«Нехай на зло моїй матері...»

Як слушно зазначив хтось із депутатського корпусу, сьогодні навіть схід і захід сонця розглядаються у Верховній Раді у світлі грядущих виборів. Що вже казати про таку «смачну» для одних політичних сил і «небезпечну» для інших натовську тематику. В інший, не передвиборний, час ратифікація, по суті, технічного документа, який лише доповнює низку вже чинних домовленостей із Північноатлантичним альянсом, зайняла б хвилин п’ять і не привернула б особливої уваги. Минулої ж середи обговорення Меморандуму про порозуміння між Кабінетом міністрів України та Верховним головнокомандуванням об’єднаних збройних сил НАТО із питань трансформації та Верховним головнокомандуванням об’єднаних збройних сил НАТО в Європі щодо використання стратегічної транспортної авіації України в операціях і навчаннях НАТО було досить жарким, забрало сорок хвилин і ні до чого не привело — документ так і залишився нератифікованим.

Що ж пропонувалося схвалити нашим депутатам?

Як відомо, транспортні літаки, здатні перевозити великі вантажі на великі відстані, є тільки у Сполучених Штатів та в України. Але для потреб НАТО американських літаків, по-перше, недостатньо, по-друге, їх використання для альянсу дорожче. Тому вже давно НАТО або країни-члени регулярно звертаються по допомогу до України, зокрема до АНТК ім.Антонова й Української авіатранспортної компанії, і платять за цю допомогу непогані гроші. Протягом останніх років наші авіаперевізники здійснили вже понад 800 «натовських» рейсів.

Меморандум же передбачав формалізувати й поставити на правову основу ці відносини, встановити деякі процедури і правила, щоб не займатися цим щоразу, укладаючи новий контракт.

У п.1.1 документа записано, що метою Меморандуму є «встановлення політики та процедур використання підрозділами НАТО стратегічної транспортної авіації України на підтримку операцій і навчань НАТО відповідно до взаємних домовленостей Учасників». А наступний пункт пояснює, що Меморандум укладено «з метою визначення умов, на яких надаватиметься таке використання, а також технічних і оперативних вимог до літаків, які надаватимуться Україною».

Ось і все. Меморандум — тільки рамковий документ. Конкретні умови залучення української транспортної авіації (у списку «Мрія», «Руслан», Іл-76, Ту-154, Ан-22, Ан-74 та ін.) виписуватимуться в окремих угодах.

Презентуючи документ у сесійному залі, міністр оборони Анатолій Гриценко привернув увагу депутатів до пункту 2.2 документа, відповідно до якого використовувати Меморандум пропонується не тільки членам альянсу, а й усім країнам — учасницям програми «Партнерство заради миру», серед яких і Росія, і Білорусь, і Грузія, і Азербайджан, і Узбекистан, і Киргизстан тощо.

І ще один дуже важливий пункт (2.3): у кожному конкретному випадку Україна сама приймає рішення, погоджуватися на пропозицію альянсу чи ні. У документі чорним по білому записано: «Україна залишає за собою право відмови на запит НАТО». Тобто, пояснив А.Гриценко, «якщо питання буде політично чутливим, якщо в цьому залі буде відчуття того, що якась операція НАТО не в інтересах України, то, відповідно, буде відмова в наданні нашої транспортної компоненти».

Нагадаємо, що документ було підтримано трьома урядами України: підписано 7 червня минулого року міністром оборони кабінету В.Януковича Євгеном Марчуком після голосування за Меморандум на засіданні КМ, внесено на розгляд у парламент урядом Ю.Тимошенко і підтримано тепер кабінетом Ю.Єханурова. Меморандум схвалили три профільні комітети ВР, а Головне науково-експертне управління парламенту вважає ратифікацію цього документа «можливою» й «доцільною». Загалом, тільки перелік цих структур, до яких входили і входять представники дуже різних політичних сил України, мав би переконати у важливості й корисності Меморандуму навіть тих депутатів, які у вічі його не бачили.

Але тільки не перед парламентськими виборами!

Втім, привертає до себе увагу той факт, що з гнівними протестами з парламентської трибуни виступили лише комуністи і нашоукраїнець Ю.Кармазін, який здивував своєю особливою думкою. Комуністи, як завжди, говорили про «зраду ідеалів української незалежності», «прислужництво НАТО і дядечку Сему», лякали «охолодженням відносин із Росією» й кидали в зал гасла типу «Геть помаранчевий режим!» і «Ганьба вам на вічні часи!».

При цьому, звісно, ніхто з них не згадував, наприклад, про той факт, що Росія сама радо надає транспортні послуги НАТО. Зокрема, коли українські компанії з тих чи інших причин не можуть пристати на пропозицію альянсу, вони на взаємовигідних умовах передають контракт російській компанії «Волга-Днепр», за який та береться з великим задоволенням.

Якось забулися і голосіння з приводу «кончини» нашого ОПК, чия продукція нібито «на Заході нікому не потрібна». Коли Україні випала реальна нагода просунути на Захід свою конкурентоспроможну продукцію, зарекомендувати себе серйозним і надійним партнером, українські комуністи, певне, вирішили, що національним інтересам України більше відповідатиме «дрейфування» вигідних контрактів у російському напрямку. Не в інтересах нашої країни, судячи з усього, вважають вірні ленінці, й те, що фактично за гроші альянсу наші військовики беруть участь у спільних навчаннях, підвищуючи тим самим рівень підготовки та боєздатність вітчизняних ЗС.

І зовсім безглуздо нагадувати, що рік тому нинішній склад ВР ще під час президентства Кучми і прем’єрства Януковича ратифікував значно масштабніший документ (нинішній Меморандум, по суті, є лише його доповненням), у якому Україна взяла на себе серйозніші зобов’язання перед альянсом — Меморандум щодо підтримки операцій НАТО з боку України.

І, до речі, жоден депутат із фракції «Регіонів» не тільки не виступив проти нового Меморандуму, а й не натиснув відповідну кнопку. Як і есдеки: тільки полум’яна Тамара Прошкуратова сказала НАТО «ні», інші просто не голосували. Представники цих опозиційних тепер сил підтримали попередній Меморандум і, швидше за все, цілком усвідомлюють вигідність для України й нового документа. Однак напередодні виборів не хочуть світитися на непопулярному в народі натовському тлі. Втім, як і багато союзників нової влади.

Наскільки нам відомо, напередодні голосування щодо Меморандуму підтримку своїх фракцій обіцяли секретар РНБОУ А.Кінах (який начебто хоче взяти нашу євроатлантичну інтеграцію під свою опіку), лідер соціалістів О.Мороз (однопартійці якого входять у нинішній уряд, що підтримує ратифікацію документа) і спікер В.Литвин.

Для схвалення Радою Меморандуму забракнуло 19 голосів. При цьому з 25 соціалістів «за» проголосували тільки четверо, не голосували семеро, решта, включно з О.Морозом, були відсутні. Як і спікер В.Литвин, який передав віжки правління на засіданні «любителю НАТО» комуністові А.Мартинюку. Із 46 членів фракції Народної партії не натиснули кнопки або були відсутні 15 чоловік. Не дорахувалися шести голосів і у фракції Партії промисловців та підприємців України. Тож обвинувачувати в провалі ратифікації опозицію якось навіть язик не повертається...

Які будуть наслідки цього провалу? Насамперед, політичні. Влада вкотре продемонструвала, цього разу альянсові, що нездатна добиватися самою ж нею поставлених цілей. Політичні сили ще раз показали «послідовність» своїх дій (не тільки НАТО, а й своїм виборцям). Альянс знову переконався у відсутності не тільки підтримки розвитку відносин із ним із боку населення України, а й консенсусу з цього приводу в її політикумі.

Що ж стосується власне використання альянсом української транспортної авіації, то в коментарі журналістові «ДТ» Віталію Куксі в.о. генерального конструктора АНТК ім.Антонова Дмитро Ківа сказав ось що:

— Наша авіакомпанія «Авіалінії Антонова» виконувала й продовжує виконувати перевезення великогабаритних вантажів в інтересах НАТО. Контракти на перевезення укладаються безпосередньо між нами та компаніями—агентами НАТО чи міністерств оборони країн — членів блоку. «Натовські» замовлення сягають половини нашого загального обсягу перевезень. І те, що немає ратифікованої парламентом міждержавної угоди, не становить серйозної перешкоди для цього. Як раніше не стали перешкодою й арешти наших літаків у Канаді та Бельгії. Хоча, може, державна підтримка нам і не завадила б.

Тож співробітництво з НАТО у сфері авіаперевезень триватиме, попри передвиборні ігрища наших парламентаріїв, і українські компанії зможуть заробити завдяки цьому співробітництву пристойні гроші. Але якби Меморандум був ратифікований, великі суми надійшли б і в державний бюджет України.