«Любимый город может спать спокойно…»

Замість харакірі - лікарняний

Нещасний, знічений Костусєв на лікарняному ліжку. Мер мільйонного міста кволим голосом розповідає про стан свого здоров’я. Зазвичай так показують людей, постраждалих від нападу. І їхній вигляд - доказ вчиненого злочину - викликає співчуття до жертви насильства та обурення щодо замовників і виконавців.

Це перше, що побачила Одеса після візиту мера на Банкову. Одеські ЗМІ, даючи хроніку «мер у приймальні», «мер пробув у кабінеті президента не більше хвилини», навперебій повідомляли про відставку Костусєва, плутаючись потім у спростуваннях і послідовності подій, що супроводжували новину, яка приголом­шила місто.

Костусєв, переживши шок, не зронив ані слова про свою відставку ні в перший день, ні в другий, ні в третій. Води в рота набрали офіційні особи міста й столиці. Можливо, коли ви читатимете ці рядки, все й стане гранично ясно. Але поки що, підвісивши Костусєва над кріслом міського голови, Київ виставив одеського мера в науку всій країні, перетворивши на піддослідний зразок.

Противники Костусєва майже святкують перемогу. А на одному з місцевих телеканалів навіть іде марафон із приводу відставки мера. Та й одеський політикум аналізує можливе складення повноважень міського голови Костусєвим як доконаний факт. Правда, те, що мер пішов на лікарняний, трохи знизило градус пристрастей. І навіть дало привід говорити про те, що одеський градоначальник має намір опиратися. Костусєв припускав, що його можуть прибрати, але ніяк не розраховував, що це станеться так швидко. Він сподівався досидіти до парламентських виборів і за списками партії гордо перебратися у Верховну Раду. А тепер доводиться розраховувати на диво, яке позбавить його заслуженої ганьби та політичного забуття.

Зліт і падіння одеського градоначальника

Такий несподіваний і безславний кінець для члена політ­ради Партії регіонів, висуванця влади - не тільки ляпас Косту­сєву. А й поразка для правлячої партії, що посадила за кермо великого міста людину, яка не змог­ла втримати в руках Пер­лину біля моря.

Костусєв не зумів сформувати професійну команду. Його оточення «звідусіль потрошку» стало розсипатися на очах у всього міста з перших місяців правління. За неповний рік - два заступники з гуманітарних питань, три - з питань ЖКГ. Востаннє комунальне крісло було порожнім якраз напередодні опалювального сезону.

Костусєв не зміг вибудувати стосунки з бізнесом. Обличчя партії в Одесі почало асоціюватися зі сміттєвими й фасадними війнами, з атаками на їдальні «Ве­те­ран», які годують незаможних.

Костусєв не зміг вивірити інформаційну політику й почав наступати на ті самі граблі, що і його попередник, з найперших днів свого правління, ведучи агресивну політику щодо своїх опонентів і бізнесу. Він нестямно любив себе в телевізорі, за що й отримав в деяких колах прізвисько Петрушка.

Костусєв не зумів вибудувати стосунки не тільки з губернатором, а й навіть зі своїм сином, заступником голови облради Олексієм Гончаренком, який став для нього найзатятішим противником. «Кут падіння Гончарен­ка» - фільм з такою назвою, який спартолили прихильники мера проти молодого політика, став, в остаточному підсумку, фіксацією того, що сам Костусєв по похилій уже докотився.

Річний звіт перед громадою пройшов у російському театрі за дверима, замкненими на ключ. Храм мистецтва був оточений міліцією та обгороджений турнікетами. Поки зал слухав досягнення міського голови, нікого в театр не впускали й не випускали. Тих, хто після спічу, не чекаючи кінця обговорення, покинув зал, було заблоковано в холі.

Словом, за рік екс-голова Антимонопольного комітету та публічний керівник перетворився на одіозну постать, за якою тягнеться шлейф усіляких скандалів. І цей образ всезагального подразника Костусєв створив власними руками - завдяки своїй демагогії, дешевій саморекламі й самолюбуванню. Він сам виставляв себе напоказ не в найліпшому світлі, коли заявляв про свої капітали, спадщину, дороговезний київський будинок.

При цьому він нічого не зміг запропонувати місту нового, нічого з того, що обіцяв виконати. Крім пунктів партійної програми, що стосуються гуманітарної сфери: російську мову - в школи, зірку - на герб Одеси, червоні прапори - на День Перемоги. Костусєв нічого не зміг істотно змінити у сфері ЖКГ, у містобудівній і земельній політиці.

Нестримна ненависть до Гурвіца й зневажлива критика його діяльності обернулася проти нового мера. Гучні проекти, підготовлені командою поперед­ника, які викликали шквал критики, у підсумку стали проектами команди Костусєва: реконструкція аеропорту, новий ген­план Одеси. А нещодавно ухвалений і розрекламований Статут міста відразу перетворився на папірець: Костусєв навіть не зумів спритно «поцупити» шматок берега, використавши стару засвічену схему дерибану землі.

Навіть після того, як вибухнув корупційний скандал із затриманням віце-мера, кресонули президентські блискавки, затремтіли жижки в міських чиновників, мер продовжував бігти по тонкій кризі, та ще й підстрибуючи.

Та тріск таки стався. Після робочого візиту президента в Одесу, який надіслав потім свого радника для вивчення одеської ситуації на місці. У день засідання листопадової сесії міськради місто побачило зовсім іншу картинку. Попри улюлюкання і брязкотіння вороже налаштованих мітингувальників, які прийшли під стіни мерії засвідчити свій протест проти ухвалення нового генплану міста і забудови узбережжя, мер зі своєю свитою вийшов до людей і намагався заспокоїти їх новими обіцянками. Мало того: у сесійному залі дозволив висловитися всім, без жодних обмежень і умов! І навіть надав слово представникові мітингувальників. Не допомогло. Виявилося, тріск - це не відлига, а президентська плішня.

Шерше ля рейтинг. Чи мані?

Уперше за всю мерську історію Одеси керівникові мільйонного міста вказали пальцем на двері. І не чужі - свої. Ті, хто допоміг стати біля керма Одеси. І тут уже байдуже, чий терпець урвався - опонуючого Льовочкіна чи тих, хто підтримував Клюєва та Азарова. Костусєв дістав.

Статус «єдиного кандидата» від опозиції, яким так пишався Костусєв, приніс йому очки на виборах, але створив проблеми після них. Боротьба проти Гурвіца об’єднала лідерів різних політичних сил, яким Костусєв став зобов’язаний своєю перемогою. Він сам по собі виявився не готовий до сильної гри, а тут його ще й вістами обписали.

Серйозною проблемою Костусєва стала його ставка на лідера партії «Родина» Ігоря Маркова, його команду та медіа­ресурси. Це з самого початку завадило мерові вибудувати стосунки як з губернатором Матвійчуком, так і з Банковою.

Щоб перемогти на минулих виборах у міську та обласну ради, марковці «мочили» Партію регіонів і билися за перемогу Костусєва. Яка виросла стіна у стосунках між мером і губернатором, неважко здогадатися. Критика Матвійчуком міських справ, які викликають украй негативний резонанс у місті, не залишилася непоміченою. Щодо цього досить показовий факт тиску на телеканал Гурвіца «Круг», і втручання Матвійчука, який допоміг поновити його мовлення. До слова, саме цей канал почав сьогодні телемарафон із приводу відставки Костусєва. Фактично всі прогурвіцівські канали, що критикують чинного мера, вже давно стали вельми лояльними до губернатора.

Можна згадати й низку прикладів, коли нерозумна політика Костусєва щодо бізнесу, вимагала втручання навіть не губернатора, а самого президента. З цієї ж причини деякі міські проекти стали обласними. Може, тому, що туди Маркову складніше дотягтися?

Не завжди гладенько складалися стосунки й із головою депутатської фракції ПР у міськраді, лідером міських регіоналів Геннадієм Трухановим. Мерові доводилося лавірувати між бізнес-апетитами двох груп: ПРівської та марковської. Хотілося догодити і нашим і вашим, і собі зокрема, у зв’язку із чим низка кадрових призначень у мерії неодноразово ставала яблуком розбрату.

За Трухановим стоять впливові люди з великої фінансової структури, яка має російське коріння та офіси по всьому світу. Одеса як велике портове місто була і залишається сферою їхніх інтересів. Труханов, який давно позиціонує себе як виважений політик і методично й цілеспрямовано веде свою кампанію, збирається виставляти свою кандидатуру на майбутніх парламентських виборах в одному з мажоритарних округів Одеси. Такі ж амбіції є і в Маркова. Не виключено, що обидва партійні лідери можуть зіткнутися лобами в одному й тому самому окрузі, в Суворовському районі Одеси.

Фактично Костусєв виявився затиснутим між інтересами партії «Родина» і Партії регіонів, у яких одне й те саме електоральне поле. Чи зможе Костусєв у цій ситуації забезпечити перемогу ПР на парламентських виборах і не поплутати карти великим гравцям? Запитання. І річ тут не тільки в міському адмінресурсі.

Костусєв, завдяки іміджу одіозного мера тягне вниз рейтинг рідної партії, який і без того падає. І не десь там, а в електоральній вотчині регіоналів.

Майбутні парламентські вибори, скоріш за все, і стали не єдиною з головних причин, з якої Костусєву доведеться зробити харакірі. Своїми дріб’язковими конфліктами він піднімає хвилі біля берега, який приносить щодня до царського стола мільйони свіжої «зелені». Якщо великий бізнес у нинішній ситуації воліє сидіти тихо й не висуватися, то дрібний, якому нічого втрачати, періодично закипає, і за певних розкладів може затопити нинішню тиху, на перший погляд, одеську гавань. По суті Костусєв своїм правлінням нагадує людину, що розхитує стілець, на якому великі гравці вишивають гладдю свій мультимільйонний портово-ринково-митний бізнес і будують запаморочливі плани на майбутнє.

З речами на вихід?

Але хто може забезпечити в цій ситуації мир і спокій?

До дострокових виборів через два-три місяці не готові ані ПР, ані сама Одеса, крім опозиції в особі «Фронту змін», яка вже зареєструвала в парламенті відповідний законопроект і назвала свого кандидата - екс-мера Одеси Е.Гурвіца. Тож головна інтрига нині в тому, хто управлятиме містом до виборів, адже волевиявлення, якщо воно буде, швидше за все, відсунуть на жовтень. Варіантів небагато.

Перший. Сам Костусєв, на підмогу якому заступником Банкова надішле «смотрящего». Градоначальнику при цьому дадуть грати роль «мера Черно­вецького». Але київський варіант, коли містом правитиме засланий козачок, нині не дуже тішить одеських регіоналів. І тут можливі тертя, які не підуть на користь іміджу партії влади.

Другий. Довірять кермо влади секретареві міськради. Тепер цю посаду обіймає Олег Брин­дак, креатура Геннадія Труха­нова. Рік тому він зробив усе, щоб не допустити на цей пост Світлану Фабрикант, лідера обласної парторганізації «Силь­на Україна». Саме їй цю посаду пообіцяв Костусєв у разі його перемоги на виборах. Але тут у боротьбу за крісло викону­ючого обов’язки може включитися Сергій Ківалов. Ім’я проректора Одеської юридичної академії, депутата міськради Миколи Крикливого вже пролунало. Річ у тому, що сам Ківалов не проти поборотися за пост одеського градоначальника. Він іще на минулих виборах виношував таку ідею. І виставив би свою кандидатуру, якби Гурвіц відмовився балотуватися. Але чи захоче нині Бан­кова поставити на Ківалова? За словами одного політика, Одеса відразу перетвориться на філію юридичної академії. А це загрожує новими наслідками для партії влади.

Узагалі високі шанси на перемогу на виборах крім Ківалова є у двох політичних важковаговиків - Сергія Гриневецького та Едуарда Гурвіца. Але крім екс-мера ніхто з них не вплутається в боротьбу один проти одного. До речі, самому Гурвіцу потрібні будуть гарантії того, що його не затягають по судах і не посадять у СІЗО. Кримінальні справи проти його команди не закрито. До того ж одного з найближчих соратників екс-мера нині оголошено в міжнародний розшук. Він уже посидів у СІЗО і, щойно його випустили на волю, утік, попри підписку про невиїзд. Можливо, про все це Гурвіц хотів поговорити з Януковичем в Ізраїлі, але погомоніти на недавньому прийомі зміг тільки з Льовочкіним.

Ну а що до Гриневецького, то він ніколи не рвався стати біля керма Одеси й не встряне в боротьбу з кандидатом від ПР. А Банкова не віддасть Одесу самостійному гравцеві, яким є Грине­вецький, котрий не входить до кадрової обойми президента. Інакше б він давно сидів у звичному й найкращому для нього кріслі губернатора Одещини.

До слова, конфлікти в стані регіоналів стрясають і райони області. І це свідчить про те, що кадрового перезавантаження потребує не тільки Одеса, а й регіон загалом. І холості перестановки нічого не виправлять у плані розгинання дуги рейтингу ПР. Якщо в місто прийде розумний, сильний керівник, то об’єктив критики переміститься з мера на губернатора. До приходу Костусєва предметом іронії був саме Едуард Матвійчук, його обіцянки, стиль і методи роботи. А нині навіть його розвішані по місту цинічні білборди на кшталт «народ - вирішує, влада - робить», «малі зарплати - ганьба для керівника» вже нікого не обнадіюють і навіть не смішать, а лише викликають лайку та обурення в перехожих.

Партія влади дуже прорахувалася, поставивши біля керма Одеси Олексія Костусєва. З одного боку, видається похвальним, що вона вирішила звільнити своє улюблене місто від невдатного мера. Але з іншого - чому тишком-нишком? Цікавий підхід до місцевого самоврядування: спочатку обрахували на виборах, тепер намагаються обмахлювати при знятті. Залаш­тун­кові ігри навколо добровільно-примусової відставки мера мільйонного міста - це ще один ляпас Одесі. Хіба ні?