Не так багато в мене пам'яток,
Щоб нагадати пережиті роки.
Лише старенька липа та бузок,
Та ще зірки, окаті і високі...
Не так багато можу слів знайти,
Щоб кожну думку викреслить
як треба.
Бринять в очах непізнані світи,
Що з краю в край перетинають небо...
Не так багато в мене друзів є,
З ким пізнавались радощі і біди.
Що не доба - мої хвилини п'є,
І мої друзі розійшлись по світу...
Краплину миті я у світі є,
І вся земля, до грудочки, - моя,
І все на світі, хоч на мить, - моє.
І світ - прекрасний,
бо у ньому - я.