Президент Л.Кучма указом от 8 августа 2000 года провозгласил 2001 год Годом охраны здоровья населения Украины. Указом Президента от 7 декабря 2000 года была обнародована «Концепція розвитку охорони здоров’я населення України», в которой очерчена политика государства в области здравоохранения. И как же выполняются государственные проекты?
В статье «Решения принимали быстро» (газета «Панорама», №8, 29 декабря 2000 года) Богдан Володымырив рассказал о заседании Ривненской облрады, на котором был рассмотрен вопрос о финансировании здравоохранения области. Депутаты решили 1 млн. грн., который предполагалось использовать на нужды здравоохранения, перевести на… неизвестно на что (может, на нужды обладминистрации?).
В «Зеркале недели» уже была публикация о тяжелом положении в Ривненской области больных, страдающих хронической почечной недостаточностью («ЗН», № 21 (294), 2000 г.)
В единственном в городе и области гемодиализном отделении, находящемся в областной больнице, работает четыре искусственных почки, а еще четыре новых аппарата, не бывших в употреблении, но для Запада уже морально устаревших, пылятся в коридоре. Естественно, их показывают гостям и рассказывают о предстоящем расширении отделения. И так... с 1994 года.
Главврач Семенюк сообщил больным, что ему все уже надоело и он собирается вообще закрыть гемодиализное отделение. Больных же распределят по другим стационарам.
Редакция получила письмо от гемодиализных больных из города Ривне (привожу его с очень незначительным сокращением).
«Ми, хворі, які знаходяться на гемодіалізі в м. Рівне, пишемо цей лист Вам тому, що поліпшити ситуацію своїми силами ми не в змозі, а наше начальство від медицини цього не хоче.
В Рівному гемодіаліз почав працювати з 1994 р. З самого початку системи очистки води не було і зараз її немає, в результаті чого у нас висока смертність хворих. Ми не можемо навести конкретну цифру, бо ці дані знаходяться в секреті. За 1999—2000 рр. приблизно з 17 хворих (на грудень 2000 р.) залишилось 6 чоловік. З них 3 хворих почувають себе дуже погано. Майже кожен діаліз супроводжується блюванням, падінням тиску, лихоманкою. Це все наслідок поганої, неочищеної води. Зав. відділенням п. Мартинюк В.М. говорить, що він нічого зробити не може, бо всі листи, які він пише в облдержадміністрацію і обласне управління охорони здоров’я, ніхто не розглядає.
Ми, хворі, самі вже майже рік ходимо до цих начальників, але результату ніякого. Прийдеш до начальника обласного управління охорони здоров’я п.Маслія, він говорить, що грошей немає і посилає до начальника фінансового управління п. Редька. Пан Редько, коли нас побачить, одразу тікає. Одного разу ми його наздогнали. Коли запитали про фінансування гемодіалізу, він сказав, що грошей у нього немає і не буде, і, взагалі, нас дуже мало, і якщо помремо, то великої втрати не буде. Зараз, за даними урології, на гемодіаліз треба брати близько 300 хворих.
Ви розумієте, що ці люди на протязі двох-трьох тижнів помирають, бо їм допомоги ніхто не надає. (Пам’ятаєте: нема людини — нема проблеми?—В.П.).
Оскільки гемодіаліз знаходиться в обласній лікарні, то й фінансування повинне бути з обласного бюджету. Але наш губернатор Сорока М. видав своє розпорядження, за яким хворі, які живуть в місті, повинні фінансуватись з місцевого бюджету. А наш мер пан Чайка В.В. з нами навіть говорити не хоче. Скільки разів ми хотіли попасти до нього на прийом — все марно: то його немає, то він в відрядженні, то зайнятий. Єдине, що ми почули від нього, — фінансувати обласну лікарню він не буде ніколи.
На прийомі в одного з заступників голови держадміністрації нас уважно вислухали, а потім відповіли, що людина без нирок жити не може і наша розповідь — нісенитниця.
Коли в обласній лікарні роблять євроремонти відділень, щоб потім їх показувати різним високим гостям, знаючи, що за стіною помирають хворі на гемодіалізі, — ми цього не розуміємо.
Ми не розуміємо, чому через байдужість і бездушність чиновників, ми повинні помирати, коли в інших областях, завдяки системі очистки води, хворі живуть і добре себе почувають, наскільки це можливо, перебуваючи на гемодіалізі.
Ми всі є інвалідами І групи, але, незважаючи на це, ліки, які необхідні для лікування, ми купуємо самі.
На гемодіалізі ніхто апаратів не регулює, діалізний розчин ніхто на концентрацію не перевіряє. Був випадок, коли через погану концентрацію розчину під час діалізу четверо хворих втратили свідомість, у двох зупинилося серце. Зав. відділенням п. Мартинюк В.М. сказав, що нічого страшного, таке буває. Лікарі мовчать, бо хочуть працювати далі. Після цього протягом двох місяців двоє хворих померли, а з боку лікарів — ніякої реакції.
Шановний Валерію Леонідовичу, ми сподіваємося на Вашу допомогу.
Хворі: (підписи)».
На заседании облрады присутствовали врачи. Они должны были объяснить депутатам, которые, видимо, не читают газет, не слушают радио и не смотрят телевизор, к чему приведет отсутствие в гемодиализном отделении системы очистки воды.
Обрекая на верную смерть часть своих избирателей, депутаты нарушили данные ими предвыборные обещания, а потому должны ответить перед народом. Надо полагать, жители области, видя, как к их жизни и здоровью относятся народные избранники, примут меры к тому, чтобы те впредь работали там, где они будут приносить пользу, а не вред.
Приняв решение сократить намеченное финансирование здравоохранения, депутаты тем самым отказались от закупки установки для очистки воды для гемодиализа и расширения гемодиализного отделения. Тем самым депутаты Ривненской облрады лишили своих земляков неотъемлемого права, закрепленного в статье 3 Конституции Украины, — права на жизнь и здоровье. Будучи государственными служащими, они дискредитировали власть в глазах людей, переступив через главный закон государства, который обязаны были свято исполнять. (Может, стоит прислушаться нашему гаранту Конституции к завету Петра І: «Все проекты зело исправны быть должны, дабы казну зряшно не разорять и отечеству ущерба не чинить. Кто станет абы как ляпать, того чина лишу и кнутом драть велю».)
Представители государственной власти, депутаты облрады нарушили также основное положение Всеобщей декларации прав человека. А поэтому я вынужден обратиться к уполномоченному Верховной Рады по правам человека Нине Карпачевой.
Уважаемая Нина Ивановна! Убедительно прошу Вас принять дело о нарушении Ривненской областной радой права на жизнь и здоровье больных хронической почечной недостаточностью (инвалидов І группы) граждан Украины, проживающих в Ривненской области, к производству. Рассмотрение этого дела требуется по жизненным показаниям. Задержка же — неотвратимо повлечет за собой смерть наших сограждан.
С уважением Валерий Прицкер.