ІНФОМАГІСТРАЛЬ

Стовбурові клітини:
нові перспективи

Відразу три групи вчених опублікували нещодавно доповіді, які містять нові докази можливості використання клітин, отримуваних з людських ембріонів, для лікування цілої низки найтяжких недуг. В одному дослідженні було показано, що в старих пацюків фіксуються набагато кращі результати під час проходження стандартних тестів на пам’ять і здібність до навчання після того, як у їхній мозок ввели мозкові клітини абортованих людських ембріонів. Це перший експериментальний доказ того, що трансплантація ембріональних клітин справді може привести до відновлення розумових здібностей і в перспективі може бути використана при лікуванні хвороби Альцгеймера. Повідомлення про це опубліковане у веб-журналі NeuroReport і викликало дуже неоднозначну реакцію фахівців, котрі висловили з приводу роботи Кімінобу Сугаї з Іллінойського університету чимало зауважень.

У другому дослідженні вченим вдалося досягти перетворення ембріональних клітин безпосередньо в лабораторних тарілках на спеціалізовані структури підшлункової залози (вони відіграють найважливішу роль у регуляції вуглеводного обміну) — прорив, який можна використати для лікування цукрового діабету. Стаття Рона МакКея, під керівництвом якого з одиночних неспеціалізованих клітин виростили складні багатоклітинні структури, які схожі і функціонують так само як острівці Лангерганса, з’явилася в журналі Science і надихнула багатьох учених на аналогічні пошуки.

Тим часом представники третьої групи продемонстрували на прикладі мишей, що клоновані ембріони справді містять «ембріональні стовбурні клітини», віртуально здатні розвинутися в кожну з існуючих тканин дорослого організму.

Ці результати змушують припустити, що в недалекому майбутньому люди клонуватимуть самі себе не для одержання своїх «повнорозмірних» копій, а для створення ембріонів як джерел ембріональних стовбурних клітин. Картина, яку медики, безуспішно воюючи з невиліковними хворобами й відчуваючи гострий дефіцит донорських органів для трансплантацій, а також їхні пацієнти, котрі страждають від цих захворювань, бачать у своїх найрайдужніших мріях, — змушує багатьох неупереджених спостерігачів здригатися від жаху. Політики, юристи й журналісти вкотре схрестили списи в боротьбі за чи проти заборони клонування людських ембріонів, наголошуючи на етичному аспекті (точніше, аспектах) питання. Нині в американському конгресі знову розглядають питання легітимності фінансування експериментів, пов’язаних із клонуванням людських ембріонів, за рахунок державних фондів.

Донори «коров’ячого сказу»

Як відомо, під час переливання донорської крові існує небезпека підхопити якусь інфекцію. Проте дослідження біомедиків з Оттави (Канада) виявили, що практика переливання ніяк не вплинула на поширення хвороби Крейтцфельдта-Якоба. Хоча теоретично зараження «коров’ячим сказом» через донорську кров вважалося вельми реальним. Адже якщо активні фрагменти пріонів виживають навіть в агресивному кислотному середовищі шлункового соку, то під час безпосереднього переливання вони мають бути навіть небезпечніші.

Дослідники скрупульозно проаналізували історії хвороб більш як двох тисяч пацієнтів, котрі померли від цього захворювання в різних країнах, і з’ясували, що всі вони заразилися винятково через м’ясо «скажених корів». Деякі з них навіть здавали кров як донори незадовго до перших симптомів губчастоподібного енцефаліту. Проте жоден з пацієнтів, котрі одержали цю кров, не занедужав. Можливо, річ саме в тім, що цю хворобу викликають не бактерії чи віруси, а пріони? Або в тім, що під час процедури переливання крові спрацьовують якісь ще не відомі науці захисні імунні механізми, які не дають пріонам поширюватися кровообігом?

Проте дослідники дуже обережні й не виключають, що це, можливо, простий збіг. Моніторинг потрібно продовжити.

Щодо практики біоетики

Під час розробки нового лікарського препарату марнується, на думку фахівців міжнародної компанії Rosetta Inpharmatics, безліч часу. Але ж частину роботи можна виконати з допомогою комп’ютера й набагато швидше.

Зазвичай дослідники спостерігають симптоми захворювання, а потім методом «наукового тику» експериментують із лабораторними мишами та клітинними культурами. З’ясовуючи мішень впливу нових ліків та їхні побічні ефекти, вони витрачають гори спеціально вирощених зразків клітин і тканин, нищать безліч тварин, викликаючи дедалі більше нарікань з боку прибічників біоетики. Та однаково доводиться проводити клінічні випробування на волонтерах, аби визначити дієвість того або іншого препарату. Адже нерідко з’ясовується, що новий засіб є ідеальним для мишей або морських свинок, але, на жаль, не для людини.

Rosetta Inpharmatics продемонструвала, як можна спростити та прискорити процес пошуку та просування нових препаратів. Напередодні лабораторних досліджень нині виконують комп’ютерне моделювання — минаючи мишей, вчені відразу починають працювати з людськими генами й білками, точніше, з їх моделями. І хоча цей процес виглядає на моніторі не так ефектно, як у новому американському фантастичному фільмі «Невидимка», суть одна. З допомогою нової технології можна буде врахувати всі взаємодії біологічно активних молекул усередині людської клітини.

Нова база даних створена на основі останніх досягнень в галузі комп’ютерних технологій і геноміки. Вона дозволяє не лише швидко обчислити біохімічну основу взаємодії нових препаратів, але навіть загалом визначити функції маловивчених генів.