Впродовж літа російські сили на Сході України продовжували щодня атакувати українську армію, завдаючи помітних втрат і уникаючи відповіді з боку Заходу. Першого вересня почався новий режим припинення вогню і гармати несподівано замовкли. А оптимісти заговорили, що президент Росії Володимир Путін почав відступати.
Та невдовзі з'явилися доповіді про ситуацію в Сирії: російські військові літаки літають над провінцією Ідліб, яку контролюють повстанці. Споруджуються бараки на новій військовій базі РФ у Сирії. Кораблі доставляють нову військову бронетехніку. Путін, як виявилося, не відступає, а змінює фронти і знову ставить перед фактом адміністрацію Барака Обами.
Про це на сторінках Washington Post пише Джексон Даел, додаючи, що поки не зрозуміло, які цілі ставить Путін в Сирії чи в Україні, де досі перебуває 9 тисяч російських солдатів і 240 танків, якщо не рахувати 30 тисяч так званих "добровольців". Деякі аналітики вважають, що Путін почав діяти на Близькому Сході, тому що його авантюра в Україні провалилася. З іншого боку, російському президенту вдалося змусити Захід змиритися з його вимогами в Україні. І тепер він намагається повторити свій успіх у іншій країні.
В цей же час, ніхто не має вигляд більш обдуреного Кремлем, ніж чоловік, який телефонує Москві, щоб опротестувати її втручання – Держсекретар США Джон Керрі, який їздив у Сочі на зустріч з Путіним, щоб обговорити з ним Іран, Україну і Сирію. Тоді після зустрічі Керрі публічно оголосив про свою прихильність до ідеї, що війни в Україні і Сирії можуть бути завершені завдяки співпраці США і Росії. Для початку був встановлений спеціальний дипломатичний канал між Москвою і Вашингтоном для координації щодо України. Метою було закінчити конфлікт до кінця року.
Впродовж літа, поки Вашингтон був заклопотаний ядерною програмою Ірану, дипломати США і Європи мовчки почали тиснути на демократично обраний прозахідний уряд в Україні і президента Петра Порошенка. В Сочі Керрі запропонував повну підтримку мінським угодам, яку підписали Німеччина і Франція на тлі того, як російські регулярні війська вступили у відкритий бій проти української армії. Угода жахлива для Києва: Україна повинна змінити свою Конституцію, щоб наділити захоплені Росією територією особливими повноваженнями. І ця реформа повинна ще й задовольняти маріонеток Москви. Таким чином, Путін фактично отримує право вето в Україні.
Попри те, що Росія навіть не починала виконувати мінські угоди, адміністрація Барака Обами тиснула на Порошенка з вимогою розглянути конституційну реформу в парламенті. Він врешті погодився, і це дорого йому обійшлося, про що свідчить вибух під час протестів під стінами Верховної Ради. Але ці події виглядають так, ніби США досі покладаються на прихильність Керрі до Путіна.
Путін у свою чергу відкинув зміни, які Захід змусив прийняти уряд в Києві. Він оголосив, що реформа "не була узгоджена" з його маріонетками в Донбасі і не "приносить серйозних змін у структурі влади в Україні". Важко уявити більш кричущу і зухвалу спробу Москви диктувати Україні її внутрішню політику. Але Захід, замість того, щоб відкинути цю спробу, пообіцяв ще більше тиснути на українців.
"Необхідно усунути розбіжності в поглядах", - сказала канцлер Німеччини Ангела Меркель під час останньої зустрічі з Порошенком.
Київ змушують дозволити проведення виборів на окупованих територіях попри те, що вони досі під контролем армії Росії, а більша частина українського населення була змушена переїхати з регіону.
Як з цим пов'язана війна в Сирії? Там порядок денний Путіна такий же чіткий і агресивний. Він хоче заблокувати будь-які спроби Заходу і його союзників повалити режим Башара Асада. Москва хоче силою нав'язати Заходу співпрацю з сирійським президентом проти "Ісламської держави", хоча він розв'язав громадянську війну і звинувачений у застосуванні хімічної зброї. Путін закинув цю ідею Обамі під час телефонної розмови в липні. Але Обама, як і Керрі, помилково вирішив, що Путін готовий співпрацювати.
А тепер, несподівано російські війська опинилися в Латакії, де Асад має підтримку. Аналітики вважають, що російські літаки і безпілотники можуть бути використані для удару по позиціям сил, які борються проти режиму Асада. Кремль при цьому відкинув слова протесту, оголошені Керрі.
Можливо, Путін дійсно імпровізує і блефує. Але може він і розраховує, що адміністрація Обами на його авантюру в Сирії відповість так само, як і в Україні: почне задобрювати Москву і тиснути на сирійських і арабських союзників, щоб вони прийняли вимоги Кремля.
Звісно, Путін поки не вдалося досягти своєї мети, попри серйозний тиск з боку Заходу. І навряд чи йому вдасться захистити таким же чином режим Асада. Але якщо його метою було показати, що він може маніпулювати США, тоді це в нього добре вийшло.
У свою чергву канадське видання Globe and Mail писало, що Путін відправив війська в Сирію через страх перед потоком ісламістів в Чечню. Кілька польових командирів терористів чеченці. Після повалення Асада Сирія ризикує перетворитися на "мега джихадистську" країну, або ж розпастися на кілька терористичних "республік".
Тим часом, видання Washington Post писало, що Путін користується бездіяльністю США в Сирії. Нагадуючи обіцянки Обами про необхідність підтримати повстанців у Сирії, видання підкреслює, що насправді Білий дім нічого такого не зробив. Інакше, якби американська підтримка сирійської опозиції дійсно була, Москва навряд чи наважилася б відправляти армію в Сирію.
У середу, 9 вересня, стало відомо, що в Сирії приземлилися російські військові літаки. Мова йде про два військово-транспортні гіганти Ан-124 "Руслан" і пасажирський лайнер. Відзначається, що росіяни встановили модульне житло, розраховане на 100 осіб, а також портативну техніку для управління повітряним рухом.
У цей же час, швейцарське видання Neue Zuercher Zeitung писало, що США і Росії може загрожувати військове зіткнення в Сирії. Побоювання американців викликані тим, що Росія може за допомогою військового контингенту в Латакії проводити окремі військові операції. В кращому випадку вони почнуть окрему боротьбу проти "Ісламської держави", але при цьому не зрозуміло, як будуть координуватися дії росіян з операціями міжнародної коаліції. В гіршому випадку в приціл росіян можуть потрапити помірковані сирійські опозиційні сили, яких підтримують США і їхні союзники.