Орел і Кондор

Ми всі бажаємо собі щастя. Однак, попри нові технології, життя ускладнюється. Поки планета відходить від шоку фінансової кризи, борючись із «нафтозалежністю», у двері ломиться Глобальне потепління. Стосунки між людьми й геть стають формальними, «професійно-нещирими». У чому ж секрет щасливого життя?

«У дітях!» — часто чуємо відповідь.

Можливо, система освіти в майбутньому сприятиме духовному зростанню юного покоління, урівноважуючи серцеву чакру зі знаннями... Але хто «виростить» самих учителів, коли технічний бік навчання (отримати спеціаліста міжнародного класу) ставиться вище за виховання добросердості?

Здійснимо невеличку прогулянку в минуле. Вже тоді науково-технічний прогрес із відривом випереджав моральний розвиток.

Федір Достоєвський переймався запитанням: «Чи збільшилася сума щастя в людському житті рівномірно з посиленням наук?». І відповідав негативно.

Микола Бердяєв (філософ, без якого не обходиться жодна програма ВНЗ) був переконаний: «Цивілізація є підміна цілей життя засобами життя».

А Альберт Швейцер, лікар-місіонер, лауреат Нобелівської премії світу, висловився ще жорсткіше: «Переважання матеріальних цінностей над духовними веде до деградації сфери життя, культури та особистості».

Звідси не випливає, що ми тупішаємо, користуючись мобілками останньої версії. Але якщо «шлях униз» починається не з лінивого, полегшеного побуту, то з чого саме? Тут мимоволі згадуєш слова Льва Толстого. «Перший ступінь деградації думки — визнання існуючого розумним, а отже, необхідності пристосовуватися до нього. Другий ступінь деградації — визнання і серед людей боротьби за існування. Третій ступінь деградації — сповідування життя «аби собі на втіху, не звертаючи уваги на життя інших».

Якщо в базі видатних досягнень і знань людства немає помилок, якщо ми однаково шануємо і матеріалістів (які побудували міста та банки), і гуманістів (борців за мир), то що заважає загальному добробуту? Можливо, помилка в тому, що люди зазвичай не до кінця (і тому хибно) розуміють великих, перекручуючи зміст відкриття і використовуючи його так, як їм зручно.

Більшість засвоїла теорію Дарвіна як необхідність боротьби, головна мета якої — роздобути кращого статевого партнера і вижити в нащадках. При цьому забувають про буквальне значення слів ученого: «Змінюйся сам і зберігайся!», що аж ніяк не означає «Виживай знищуючи!».

Яких же змін нам очікувати? Що переможе в результаті: егоїзм плюс любов до матеріальних благ чи благородна духовність? Щодо цього існує латиноамериканське пророцтво Кондора і Орла. «На світанку історії людство розділилося; кожна група пішла своїм шляхом. Перша — шляхом Кондора (який символізує серце, інтуїтивно-духовне), друга — Орла (який символізує мозок, раціонально-матеріальне). Наприкінці XV століття їхні шляхи зійшлися, і Орел переміг Кондора. Через п’ятсот років, тобто на стику XIX—XX століть, має розпочатися нова епоха. Кондор і Орел зможуть знову об’єднатися й літати в небі разом.

Слова цього пророцтва можна було б залишити без уваги. Але деякі пророцтва (нехай і з затримкою) стають реальністю. Ось, наприклад, одне з них: на початку ХХ століття дружина талановитого художника Костянтина Реріха Олена, чарівна розумна жінка, мати трьох синів, у своїх книжках згадувала такий предмет, як... СЕРЦЕЗНАВСТВО! Сьогодні у Франції вже проводяться уроки Доброти, де вивчають духовні функції серця. Так педагогічна система усвідомлює, наскільки душевні риси важливі для сучасного суспільства.

Сподіватимемося, що вчителі шкіл усього світу наслідують приклад Франції. Кондор і Орел знову літатимуть разом. А оповіді про нову щасливу расу з крилатою душею перестануть бути просто легендою.