«Мобілізація» Африки

Коли Бекої Скхакхані потрібна вода, їй доводиться витрачати чотири години на те, щоб наносити її відрами з річки. Щоб її закип’ятити, потрібно назбирати хмизу й розкласти багаття. Вечорами єдиним джерелом світла в хатині слугують недогарки свічок. Та зате коли Бекої хоче поговорити зі своїм чоловіком, який працює на фабриці в Йоганнесбурзі, у 400 кілометрах від рідного селища, вона виймає мобільний телефон.

Кілька років тому інвестувати в розвиток мобільного зв’язку на континенті, більшість населення якого живе на менше ніж два долари на день, ніхто не хотів. Мало того, коли Алію Контех, місцевий підприємець, у 1990-х роках почав створювати власну мережу, жодна іноземна компанія не погодилася поставляти вишки до аеропорту Кіншаси, столиці охопленого громадянською війною Конго. Тоді їх почали монтувати на місці, збиваючи з дерев піраміди й підіймаючи на них з допомогою мотузок супутникові тарілки. У продажу з’явилися слухавки, які вже були в користуванні, — коштували вони в середньому 50 дол. за штуку, а одним із найпопулярніших пакетів стала п’ятихвилинка, що обходиться власникові в 1,9 дол. на місяць.

У результаті кількість користувачів мобільним зв’язком у Африці збільшилася від 7,5 млн. людей 1999 року до 76,8 млн. 2004-го. Середні темпи зростання становлять 58%, тоді як Азія, що є другим із ринків, які зростають найшвидше, може похвалитися лише 34%.

За кількістю фіксованих ліній телефонного зв’язку Африка поступається навіть Монголії, і розкіш користуватися стаціонарним телефоном має лише один із 33 людей. А от мобілки є вже в кожного одинадцятого, і частка користувачів мобільним зв’язком зростає фантастично швидкими темпами. Крім того, мобільний зв’язок не лише істотно полегшує життя бідного африканського населення, даючи змогу, наприклад, викликати «швидку допомогу» у віддалене село, а й слугує потужним економічним двигуном. Тепер на мобілку місцеві мисливці, які не вміють написати своє ім’я, одержують замовлення на свіжу дичину та рибу, а їхні дружини — на екзотичні трави та коріння, що їх вони доставляють безпосередньо клієнтам.

Найголовнішою перешкодою на шляху розвитку мобільного зв’язку на континенті є вкрай убога електрифікація. Щоб зарядити свій телефон, Бекої, наприклад, змушена 30 кілометрів добиратися до найближчої бензоколонки. А в сусідньому селі місцевий 25-річний бізнесмен вирішив цю проблему по-іншому — купив старий автомобільний генератор. І тепер він за 80 центів заряджає чужі мобілки. Своїми бізнес-успіхами хлопець задоволений надзвичайно: менш як п’ять клієнтів на тиждень у нього не буває. А це, за місцевими мірками, більш ніж прийнятний показник.