Нервова система суспільства

Парламентські вибори 2012 року відбудуться в обстановці тотальної підозріливості. Це сумно, але факт. Рейтинг недовіри суспільства до влади знову зашкалює, а надія на те, що вибори відбудуться гладко, не жевріє навіть в грудях найзатятіших оптимістів. Песимісти ж згадують скандальні позачергові вибори в Обухові й чекають продовження бенкету вже в масштабах усієї країни.

Сподіватися, що вибори пройдуть чесно через страх потенційних фальсифікаторів опинитися на лаві підсудних, особливо не доводиться. Судова влада за останні півтора року зробила все, аби її сприймали як вірну соратницю виконавчої. Коли щось піде не так, у незадоволених громадян залишиться лише два способи відстояти свою думку: масові виступи та дії громадських об’єднань. При цьому масові виступи якщо й відбудуться, то після виборів. А доти залишається покладатися на неурядові організації, здатні проконтролювати перебіг кампанії і розповісти про результати спостережень тим, хто має намір робити громадянський, а не гречаний, вибір.

І кому з ГО нині можна довіряти? Хто всі ці люди, і чим вони можуть нам допомогти? Можливо, варто допомогти їм самим? Є громадянські організації, чий вплив відомий. Наприклад, не має потреби особливо представляти Комітет виборців України: з плодами його праці всі зацікавлені так чи інакше зіштовхуються після кожних виборів у країні - і так уже багато років. Решта ж організацій або почали свою діяльність відносно недавно й ще не встигли «поставити себе на районі», або тільки за останні кілька років вийшли на досить серйозний рівень і стали вселяти надії. І не тільки в контексті контролю над виборами. Про них можна й потрібно розповідати - що ми зараз і робитимемо.

Громадський рух «Чесно»

Відправна точка існування руху «Чесно» - 29 жовтня 2011 року. Саме тоді, рівно за рік до запланованої дати виборів, мережа громадських організацій «Новий громадянин» провела акцію «Фільтруємо парламент за 24 години». Ряд політологів, журналістів, громадських діячів та представників креативних професій зібралися за одним столом, щоб обговорити: у кого що є на чинних парламентаріїв? У кого які претензії до депутатів? Хто з народних обранців так напрацювався в попередній Раді, що стало очевидно: наступний склад буде кращим без нього? У результаті присутні зрозуміли: ці питання поверхово не вирішуються, - так з’явилися рух «Чесно» й ініціатива «Чеснометр». До роботи над проектом долучилося багато відомих експертів, - можна згадати хоча б Ірину Бекешкіну, Вікторію Сюмар чи Тараса Петріва.

«Чеснометр» - це те, що потрібно було зробити ще багато років тому. Надихнув ініціативу успіх румунської «Коаліції за чистий парламент» 2004 року, яка, завдяки добре проведеній кампанії громадянських досліджень, зуміла «прошерстити» біографії кандидатів так ретельно, що майже сотня їх після публікацій результатів дослідження не дійшла до парламенту. Що врешті-решт привело до зміни влади в країні.

По суті, дослідження - це підшивка досьє на політиків, які йдуть на ці вибори. Але мова не просто про біографічні довідки, а про відповідність кожного кандидата певним критеріям. Таких критеріїв набралося шість:

- відсутність фактів порушення прав людини (погрози, незаконні накази, рукоприкладство, перешкоджання роботі журналістів тощо);

- незмінність політичних позицій у минулому (зокрема відсутність частих переходів із фракції у фракцію, особливо втеч з опозиції у владу);

- непричетність до корупційних схем;

- прозорість доходів, відповідальне й чесне їх декларування;

- особисте голосування в парламенті;

- відвідування засідань парламенту та робочих комітетів.

Зрозуміло, все вище перелічене стосується, швидше, законослухняності депутата, ніж самої законотворчості. Однак такий добір критеріїв виключає пересуди. Можна довго сперечатися, чи закон, поданий депутатом N, корисний для країни. Проте якщо депутат N упродовж усього скликання навідався в парламент лише один раз, а його картка весь час голосувала, - це питання виключно дисциплінарне, і тут двох думок бути не може. Це незаконно. Такий депутат країні не потрібен - інакше б у нас проводилися вибори карток. Для певності співорганізатори «Чеснометра», фонд «Демократичні ініціативи» спільно з «Юкрейніан соціолоджі сервіс», провели соцопитування, аби вияснити думку народу, чи такі важливі ці критерії. Опитування засвідчило повну чи майже повну згоду громадян із такими вимогами до політиків.

Як розповіла DT.UA представник руху Світлана Заліщук, нині робота над «Чеснометром» кипить. Над складанням досьє трудяться 16 аналітиків, за суворістю юридичних формулювань стежать шестеро юристів. Уже вербують активістів у регіонах - «центру» суто фізично буде складно відстежити всіх мажоритарників. На середину травня має бути представлена перша частина роботи, яка стосується нинішніх депутатів, котрі йдуть на переобрання. Основну частину досліджень буде завершено на початку червня. Паралельно «Чесно» веде переговори з політичними силами, пропонуючи їхнім лідерам самим простежити за чистотою своїх лав згідно із запропонованими критеріями.

На жаль, у роботі проглядається очевидна складність, - повністю списки кандидатів стануть відомі тільки після 29 липня, але змінювати їх після публікації буде вже пізно. Тобто цілком повторити румунський ефект, коли після оприлюднення списків громада примусила лідерів партій їх «почистити», вже не вийде. Залишається сподіватися на те, що свої висновки зробить народ перед голосуванням. Інша складність - донести інформацію до виборців. У «Чесно» чудово усвідомлюють: мало вияснити всі тонкі деталі біографій наших діячів - треба ще й донести їх до народу, що в умовах лояльності до влади ключових ЗМІ, передусім телебачення, не так-то й просто.

Існує ще одна проблема: навіть акцентована опора на зазначені критерії, не може гарантувати відсутності суб’єктивізму в оцінках. Особливо у випадку неповної інформації про «досліджуваних».

Структуру фінансування «Чесно» розписано прямо в них на сайті. Декларуються доходи, витрати й джерела фінансування, зокрема як міжнародні фонди, так і приватні пожертви. Цей почин можна тільки вітати.

Громадянська мережа «Опора»

Ті, хто пам’ятає Майдан та події, що йому передували, досить добре, знають: знаменитих «Пори» було як мінімум дві, з колірною диференціацією брендів. Обидві були в опозиції до правлячого режиму, обидві спиралися на молодь та студентів, обидві активно викривали фальсифікації... Але на цьому схожість закінчувалася. Одна, відома як «чорна Пора», була безлідерною «горизонтальною» структурою, більше орієнтованою на інформаційні кампанії (включно з наповненням популярного тоді сайта «Майдан»). Друга, трохи пізніша і відома як «жовта Пора», була, по суті, партійним проектом, який спочатку маскувався під НГО, а потім став офіційним. Багато хто небезпідставно стверджує, що «жовта» виникла як клон «чорної», дозволивши ряду пронирливих молодиків пробитися у велику політику, причому так успішно, що лідер «жовтих» Владислав Каськів, який активно боровся з Януковичем, тепер очолює в нього Держагентство з інвестицій та управління нацпроектами. «Чорна», втім, себе таким не заплямувала.

«Опору» створила 2005 року частина активістів «чорної Пори», котрі вирішили, що перемога Ющенка - ще не привід повністю розслаблятися. Серед основних своїх завдань ці люди проголосили боротьбу за прозорість влади паралельно з розвитком громадянського суспільства та «третього сектору». Відтоді «Опора», крім іншого, проводила активне громадянське спостереження за всіма виборами - щоразу дедалі масштабніше. Спостереження охоплювало комплекс заходів: аналіз законодавства на час проведення виборів, експертні дискусії про преференції тих чи інших сил, організація спостерігачів на місцях, фіксація порушень та аналіз результатів кампаній. Фактично «Опора» почасти дублює функції Комітету виборців України, почасти - співпрацює з ним. Фінансується мережа за рахунок грантів та пожертвувань, - основну лепту вносить Міжнародний фонд «Відродження».

На ці вибори організація обіцяє виділити 225 довгострокових спостерігачів (по одному на округ, для відстеження передвиборної кампанії, яка фактично вже йде) і 3,5 тисячі спостерігачів у день виборів. Уже тепер організація допомагає спостерігачам та всім зацікавленим інформацією - так, на її сайті викладено докладний календарний план підготовки до виборів. Планується також створити інтерактивну карту порушень. За словами голови правління мережі Ольги Айвазовської, новий виборчий закон зробив роботу спостерігачів простішою, - тепер вони мають право складати акти про порушення виборчого законодавства, які потому можуть бути використані в судах.

«Самоврядна альтернативна мережа» (САМ)

САМ - об’єднання горизонтального типу. Якщо простіше - спілка громадян без прямого керівництва, загальних фондів чи власного офісу. «Мережа» почала формуватися в перші місяці нинішнього року й тепер більше скидається на соціальну мережу чи клуб за інтересами, ніж на постійну структуру. Бувають у нас організації, які, по суті, «зависнули» між реальною силою та спільнотою на Facebook, і, хай не ображаються його члени, за нашими спостереженнями, САМ зараз саме на цьому етапі (ще один яскравий приклад - рух «Ми - європейці!»). З іншого боку, деякі члени САМ прославилися суспільно корисними справами ще до формування організації, - дивно було б припустити, що вкупі вони будуть слабкішими, ніж поодинці.

На цей час список завдань САМ широкий. Навіть занадто. Серед озвучених - і пропаганда здорового способу життя, і збереження історико-культурної спадщини країни, і очищення політикуму, і благоустрій дворів. Причини такої різнобічності очевидні: більшість членів САМ до його формування вже займалися якоюсь громадською діяльністю й мають намір продовжувати її в рамках мережі. Так, якщо Єгор Соболєв проводив журналістські розслідування, Ігор Луценко захищав київські старожитності від забудовників, а Володимир В’ятрович і Вахтанг Кіпіані публікували історичні матеріали, то це ж саме вони роблять і тепер. Тільки скоординовано і з відчуттям ліктя товариша. Питання в тому, чи не завадить така багатопрофільність САМу стати чимось більшим, ніж просто переговорним майданчиком громадських активістів?

Що стосується майбутніх виборів, то в САМ наразі точиться активна дискусія. На думку одних його членів, рух має допомогти в організації спостерігачів, контролювати дотримання виборчого законодавства і бути готовим реагувати на його порушення. На думку більш радикальної групи, рух сам має послати на вибори групу впізнаваних представників третього сектору з чіткою програмою конкретних змін та законодавчих ініціатив. Яка сторона візьме гору, стане відомо впродовж місяця.

Шанси на успіх

Це, зрозуміло, лише кілька організацій із безлічі, здатних так чи інакше внести свою лепту в перебіг цієї кампанії. Але вже їх наявність свідчить, що третій сектор є, що в ньому вдосталь кваліфікованих експертів, плани його амбітні, та й суто технічні можливості ширші, ніж були в попередні роки. Це тішить. В умовах наростання конфлікту між владою та суспільством останньому потрібна ефективна «нервова система», яка б чутливо реагувала на будь-які прояви сваволі.

Інша річ, що перед цими організаціями вже незабаром постане безліч випробувань. Вогонь і воду вони, припустімо, пройдуть - а чи пройдуть мідні труби? Якщо вони навчаться по-справжньому впливати на ситуацію, отримають дещицю реальної влади і реальних можливостей когось стратити й помилувати, - чи зможуть активісти того ж «Чесно» утриматися від суб’єктивності у своїх оцінках? Чи зможе кожен член САМу сказати «ні», якщо йому в якийсь момент запропонують замінити громадську діяльність на прохідне місце в партійному списку вже існуючої партії? Чи зможуть члени «Опори» не піддатися спокусі, на якій «зламався» дехто з їхніх попередників, і не заплющити очі на порушення, коли за це запропонують не просто гроші, а великі гроші?

Дуже хотілося б, аби змогли. На кого ж іще сподіватися?