ВІДЛУЧЕННЯ ВІД УЛЬТРААКТИВНИХ ГАРАНТІЙ ДОЛЮ ПІЛЬГ ДЛЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТОРІВ ДОВЕДЕТЬСЯ ВИРІШУВАТИ КОНСТИТУЦІЙНОМУ СУДУ. ЙОМУ НЕ ПОЗАЗДРИШ...

Тема захисту іноземних інвестицій в Україні вже давно набила оскому. Точно так само давно набридли безрезультатні потуги держави відхреститися від особливого режиму оподаткування, передбаченого ним же для тих іноземних інвесторів, котрі набралися сміливості розмістити свої капітали в країні з підвищеним інвестиційним ризиком. Виходить, спочатку законодавча й виконавча влади наввипередки ухвалювали спеціальні законодавчі акти (а саме закони «Про інвестиційну діяльність», «Про іноземні інвестиції», декрет Кабінету міністрів «Про режим іноземного інвестування»...) задля сприяння потеплінню інвестиційного клімату в країні. А тепер вони ж з усіх сил борються з наслідками своєї законодавчої активності. Судячи з того, що тяжба між державою й іноземними інвесторами триває вже не один рік, а потрібних результатів так і не досягнуто, документи були справді виписані добротно. Легко сказати — вже кілька разів «невдалі» законодавчі акти скасовувалися або зупинялася їхня дія, а вони, навіть скасовані, практично залишилися «в строю» і своєю триваючою дією раз у раз виводять своїх творців із стану душевної рівноваги. Юристи таку підвищену живучість законодавчих творінь називають ультраактивною формою дії нормативного акта. Цікаво, чи ця заумна штука виявиться по зубах Конституційному суду, який недавно одержав відповідне подання з Кабміну...

Кажуть, із бюджетом-2001 не все гаразд. Але ж наперед було зрозуміло, що включення в його дохідну частину небачених раніше надходжень від приватизації є прихованим дефіцитом найчистішої води. А тут ще дедалі відчутніше дається взнаки незрозумілий недобір від податків і зборів. Тобто, обсяги виробництва й реалізації продукції в країні зростають, а на зібраних податках це відбивається зовсім не так, як цього хотілося б. Міністри фінансів і економіки через таку незрозумілу динаміку були навіть попереджені про невідповідність займаній посаді. Чи можна дивуватися, що після цього в державі почали шкребти по засіках і заодно пригадали і про неугодних іноземних інвесторів. Чим не привід для того, аби нарешті «навести порядок» у сфері оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями? І ось після спеціальної наради в прем’єра в ЗМІ просочилася страхітлива статистика: у липні поточного року бюджет недоодержав податкових зборів на суму 3 млн. грн., у серпні — на 23 млн., а у вересні — на 131 млн. Були названі й винуватці. Так, за даними Державної митної служби 75% загальної суми несплачених податків припадає на шість підприємств: «Петрохеміяплюс», «Фіаніт», «Дюмона», чопська філія ТОВ «Пульс», «Сатурн» і «Інтервіндовс». Цифри, звісно, вражають, якщо не знати, приміром, що загальна сума недобору до бюджету 2000 року з урахуванням усіх категорій пільговиків, за даними ДПА, досягла 46,8 млрд. грн. Це більше від усіх доходів державного бюджету. У поточному році лише в першому кварталі аналогічна сума перевищила 11 млрд. грн., зокрема пільги, надані за рахунок держбюджету — 10,4 млрд. грн. І комусь же ці пільги було надано. До речі, у 2000 році СП податковими послабленнями взагалі не користувалися.

Зрозуміло, навряд чи певне з названих спільних підприємств порушує закон. Якби наважилися зробити хоч крок убік, то їм було б непереливки... Усе в рамках закону, і це в кожному конкретному випадку підтверджує судова влада. Суди, аж до Верховного суду України, у суперечках із регіональними митницями з приводу дієвості державних гарантій захисту іноземних капіталовкладень виявилися на боці іноземних інвесторів. Не допомогли митниці навіть протести прокурорів на рішення судів першої інстанції — вони відхилялися постановами обласних судів на користь інвесторів.

Найсумніше в цій довгограючій історії для законодавчої та виконавчої гілок державної влади, що не виправдало їхніх надій і останнє ноу-хау Верховної Ради. Адже з допомогою Закону «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених із використанням майна і коштів вітчизняного походження» законотворці під прапором захисту вітчизняного бізнесу сподівалися «відмолити» всі свої попередні гріхи в законодавстві, що регулює режим іноземного інвестування. Але не вийшло. Митниці й досі відповідно до закону зобов’язані здійснювати пільгове оформлення вантажів, що належать підприємствам з іноземними інвестиціями, які виграли судові позови. А що робити, якщо за невиконання рішень судів органи Державної виконавчої служби можуть елементарно накласти штраф на митницю або навіть ініціювати порушення кримінальних справ?

Навіть якщо митне оформлення вантажів здійснюється СП на загальних підставах, потім усе одно, знов-таки за судовими рішеннями, гроші повертаються підприємствам із рахунків регіональних митниць.

«Чому не працює Закон «Про усунення дискримінації...» від 17 лютого 2000 року?» — ламають собі голови законотворці разом із чиновниками Кабінету міністрів. Здавалося б, ну що ще треба? Адже він прямо скасував дію законодавчого оплоту іноземних інвесторів: із його набранням чинності пішли в небуття Закон «Про іноземні інвестиції», декрет Кабміну «Про режим іноземного інвестування», постанова Верховної Ради «Про порядок набрання чинності Законом України «Про іноземні інвестиції» і навіть пункт 5 постанови ВР «Про порядок набрання чинності Законом України «Про режим іноземного інвестування». Та й стосовно інших законодавчих актів (усі ж не скасуєш), що регулюють діяльність іноземних інвесторів, у документі прямо записано, що вони «не регулюють питання валютного митного й податкового законодавства, яке діє в Україні».

Більше того, задля цілковитої певності стаття 2 безапеляційно стверджує, що до будь-яких підприємств, «створених за участі іноземних інвестицій, незалежно від форми та часу їхнього внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та стягування податків, зборів (обов’язкових платежів)». Нарешті, горезвісна стаття 5, як здавалося її авторам, звела нанівець опір інвесторів, котрі зареєструвалися на початку 90-х. Відповідно до неї «цей закон поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій, їхньої реєстрації...»

Так на папері, а в житті зовсім навпаки. Здавалося б, парадокс, але «надмірну» щедрість народних депутатів попередніх скликань нинішні законодавці ніяк не можуть виправити, як не можуть вони і скасувати виконання рішень судів. Ну як?! Тепер можливість поборотися за закон проти пільговиків надається Конституційному суду. Своєї черги чекає подання Кабміну щодо офіційного тлумачення частини першої статті 5 Закону «Про усунення дискримінації...» Зокрема, уряд бажає нарешті знати:

— чи є стаття 5 підставою для припинення дії пільг, раніше наданих підприємствам з іноземними інвестиціями;

— чи передбачає застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій, встановлених законами України, які діють на момент реєстрації іноземних інвестицій, надання підприємствам з іноземними інвестиціями податкових та інших пільг, раніше передбачених спеціальним законодавством.

Тим часом ЗМІ вже зарясніли заголовками на кшталт «Конституційний суд пообіцяв за два тижні розібратися з пільгами для СП». Проте в КС напевно добре розуміють, наскільки непросто поставити крапку в питанні використання певними СП податкових та інших пільг. І не лише тому, що в суду роботи й так сила-силенна. Але хоча б тому, що для цього доведеться здійснити правову революцію. Приміром, визнати, що Закон «Про усунення дискримінації...» діє і на ті правовідносини, які виникли задовго до моменту набрання ним чинності. До речі, стаття 5, на думку юристів, зовсім не означає зворотної сили закону, а лише визначає коло суб’єктів, на які він поширюється. Кажуть, це ази, що на них спіткнулися автори закону. І вже, точно, ухвалення цього документа не може розглядатися як привід для перегляду чинних судових рішень. Принаймні про це свідчить судова практика й норми цивільного процесуального законодавства України.

А як вирішити питання з ультраактивністю гарантій, передбачених скасованими Законом «Про іноземні інвестиції» й декретом «Про режим іноземного інвестування»? Розробники цих законодавчих актів надали іноземним інвесторам, котрі зареєстрували свої інвестиції в період дії цих документів, такі державні гарантії захисту від зміни законодавства, що Кощій Безсмертний позаздрить. Зокрема, у статті 8 декрету записано: «У разі, якщо наступне спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції змінює умови захисту іноземних інвестицій, указані в розділі II цього декрету, до іноземних інвестицій протягом 10 років від дня набрання чинності таким законодавством за вимогою іноземного інвестора застосовується спеціальне законодавство, що діяло на момент реєстрації інвестиції». Аналогічне записане й у законі «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 року (який ще ніхто не скасував) і, до речі, процитоване в конституційному поданні уряду. Що це означає, начебто зрозуміло. Законодавці самі затягли петлю на шиї. Адже тепер, скільки закон не відміняй, а його норми продовжують діяти й залишають право на пільги для тих, хто їх уже має. Чи не правда, хороший урок і дорога ціна за аматорські експерименти з ультраактивним законодавством.

P. S. Шансів, що КС справді допоможе розв’язати проблему, не так уже багато. Це, схоже, усвідомлюють і в Кабміні. Мабуть, тому уряд одночасно запустив у роботу ще один закон стосовно внесення змін у режим сплати податків і зборів для підприємств з іноземними інвестиціями в частині скорочення пільг. За словами депутатів, він має пройти в стінах Верховної Ради як невідкладний. Не вийшло б як із законом «Про дискримінацію…»...