під власний образ", — наголошує журналіст.
Вагорн підкреслює, що Сі наслідує образ своїх комуністичних попередників і спирається на імперське минуле Китаю. Він усунув конкурентів та скасував обмеження на терміни правління, фактично закріпивши за собою можливість залишатися при владі довічно.
Експерт зазначає, що китайський лідер вірить у "долю", яка нібито визначає повернення Пекіна на вершину світової ієрархії. У цьому контексті він бачить сприятливі умови: адміністрація Дональда Трампа прагне демонтувати нинішню Pax Americana, а Захід виявляє розгубленість перед обличчям війни в Україні.
"Звичайно, Китай має право рішучіше заявляти про себе на світовій арені, але саме спосіб цього заявлення і ризики зіткнення із Заходом повинні викликати занепокоєння", — зауважив автор.
Зокрема всередині країни Сі жорстко придушує будь-які прояви інакодумства: у Сіньцзяні це нагадує квазігеноцидні репресії, у Тибеті — культурну ліквідацію, а в Гонконзі — брутальне обмеження прав людини. Наступною ціллю в його стратегії визначений Тайвань, який Пекін вважає невід’ємною частиною проєкту "Єдиний Китай".
Ще однією лінією розлому між Заходом і Китаєм є підтримка Пекіном війни Росії проти України. На думку Вагорна, слабкість Заходу у протидії Кремлю дозволила конфлікту набути значно масштабнішого характеру.
"На Сході вишикувалися авторитарні режими, що підтримують Росію. Їм протистоять демократичні держави, які допомагають Україні. Цьоготижневий зліт автократів у Пекіні, схоже, зміцнив позиції перших", — пише він.
Аналітик підкреслює, що така консолідація є позитивною новиною для режимів, які застосовують стеження, цензуру та репресії проти власних громадян. Натомість для решти світу, який цінує демократію, свободу та верховенство права, це створює серйозні ризики.
"Диктатори радіють. Демократи мають бути обережними", — підсумовує Вагорн.
У китайському Тяньцзіні зібралися ті, хто мріє показати світ без Америки. Китай, Росія, Іран, Пакистан, навіть Індія — дивний союз із великими амбіціями. ШОС сьогодні охоплює понад половину населення планети. Але чи здатна ця «коаліція невдоволених» справді змінити глобальні правила? Це клуб автократів чи реальний суперник США?
Про те, що стоїть за гучними промовами, пояснює Надзвичайний і Повноважний Посол України Сергій Корсунський у статті "Саміт ШОС: як Пекін збирає союз автократів проти Вашингтона".