Олег Федоров: «У нас є космічний потенціал, який може стати локомотивом для інших галузей»

«Україна за 20 років здобула визнання на міжнародній арені космічних держав і увійшла до п’ятірки країн за кількістю щорічно здійснюваних запусків», - заявив нещодавно голова Державного космічного агентства України Юрій Алексєєв. Утім, академік Володимир Прісняков ще у 2006 році писав, що «в майбутньому Україні світить епізодична участь тільки в тих пусках ракет, які не вигідні Росії, США чи Європі… а наша експериментальна наукова база вже безнадійно застаріла». Дихотомія зникає, якщо порівняти тезу із Концепції нової космічної програми про «значну диспропорцію між рівнем космічного потенціалу України та його впливом на вирішення актуальних загальнодержавних і суспільних завдань» із фінансуванням космічної галузі, яке в 2011 році дорівнювало вартості одного студентського супутника.

Запуск космічних апаратів раз на п’ять років - це неминучий занепад досліджень. Нереалізовані проекти створення молодіжних супутників роблять нас технологічно відсталими порівняно навіть з тими країнами, які не мають власної космічної промисловості. Відсутність нових розробок найближчим часом може призвести до згортання космічної діяльності.

Про сучасний стан та перспективи української космонавтики, пріоритети космічної політики, виконання космічної програми кореспонденту DT.UA розповідає директор Інституту космічних досліджень Національної академії наук України та Державного космічного агентства України Олег Федоров.

- Олегу Павловичу, на ваш погляд, у якому стані нині космічна галузь?

- З початку століття - на перехідному етапі свого розвитку. Чимало аналітиків вважають, що космічна галузь, як і економіка, переживає хвилі Кондратьєва (довготривалі тенденції циклічного розвитку: фази спаду і зростання). Період, який характеризуватиметься масовою появою інновацій, на думку багатьох експертів, очікується у 2020-2025 роках, що спричинить новий підйом інтересу до космічних місій.

У наш час парадигма космонавтики змінилася - якщо раніше в космічній сфері переважали геополітичні інтереси, за якими ховалося наукове та технологічне застосування, то нині на перше місце виходить принцип підпорядкованості космічної політики загальнонаціональним інтересам. Уже відійшли в минуле проекти, які б підтверджували наш космічний потенціал та виконували демонстративну функцію. На сьогодні будь-який проект спрямований насамперед на задоволення потреб споживачів, якими є вчені, військові, представники економічної галузі.

- Чому космонавтика розвивається не тільки у великих космічних державах, а й у країнах, які не мають космічної техніки?

- Справді, різні країни, такі як наші сусіди Польща, Угорщина, Чехія, не маючи ракетно-космічної техніки, але маючи серйозну космічну програму, беруть участь у багатьох європейських місіях. Чому? Тому що найвищий потенціал інноваційного розвитку міститься в ракетно-космічних технологіях. Якщо порівняти списки країн, котрі демонструють динамічне економічне зростання, з тими, котрі закладають серйозні витрати на космос, побачимо, що вони збігаються.

40 країн світу мають регулярні космічні програми. В цій галузі обертається 250 млрд. дол., більш ніж половина з яких - це надходження з приватного сектору. В українських реаліях ми наближаємося до того, щоб космонавтика стала складовою економіки. Поки що обсяг не такий значний, як в інших сферах економіки, але розвиток останніх визначається також інноваційним потенціалом космічної діяльності.

- Яка специфіка космічної діяльності, що зумовлена зміною її парадигми?

- Ми отримуємо принципово нові знання про Землю, про глобальні проблеми, тенденції. У документах Всесвітнього саміту з питань сталого розвитку зафіксовано, що без системи спостереження Землі з космосу неможливо встановити необхідний баланс між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, зберегти безпечне й здорове довкілля.

Зміна парадигми в сучасній космонавтиці передбачає виникнення нового етапу освоєння космосу - космонавтика стала практичною наукою. Це означає, що ми отримуємо знання про астероїди безпосередньо тоді, коли космічні апарати стикуються з ними, визначаємо їхній хімічний склад, зміни електромагнітних полів, випромінювань, тобто отримуємо прямі дані про Всесвіт. Космонавтика стала експериментальною наукою. Ми досліджуємо, як у космосі існує людина, що вона вміє там робити і які технології здатна розвинути в чужому для неї просторі.

- В який спосіб сучасна наука використовує космічні дані?

- Завдяки космонавтиці сучасна наука розглядає Всесвіт як щось, що вибухнуло й розвивається, а ми існуємо в певному місці простору й у певний момент часу. Великі зусилля покладено на пошук єдиного еволюційного підходу, яким зумовлені існування Всесвіту та поява людства в певний момент розвитку життя. На перший погляд ці зусилля далекі від потреб пересічних громадян, проте вони закладені в основу всіх наук - це нова фізика, яка зближується з науками про життя. Усі космічні програми значною мірою містять наукові проекти, спрямовані на те, щоб дізнатися, як еволюціонує Всесвіт, що таке темна матерія, які шляхи пошуку інших світів.

- Якщо Україна не бере участі в глобальних космічних експедиціях і не має можливості реалізувати власний масштабний проект, то як тоді вивчати світоглядні основи?

- Це дуже важливий аспект. Якщо ми залишимося осторонь глобальних наукових досліджень, наші вчені не займатимуться проривними високотехнологічними розробками і не залучатимуть до цього молодь, ми дуже швидко опинимося на межі існування як незалежна держава. Безумовно, жодна нація не спроможна самостійно охопити всі сфери космічної діяльності.

Відповіддю на ваше запитання є космічна політика Польщі. Польські вчені, маючи один невеличкий інститут з науковим складом до 200 осіб, беруть участь у багатьох європейських місіях. Вони виробляють бур для вивчення астероїда, проводять астрофізичні розвідки, планетологічні дослідження Землі з космосу. Польща не має космічної промисловості, та це не заважає їй бути учасником європейських проектів.

- Якими є пріоритети української космічної політики?

Шлях України полягає в тому, щоб використовувати свій ракетно-космічний потенціал для участі, як гідні партнери, в якомога більшій кількості космічних проектів, що відповідають національним інтересам. Космонавтика - сфера діяльності, котра в наш кризовий час сприймається багатьма як щось другорядне. Ми повинні розуміти, що гроші витрачаються не на «космос», не на задоволення цікавості кількох десятків людей - а на життєво важливу галузь, потрібну для розвитку науки, технологій, для моніторингу ресурсів, а отже визначає конкурентоспроможність країни.

Ми пропонуємо зробити наступний крок в українській космічній політиці - створити Національну раду з космосу, про що президент НАНУ академік Борис Патон написав у листі до президента України. Космічна діяльність забезпечується не тільки Космічним агентством, а й Академією наук, тому важливо організувати діяльність цих установ і відповісти на питання про те, яким є масштаб космічної діяльності України і в чому полягають її пріоритети. Головне завдання - скоординувати користувачів космічної інформації - науковців, військових, метеорологів, аграріїв, «еменесників». Без космічної інформації сьогодні не обходиться жодна країна. Питання полягає в тому, що ми купуємо і що отримуємо у вигляді співробітництва.

- Космічні програми потребують значних фінансових затрат, а в нас зазвичай коштів виділяється недостатньо…

-У 2011 році на фінансування космічної програми виділили 60 млн. грн. Це - вартість одного студентського супутника. Існуюча концепція космічної програми визначає явно недостатню суму на найближчі п’ять років (1,12 млрд. грн., тобто порядка 200 млн. грн. на рік). Розуміючи реалії нашого бюджетного процесу, неважко спрогнозувати, що фактичний обсяг не набагато перевищуватиме ті самі 60 млн. Проблема не тільки в тому, що цього мало. Принципово важливо, щоб фінансування, яке виділяється з бюджету на космічну програму, і джерела комерційної діяльності не існували окремо від поставлених цілей. Теоретично замовляються ракети та космічні апарати, а гроші виділяються на їх макетування. Треба визначитися, чи є в замовленні космічна техніка (тобто підтримка галузі), чи ми бачимо наше майбутне виключно в плані одержання космічної інформації з Інтернету. Наш інститут готує аналітичні матеріали для нової програми, вони свідчать, що космічна програма вартістю менше 800 млн. грн. неефективна. Ми проаналізували, скільки витрачається грошей на аналогічні проекти в інших країнах, оцінили стан нашої промисловості та її потреби. Одне з ключових положень такого аналізу для підтримки передових технологій - рівень держзамовлення має бути не менше 75% від загального обсягу виробництва галузі. Необхідно, щоб космічні програми відповідали конкретним замовленням. Проблема не в тому, що мало грошей, а в тому, що вони неналежно розподіляються.

Важливим є входження України в міжнародне співробітництво. Ми розробляємо хороші космічні проекти, такі як «Морський старт» чи проект «Дніпро», що вважаються кращими зразками застосування військових технологій у мирних цілях.

- З приводу міжнародного співробітництва. Чому Міністерство оборони Росії вдесятеро підвищило ціни на пускові послуги українсько-російській компанії «Космотрас», і як проходить підготовка проекту угоди між «Роскосмосом» і ДКАУ про порядок спільних експериментів на російському сегменті Міжнародної космічної станції?

- У рамках співпраці з Росією є програма наукових експериментів на Міжнародній космічній станції і програма, в якій використовується база нашого Євпаторійського центру дальнього космічного зв’язку.

Окрема ситуація з проектом «Дніпро» - це комерційний проект, щодо якого дійсно є труднощі у переговорах з Міністерством оборони Росії. Стосовно підвищення цін. Проект успішний, і цілком природно, що вони хочуть більше грошей. Сподіваюся, що проблему розв’яжуть на вищому рівні.

Росія є нашим стратегічним партнером, і наша космічна галузь, за підсумками 2011 року, працює прибутково переважно завдяки замовленням з Росії. Важлива й наша участь у російському проекті «Радіоастрон», унікальному астрофізичному проекті вивчення об’єктів дальнього космосу з допомогою наземного космічного радіоінтерферометра. Його мета - спільно з глобальною наземною мережею радіотелескопів створити єдину систему наземно-космічного інтерферометру для отримання зображень, координат і кутових переміщень різних об’єктів Всесвіту з винятково високою роздільною здатністю. Україна «на повний зріст» бере участь у цьому проекті насамперед завдяки унікальній євпаторійській антені Т-70. Таких у світі всього шість.

Наш інститут є координатором програми Міжнародної космічної станції, яка є найбільшим у світі науковим космічним проектом. Її будівництво розпочалося 1998 року і тривало у співробітництві аерокосмічних агентств Росії, США, Японії, Канади та Євросоюзу. Для США проект набув статусу національної лабораторії. Вперше ми розпочали дослідну роботу у відкритому космосі з метою навчитися жити й працювати в його умовах. Це унікальний приклад міжнародного співробітництва.

Для України принципово важливо брати участь у цьому проекті, а тому ми уклали з Росією угоду на проведення на борту МКС російсько-українських експериментів. Наразі два з семи вже готові і ми сподіваємося якнайшвидше їх здійснити.

Нині, оскільки Росія переглядає свої космічні програми, заново підписуємо п’ятирічну угоду про співпрацю. В інтересах української науки та промисловості ми виконуємо на МКС біологічні, фізичні, матеріалознавчі експерименти. Це унікальна можливість працювати у складі міжнародних колективів, брати участь у проектах світового масштабу.

- Яка ймовірність другого в історії незалежної України польоту людини в космос? Чи буде український космонавт на МКС?

- Це залежить від кількох чинників: нашого бажання здійснити політ, матеріальної бази та підготовленості українського космонавта. Він повинен летіти не задля демонстрації «шаровар на орбіті», а для здійснення української програми досліджень. Ми робимо все, щоб підготувати таку програму. Отриманий у спадок від Радянського Союзу технологічний потенціал застарів, тому для України дуже важлива участь у міжнародному космічному співробітництві.

- Наскільки успішно функціонує космічний апарат дистанційного зондування «Січ-2»? Як відбувається процес реалізації екологічного моніторингу, оцінка сільгоспугідь та прогнозування врожаю в рамках космічної системи спостереження Землі?

- «Січ-2» - унікальний проект. Ми оцінюємо його у площині нової парадигми космічної діяльності. У цьому контексті надзвичайно важлива організація інформаційної системи для максимальної віддачі в інтересах української безпеки та економіки.

Наш інститут проаналізував можливості «Січі-2» і звернувся до Міністерства сільського господарства з пропозицією допомогти розв’язати проблему пересівання озимих. Замість створення комісії в кожному районі ми можемо в досить короткий строк подивитися й оцінити території з космосу.

Прогнозування врожайності - це передова наука, і наш інститут нині успішно розробляє технології для оцінки стихійних явищ, повеней.

Людство навчилося запускати супутники, навчилося отримувати багато різноманітної інформації, проте залишаються проблеми з її ефективним використанням. Нам уже не потрібні картинки, потрібні веб-технології. Ви - інтернет-користувач, ви увійшли в мережу із застосуванням нових технологій, ви хочете мати карту з прогнозами, хочете мати конкретні результати. Ефективність задоволення цих потреб залежить від інтегрального використання трьох чинників: космічних даних, наземних даних та інформаційних технологій моделювання.

Є рішення створити при Кабміні інформаційно-аналітичну систему застосування даних - вона об’єднує вчених, космонавтів та осіб, які ухвалюють рішення щодо визначення конфігурації системи. Цей проект європейського рівня увійде до нової космічної програми на наступні п’ять років.

- Стосовно комерційного проекту «Циклон-4». Які перспективи україно-бразильського партнерства в цьому контексті?

- «Циклон-4» - найнадійніший за кількістю вдалих пусків ракет-носіїв у світі. «Циклон-2» і «Циклон-3» закінчили свою активну роботу. У спільному українсько-бразильському проекті з розробки оновленої ракети ми реалізуємо потенціал нашої ракетної галузі. Удосконалюємо те, що вміємо робити, і намагаємося вивести на ринок. Це комерційний проект, здійснюваний за кредитні гроші. Він іще на стадії розробки, але за нашої участі вже розпочалося будівництво космодрому у Бразилії. Зробимо пробний пуск наукового супутника на «Циклоні-4», оскільки хочемо не лише продемонструвати можливості нової ракети, а й реалізовувати міжнародний проект, у рамках якого здійснюватиметься експеримент в іоносфері, в галузі космічної погоди. Плануємо, що на «Циклоні-4» полетить мікросупутник «Мікросат-1» науково-прикладного призначення.

- У співавторстві з академіком В.Горбуліним у статті «Космічна стратегія: не маєш своєї - стаєш частиною чужої» («Дзеркало тижня», №6, 2010 р.) ви писали, що «визначення орієнтирів власної стратегії космічних досліджень - питання вибору власного майбутнього. Яким бачите майбутнє України?

- Космічним, і це не просто слова. Космічна наука в Україні - один з небагатьох прикладів успішного функціонування науки високих технологій. У принципі, в нас є космічний потенціал, який може стати локомотивом для інших галузей.

Пам’ятаймо, що українці - нація, яка, попри всі проблеми і негаразди, вміє виготовляти ракети. Таких націй небагато, і сфера космічної діяльності може стати складовою національної ідеї. Для нас освоєння космосу - це можливість молодим людям застосувати себе в абсолютно унікальній новій сфері. Саме тому я вважаю, що майбутнє України - космічне.