«Візитки» озера Хевіз

Вже й не пам’ятаю, де дізналася про озеро Хевіз, може, на туристичній виставці. Тоді я звернула увагу не на його загальноєвропейську і майже світову унікальність і цілющі властивості води. Мене вразила картинка: дерева вдалині, темно-коричневі дерев’яні гостроверхі купальні, які входять далеко в озеро, а на передньому плані над гладінню води велике різнобарвне латаття. Пояснили, що це лотоси, привезені з Індії ще позаминулого століття, які прекрасно прижились у теплій мінеральній воді. Не повірите, але завдання перед собою я визначила саме так: поїхати і побачити лотоси.

Угорщина. Люблю її неймовірно. Ця країна — просто маленька скринька скарбів: 500 км із заходу на схід і 300 з півночі на південь (усе, що залишилося від великої країни після тріанонської угоди) — і кожен кілометр дарує відкриття. Зелені ландшафти і середньовічні міста, тихі озера і древні руїни, термальні води і прекрасні вина, усе наївне мистецтво в самобутніх костюмах десятка тутешніх народностей, чудові дороги і кемпінги, пансіони, готелі, що ніби запрошують: приїжджайте, подивіться самі, яка краса! Причому історія до угорської землі ніколи не була милосердною: татаро-монгольські орди зрівняли із землею перші королівські палаци, турки перебудовували християнські храми на мечеті, австрійці підривали вцілілі фортеці, Перша світова «відкусила» дві третини території, а Друга світова і соціалізм, який прийшов за нею, перетворили барочні маєтки то на казарми, то на занедбані піонерські табори. Але Угорщина відроджувалася завдяки завзятості і любові угорців до кожної пилинки своєї землі. Адже якщо для вуглецю створити потрібні умови, з нього алмаз виходить.

От, наприклад, термальні джерела. За деякими оцінками, запаси термальних вод під територією Угорщини займають друге місце в Європі. І кожне розвідане джерело вивчають бальнеологи, і після того, як визначені лікувальні якості води, — починають будуватися водолікарні з повним набором терапевтичних засобів, пансіони й готелі всіх категорій і на будь-який гаманець, спортивні і розважальні споруди для дітей і дорослих на воді і суші і, звісно ж, дороги. Який курорт в Україні може цим похвалитися?

Про це я думала, дивлячись із вікна на тихі води озера Балатон, на доглянуті, несхожі один на одного будиночки, поки автобус віз нашу групу у Західну Угорщину, до заповітної мети — Хевізу. Тобто до селища Хевіз і озера, яке дало йому життя й ім’я. Нарешті, ми на місці. Йдемо прямо до озера. Акуратна доріжка, на лавках сидять відпочиваючі. Вхід — ті ж таки купальні з картинки. У холі біля макета нам розповідають про курорт. Озеро Хевіз — справжнє диво природи. Глибока чаша озера живиться водою десятьох підземних джерел, які б’ють із вулканічних ущелин. Вода різна і за температурою, і за складом, і лише біля поверхні вона змішується у неповторний коктейль, «сіль» якого — калій, натрій, кальцій, магній, хлориди, фториди, сірка, радон у тих пропорціях, які й роблять її цілющою і практично незамінною при хронічних захворюваннях опорно-рухового апарату, посттравматичних станах, проблемах репродуктивної сфери. Причому температура води максимально комфортна для людини: улітку +33—34 градуси, а взимку — не нижче +26. Справжнє тепле молоко. Розповідь про цілющі властивості природно теплої, дуже насиченої мінералами радонової води продовжується цілком несподівано: хтось російською активно підказує гіду. Виявилося, що був співвітчизник, етнічний німець із Казахстану. Він уже років із десять живе в Німеччині і користується благами потужної системи соціального страхування. І сам, і його знайомі приїжджають у Хевіз щороку і тому «тримають у шорах» ревматизм та інші опорно-рухові болячки. І що, дійсно допомагає? «Ще й як!» — гаряче переконує наш співрозмовник. Ну що ж, дві виділені нам години — не два призначені для лікування тижні, але принаймні пірнемо. Колеги-журналісти беруть рушники, деякі ще і надувний круг (вулканічне озеро в центрі, над вирвою, дуже глибоке, та й активно плавати тут не рекомендується, щоб додатково не навантажувати серце — краще «повисіти» на кругу чи причепитися до билець, які оточують купальню).

А я вирушаю на пошуки. Йду по траві уздовж води — де ж лотоси? Може, вони просто ще не розцвіли? Забрела за купальню, і просто перехоплює подих — фіолетові, жовті, рожеві квіти піднімаються над величезним зеленим листям, милуються собою в нерухомому дзеркалі води. А я милуюся ними. Отже, це правда.

Тоді ж я вперше побачила чотиризірковий готель «Європа Фіт», який знаходиться за кількасот метрів від озера (безпосередньо поруч із озером готелі не будують, тож десять хвилин пішки — не відстань). Усе було свіже, нове, щось ще добудовувалося. Нас зустріли високий усміхнений директор готелю і чарівна дівчина, котра, як і озерні лотоси, могла б стати візиткою Хевіза, — вже справжня наша співвітчизниця Олеся Потимкова, молодий фахівець угорського готельного бізнесу. Для тих, хто хоч трохи знає готельну інфраструктуру Угорщини, будівля і номери готелю не здалися б особливими: за визначенням туроператорів, «правильна четвірка», з усім необхідним у номері — міні-бар, фен, сейф, халат. Але ознаки того, що для гостей із теренів СНД цей готель таки особливий, ми побачили вже в номерах: першою ластівкою було російськомовне телебачення й інформація про готель і околиці російською мовою. (Для довідки: представництво Національного бюро з туризму Угорщини вирішило перевірити, наскільки угорські готелі готові до прийому російськомовних гостей. У 92 готелі розіслали запит: чи є російськомовний персонал; меню російською; інформаційний пакет; телебачення? Із 42 готелів аж три виявилися готовими за всіма пунктами, один із них — «Європа Фіт».) Причому в мій перший приїзд російськомовний персонал був представлений однією Олесею. І ви навіть не можете собі уявити, яких зусиль довелося докласти у Західній Угорщині, традиційно орієнтованій на гостей з Австрії та Німеччини, щоб через чотири роки після відкриття готелю російською мовою, нехай потроху, заговорили й офіціанти, і покоївки, і навіть медсестри та лікарі!

Але все-таки головне в готелі не номери й не російськомовне ТБ. «Суперіор» у назві чотиризіркового готелю означає, по суті, його п’ятизірковий статус. І це, безсумнівно, завдяки величезному комплексу послуг для здоров’я і краси. Басейни під дахом і відкриті. З лікувальною водою з озера, щоб спокійно посидіти, «прийняти процедуру», і звичайною — поплавати, підставити спину, шию, боки під різноманітні масажні струмені. Сауни, кабінети для інгаляцій, електропроцедур, грязьових обгортань, лікувальних масажів, тренажерні зали з усякими шведськими стінками і величезними різнобарвними м’ячами. Лікувальні чаї для всіх і безкоштовно. Особливе «меню» — перелік незліченних східних і західних гімнастик, аеробік на суші й у воді, прогулянок і пробіжок, у яких може брати участь гість. О, іще, увага, дами: такий косметичний салон, який, можливо, ви оціните більше, ніж усю навколишню красу. Кілька кабінетиків, кожний пофарбований по-своєму, по-різному і пахнуть — десь квіти й ефірні олії енергійніші, десь заспокійливі. Як влучно зауважила одна моя знайома, ручки у масажисток, як вітерець. Ледь торкаючись, розгладжують сліди втоми і часу, поки ви на хвилях квітів і пахощів пливете так далеко від турбот… І тайський масаж тут чудовий. Коли я про щось забула, то докладніша інформація — на сайті готелю www.europafit.hu, до речі, він теж російською.

Взагалі, мені дуже подобається назва — «Європа Фіт», вона дуже точно відображає суть. Найкорисніша європейська мода — мода на здоров’я, гарну фізичну і душевну форму, тож відповідай їй — англійською звучить як fit it. До «фіт» я б ще додала і «топ»: тут знайдеш найкраще в лікувальних процедурах (серед інших лікарів тут працює і донька відомого угорського лікаря, котрий придумав процедуру механічного витягнення у воді), у ставленні до гостей, у кухні — шеф-кухар ресторану готелю Ендре Тот — зірка угорського кулінарного шоу, автор уже двох книг, мила і творча людина. У готелі зібрано те, чим славиться Угорщина: подаровані природою і бережно використовувані лікувальні ресурси, чудова, самобутня кухня і традиційна гостинність. А це так важливо — почуватися як удома. От де добре було б зустріти Новий рік і по-сімейному відсвяткувати Різдво...