Принцип Робін Гуда

Влучні стрілки з провладної більшості Київради і цього тижня «настріляли» чимало дичини. Головний трофей той самий — земля. Звісно, без аукціонів. Як кажуть, у «багатого» бюджету забрали — «бідним» депутатам роздали. І відразу, не відходячи від каси, про всяк випадок і покаялися — на щастя, Леонід Михайлович священика в сесійний зал запросив. Таким чином, можна констатувати, що на сьогоднішній день, незважаючи на дудки, крики і навіть силові атаки грішників від опозиції, команда Черновецького не лише остаточно згуртувалася в прагненні ігнорувати сесійний регламент, але й завдяки багатогранній підтримці «згори» набрала більшої могутності і непохитної впевненості. У безкарності. Це, по-перше.

По-друге, наступне сесійне засідання має всі шанси, дотримуючись традицій більшості, поставити ефектну крапку в році, що минає. На кону — бюджет-2007. Однак якщо провладні панове «від сохи» (землі) коментар з цього приводу дають неохоче, то опозиціонери поводяться активніше, й уже встигли зробити кілька гучних заяв. Таким чином, уже тепер можна позначити низку тривожних тенденцій.

Головним аргументом опозиції в розгорнутій нині боротьбі за столичний бюджет стали «драконівські» вилучення коштів із міської скарбниці на користь держави. Так, виходячи з дохідної частини консолідованого бюджету Києва в 14 млрд., держава обмежила витрати столиці 11-ма мільярдами з хвостиком і «забрала» на власні потреби 2,7 млрд. грн. Такої суми Київ ще ніколи не віддавав. Опоненти Черновецького, звинувачуючи мера в пасивності, кивають у бік його попередника: мовляв, Сан Санич подібного собі не дозволяв і боровся з Кабміном за кожну копійку. За його правління останнім, чим Київ поділився з держбюджетом у 2006 році, були 700 мільйонів. До того ж усі пам’ятають і торішній скандал за мільярд додаткових доходів, які Мінфін ніяк не хотів повертати столиці. Галасу навколо було багато. Серед причин, на думку опозиції, були не стільки протиріччя в законодавстві, скільки тверда позиція Омельченка.

Першим про дилетантизм новоспеченого мера у бюджетному питанні заявив колись заступник Омельченка, а нині народний депутат Валерій Борисов. Сьогодні про це говорить і глава бюджетної комісії Київради Володимир Присяжнюк (фракція «НУ»). «Чотириразове збільшення суми вилучення пов’язане, насамперед, із відсутністю в мерії аргументів під час відстоювання цієї цифри в органах виконавчої влади, — вважає депутат. — А таких аргументів насправді достатньо. По-перше, Київ — не просто місто, це столиця, самоврядування в якій чітко регламентоване законом. До речі, саме в законі про столицю є положення про те, що будь-які вилучення з бюджету Києва суворо заборонені. По-друге, стратегічно важливе для країни місто справді перебуває на межі катастрофи. Критично зношені всі підземні комунікації. При цьому є всього один стічний колектор: коли що — запасного немає. А хто будуватиме транспортні розв’язки, добудовуватиме Подільський міст — об’єкт стратегічного значення?».

Доповнив картину народний депутат Євген Кирильчук, котрий засідає в профільному комітеті парламенту. «Бюджетне законодавство справді передбачає дотації вирівнювання, внаслідок чого столиці з її високими доходами довелося поділитися з бідними регіонами. З одного боку, це справедливо, — вважає парламентарій. — Коли врахувати, до того ж, що Київ одержав і додаткових півмільярда субвенцій на виконання функцій столиці. Проте, з другого боку, під час роботи над бюджетом з’явилося відчуття, що столична влада все-таки зайняла якусь угодовську позицію. Практично не було ніякої дискусії в комітеті. Дивує і той факт, що після серйозного підвищення тарифів місто не претендувало на збільшення своєї частки в субвенції державного бюджету на виплату субсидій, тим самим зваливши весь фінансовий тягар на плечі городян».

Як нам стало відомо, позицію мерії у верхах відстоював усе той самий головний фінансист столиці Віктор Падалка — відомий за історією з «Хрещатиком», на котрого столична влада ефектно повісила «втрату» банку. Але якщо у випадку з «Хрещатиком» пан Падалка через лише йому відомі причини відмовив «Дзеркалу» у своєчасному коментарі, то в ситуації з бюджетом, очевидно, завбачливо вирішив розділити відповідальність із товаришами по зброї.

«Я не вважаю, що ми слабко захищали свої позиції, — твердить пан Падалка. — Давайте все-таки не забувати про те, що таке зростання вилучення пов’язане насамперед із збільшенням ставки податку на доходи фізичних осіб (це 894 млн. грн.). До того ж як певні компенсації ми одержуємо 561,6 млн.грн субвенції з держбюджету. Якщо ж порівняти сьогоднішній показник вилучення з бюджетом-2006, то він збільшився в 1,85 разу, і в умовному співвідношенні мало чим відрізняється від попередніх періодів. Крім того, зростання вилучення вплинуло на видаткову частину бюджету, оскільки порівняно з 2006 р. фінансовий ресурс, який залишається в нашому розпорядженні, збільшився на 507 млн. Варто пам’ятати і про те, що Україна підписала європейську хартію місцевого самоврядування, відповідно до якої належить захищати фінансово слабкі місцеві громади. Тож ділитися Києву доведеться. Питання лише — у яких обсягах».

Відповідь на це запитання має дати не тільки парламент, урегулювавши нарешті протиріччя між Бюджетним кодексом і законом про столицю, пояснивши скільки, коли і куди має віддавати Київ, щоб і інших не скривдити, і самому в накладі не залишитися, а й сама столична влада, визначивши основні пріоритети розвитку міста. І вже, з огляду на них, обстоювати свої позиції, знаходити аргументи, ініціювати законопроекти, які забезпечують стабільність, а не скандальність чи податливість у відносинах із виконавчою владою. Нарешті, не давати приводу тій же опозиції розводитися на всі лади про кожен свій крок.

Проте нині в мерії інші задачі. Мости ми будуватимемо на закордонні кредити, і транспортні розв’язки, і колектори, очевидно, теж. Нинішню середню зарплату 1700 грн. у 2007 році хоробро підженемо під закладений для столиці показник Мінфіну — 2400 грн. А, як відомо, саме із середнього заробітку і розраховується основне джерело поповнення бюджету — податок на прибутки фізичних осіб. У цій ситуації столична влада чомусь відмовилася пояснити Мінфіну, що наступного року Київ, можливо, не стане місцем укладання вигідних угод із продажу банків, акціонери яких поповнили київський бюджет цього року майже на 400 мільйонів. Таким чином, як стверджують експерти, при завищеному показнику середньої заробітної плати для виконання дохідної частини бюджету владі доведеться добряче попотіти.

Так їй і треба. Але ми тут до чого? На це запитання пан Падалка не знайшов відповіді, філософськи зауваживши лише, що в житті все можливо. Справді, за нинішньої влади, і особливо під Новий рік, у столичному житті все може бути.

Так, одним з основних передсвяткових сюрпризів нового бюджету можна вважати програму «Турбота», на яку мерія виділила 1,2 млрд. грн. Знову ж таки зауважимо, що в 2006-му Омельченко в турботі про киян обмежився сумою 250 млн. І то допитливі опоненти неодноразово обвинуватили його в підкупі виборців за бюджетні кошти. А тут що таке? Благо, що 380 мільйонів, за словами головного фінансиста, підуть на міські субсидії. Усе-таки допоможемо громадянам за їхні ж гроші. Інші ж 900 млн.(!) — «на допомогу пенсіонерам, ветеранам, хворим і малозабезпеченим». Отака ситуація.

До речі, статті витрат у програмі «Турбота», як і в багатьох інших, виписані не досить старанно і включають таку цікаву графу, як «та інші». Так що розібратися, куди все-таки підуть гроші в результаті ручного керування бюджетом (а під графу «та ін.» потрапляє практично 1/5 його частина), важко. Але пан Падалка і тут не розгубився. Каже, мовляв, «такі стандарти бюджетної класифікації, а якщо хочете, щоб вам до кожної копійки і кожного стільця все розписували, так це не до нас — до уряду».

Проте туди, боюся, теж не за адресою. Тут вималювалася ще одна досить показова тенденція, яка чітко розставляє акценти політики нинішньої виконавчої влади та адреси її застосування. У той час як Мінфін під проводом «регіоналів» рапортує про збільшення частки місцевих бюджетів у головному фінансовому документі країни, київські «регіонали» голосують за переспрямування фінансових потоків управління охорони здоров’я столиці з районів у місто. Голосують уночі. Швидко. Без обговорення. У такий спосіб підтверджуючи, що закритість і непрозорість — основний пріоритет політики нинішньої влади і в центрі, і на місцях.

У нашому випадку йдеться про перебування на посаді яскравого представника ПР пані Качурової. Про «прозорість» її сходження на трон «ДТ» докладно писало. Тоді ж у пресі промайнула й мудра думка про те, що медицина завжди була ласим шматком, і хваткі «регіонали» його навряд чи прогавлять. І що ви думаєте? Двох місяців не минуло, як Людмила Качурова зважилася на кардинальну революцію в галузі — у частині перерозподілу фінансових потоків «під себе». Який там Бюджетний кодекс? Які там «послуги мають бути ближчі до людей, і гроші теж»? Це в Європі так, а в нас не буде!

Два місяці тривала війна нового керівника відомства з районами, які цілком обґрунтовано боялися втратити поліклінічну службу. Опонентами Качурової стали й глава бюджетної комісії Київради, і комісія з охорони здоров’я. Не візував проекту рішення, таки запропонованого депутатам на засіданні, і сам пан Падалка, проявивши в цьому питанні небачену принциповість, обумовлену чи то залишками радянського досвіду, чи то ситуативною перемогою здорового глузду. Ось отут би й восторжествувати справедливості, адже всі вирішили за неї боротися?! Проте секретар ради Довгий ставить питання на голосування, і «компетентна» більшість із яскравих представників Блоку Черновецького, ГАК, «регіоналів», соціалістів і «литвинівців» голосує. Віват «регіони»! Ваше істинне обличчя як ніколи яскраво визначається саме на місцях, де від ухвалення до реалізації рішення — усього один крок, а не роки, як може статися з будь-яким законом у парламенті.