МИХАЙЛО ЗГУРОВСЬКИЙ: «ФІНАНСУЮЧИ ІНТЕЛЕКТ, МИ ТИМ САМИМ ВКЛАДАЄМО ГРОШІ У СВОЄ МАЙБУТНЄ»

Поділитися
Сьогодні навіть ті, хто щойно «стартував» у житті, розуміють: щоб вижити в сучасному світі, потрібно мати добру освіту й професіоналізм, хорошу мовну підготовку й рівень загальної культури...
Михайло Згуровський

Сьогодні навіть ті, хто щойно «стартував» у житті, розуміють: щоб вижити в сучасному світі, потрібно мати добру освіту й професіоналізм, хорошу мовну підготовку й рівень загальної культури. Лише так можна зберегти й примножити справу свого життя. Тому, нагромадивши капітал грошовий, люди починають перетворювати його на капітал інтелектуальний, вкладаючи гроші в освіту: і, власне, у своїх дітей. Інтелектуальна еліта нової формації нагадує молоде невитримане вино, яке ще шумує і бродить, і для того, щоб цей напій містив витриманий букет і пахощі, необхідні робота й час.

Щоб домогтися нової якості нашого життя, необхідно отримувати якісне виховання, освіту, читати якісну літературу, пресу, дивитися якісні фільми та спілкуватися з людьми, які прагнуть того самого.

Так вважає академік, професор, ректор КПІ Михайло ЗГУРОВСЬКИЙ.

— Ваш вуз можна назвати певною мірою індикатором рівня затребуваності освічених людей суспільством. Як би ви цей процес охарактеризували?

— Він певною мірою циклічний. У відносно спокійні часи наука процвітає, у періоди соціальних катаклізмів її значення різко знижується, а з видужанням суспільства відроджується і його інтелектуальне життя.

Студентом «політеху» я став 1969-го, тоді ставлення до фундаментальних наук було зовсім інше. То була епоха «фізиків». Саме ця сфера діяльності тоді була затребувана суспільством.

З початком перебудови ситуація змінилася. Відбулася девальвація саме представників точних наук, яких радянська система «штампувала» десятками тисяч. У результаті інженер, позбувшись роботи, став у професійному плані всеїдним: інженер-соціолог, інженер-будівельник, інженер-«човник», інженер людських душ...

На початку 90-х цінності знову змінилися, у жорсткіший бік. Виникла потреба в тих, хто вміє заробляти. Яким чином — значення не має.

Зараз же, коли час потребує висококласних професіоналів у всіх сферах діяльності, роль освіти та інформації різко зросла.

Цивілізований світ живе за дуже прагматичними законами, і тих, хто хоче до нього приєднатися, дуже серйозно екзаменує. І виставлена нам на цьому іспиті оцінка дає право хіба що на роль сировинного придатку, такої собі підмандатної території. Та світ не зацікавлений і в тому, щоб наша країна була проблемною, непередбачуваною і створювала тим самим додаткові труднощі міжнародному співтовариству. Цим можна пояснити і дозовану допомогу МВФ та ЄБРР — утримання нас на повідку суворо регламентованої довжини. Таку політику не можна засуджувати, це об’єктивна позиція, що випливає з законів розвитку сучасного суспільства. Тому лише відновивши вищезгаданий трикутник, можна цей «нашийник» скинути. Як зробили це Південна Корея, Китай та багато інших країн.

— Як у нас справи з інтелектуальною вершиною цього трикутника?

— Дотепер науковцям у нас платять ганебно мало, тому потрібна істотна державна підтримка інтелектуальної сфери. Фінансуючи науку, ми вкладаємо гроші у свою майбутню перспективу. Адже досі бюджет виділяє гроші на науку за так званим залишковим принципом. Та тішить те, що престижність освіти й інтелектуальна власність уже зростають у ціні. На ринку праці конкуренція загострюється, і в результаті виграють за рахунок інтелекту, за рахунок нових знань. Це видно й на прикладі нашого вузу. Конкурс зростає. Якщо 1993 року він був на рівні 1 чоловік на місце, то нині на деяких факультетах сягає дев’яти.

Інформаційний ринок теж еволюціонував. Низькопробна інформація не здатна дати поживу для професійного й загальноінтелектуального зростання. Ось чому назріла потреба в якісних ЗМІ.

— Що в цьому плані ви особливо цінуєте?

— Основна потреба сучасного читача — у своєчасній, об’єктивній і повній інформації. Критерії особисто для мене — об’єктивність, аналітичність і незаангажованість. На ринку сучасних ЗМІ в цьому плані приклад для мене — «Дзеркало тижня».

На моє глибоке переконання, ці риси «Дзеркала» виявилися довговічними насамперед тому, що видання не належить жодній з політико-економічних груп країни. У політико-економічних колах існує певний «джентльменський набір» п’яти-шести видань заангажованої економічними кланами преси, яку читач купує оптом, щоб зіставити різні точки зору на одну й ту саму проблему. Отож, якщо всі ці видання покласти на одну шальку терезів, а «Дзеркало тижня» — на другу, то «Дзеркало» переважить... Ось чому я з задоволенням погодився очолити Міжнародний добродійний фонд сприяння цій газеті.

— Чим економічно підкріплена така незаангажованість видання? Адже не самою лише інформацією ситий журналіст.

— Весь цей час видання виживало за рахунок грантів міжнародних і українських організацій та рекламної діяльності. Однак для розвитку «Дзеркала» цього вочевидь замало. Змінюється структура суспільства, його потреби, і газета має їм відповідати. Приміром, у зв’язку з тим, що інтерес до видання на Заході зростає, виникає необхідність у повній англомовній версії, для чого потрібні чималі кошти. Як, утім, і давно назріла потреба в кольоровому друці видання та деякій зміні його верстки. Безумовно, газеті, яка має могутнього спонсора, щоб розвиватися — жоден фонд не потрібен. Тому ж виданню, яке намагається бути незалежним від тих чи інших фінансово-політичних груп, без фінансової підтримки читачів не вижити. Вважаю газету в цьому сенсі «громадською». Вона служить суспільству і має бути підтримана тим-таки суспільством. Фонд — механізм такої підтримки. Основне його завдання — залучення коштів читачів, установ, організацій, різноманітних українських і міжнародних структур, що допомогли б не лише газеті, а й підтримали б приклад незаангажованості у сфері подачі інформації.

З огляду на свою професію та специфіку вузу, я чимало контактую з людьми з різних країн світу. І багаторазово переконувався — газета «ДТ» дуже затребувана мислячими людьми, які не зацікавлені в тому, щоб вона змінила свої принципи роботи, знизила якість і втратила об’єктивність.

Коло читачів — досить широке. Це ті, хто цікавиться аналізом розвитку ситуації в Україні, хто цінує об’єктивну інформацію. Інтернетний варіант «Дзеркала тижня» зачитує «до комп’ютерних дір» не лише українська діаспора всього світу.

— Хто основні вкладники фонду?

— Багато вітчизняних і міжнародних організацій. Дуже показова підтримка міжнародного дипкорпусу. Так, посольство Норвегії на кілька місяців узяло на себе фінансування англомовної версії газети й планує передати естафету іншим посольствам, для початку — скандинавським. Їхній інтерес можна зрозуміти: англомовним читачам необхідна об’єктивна інформація про Україну. Крім того, на кошти, що надходять у фонд, «ДТ» оформляє безкоштовну передплату на газету, розширюючи географію її розповсюдження. Це дуже важливе завдання. Крім того, у перспективі планується видання щоденного «дзеркальця», більш оперативної, я сказав би — репортерської, версії «Дзеркала» великого.

— Як ви читаєте «ДТ»?

— На перше — свіженьку внутрішньополітичну аналітику пера тих журналістів, яким я довіряю і думку яких хочу знати: на друге — шукаю інформацію, що стосується моєї професійної сфери, а також міжнародну, і на закуску — шпальти «Людина».

Взагалі, для мене читання «ДТ» — як розмова з близьким, розумним і добре поінформованим другом, якого завжди приємно чути й до думки якого дослухаєшся.

— Михайле Захаровичу, коли ж те «молоде вино» інтелектуалів нової формації сягне своєї вищої якості?

— О, це тривалий процес. Вино високої проби визріває довго. І жодні штучні впливи не можуть цей процес прискорити. Щодо цього є один повчальний, на мій погляд, анекдот. Вирішив «новий українець» вступити до клубу аристократів. «Прийміть, — каже, — я скільки треба викладу...» А в нього у відповідь вимагають не гроші, а три дипломи... Через тиждень приносить три дипломи, відповідно до яких — він історик, юрист і економіст. «Дорогувато коштувало, але все-таки дістав». — «Та ні, — відповідають йому, — потрібні дипломи вашого діда, батька і, нарешті, ваш»... Гадаю, на ваше запитання я відповів...

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі