«Только раз в году...»

Таке враження, що їх дуже багато. Якось занадто для окремо взятого дня в році. Погодьтеся, у кожного знайдеться бодай двоє-троє знайомих, які на Новий рік традиційно готують не лише салат «олів’є», а й тортик зі свічками. Ті, до кого так природно й логічно заявлятися першого числа, з останніх сил продовжуючи свято. Ті, хто знову-таки з останніх сил, але завжди щиро, нам раді.

Таємниця новорічних іменинників до кінця не розкрита. Є весела версія: ну любить народ пожартувати, особливо у відповідне свято, а від першоквітневого жарту до новорічного подарунка... рахуйте самі. Є версія прагматична: кажуть, далекоглядні батьки намагаються реєструвати першим січня і новонароджених останніх грудневих чисел: хлопчикам відстрочка від армії, дівчатка теж свого часу оцінять. Версії із залученням містики, магії й іншої астрології перелічувати не стану, залишу простір для креативу.

А може, річ не в якихось зовнішніх причинах, а в нас самих. Адже навіть коли ваша пам’ять не в змозі утримати більш як дві цифри відразу, а блокнот із днями народження знайомих, як на зло, кудись запропав — цю дату у вас немає шансів забути!

Happy Birthday vs «Росла собі ялинонька»

Пощастило народженим у Новий рік чи точніше буде сказати «трапилась лиха година» — запитання спірне. Так чи інакше, неважко здогадатися, що життя у них цього подвійно святкового дня аж ніяк не легке. «Страждав у гуртожитку в студентські роки, — згадує новорічний іменинник Володимир. — Першого числа усі відсипаються, а мені (ну, заодно й моїй дівчині) треба готуватись якось до святкування дня народження: стіл там, продукти. Друзі, насилу очунявши після новорічної нічної пиятики-веселощів, не дуже розуміють, що у мене — день народження».

«Приходять святкувати друзі, родичі, вони втомлені, сонні, та й ти сам такий же звідкись явився, але тобі потрібно все одно накрити стіл, — розповідає Марія. — Гості сидять мляві, неактивні, ти намагаєшся «завести» всіх, розважити: все ж таки не похорон, а день народження! І в той момент, коли викладено останні сили на те, аби розважити народ, ти розумієш: народ уже завівся, готовий святкувати у черговий раз, невідомо що — твій день народження чи Новий рік. Ти, мабуть, уже й відпочив би — ба ні, не складається, і ми плавно продовжуємо святкувати до другого числа».

З другого боку, двоствольний святковий залп (логічно випливає з рефрену пісеньки Крокодила Гени) неодмінно означає наступне затишшя. «В усіх нормальних людей два нормальні свята в році: Новий рік і день народження, — ремствує Володимир, — а у мене лише одне. Особливо це мене напружувало в Радянському Союзі, коли з неформальними святами і без того було не дуже».

З неформальними святами нині стало точно краще: зимовий марафон, починаючи від католицького Різдва, триває як мінімум до Тетяниного дня, а то й до дня святого Валентина, від якого вже й до Восьмого березня недалеко. Взагалі, у площині свят особливо приємно продемонструвати оточуючим міжконфесійну толерантність й ідеологічний плюралізм. Зрештою, головне — не привід, а творчий підхід до справи.

Неформально і творчо розв’язати свою проблему, перетворивши її на повноцінне та довгограюче свято, намагаються й новорічні іменинники: «Останнім часом намагаюся на свій день народження кудись виїхати, — зізнається Марія. — А вже потім «частинами» святкувати з ким хочеш — коли це не так важко, не так багато людей, і всі готові відзначати його з гарним настроєм».

Давай за...

Народжених (принаймні зареєстрованих) 31 грудня набагато менше, ніж 1 січня, але такі все ж є. Можливо, не всім батькам вдається домовитися з реєстратором, а може, декому з них приємно бачити розпочату справу щасливо завершеною того ж року.

Отже, в останній день минаючого року з’явилися на світ:

французький постімпресіоніст Анрі Матісс, який усе життя вчився малювати «як дитина», чого й досягнув у відомому «Танці»;

американський політик і військовий діяч, лауреат Нобелівської премії миру, автор однойменного «плану» Джордж Маршалл;

радянський маршал артилерії Микола Яковлєв;

Сімон Візенталь, людина, яка все життя розшукувала військових злочинців;

італійський композитор Ніно Рота, відомий за музикою до фільмів неореалістів;

примадонна оперети Тетяна Шмига;

регулярно блукаючий під Новий рік лабіринтами ННІЧАВО в «Чародіях» Семен Фарада;

демонічний доктор Лектер — Ентоні Гопкінс;

виконавиця «Під музику Вівальді» Тетяна Нікітіна;

перша олімпійська чемпіонка в танцях на льоду Людмила Пахомова;

боксерський промоутер Дон Кінг

та інші.

Список великих, знаменитих і просто відомих, із нагоди дня народження яких можна підняти келих першого січня, значно довший. Вибірково, навскидку — найяскравіші герої оригінальних новорічних тостів, актуальних саме на той час, коли фантазія тостуючих уже добряче вичерпалася:

Степан Бандера — рекомендацій не потребує, а від оцінних пасажів краще утриматися, особливо у свято;

Вільгельм Канаріс, теж дуже спірна, але колоритна постать із гітлерівського оточення;

Кім Філбі, шпигун чи розвідник, визначайтеся самі;

Джером Дейвід Селінджер — після «Над прірвою в житах» він міг уже нічого не писати і, власне, практично так і зробив;

вічно молодий французький балетмейстер Моріс Бежар;

чудова Анжеліка — Мішель Мерсьє;

справжній чоловік за версією радянського кінематографа Сергій Шакуров;

музикант і композитор, професор Ганноверської консерваторії Володимир Крайнєв;

Алімжан Тохтахунов на прізвисько Тайванчик, авантюрист і наркоторговець, який найбільше прославився на терені суддівства фігурного катання;

космонавтка Світлана Береговкіна;

футболіст Роберто Рівеліно;

Георгій Делієв з усіма любих «Масок»;

Алла Клюка, вона ж Лампа Романова з екранізації романів Донцової;

співачка Інна Маликова з дуже музичної родини

та багато-багато інших…

Але стільки пити вже точно шкідливо, навіть у Новий рік. Іполит із Мінздоров’я хором попереджають.

Під салют і бій годинника

«Ну, й як воно?» — з побоюванням запитували мене три роки тому знайомі панянки, явно очікуючи почути стр-р-рашну історію з п’яними лікарями, загулялими акушерками й іншими жахами пологів під Новий рік, точніше, у найсправжнісіньку новорічну ніч.

Можливо, пам’ять є вибірковою, особливо в такий, м’яко кажучи, складний момент. Але ні тоді, ні дотепер нічого жахливого чи просто негативного згадати так і не вдалося. Пам’ятаю, заввідділенням, який підходив до мене щоп’ять хвилин, обіцяв, що мене покажуть по телевізору: мовляв, «замовляли пологи з інтелігентною особою» — я не сумнівалася, що це черговий жарт, а наступного дня телебачення і справді приїхало. Пам’ятаю, двоє лікарів улаштували диспут, який плавно переходив у бійку: на спині чи на боці мені краще народжувати? Пам’ятаю, як до відділення почали телефонувати з новорічними привітаннями, акушерку звали до телефона, але, попри мої запевнення, що я перебуваю при твердій пам’яті і дитини не випущу, вона не відійшла від мене ані на крок...

Ні з ким із цих людей я ні про що заздалегідь не «домовлялася». Вони виконували свою роботу і, потрапивши на новорічне чергування, ставилися до неї, мабуть, із підкреслено-піднесеною відповідальністю. Нормальний святковий забобон: як рік почнеш, так його і проведеш, а тому не розслаблюватися!

Ой, про прикмети. Аби ви не думали, що я розповідаю новорічну казку: виявилася преобурлива річ! Виявляється, коли першою прийнятою в новому році дитиною буде дівчинка — не бачити пологовому будинку щастя цілий рік. Подруги-феміністки, такого шовінізму дарувати не можна! Допоки?!

Нічого особистого. Три роки тому рівно за десять хвилин до моєї дочки тут же, поруч, на світ з’явився хлопчик.

…Купити неодмінно два різні подарунки: один під ялинку, другий будь-що наступного дня, під Happy Birthday і винос тортика з трьома свічками. Вона ще маленька, аби поділитися з читачами «ДТ» своїми враженнями з приводу дня народження в найперший і найчервоніший день календаря. Але в тому, що серед них буде чимало позитивних, я не сумніваюся. Знаходять же досі плюси у своєму подвійному святі наші дорослі герої:

Марія: «Народилася я 31 грудня попереднього року. І, записавши мене на 1 січня наступного року, тато зменшив мені вік на цілий рік!»

Володимир: «У ранньому дитинстві все це поєднувалося з ялинкою, подарунками у подвійному розмірі, новорічним піднесеним настроєм. Тоді я більш за все на світі любив свій день народження. Потім оцінив, що 1 січня завжди вихідний день: і в СРСР, і нині. Цей вихідний (ніби) на честь мого дня народження! Легше зібрати родичів і друзів, у ці дні всі вдома, усі з’їжджаються. У принципі, можна не влаштовувати окреме торжество: зустрів Новий рік — і відзначаєш далі за тим же столом. Економія (сміється).

Із віком дедалі менше радієш своєму дню народження. Але в Новий рік засмучуватись якось не виходить, це ж веселе свято!».