Найтяжча — перемога над собою. Зрозуміли міліціонери і вирішили поборотися з корупцією

П’ять антикорупційних проектів подав народний депутат із блоку НУ-НС, перший заступник голови комітету ВР з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, радник міністра внутрішніх справ Геннадій Москаль.

Законопроекти «Про Анти­коруп­ційне бюро», «Про протидію корупції», «Про внесення змін до деяких законів щодо посилення протидії корупції», «Про органи внутрішніх справ України» і «Про національну міліцію» ознаменували новий виток реформування правоохоронної системи. Презентували громадськості ці документи у главку МВС, оскільки ці ініціативи, за словами Г.Москаля, він розробив у співпраці з колегами.

Плани вражають своїм фантастичним розмахом. Але, мабуть, дуже хвилюватися з приводу того, як можна все це реалізувати і чи варто це робити взагалі, не слід. Фантастика — вона і є фантастика, у ній голов­не не те, коли це здійсниться, а щоб тепер читалося цікаво. А цей ефект можна вважати досягнутим.

Вже практично задушена корупцією структура, що, за великим рахунком, працює тільки на себе та на свої політичні й економічні дахи, а не на громадян і державу, прагне взагалі стати непереможним спрутом. Для громадськості це сформулювали так: мовляв, потрібно перетворити її на справді, по-європейському міністерство внутрішніх справ, розширивши його за рахунок Держприкордонслужби і Держслужби пожежної безпеки та порятунку (аналог нинішнього МінНС). Ну і по дрібницях — перейменувати Внутрішні війська у Національну гвардію, а також у цілому «розбивши» на Національну міліцію, Держприкордонміліцію та Держміграційну службу. Вінець творіння — Антикорупційне бюро. І прямо немає сумнівів у потенційній ефективності такого органу, над яким трудиться одна з найбільш корумпованих структур держави! Вони ж у курсі справ, як ніхто інший.

Раніше такого роду організацію хотіли назвати Національним бюро розслідувань, його навіть колись створили. На папері. Але ця «спроба номер п’ять» вражає, навіть попри перманентні розмови про необхідність створення органу такого роду.

Сфера діяльності Антикорупційного бюро — найбільш «елітна»: усі вищі чини України, а також ті, хто їх «породив»: представив, затвердив чи призначив. АБ покликане стати кошмарним сном для всіх без винятку суддів і прокурорів, депутатів усіх рівнів, прем’єр-міністра, всіх віце-прем’єрів на чолі з першим, держслужбовців 1—2 категорій, а також кандидатів на посади президента і народних депутатів. Серед усіх високих чинів виняток становить, мабуть, лише президент. Нагляд за діяльністю Антикорупційного бюро покладається на ГПУ, а генпрокурор навіть може ініціювати справу проти його керівника. Тож із прокуратурою АБ доведеться все ж таки бути ласкавим...

Після ознайомлення з цими наполеонівськими планами постають, напевно, лише два риторичні запитання: де ж узяти професійних і непідкупних людей, котрі безстрашно притягуватимуть до відповідальності нашу знахабнілу еліту? І друге, що випливає з першого, — яким же буде рівень «гонорарів» за вирішення питання в Антикорупційному бюро розслідувань?

А взагалі, Антикорупційне бюро — звісно, штука потрібна. Як ефективна зброя спрямованої дії. І не тільки в період виборів.

Втім, реформою правоохоронних органів такого роду ініціативи назвати не можна. Правоохоронні органи потребують зваженого, системного реформування. А починатися воно має з принципово інших підходів до стадій притягнення до відповідальності, відмови від обвинувального ухилу і перегляду підходів до оцінки результатів роботи правоохоронців, із ліквідації додаткового розслідування і величезної кількості інших, не менш важливих аспектів. Запропоновані сьогодні реформи полягають у ліквідації УБОЗу, з одного боку, і створенні нової махини. Був час, УБОЗ продемонстрував свою ефективність. Те, що сталося з ним згодом, — очевидне й незаперечне, але, за великим рахунком, усі претензії, справедливо пред’явлювані УБОЗ, можна і слід пред’явити всій правоохоронній системі. Але чомусь розігнати все МВС і створити цілком нову структуру ніхто не пропонує.