Один з найбільш розшукуваних злочинців у світі, який провернув аферу на 2 мільярди євро, Ян Марсалек переховується від правосуддя в Білорусі, йдеться в розслідуванні The Insider спільно з Bellingcat, Der Spiegel і McClatchy. У «кейсі» Марсалека не лише фінансові махінації, а й зв'язок із ПВК у Лівії і тісні контакти з ФСБ Росії.
Топтридцять найкращих стартапів Німеччини
Донедавна 40-річний громадянин Австрії Ян Марсалек був операційним директором компанії Wirecard. Заснована понад 20 років тому, в 2018-му вона потрапила до 30 найбільших німецьких компаній, що відслідковуються індексом DAX. Компанія вважалася успішним технологічним стартапом і займалася платіжним процесингом.
Wirecard фокусувалася на високоризикових клієнтах, з якими відмовлялися працювати банки і платіжні системи: нелегальних казино і порносайтах. Саме ця компанія могла займатися грошовими переказами для фінансування російських ПВК в Африці.
У 2019 журналісти Financial Times виявили невідповідності у фінансовій документації філій компанії у Сінгапурі, Ірландії і ОАЕ. Розслідування німецького фінансового регулятора підтвердило - у балансі компанії утворилася «діра» на суму близько 2 млрд євро.
Гроші, які повинні були зберігатися на рахунках процесингу хаба Wirecard у Східній Азії, зникли. За діяльність компанії в Азії з 2010 року відповідав Ян Марсалек.
18 червня 2020 року топменеджмент Wirecard, включно з Марсалеком, був звільнений. Генерального директора Маркуса Брауна заарештували за обвинуваченням у фальсифікації звітності та маніпулюванні ринком.
Сам Марсалек заявив колегам, що збирається на Філіппіни, щоб «знайти зниклі мільярди і відновити своє добре ім'я». Організувавши підробку імміграційних записів і записів про бронювання квитків, Марсалек на час зник з очей влади Німеччини, Австрії та спецслужб інших держав.
Російський слід
З 2015 року Ян Марсалек реалізовував власні проєкти в Лівії і активно співпрацював з російськими радниками і європейськими чиновниками, обговорюючи плани «гуманітарного відновлення країни». Однак насправді ці ініціативи виявилися планами зі створення приватних військових компаній для захисту комерційних інтересів окремих осіб.
Радником Марсалека щодо лівійської ініціативи був Андрій Чупригін - російський експерт з арабського світу, який, на думку західних спецслужб, є високопоставленим офіцером ГРУ і підтримує тісні зв'язки з російською розвідкою.
Австрієць також співпрацював з Товариством австрійсько-російської дружби (ОРФГ), передавши секретні документи з МВС Австрії і Федерального відомства захисту конституції і боротьби з тероризмом. Марсалек також тісно співпрацював з лояльною Кремлю ультраправою Австрійською партією свободи, передаючи політсилі секретні відомості.
У 2017 році Ян Марсалек на зустрічі з бізнес-партнерами хвалився поїздкою на руїни Пальміри в Сирії. За його словами, він був там як гість російських військових невдовзі після того, як територія була відвойована у «ІДІЛ».
До Москви через Сибір, до Санкт-Петербурга - через Санторіні
Згідно з імміграційним даними, які опинилися в розпорядженні Bellingcat, Марсалек був частим гостем в Росії: за останні 10 років він здійснив понад 60 поїздок до країни.
Його перша поїздка відбулася в 2004 році, шість років він не відвідував Росію, а з 2010 року, коли він приєднався до правління Wirecard, почав літати регулярно. Поїздки Марсалека активізувалися в 2014-2015 роках, зазвичай він прилітав до Москви і проводив в російській столиці не більше доби.
У лютому 2015 року Марсалек відвідав Казань з тижневою поїздкою. У 2016 році він прилітав 16 разів, а географія поїздок стала більш різноманітною: Москва, Санкт-Петербург, Нижній Новгород, Казань. Його найдовша поїздка в 2016 році тривала три дні.
«Деякі маршрути були досить незвичайні: 29 вересня 2016 року Марсалек прилетів з Мюнхена до Москви о 1:55, щоб вилетіти в Афіни о 8 ранку. Наступного дня він вилетів з Греції зворотно - цього разу до Санкт-Петербурга, де він пробув лише п'ять з половиною годин, перш ніж знову вилетіти у Грецію - але цього разу на острів-курорт Санторіні. Все це трьома різними приватними літаками», - йдеться в розслідуванні.
На думку розслідувачів, таке часте використання бізнес-джетів можна пояснити лише однією метою - перевезенням великих сум готівкою.
Такі короткострокові поїздки Марсалека в Росію тривали і в 2017 році, до тих пір, поки він не зміг вилетіти до Мюнхена - через заборону в'їзду в країну.
Злочинець з диппаспортом
Ян Марсалек їздив до Росії за шістьма різними паспортами (Австрія дозволяє володіти декількома паспортами одночасно, але забороняє подвійне громадянство - ред.).
Але крім австрійських паспортів він користувався й іншими документами, що засвідчують особу; записи про них і про поїздки за ними видалені з бази даних про перетин кордону. Орім шістьох паспортів Австрії Марсалек володів трьома паспортами іншої країни, встановити яку розслідувачам не вдалося.
Він також прилітав до Росії за «дипломатичним паспортом, виданим негромадянину» з номером DA0000051 (виданий 20 грудня 2018 року терміном на п'ять років). Однак жодна європейська країна не видає такий паспорт негромадянам.
Однак диппаспорт може отримати почесний консул країни, його також можна купити нелегально. У базі перетину кордонів немає жодної поїздки за цим документом після 20 грудня 2018 року.
Як повідомляє Handelsblatt, у розмові з колишнім колегою за кілька днів після свого зникнення Марсалек натякнув, що є почесним консулом, і хвалився наявністю «паспортів із різних країн».
На гачку у спецслужб
Третя база даних, до якої отримав доступ Bellingcat, підтверджує особливий інтерес ФСБ до пересувань Яна Марсалека. Це внутрішня база даних, яка використовується для відстеження осіб, що становлять інтерес з правоохоронною метою.
Зазвичай, будь-який іноземець, який подорожує в Росію, потрапляє у базу, однак у випадку з Марсалеком до неї потрапило безліч рейсів, що не мають відношення до Росії.
Від початку 2015 року ФСБ, мабуть, відстежувала і об'єднувала в доступній для пошуку базі даних всі міжнародні поїздки Яна Марсалека (за винятком його поїздок всередині ЄС). У зону уваги спецслужби потрапили рейси Марсалека в Сінгапур, Стамбул і Дубай.
«Мотивація зацікавленості ФСБ в особі Марсалека зрозуміла не до кінця. Одна з можливих інтерпретацій - в 2014 році ФСБ вирішила, що він може бути цікавим об'єктом для вербування. Якщо це так, то затримання в московському аеропорту в вересні 2017 року могло стати тим самим моментом вербування, адже підставою для заборони на виїзд міг стати тільки серйозний злочин», - йдеться в матеріалі.
Провокація і подальший шантаж «відкриттям кримінальної справи» - стандартна схема вербування російської спецслужби.
Інша можлива інтерпретація - весь цей час з 2014 року Марсалек вже співпрацював з російськими спецслужбами.
Притулок у Білорусі
Після звільнення з Wirecard Марсалек зробив все можливе, щоб переконати слідчих і спецслужби, що знаходиться у Східній Азії. Однак у розмові з колишніми колегами згадав, що перебуває в країні, де «при владі одні й ті самі люди останні 25 років».
В єдиній базі про перетин кордону Ян Марсалек є як особа, яка в'їхала в Білорусь на приватному літаку в ніч на 19 червня. Згідно з прикордонними даними, після цього він не залишав країну.
Запис не містить ані номера рейсу, ані походження прибулого літака, проте розслідувачам вдалося відстежити його маршрут.
Приватний літак Embraer 650 Legacy прибув до Таллінна з австрійського міста Клаґенфурт о 16:19 за місцевим часом.
У цей самий час у Таллінні приземлився регулярний комерційний рейс Lufthansa LH882 з Франкфурта. Менш ніж за 15 хвилин після приземлення LH882 бізнес-джет Embraer вилетів до Мінська, де успішно приземлився о 19:10 за місцевим часом. За дві години після приземлення в Мінську літак вилетів до Вітебська.
Embraer 650 Legacy управляється віденською чартерною лізинговою компанією, там стверджують, що не знають містера Марсалека.