Органічний продукт. Вирощений без хімії і... сертифіката

В Україні дедалі частіше зустрічаються фермерські господарства, які обрали вирощування продуктів виключно органічного походження (ОП). Увага світової громадськості до «нового» харчового продукту неухильно зростає і за прогнозами до 2005 року становитиме до десятьох відсотків від загального обсягу продажів сільгосппродукції. Попит продиктований не лише турботою про навколишнє середовище, а й увагою до власного здоров’я.

Споживачами екологічно чистого продукту, в основному, є західноєвропейські країни. Причому імпортують «органіку» переважно зі Східної Європи. Так чому б Україні не стати лідером експорту ОП на Захід?

Попри активний розвиток в Європейському Союзі ринку органічних продуктів, ЄС має обмежені можливості у виробництві «органіки». Серед причин — бідні грунти, широке використання у сільському господарстві інтенсивних технологій. Відведені під них території «наступають» на землі органічних господарств, стримуючи їхній розвиток. Якщо порівняємо землі таких господарств у європейських країнах і землі в Україні, з’ясуємо: спад сільськогосподарського виробництва й різке зменшення закупівель господарствами хімічних і мінеральних добрив дозволили нам мати великі території відносно чистої землі. Як то кажуть, немає лиха без добра.

Експертні оцінки земель в Україні показують наявність у нас досить великої кількості сільгоспугідь, підходящих для використання в органічному виробництві. За даними доктора сільськогосподарських наук Миколи Шикули, у країні є близько восьми мільйонів гектарів екологічно чистих чорноземних земель. Ці землі охоплюють чотири значні масиви та включають Північно-Полтавський, Північно-Східно-Луганський, Вінницько-Прикарпатський і Південно-Подільський регіони України. Крім того, є багато земель (приблизно вдвічі більше названої цифри), розкиданих окремими ділянками в різних регіонах країни. Вони також придатні для ведення органічного сільського господарства.

Перед виробниками цих продуктів гостро стоїть питання реалізації, оскільки внутрішній ринок таких продуктів в Україні ще не створено. А споживачам необхідні гарантії, що запропоновані продукти справді є органічними. Сполучною ланкою між двома сторонами — виробниками та споживачами — виступає сертифікація. Як же бути, коли національна система сертифікації органічного виробництва в Україні відсутня? Виробники знаходять вихід із сформованої ситуації у співпраці з закордонними й міжнародними сертифікаційними структурами. Уже є вітчизняні господарства, які отримали сертифікати органічного виробництва в Німеччині та Швейцарії.

У європейських країнах діють норми та стандарти Європейського Союзу й Міжнародної федерації органічного сільського господарства (IFOAM). Недержавна організація IFOAM об’єднує понад сімсот активних організацій—учасників у більш як ста країнах світу. Документи ЄС і Міжнародної федерації встановлюють принципи й регулюють загальні підходи й вимоги до органічного виробництва. Відповідно до цих документів на національному рівні в більшості країн діють компанії чи організації, котрі мають відповідну акредитацію IFOAM.

Зацікавлені організації в Україні активно вивчають досвід європейських держав із розвитку ринку органічних продуктів. Швейцарія належить до країн-лідерів в галузі органічного сільськогосподарського виробництва. Бюро співробітництва при посольстві Швейцарії в Україні навчає українських фахівців органічних методів ведення господарства, залучення виробників у процеси розвитку внутрішнього ринку України й зовнішніх взаємодій із відповідними структурами за кордоном. Господарства Вінницької, Одеської, Тернопільської і ряду інших областей активно освоюють органічне виробництво в рамках українсько-швейцарського партнерства. В Україні також працює представництво Control Union Ukraine, член міжнародної організації з сертифікації органічного виробництва. Низка українських господарств із різноманітних регіонів країни пройшли сертифікацію у згаданому представництві. Це дає їм можливість торгувати в країнах, які є членами Control Union World Group.

Спеціалісти сертифікаційної компанії Skal International після кількох років роботи в Україні дійшли висновку: у нашій країні немає істотної необхідності дотримуватися тривалого терміну перехідного періоду від традиційних форм господарювання до органічного виробництва. (Далося взнаки вимушене зниження інтенсифікації сільського господарства.) Розроблена й затверджена в Європейському Союзі система інспекцій дозволяє здійснювати всебічний контроль над дотриманням усіх норм і вимог органічного виробництва в сертифікованих українських господарствах.

За даними IFOAM, в Україні на початку 2004 року налічувалося 69 сертифікованих органічних господарств, а площа сільськогосподарських угідь під органічним виробництвом дорівнювала 239,5 тис. га. Це дало можливість Україні за цими показниками зайняти шістнадцяте місце серед ста країн. Ряд авторитетних вітчизняних структур — Міністерство аграрної політики України, відповідні комітети Верховної Ради, Національний аграрний університет, представники низки проектів міжнародної технічної допомоги, Українська екологічна академія наук та інші — працюють над створенням правової і нормативної бази для майбутньої національної системи органічної сертифікації. До кінця поточного року планується завершити роботу над проектом Закону України «Про органічне сільське господарство». При Національному аграрному університеті організовано лабораторію контролю якості сільськогосподарської продукції, яка має сучасне оснащення і планує охопити широкий спектр виробничих ланок, включаючи стан грунту, технології вирощування, безпосередньо вироблений продукт, а також його зберігання, переробку, транспортування і продаж.

В існуючому світовому органічному виробництві можна умовно виділити дві моделі ведення сільського господарства: дрібні фермерські господарства й великі сільськогосподарські об’єднання. Як показують практика вітчизняного органічного виробництва та прогнози фахівців на майбутнє, в Україні розвиватимуться обидві моделі: від невеликого особистого (фермерського) господарства до солідних підприємств-виробників, включаючи переробників сільгосппродукції.

Якщо фермерське господарство прийняло рішення про вирощування ОП, які кроки йому слід зробити, аби продукцію визнали органічною?

Кожне господарство, бажаючи отримати цей статус, має пройти перехідний період тривалістю до трьох років, протягом якого угіддя обробляються без застосування хімії. І згодом межі традиційного й екологічного землеробства чітко розділяться. Насіння для органічного господарства відбирають адаптоване до місцевих умов, стійке до шкідників і бур’янів, воно не містить генетично модифікованих елементів. Родючість грунту підтримують у таких господарствах за допомогою сівозміни й біологічно розщеплюваних добрив винятково мікробіологічного, рослинного чи тваринного походження. Обмежено використання добрив із змістом магнію, мінерального калію, мікроелементів, гною і важких металів. Заборонені гербіциди, пестициди, інсектициди, фунгіциди, усі азотовмісні й більшість інших хімічних добрив. Для боротьби зі шкідниками застосовують фізичні бар’єри, шум, ультразвук, світло, ультрафіолет, пастки, спеціальний температурний режим.

При переробці екологічних продуктів головну роль відіграють механічні, біологічні й фізичні методи обробки. Для збереження і поліпшення смаку продукції неприпустиме використання хімічних добавок (консервантів, барвників, ароматизаторів і т.п.), генетично модифікованої сировини, радіації, мікроелементів, вітамінів. Коли необхідно, вводять добавки, але тільки природного походження. Приміром, ароматизатори, отримані фізичними методами з органічної сировини.

Із особливою ретельністю виробляють дієтичні й вегетаріанські продукти. При розробці їхньої рецептури виключають рафіновані й дезодоровані компоненти, цукор і штучні підсолоджувачі, алергени (дріжджі, клейковину, молочний білок, яйця). Упаковують їх так, аби виключити вплив на харчову цінність і хімічний склад. На обгортку обов’язково ставлять сертифікований знак якості для інформування споживачів.

Досвід європейського законодавства базується на соціальній справедливості в умовах країн, що розвиваються: усі фермери там мають отримувати відповідну до їхніх витрат і цінності органічної продукції заробітну плату. В основі цього підходу лежить ідея «fair trade» — справедливої торгівлі.