Бумеранг імперативного мандата

У майже безхмарному помаранчевому небі Тернопілля вдарив грім. Не сумніваюся, що місцеві політологи та історики ще вивчатимуть, наскільки міцними й надійними були узи нестандартної коаліції з БЮТу, СПУ та КУНу в обласній раді і скільки білих ниток цю більшість зшивало. Але доконаний факт: вона розпалася. Делегати обласної міжпартійної конференції виключили Конгрес українських націоналістів з Угоди про створення блоку «Наша Україна» у складі п’яти облорганізацій партій — «Народний союз «Наша Україна», НРУ, КНУ, Партія промисловців та підприємців і УРП « Собор». «Ми покарали зрадників-кунівців!» — заявляє регіональне керівництво «Нашої України». «Добре, що так сталося. Розправа з нами — це безплатна політична реклама для конгресу», — відповідають їм місцеві лідери КУНу. Але уроки від короткочасного співжиття отримали обидві сторони. Цей досвід — повчальний для коаліцій у представницьких органах влади різних регіонів України.

Історія створення оригінальної помаранчевої більшості в Тернопільській обласній раді не є особливою, проте залишає низку знаків запитань. За результатами виборів-2006, найпопулярніший на Тернопіллі БЮТ отримав 54 зі 120 мандатів у «регіональному парламенті». Керівник обласного штабу блоку Василь Деревляний відразу заявив на прес-конференції: «В обл­раді ми не захищатимемо бізнесові інтереси місцевих лідерів «Нашої України» Олега Гуменюка та блоку Костенка—Плюща Ярослава Джоджика». Керівники БЮТ і СПУ на рівні області підписали меморандум про створення коаліції та спільні дії в облраді. Але простий підрахунок свідчив, що з п’ятьма депутатами-соціалістами до більшості не дотягнути. І тоді БЮТ почав вести переговори з депутатами від КУНу. Під час обрання голови обласної ради семеро представників Конгресу цілком свідомо не входять у фракцію блоку «Наша Україна», за списками якого вони балотувалися в депутати, і створюють свою фракцію — «Національний вибір».

Голова облради в боргу не залишився. Голова обласної організації КУНу Володимир Чибрас став одним із заступників і всіляко демонстрував свій альтруїзм, працюючи півроку без зарплати. Під завісу 2006 року його замінив на цій посаді інший депутат від КУНу — Олег Вітвіцький, який від пристойної грошової винагороди за працю вже не відмовлявся.

Інші учасники регіонального блоку «Наша Україна» на «зрадників»-кунівців затаїли злобу. Місцева партійна верхівка довго консультувалася з юристами- «нашоукраїнцями» в Києві, як покарати «дезертирів». Але ті відповідали, що для цього замало правових підстав. Меч, який каратиме законно, обласне керівництво тодішнього «Народного Союзу «Наша Україна» отримало в руки у січні нинішнього року, коли у Верховній Раді було прийнято пакет законів про так званий імперативний мандат. Зміни, внесені в Закон «Про статус депутатів місцевих рад», гласили: «У разі невходження депутата місцевої ради, обраного за виборчим списком місцевої організації політичної партії (виборчих блоків політичних партій)… до складу депутатської фракції відповідної місцевої організації політичної партії (блоку), або його виходу з такої фракції… або переходу в іншу фракцію… його повноваження припиняють достроково за рішенням вищого керівного органу політичної партії (блоку)» (ст.5, п.4). БЮТ отримав зелене світло для покарання своїх депутатів-перебіжчиків у місцевих радах, як це сталося, наприклад, у Волинській облраді. З певним запізненням, але скопіювала досвід «червоних сердечок» «Наша Україна».

Отож регіональні керівники партії «Наша Україна» та НРУ 18 серпня скликали міжпартійну конференцію блоку, на якій ухвалили суворе рішення — виключити депутатів від КУНу та ще трьох із виборчого списку блоку. Але для того, щоб усе грало у правовому плані, вони спершу виключили обл­організацію КУНу з Угоди про створення блоку на місцевих виборах. Звісно ж, опоненти з таким рішенням не погоджуються нізащо. Вони озброїлися пунктом документа, де записано, що «Політрада блоку приймає рішення консенсусом, тобто за згодою керівників усіх п’яти облорганізацій, що утворили блок «Наша Україна». Наступні дії покараних депутатів були логічними — звернення в суди області з вимогою скасувати рішення конференції. Поки що подано чотири позовні заяви. Коли писалися ці рядки, за трьома Тернопільський міськрайонний суд виніс однотипні ухвали — «відмовити у відкритті провадження в справі». Правосуддя, переконані служителі Феміди, «не може втручатися у діяльність політичних партій», і всі незгоди між партіями — це внутрішня справа партнерів по блоку. Юристи, що підключилися до захисту інтересів КУНу, цими днями готують позов до суду від обласної організації конгресу.

Але депутатське життя, навіть на рівні маленької області, не дає нудьгувати. Напередодні Дня незалежності обласна виборча комісія зареєструвала депутатами наступних десяти кандидатів із виборчого списку блоку «Наша Україна».

«Навіщо КУНові скаржитися, що його ображають? — із дозою сарказму запитує керівник фракції «Наша Україна» в облраді Федір Шевчук. — Ми законно позбулися недостойних депутатів. А серед новоприбулих є й представник КУНу. То чого ж вимагає від блоку ця партія?» Його непримиренний опонент — кунівець, голова постійної комісії в облраді Богдан Строцень вважає інакше. «За прикладом всеукраїнського керівництва КУНу, ми відмовилися підписати меморандум про майбутній розпуск нашої обласної організації. І подяка не забарилася», — каже депутат.

Облорганізація КУНу, безперечно, на партнерів із блоку ображена серйозно. І, схоже, надовго. Її провід вимагатиме від свого депутата-неофіта відмовитися від мандата. Але, коли гнів мине, тернопільським націоналістам не зашкодило б вивчити досвід, наприклад, прикарпатських однопартійців. На початку 2006 року члени Івано-Франківської облорганізації КУНу не погодилися з умовами входження у блок «Наша Україна». Вони спільно з УРП «Собор» створили свій блок «Національний вибір» для участі у місцевих виборах, подолали 3-відсотковий бар’єр і мають в облраді сім депутатів. Ніхто ні на кого не ображається.

З іншого боку, виключення КУНу з блоку «Наша Україна» зовсім не додасть авторитету проющенківській політичній силі. І хоча її регіональне керівництво не втомлюється заявляти, що завдяки достойним лідерам у виборчому списку до Верховної Ради і соціальним ініціативам президента рейтинг «Нашої України» в області зростає, сумнівів у правдивості таких висновків — по зав’язку. Населення Тернопільщини налаштоване патріотично. Чимало людей, особливо старшого віку, сповідують ідеї націоналізму, і різкі рухи щодо КУНу здатні тут викликати негативну реакцію.

Але серйозніший удар по «Нашій Україні» підготував її конкурент — БЮТ, рейтинг якого на Тернопіллі традиційно високий. Його обласні лідери встигли переконатися, що законодавство про імперативний мандат — це палиця на два кінці, яка одночасно захищає і б’є по лобі. Кара для своїх «запроданців» — це те, що слід робити, але так чинити щодо партнерів по коаліції — якось не личить… І тому депутати від БЮТ на Тернопіллі заметушилися і підняли на щит ідею дострокових виборів до обласної ради. Керівник фракції БЮТ в облраді Ігор Романків цю ініціативу трактує ширше: «Як на мене, вибори 2006 року внесли плутанину, і багато штучно створених партій потрапили в місцеві ради усіх рівнів. Наша політична була ініціатором рішень про зниження тарифів та проведення земельних аукціонів. Ці проблеми стали лакмусовим папірцем для людей і дали їм змогу переконатися, що передвиборні гасла «штучних партій», хоч би як демократично, патріотично та прогресивно вони звучали, закінчилися примітивним дерибаном власності громад. Саме тому депутати від БЮТ на Тернопіллі підтримують вибори до органів місцевого самоврядування усіх рівнів».

Демократичні сили на Тернопіллі черговий раз не змогли узгодити дії у представницькому органі регіону. Але коли, за їхніми заявами-кліше, в обласній раді попередніх скликань зробити це їм перешкоджала «злочинна кучмівська влада», що керувала з Києва, то тепер в усій непривабливості проявилися амбіції місцевих партійних лідерів. Чубляться вже партнери з одного блоку. А бали на цьо­му заробляє конкурент. На щастя, він теж помаранчевий, хоч і носить червоні сердечка. Бо іншим політичним силам у національно налаштованій і здебільшого сільській Тернопільщині прогресувати майже неможливо.