Позов «Нафтогазу» до Стокгольмського арбітражу може переконати Росію знизити ціну на газ

Про це у своїй статті для ZN.UA пише адвокат, юрист-міжнародник Максим Алінов. Він пояснює це тим, що порушення арбітражного провадження змусить російську сторону «розкривати свої карти» в арбітражі, у тому числі висвітлювати певні факти і події, які вона воліла б не виносити на публіку і тим більше не документувати офіційно.

Юрист нагадує, що газовий контракт від 19 січня 2009 року регулюється виключно правом Швеції, а це означає, що підстави для визнання його недійсним або для розірвання в односторонньому порядку визначаються саме правом цієї країни.

Закон Швеції про контракти передбачає, що комерційний контракт може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадках, коли його було укладено під тиском, або під примусом, або в результаті шахрайського обману, або з використанням скрутного становища іншої сторони (у тому числі з метою одержання очевидно диспропорційної вигоди), або якщо стороні контракту не було відомо про певні обставини під час його укладення, з огляду на які несправедливо вимагати виконання такої угоди.

Стаття 36 зазначеного закону також встановлює, що умова або положення контракту можуть бути змінені або виключені, якщо така умова або положення є надмірно обтяжливими; а якщо відповідна умова має таке значення для контракту, що було б нерозумно вимагати виконувати інші його умови, то до контракту можуть бути внесені інші зміни або його в цілому може бути припинено.

На перший погляд, саме стаття 36 Закону Швеції про контракти може бути застосована з метою коригування або розірвання газової угоди від 19 січня 2009 року, цінову формулу якої українська влада вважає надмірно обтяжливою і несправедливою (на чому практично щотижня протягом останнього року наголошує український прем’єр-міністр). Однак на практиці зазначена стаття досить рідко застосовується до контрактів, укладених між професійними компаніями, що займають монопольне становище в одній галузі. Хоча обнадійливим для української сторони може бути той факт, що у низці нещодавніх арбітражних рішень, винесених у спорах за участі «Нафтогазу», Стокгольмський арбітраж таки схилився до застосування статті 36 цього закону при оцінці подій, що мали місце у кризові періоди розвитку російсько-українських газових відносин.

Вирішальне ж значення при оцінці компетентним арбітражем газової угоди та обставин її укладення, за словами адвоката, матимуть докази, які повинна буде надати українська сторона. І в цьому контексті важливе й, можливо, вирішальне значення можуть мати докази, які Генеральна прокуратура України отримає в рамках розслідування кримінальної справи, порушеної у зв’язку з укладенням зазначеної газової угоди.

Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Максима Алінова «Українсько-російська газова угода: судова перспектива?»