Шкільні канікули, довгоочікувані для більшості школярів, для чималої кількості батьків настають, як в нас зима, зненацька, змінюючи одні проблеми на інші. Замість співати оди омріяному літові, для багатьох мам і тат постають питання, чим зайняти своїх чад. Адже не в усіх є спасенне село з бабусями-дідусями (куди до того ж не всі діти хочуть їхати), ціни на дитячі табори-санаторії боляче кусаються, а мандрувати ціле літо родиною мало хто спроможний. Отже, виникає проблема, що робити у спекотному місті, або чим привабити у родичів за містом, та куди поїхати за цікавими пригодами.
І тут для кожної вікової категорії можуть бути свої можливості – найпрактичніші ідеї, однак, мають враховувати зацікавлення різного віку, для кількох братів-сестер. Розглянемо такі варіанти, котрі сприяють не лише підтримці й поліпшення здоров’я фізичного, але й морального, а також, не побоюсь цього слова – духовного. При тому зупинимося на тих, що є малобюджетними, реальними для дітей з різних родин (і їх батьків), або й навіть тих, які можуть принести певних приробіток чи інший зиск.
1. Канікули «на асфальті».
Навіть там, де діти постійно живуть, буває ще багато незвіданих, несходжених можливостей: і то не лише очевидні, «типові» осередки відпочинку і культури, де діти ще не були. Варто не полінуватися дізнатися про всякі рекреаційні заходи для дітей та молоді, в тому числі неформальні, котрі відбуваються під час канікул у вашому місті. Такі заходи можуть проходити при школах (шкільних таборах), дитячих та молодіжних центрах і клубах, бібліотеках, гуртках, театрах тощо. Хоч зазвичай вони проводяться для обмеженої аудиторії, але ж можна спробувати домовитися з друзями, однокласниками, дітьми родичів і т.д. Крім того, саме на літних канікулах найбільше гастролюють дитячі й молодіжні художні колективи – а творчість однолітків заохочує.
Мало задіювані пізнавально-відпочинкові можливості з елементами навчально-робочої практики можна віднайти в музеях, колекційних господарствах та питомниках. Наразі йдеться не тільки і навіть не стільки про найбільш відомі заклади, куди найчастіше ходять класами. Нині в багатьох містах професіонали та ентузіасти музейної, колекційної чи іншої креативної справи створюють цікаві експозиції: це може бути народознавчий скансен, музей якоїсь професії, творчі майстерні того чи іншого ремесла з виставками, рослинні та зоогосподарства, часом несподівано екзотичні, тощо. Варто шукати в тих напрямах, які можуть зацікавити дітей. Можливо, не скрізь вдасться домовитися, однак стукати варто. Втім, в низці музеїв є пропозиції майстер-класів (в таких, як, наприклад, столична «Мамаєва слобода»), деякі з них, як і майстерні та господарства, шукають помічників на літній період відпусток.
Зрештою, старші підлітки нерідко прагнуть влітку і підпрацювати, тож посильна робота, наприклад, з озеленення, або в рамках якогось соціального проекту може принести не лише гроші, але й досвід праці та співпраці, відповідальності та ініціативи.
Канікули в місті – це період, коли у старшокласників є більше часу на знайомство з молодіжними громадськими організаціями. Крім двох «крайнощів»: формалізованих, створюваних «згори» тими чи іншими цілком дорослими громадськими діячами, та неформалами, стиль яких зовсім не надихає батьків, існують маса різних об’єднань (екологічних, фольклорних, туристичних тощо). Серед них можна пошукати за інтересами, і краще допомогти дітям розібратися. Можливо, з незвички шукати видасться непросто, але хто сказав, що хорошими батьками народжуються?
2. Канікули в селі/маленькому містечку.
Батьки теж мають колись відпочити, або, навпаки, ударно попрацювати. Ті з них, кому пощастило мати родичів у селах та містечках, мають свої «канікули», відправивши чад ближче до природи. Очевидні плюси при тому, на жаль, бува, доповнюються мінусами – обмеженими заняттями на більш-менш локалізованій місцевості, яка, можливо, вже не перший рік служить канікулярною базою. Якщо дітям не дуже подобається або швидко набридає відповідне типове дозвілля (особливо якщо не мають поруч друзів), можна підказати та допомогти їм його креативно урізноманітнити. В селах та містечках теж є музеї (зокрема, краєзнавчі, природничі, мистецькі) при школі, бібліотеці, храмі, останніми роками – і при оселях зеленого туризму. Когось може зацікавити пошук нових експонатів (до речі, також і для музеїв, театральних та хорових колективі рідного міста) чи реставрація, опис, змалювання та фотографування раніше знайдених, або ж облаштування туристичного маршруту з побудовою хижі, вогнища, паланки на великому розлогому дереві, каплички біля джерела.
Часом сільська знахарка чи місцевий майстер можуть проводити майстер-класи так, що серед їх учнів бувають фахівці, які приїздять здалеку. А вправна матушка або брат в невеликому монастирі, якщо знайти підхід, навчать таким рецептам, які з простих продуктів витворяють справжній кулінарний шедевр – чи то звичайна страва, чи літні заготовки.
Для тих старшокласників, котрі мають хист і охоту до писання чи фотографування, може бути ще один варіант поєднання приємного з корисним на канікулах у селі та невеликому містечку. Адже й у наші непрості часи працюють періодичні видання та електронні ЗМІ, котрі зацікавлені в тих чи інших тематичних матеріалах «з місць». Зрозуміло, навіть далеко не кожен дорослий може знайти відповідних замовників, однак варто знати і про таку можливість – якщо пошукати заздалегідь, то може пощастити.
3. Канікули в мандрах.
Найбільш привабливий варіант для непосидючих любителів пригод, і найбільший головний біль для їх батьків: задоволення порівняно витратніше по коштах, а подекуди – і по нервах. Зазвичай їздять своїми компаніями вже зі студентського віку, але і для молодших можна організувати поїздки без батьків. Для початку слід поцікавитися в школі, спортивній секції чи гуртку ваших дітей, чи є «партнерські» колективи в іншому місці, куди діти могли б їздити «за обміном» – не тільки класом чи групою, але й за індивідуальними домовленостями, з розміщенням в родинах однолітків.
Така практика останнім часом поступово стає все більш розповсюдженою, але якщо поки її немає там, де дитина навчається, є й інша можливість, яку варто розвідати. Йдеться про подібні ж поїздки дітей в родини парафіян Церкви, куди ходить ваша родина. Принаймні, можна зайти в той храм, куди багато з нас, скажімо так, часом заходить, та розпитати у священика або катехита дитячої недільної школи про відповідні подорожі. Щира розмова може дати не тільки такі окремо взяті бажані результати. До слова, практика «канікул за обміном» досить востребувана в парафіях європейських країнах, США та Канаді (причому, зовсім не лише в родинах скромного достатку). Слава Богу, і в Україні є порядні родини, в які не лише не страшно відпускати дітей та з яких не страшно приймати їх ровесників, але і для яких такий «обмін» не є чимось екстраординарним та обтяжливим. Можливо, перш ніж наважитися на такі «нестандартні» канікули, треба поспілкуватися-придивитися і вам, і дітям у відповідному середовищі, знайти «своє». Якщо таке справді своє середовище знайдеться, це – повірте релігієзнавцеві – буде неабиякою знахідкою не лише на літо. А пару тижнів такого канікулярного досвіду можуть дати більше духовної поживи, ніж роки лекцій та нотацій.
Для старших підлітків існує така форма поєднання відпочинку та праці на канікулах, як волонтерські проекти. Мають їх, зокрема, і Церкви, однак в таких випадках вони переважно запрошують підготовану парафіяльну молодь. Проте, існують різні світські волонтерські організації, в тому числі й міжнародні, де охочі старшокласники та студенти залучаються до екологічних, соціальних програм, а також археологічних, краєзнавчих, музейних тощо. Участь у них як правило не передбачає особливих професійних знань та вмінь, на початку відбувається попереднє навчання-інструктаж, тож вистачить елементарних навичок, бажання, творчої настанови та відсутності протипоказань по здоров’ю. В Інтернеті можна відшукати як окремі програми, так і координаційні центри волонтерських таборів, де молодь працює, вчиться, відпочиває, а також їздить на екскурсії. Зрозуміло, не завадить почитати й відгуки та враження учасників. Можуть допомогти також і батьківські інтернет-форуми, де трапляються обговорення подібних програм, Якщо батьки не дуже впевнені в тому, що дитина легко знайомиться та відразу включається у спілкування – можливо, доцільно подумати, кого із її друзів (та батьків друзів) також зацікавить та чи інша поїздка.
В пошуках тих чи інших можливостей допомогти організуватися дітям варто враховувати та заохочувати їх активність, ініціативу. Якщо є в них бажання підзаробити – це гідно підтримки, а надто – коли робота сполучається з пізнанням, творчими моментами, їх власним креативом. Для розвитку особистості, становлення характеру, духовного зростання це – корисніше за пасивне споживання красот, зручностей та задоволень. Звісно, в когось відразу після навчального року може бути потреба на деякий час усамітнитися і просто повалятися вдома, а чиюсь допомогу дуже чекають родичі. Але, в будь-якому разі, літа може вистачити на різну діяльність, особливо, якщо подбати про неї заздалегідь. Молоді властива творчість, і коли її не пригнітити змалку непомірною опікою, «телевихованням» та попсою, коли давати дітям можливість вибирати, вирішувати й відповідати по їх силам – творчість знайде «сродне» річище, чому сприяє вільніший канікулярний час.
Хай канікули, що настають, будуть порою наших – батьків та дітей – корисних та цікавих відкриттів, досягнень, придбання нового досвіду, вмінь та друзів. І не забуваймо ділитися інформацією, де і як ми все це знаходили, які проблеми зустріли і як їх подолали.