Як повернути життя у старовинний палац? Галицький Версаль очима британських спеціалістів

12 серпня, 2011, 13:04 Роздрукувати Bипуск № 28, 12 серпня-19 серпня 2011р.
Відправити
Відправити

Підгорецький замок на Львівщині західні фахівці називають «архітектурною спадщиною світового масштабу».

Підгорецький замок на Львівщині західні фахівці називають «архітектурною спадщиною світового масштабу». Навколо унікальної споруди давно вирують пристрасті й точаться дискусії: як врятувати архітектурну перлину, як перетворити її в «культове місце» для всієї Європи?

Спробував недавно відповісти на ці та деякі інші запитання фахівець надзвичайних ваги і впливу - засновник компанії Arts Interlink, екс­перт із питань культури в британському парламенті доктор Джон Елсом. В ексклюзивному інтерв’ю DT.UA пан Елсом зазначив, що на унікальний Підгорецький замок українській владі слід поглянути як на «великий потенційний ресурс для розвитку всього регіону».

Підгорецький замок - за надзвичайну красу - інколи називають «палаццо ін фортецо» (Галицький Версаль). Справді, зазначена споруда - один із найкращих у Європі прикладів поєднання імпозантного палацу з бастіонними укріпленнями. Бу­ду­вав його у 1635–1640 роках архітектор Андреа дель Аква разом з інженером Гійомом де Бопла­ном на замовлення коронного гетьмана Речі Посполитої Станіс­лава Конєцпольського. Декору­вав палац голландець Ян Батист Фальконі, портали і каміни проектував Константіно Тенкелла.

До палацового ансамблю входять заїжджий двір XVІІІ ст., костел середини ХVІІІ ст. (архітектор К.Римлянин), парк, який нині - пам’ятка садово-паркового мистецтва державного значення.

У ХУІІІ–ХІХ ст. унікальний комплекс, що охоплював величезну збірку мистецьких творів, колекцію зброї, предметів побуту, а також театральний гурток, був одним із найбільших відвіду­ваних та репрезентабельних куль­­турних центрів. І так залиша­лося аж до Першої світової війни.

Зважаючи на значимість замку як музейно-культурного центру, російське та австрійське командування домовилися не обстрілювати цю пам’ятку. Однак під час польсько-радянської вій­ни перша кінна армія знищила замок, за словами хроніста, - з «винятковим вандалізмом».

У міжвоєнний час замок відновили, проте відновити мистецькі колекції вже було неможливо. Гамір задоволених відвідувачів почав стихати. Воєнні дії Другої світової оминули пам’ят­ку, однак післявоєнний період зав­дав споруді унікальної краси нищівного удару. Мистецькі колекції розграбували, рештки встиг­ли передати музеям Львова. У замковому палаці оселилися кашель, хвороби та біль - тут відкрили санаторій для хворих на туберкульоз.

У 1954-му від удару блискавки палацовий корпус згорів. Вогонь знищив дерев’яні різьблені стелі з живописними полотнами, а також мистецьке оздоблення інтер’єрів другого та третього поверхів.

Замком зацікавилися в 90-х, коли пам’ятку передали Львівсь­кій галереї мистецтв і надали їй статусу експозиційного об’єкту. Не­зважаючи на руйнації та втрати, замок вабить туристів, науковців. Сюди приїздять десятки тисяч зацікавлених.

Фахівці мріють реставрувати й адаптувати палацовий комплекс, парковий ансамбль і показувати гостям територію городища давньоруського міста Пліс­неська. Мальовничі ландшафти околиць, переконані вони, заслуговують на створення міжнародного музейного і туристично-рекреаційного центру. Зрозуміло, що на всі ці роботи потрібні великі кошти.

Благодійний фонд «Підго­рець­­­кий замок», заснований 2007 року, недавно запросив до палацу фахівців із Великобританії, відомих своїми вдалими проектами відновлення старовинних маєтків у Британії, Польщі, Румунії, Росії та інших країнах. Візит відбувся за сприяння члена Наглядо­вої ради фонду «Підгорецький замок» Сергія Тарути і Львівського мецената Олега Мендюка.

Напередодні у Львові працювала міжнародна комісія, яка розробляє плани збереження та реставрації комплексу «Підгорець­кий замок». Професори Ко­ро­лівської академії архітектури з Великої Британії та спеціалісти з Польщі не лише ретельно оглянули пам’ятку, а й підписали з українською стороною угоду про співпрацю.

Фахівець із Великобританії, доктор Ноел Вайттс, повідомив, що через десять років Підгорець­кий замок може стати дивовижним місцем для сімейного відпочинку. Тут можна влаштовувати літні фестивалі, організувати музей, виставку сучасної скульптури. А ввечері просто неба можна ставити вистави за творами Шекспіра чи концерти солістів Львівської опери... Принаймні такий підхід допомагає виживати замкам у тій-таки Британії.

А ось що на цю ж тему каже Джон Елсом, експерт із питань культури у Британському парламенті:

- Україна - не єдина держава, яка переживає труднощі з пошуком коштів на реконструкцію пам’яток архітектури. Ці проблеми турбують навіть такі високорозвинені країни, як Великобри­танія, Франція, Австрія. Колись по фінансову підтримку таких проектів зверталися до держави. Насправді небагато урядів Євро­пи хотіли б займатися такими справами. Проте Підгорецький замок - особливий. На мій погляд, він - потенційний об’єкт для розвитку всього регіону. Ад­же кошти потрібні не лише на реставраційні роботи, а й на розвиток інфраструктури цього краю. Побудова шляхів, готельних комплексів, закладів відпочинку… Лише у такому разі буде легше залучити інвестиції на реставрацію замку, паркового комплексу та інших навколишніх пам’яток архітектури.

- Пане Елсом, я знаю, що свого часу ви багато сил та енергії віддавали театральному мистецтву Великобританії, а як усе ж таки стали топ-менеджером культурних проектів?

- У молодості я був журналістом, писав книжки. Наприкін­ці 70-х мене попросили написати історію Національного театру Великобританії. Я так зацікавився цією темою, що почав досліджувати причину успіху деяких культурних явищ... Представник однієї з політичних партій тоді запропонував мені театральний вектор. І саме тоді ж до влади у Великобританії прийшла Марга­рет Тетчер. У країні було багато економічних проблем. Фінансу­вання мистецтва почали скорочувати. Особисто я був дуже стур­бований: чому це уряд віддає перевагу інвестуванню суто економічних проектів? Надзви­чайно великі кошти вкладалися в економіку, тоді як гроші для країни, як правило, заробляли й мистецькі проекти! Зокрема британські книжки продавалися по всьому світу!

Я не погоджувався з таким під­ходом до культури. Тоді ж видав книжку, в якій пояснив, «як можна заробляти на мистецтві». Мене звинуватили - мовляв, плете нісенітниці! Та для мене це стало ще одним викликом. Отож написав ще кілька книжок на цю тему.

По роках мовчання бізнес нарешті зацікавився моїми ідеями та підтримав їх. І тепер культурний туризм - звична й надзвичайно важлива для нас річ.

В Англії, до речі, свого часу не розуміли майбутнього Інтер­нету. І коли в 1998-му я видав книжку, в якій обґрунтував його важливість, то в ліберально-демократичній партії мені сказали - ми, мовляв, не можемо публічно це проголошувати, бо партія наразиться на великий опір із боку незалежного ТБ та інших ЗМІ. У результаті я залишив ту партію! І створив незалежну консалтингову компанію. І тоді ми почали займатися просуванням культурних проектів.

- У своїх працях ви, очевидно, акцентуєте й на тому, що світ втомився від урбанізації, людину вабить у природне середовище. Багатьох цікав­лять не сучасні «новобудови», а вишукана архітектура минулого…

- Звичайно! І в цьому плані в України - велике майбутнє. Тільки на Львівщині багато
унікальних пам’яток, які могли б зацікавити туристів із усього світу. Палац у Підгірцях - один із таких магічних об’єктів минулого. Та спочатку його потрібно повноцінно відновити. І найголовніше - про такий архітектурний шедевр мають знати туристи з різних країн світу.

- Як ви гадаєте: можливо, деякі наші архітектурні пам’ятки і збереглися лише тому, що в радянської, а потім - і пост­радянської України не доходили руки до їх «розвитку»?

- Знаєте, нерозумним втручанням можна повністю зруйнувати пам’ятки архітектури. А ось хороша реставрація - ніколи не зашкодить.

- Ви відвідали наш знаменитий замок у Підгірцях. Яке враження склалося? Не здалося, що реставраційні роботи аж надто затягнулися?

- Знаєте, я бачив пам’ятки і в значно гіршому стані… Просте їх успішно реставрували. На­прик­лад, є в Індонезії гарний хра­мовий комплекс. Його захопи­ли «джунглі». Але це надзвичайно важливий об’єкт для всесвітньої спадщини. Сьогодні той храм ще не повністю відреставровано, однак проблем там було набагато більше, ніж у вас, у Підгірцях.

- Пане Елсом, і все ж таки - які першочергові кроки варто зробити українцям, аби інвесторам закортіло вкладати кошти у відновлення архі­тектури минулого?

- Українській владі справді потрібно думати про інвесторів. Про те, як їх залучити. І це має бути в комплексі з благодійною діяльністю. Потрібно запрошувати бізнес вкладати кошти в розвиток територій, спорудження комерційних закладів. Водночас переконувати його представників вкладати кошти в інфраструктуру території, в театри, музеї, інші об’єкти культури. Адже чим привабливішим буде регіон, тим більше йтиме з нього прибутків.

Головне - не обкладати інвесторів великими податками.

- Ваше загальне бачення палацу в Підгірцях - на майбутнє? Мені відомо, що ще 1997 року ви пропонували свою концепцію його розвитку…

- Труднощі Підгорецького замку для нас - виклик. Адже цей палац - відлуння італійського Ренесансу, свідчення розвитку архітектури Європи. Щоб її зберегти, потрібно шукати гроші. Проблеми з їх пошуком є всюди. Навіть у Британії та в інших європейських країнах. Сьогодні жо­ден європейський уряд не має програми підтримки таких об’єк­тів. Отже, до Підгорецького замку слід привернути увагу як до об’єкта в контексті розвитку регіону. Так буде легше залучити інвесторів. Ми, своєю чергою, повернемось у Британію з повідомленням: поблизу Львова є велика й цінна частина Європи, - і цей об’єкт потребує інвестицій.

Розпочати роботу слід із розвитку транспортної інфраструктури. Потрібно активніше реставрувати й сам замок. Реставра­ційні роботи треба виконувати поетапно, а вже відновлені приміщення - віддавати в оренду. Щоб отримати кошти на реставрацію, потрібно мати дуже ефективний бізнес-план. Його слід по­в’язати з туризмом. Із подорожами. В основі концепції функціонування палацу має бути кредо: це місце, де можна залишатися якнайдовше…

Загалом же, Підгорецький замок - великий потенційний ресурс для розвитку всього регіону. Однак, щоб його реалізувати, необхідні короткотермінове планування і далекоглядна стратегія.

- У чому безпосередньо полягатиме ваша допомога в питаннях оновлення наших архітектурних перлин?

- Щоб отримати кошти з Єв­ропи, потрібно професійно представити замковий комплекс за кордоном. Фільми, які нам показали, були чудові. Але треба зробити більше, ніж просто показати відео. Кошти на відновлення замку можна знайти. Ви ж знаєте, що у світі є дві проблеми - де взяти гроші, і куди вкласти гро­ші… Але у цьому плані в інвесторів виникає два запитання. Перше - політичне. Оскільки Ук­раїна - не частина ЄС, то важливо знати, якою буде політика держави й уряду в цій галузі. І друге, більш помірковане: як палац використовуватиметься в майбутньому? Тут буде музей? Чи тут будуть поважні урядові офіси?

Тобто постає дуже багато запитань… І треба відповідати на них. Ми розглядаємо це як позитивний факт, адже зазначений проект навіть на початковій стадії активно підтримують Польща (ремонт даху), посольство США (перша виставка в Підгорецькому замку у післявоєнний період). Австрійські спеціалісти фінансували архітектурні дослідження. Це позитивні моменти, які дають розуміння того, що зазначена споруда справді є архітектурною спадщиною світового масштабу.

- Культурний менеджмент на практиці - це встановлення пріоритетів. Що ви робите насамперед у цій царині?

- Ще одне завдання менеджменту - переконати людей, кот­рі мають кошти, у тому, що їм вигідно вкладати в зазначений проект.

Сьогодні це - територія мож­ливостей. Потрібно показати товар обличчям, і розумні люди знайдуть на нього кошти.

- Все-таки про які кошти йдеться? І скільки, на ваш погляд, потрібно часу на таку справу? Десять років? Двадцять?

- Фонд «Підгорецький замок» провів хорошу дослідну роботу. Але справ ще багато, і кош­тів потрібно чимало. Гадаю, звичайним туризмом кошти на розвиток замкового комплекту не заробити. Має бути серйозне фінансування. В Європі за вхід до музею потрібно заплатити 10 єв­ро, а у вас максимум - 1 євро. Не можна чекати на подачки, потрібно діяти.

- У зв’язку з Підгорецьким замком багато говорили про застосування енерго­збері­гаючих технологій… Наскіль­ки це допоможе загальній справі?

- Така пропозиція звучала. Ідеальною для українського уряду була б презентація проектів, пов’язаних із «зеленою енергетикою». Треба надавати приміщення Підго­рецького замку компаніям, які б презентували проекти використання альтернативних джерел енергії. Так роблять Поль­ща, Румунія, багато інших країн. Але їхні проекти - фрагментарні.

Фонд планує спорудити в Підгорецькому палаці повністю енергетично незалежний об’єкт. Це був би хороший іміджевий проект для України. Адже ці технології забезпечать дешевою енергією один із найбільших об’єктів історико-культурної спадщини Європи в Україні.

- І насамкінець. Які естетичні, історичні почуття та роздуми у вас викликає споглядання нашого Галицького Версалю?

- Ваш Підгорецький замок - напівзабутий архітектурний шедевр Європи! Комплекс свого часу будувала команда, схожа на творців Версальського палацу, який виник на сорок років пізніше. Він скидається на ранню модель знаменитої французької резиденції і тому є попередником для багатьох палаців Європи. Він розміщений у забутому мальовничому куточку Західної Украї­ни, неначе красуня, що втікає від нещасного заміжжя. У період радянської влади палац перетворили на санаторій для хворих на туберкульоз. Це стало причиною його занедбаності. Доки він не перейшов у підпорядкування Львівському музею.

Львів часто опинявся у цент­рі воєн та вторгнень. Місто стоя­ло в найзапеклішій частині па­лаю­чого «котла», що створив сучасну Європу.

Підгорецький палац - це більше, ніж просто гарна будівля. Це пам’ятник століттям безладу, ідеалізму та надії. Його реставрація - жест віри в майбутнє і минуле. Замок слід реставрувати й показати не тільки як центр політичної та інтелектуальної діяльності, а й як частину нової Європи, яку ми всі, на Сході і Заході, намагаємося створити.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК