День кіно. Розклад на завтра

07 вересня, 2012, 13:16 Роздрукувати Bипуск № 31, 7 вересня-14 вересня 2012р.
Відправити
Відправити

Голова Держкіно — про нові проекти та «бойові загони».

Сьогодні (8 вересня) - День українського кіно. Свято. Для когось зі сльозами в очах, для когось - нагода згадати краще, чим жив наш кінематограф у приємні і складні роки. А для кого - привід перехилити чарчину, оскільки вдалося «виграти» шанс на державне фінансування свого проекту (за підсумками недавніх пітчингів).

Оскільки свято є святом, домовимося говорити про позитивне (для критики та полеміки також буде час, у наступних числах DT.UA). Втім, позитивні тенденції в сучасному кінопроцесі справді простежуються. Помітно збільшилося фінансування на кіногалузь. У запуску - кілька десятків кінопроектів різних жанрів. А днями навіть спромоглися визначити фільм від України на майбутнього «Оскара» - «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» (режисер Михайло Іллєнко).

За словами Голови Держкіно України Катерини Копилової, фінансування кіногалузі України на 2012 рік становить 113 млн. грн. на державне замовлення і 50 млн. грн. - на державну фінансову підтримку виробництва та розповсюдження національних фільмів. Вже наступного року будуть спроби профінансувати вітчизняний кінематограф ще краще.

- Пані Катерино, які з раніше запущених кінопроектів (ще до вашого приходу на посаду) може реально побачити глядач вже нинішнього року?

- У жовтні цього року ми очікуємо на всеукраїнську прем’єру повнометражного фільму режисера Валентина Васяновича «Звичайна справа» («Чи граєте ви в шахи»), виробництво якої почалось ще у 2007-му році. Фільм вже має нагороди: картина була представлена у міжнародному конкурсі Третього Одеського міжнародного кінофестивалю та здобула спеціальний приз журі та приз Міжнародної федерації кіноклубів.

Друга стрічка, яка планується до показу восени цього року - україно-німецько-сербський копродакшн під назвою «Істальгія». Ця стрічка створена вже за результатами пітчингу першого конкурсного відбору, який відбувся у серпні 2011 року. Режисер Дар’я Оніщенко зняла соціальну драму на тему еміграції. Картина створювалася у трьох країнах і має три сюжетні лінії: українську, німецьку, сербську. Думаю, фільм буде цікаво побачити українським глядачам.

Загалом, за результатами першого конкурсного відбору 2011-го року у виробництві перебувають дванадцять повнометражних фільмів. Вісім із них - копродукційні проекти: практично всі вони мають українських режисерів. У більшості цих картин уже закінчено знімальний процес, тому глядач побачить їх на кіноекранах у 2013 році.

Також у «спадок» за зобов’язаннями минулих років ми отримали повнометражний анімаційний фільм «Хто боїться дядечка Бабая» виробництва ДП «Українська студія анімаційних фільмів». Сьогодні він теж перебуває на етапі завершення знімального періоду. За результатами першого конкурсного відбору на «Укранімафільмі» створюються перші серії серіалу «Пригоди Котигорошка та його друзів». Продовжується фінансування проекту «Моя країна - Україна» студії «Новаторфільм» - пластилінової анімації під керівництвом відомого мультиплікатора Степана Коваля. Вже готові вісімнадцять із двадцяти шести серій. За результатами першого конкурсного відбору розпочато роботу над новим проектом під його ж керівництвом - серіалом «Професіонали». Щойно закінчилась робота над серіалом для наймолодших глядачів - стрічкою «Ескімоска» режисера Олексія Шапарєва. Серіал складається з двадцяти шести п’ятихвилинних серій.

Що стосується документальних фільмів - вже завершено фільм Олександра Балагури «Час життя об’єкта в кадрі». Це серйозна документальна повнометражна робота з особливою естетикою. За результатами нових конкурсів ДП «Українська студія хронікально-документальних фільмів» та Національна кінематека України також знімають документальні проекти.

Оскільки одним із приоритетних напрямів розвитку кіногалузі в Україні задекларовано розвиток дитячого кінематографу, в рамках другого конкурсного відбору кінопроектів на отримання державного фінансування було оголошено конкурс дитячих проектів. За його результатами у виробництві сьогодні перебувають п’ять повнометражних різножанрових стрічок для дітей та юнацтва. Це і фільм-казка за оповіданням Володимира Короленка «Йом-Кипур» - новорічна містерія для дітей, юнацтва та їх батьків, над якою працює режисер Віктор Гресь. І повнометражний музичний фільм «Трубач» Анатолія Матешка, і дитяча лірична драма про перше кохання «Пілот і артистка», яку знімає Надія Кошман. І, безумовно, фільм «Іван Сила» режисера Віктора Андрієнка, зйомки якого почались кілька тижнів тому. Це буде костюмована пригодницька історія про українського богатиря, найсильнішу людину ХХ ст. Івана Фірцака. Головну роль у фільмі виконує чемпіон України з пауерліфтінгу Дмитро Халаджі. Окрім того, що Дмитро зовні схожий на свого героя, дуже подібними є й їхні долі. Сценарій фільму, створений у співпраці Віктора Андрієнка та Ігоря Письменного, став переможцем Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» у 2012-му році як найкращий сценарій дитячого фільму.

- Ви згадали про початок зйомок «Івана Сили» на студії Довженка, а тим часом деякі режисери нарікають, що ця студія не завжди підтримує кіноініціативи. Зокрема таку думку висловив режисер Слабошпицький в інтерв’ю DT.UA. Чи задоволені ви особисто тим, як головна студія країни та її дирекція використовують величезні площі в центрі столиці?

- Кіностудія імені Олександра Довженка має статус Національної. Це державне підприємство, яке багато років було флагманом української кіноіндустрії. Все, що сьогодні відбувається в кіногалузі України, безумовно стосується і Національної кіностудії імені Довженка. Протягом останніх десятиліть вітчизняний кінематограф мав багато проблем. Сьогодні втрачено, фактично, два покоління українських кінематографістів. Пам’ятаю студію у 90-х. Тоді це була абсолютно жива істота, осередок кінематографічного життя, де тривав постійний кінодіалог…

Тому вважаю некоректним вести мову про кіностудію імені Довженка лише у розрізі використання площ у центрі столиці. Головне завдання Національної кіностудії імені Олександра Довженка сьогодні - стати невід’ємною ланкою нової української кіноіндустрії.

Зараз довженківці завершили стрічку «Мама, я льотчика люблю», режисером якої є Олександр Ігнатуша. У виробництві на студії Довженка перебувають п’ять режисерських дебютів, два з яких - повнометражні. Два з п’яти згаданих мною дитячих фільмів виробляються саме кіностудією імені Довженка. Ці фільми різні за жанром, за хронометражем, але слугують одній меті - створенню нового покоління українських кінематографістів.

Хочу звернути увагу на ще один важливий напрям діяльності Агентства - реставрацію класики українського кінематографу. Держкіно разом із Національною кіностудією імені Олександра Довженка та Національним центром Олександра Довженка вже відреставровано двадцять вісім фільмів української кінокласики. Чотирнадцять з них - німі стрічки видатних українських режисерів початку XX століття. Ці картини отримали друге життя: до реставрованих фільмів написано сучасний музичний супровід, який надав шедеврам нового, відповідного сьогоденню, звучання.

- Який сьогодні в Україні найбільш «безцінний» кінопроект (з усіх, що є у виробництві)? Тобто надзатратний.

- Найдорожчим є фільм Леся Саніна «Кобзарі». Це історія, погляд на минуле з позицій сьогодення. Виробництво цього фільму було розпочато у 2008 році, його бюджет складає близько 16,6 млн. грн.

А з-поміж картин-претендентів на державне фінансування за результатами трьох конкурсів найдорожчим є дитячий фільм «Трубач» Анатолія Матешка. Оскільки це дитячий проект, він фінансується державою у стовідсотковому обсязі. Бюджет фільму становить 16 млн. грн.

- Певний час ви підтримували ідею копродукції із зарубіжними країнами. Як сьогодні реалізується ця ідея?

- Я і сьогодні підтримую ідею спільного з іншими країнами кіновиробництва. Станом натепер у копродукції створюються вісім кінопроектів з числа переможців конкурсу на отримання державного фінансування. Наприклад, студія «Інтер-фільм» знімає стрічку «Параджанов»: це копродукція України, Франції, Грузії, Вірменії, причому український внесок є найбільшим. Над картиною працюють два режисери: український - режисер та автор сценарію Олена Фетісова та французький - режисер і виконавець головної ролі Серж Аведікян. Картина вже перебуває у монтажно-тонувальному періоді і вийде на екрани у 2013 році.

Кіностудія «Гагарін медіа» працює над фільмом «Хвороба кохання» - це співвиробництво України, Франції та Росії. Фільм під назвою «Люби мене» української компанії «Татофільм» створюється спільно з Францією та Туреччиною.

Внесок української сторони у виробництво спільних проектів може бути від 20 до 80%, але, відповідно до Закону України «Про кінематографію», частка державних коштів не може перевищувати 50%. Зазначу, що в рамках проведення цьогорічного осіннього конкурсу для кінопроектів спільного виробництва заплановано провести окрему сесію.

- Недавно відмовився від зйомок фільму «Діамантовий хрест» режисер Сергій Маслобойщиков. Хоча на фільм було виділено українські гроші. Хто продовжує цю роботу? І чи може цей фільм і надалі вважатися «українським»?

- «Діамантовий хрест» - проект, що висвітлює складну тему. Це історія життя та подвигу Святителя Луки - Валентина Феліксовича Войно-Ясенецького, талановитого лікаря і архієпископа, який зцілював людські душу і тіло. Мені дуже шкода, що Сергій Маслобойщиков вийшов із проекту. Але принципова позиція Держкіно незмінна: режисер фільму має бути українським, оскільки більшу частку бюджету фільму становлять українські кошти. Крім держави, проект фінансується також українським інвестором. І виробник, і інвестор зацікавлені в тому, щоб «Діамантовий хрест» був українським проектом, знятим у копродукції. І фільм безперечно буде саме українським, тому що він знімається на території України, має українського продюсера, українського режисера, українського оператора, до виробництва залучені українські актори.

- Чи передбачають українські автори майбутніх фільмів хоча б якусь їх адресність? Для якого глядача вони творять? Адже сьогодні кіно умовно розподілене на майнстрімне, попкорнове та авторське.

- Передбачаємо адресність у нових вимогах конкурсного відбору. Відповідно до розроблених вимог, кожна творча група має абсолютно чітко розуміти, для кого вона створює свій фільм. Я неодноразово казала, що фільм створюється саме для глядача. А це може бути глядач і авторського кіно, і масового.

- Вам не здається, що сьогодні багато бюджетних коштів витрачається на поїздки наших кінодіячів на західні кінофестивалі? Чи не краще ці гроші витрачати на кіновиробництво?

- По-перше, бюджетна програма створення та розповсюдження національних фільмів і бюджетна програма здійснення концертно-мистецьких, культурологічних заходів у сфері кінематографії - абсолютно різні бюджетні напрями. Кошти з державного бюджету спрямовуються окремо на виробництво та розповсюдження національних фільмів і на промоцію країни як кінематографічної держави.

По-друге, популяризація кіно здійснюється як на території нашої держави, так і за її межами. Наша задача - презентувати кінематограф України на великих фестивалях класу «А».

Цього року для організації роботи національного стенду на Берлінському кінофестивалі було виділено 100 тис. грн., український павільйон у Каннах коштував 500 тис. грн.

Канський павільон був «кінопосольством» України площею у 25 кв. м., яке представляло всю індустрію кіно України - акції, фестивалі, компанії-виробники, кінолокації, фільми. Хочу сказати, що багато домовленостей досягаються саме в рамках фестивалів, тому що на таких подіях присутній весь кіносвіт і це значно спрощує пошук іноземних партнерів.

У порівнянні з бюджетом, передбаченим у 2012 році на кіновиробництво (163 млн. грн.), на проведення культурно-мистецьких заходів у сфері кінематографії маємо лише 5 млн. грн. Вважаю це мінімальною сумою, оскільки промоція кіномистецтва потребує значно більших коштів.

- Кого б ви могли назвати «бойовим загоном» українського кіно з числа режисерів, які здатні створювати сьогодні конкурентоспроможний національний кінопродукт?

- «Бойовим загоном»? А «бойового загону» ще немає - ми щойно оголосили призов. Я не хотіла би зараз називати конкретні імена. Скажу одне: українському кіно потрібне формування молодого покоління українських кінематографістів.

Держава має надати можливість молодому режисеру виявити талант та реалізувати свої ідеї. І якщо з десяти дебютантів, що отримають державне фінансування за підсумками конкурсів, хоча б один зніме талановиту, фахову, яскраву роботу, то упродовж кількох років з таких людей сформується нове покоління. Воно й стане «бойовим загоном» українського кінематографу.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК