Сергей РЯБЧЕНКО: "Единственный путь для Украины — инновационное развитие с опорой на собственную науку"

7 ноября, 2014, 21:35 Распечатать Выпуск №41, 7 ноября-14 ноября

Соглашение об Ассоциации с ЕС дает Украине возможность присутствовать на европейском рынке. Но с чем? Сама по себе, без научного задела, продукция украинской промышленности конкурентоспособной на европейском рынке не станет.

Украинское физическое общество (УФО) — одна из наиболее активных общественных организаций отечественных ученых — приняло обращение к президенту и премьер-министру Украины. Обеспокоенность научного сообщества вызвало то, что и проект Коалиционного соглашения, обнародованный Блоком Петра Порошенко, и перечень первоочередных законодательных инициатив партии "Народный фронт", которые определяют ориентиры движения Украины в европейском направлении, "почти, а то и совсем не касаются проблем развития национального образования и науки".

"Мы считаем, что эти проблемы заслуживают первоочередного внимания, поскольку именно наука является основой современной инновационной экономики, развитого гражданского общества, а разработки отечественных ученых могут обеспечить надежную обороноспособность государства в условиях российской агрессии", — говорится, в частности, в обращении. (Текст обращения см. на сайте). Подробнее позицию научного сообщества ZN.UA прокомментировал известный ученый-физик Сергей РЯБЧЕНКО.

Вопросы науки и образования — всегда в сфере интересов ученых. На многих собраниях разного масштаба ученые-докладчики аргументировано доказывают слушателям, что единственный путь вывести страну на европейское пространство — это инновационное развитие с опорой на собственную науку, которая, в свою очередь, будет подпитываться высокообразованными специалистами, подготовленными в системе образования. Но их слушатели — в основном те же самые ученые, единомышленники, которых не надо убеждать в этих истинах. 

Ни одна попытка наладить диалог с властью на указанную тему успехом не увенчалась.

Вспоминаю круглый стол по вопросам инновационного развития в начале каденции В. Ющенко. Американцы во главе с Г.Шером привезли людей с интересным опытом, аналитиков. Приглашены к участию были не только наши специалисты, но и представители правительственных структур и президентской администрации. От последней прибыл О.Рыбачук. Он, сославшись на занятость, попросил слова среди первых, произнес "речь" из общих фраз, поблагодарил слушателей и ушел. А вслед за ним ушли и другие представители власти. Было стыдно.

Ющенко назначил комиссию из ученых и представителей наукоемких производств, которая должна была разработать предложения для организационного совершенствования научно-технологического потенциала Украины. Разработала. Не скажу, что идеально, но это была платформа для обсуждений. Однако… Этим все и закончилось.

В то же время реформы в украинском научно-технологическом потенциале, успешно начатые в 1991—1994 гг., не без злорадства искоренялись. Последствия мы уже ощутили — в стране почти уничтожен оборонный потенциал. Чаще говорят о производственной сфере. Однако создается впечатление, что руководство государства еще не осознало: выпуск оборонной техники 1970—1980-х годов — бесполезная трата ресурсов, а разработка новой требует усилий ученых и технологов. Технической документации на новейшие разработки нам никто, даже из самых дружественных стран, не даст. И кадры, способные выпускать высокотехнологическую продукцию, для нас никто не подготовит. 

Соглашение об Ассоциации с ЕС дает Украине возможность присутствовать на европейском рынке. Но с чем? Сама по себе, без научного задела, продукция украинской промышленности конкурентоспособной на европейском рынке не станет.

Видение новой властью научно-технологической политики важно не только для Украины. Вопросы намерений на ниве науки и образования претендентов будь то на президентские кресла или на места в парламентах — главенствующие в предвыборных программах кандидатов и/или партий в США, Франции, Германии… Только в Украине, скатывающейся в пропасть экономической отсталости и обнищания, и это скатывание не прервать ничем, кроме перехода на инновационный путь развития, намерения претендентов на власть по этому ключевому вопросу практически не обсуждаются. Предположим, наши партии невысокого мнения о своих избирателях, однако когда выборы закончились и готовится программа законодательных инициатив и принципов, которые должна соблюдать новая власть, — вопросы намерений в сфере национального образования и науки в этом документе должны быть обязательно освещены.

Безусловно, научная система в стране нуждается в изменениях. Но каких? Прежде всего, определим, что мы понимаем под термином "научная система". Как известно, научная система любой страны должна решать три главные задачи. Во-первых, обеспечение научно обоснованного общего образования населения и формирование массового мировоззрения (должен отметить, что в последние годы СМИ через журналистов, которые, по моему мнению, нарушают принципы журналистской этики, настойчиво навязывают населению всяческие антинаучные взгляды, чем разрушают привитое образованием научно обоснованное мировоззрение). Эта задача — самая дешевая и необходимая даже для самых бедных стран. Она же — самая эффективная. Каждая копейка, потраченная на такую "науку" и на массовое образование, экономит сотни и даже тысячи денежных единиц в затратах на тюрьмы и полицию, в разы повышает личную безопасность граждан. Во-вторых, обеспечение собственной системы подготовки учителей для массового образования, медработников для массовых больничных учреждений, кадров для учреждений культуры и других систем жизнеобеспечения. Эта задача уже несколько дороже, возможно с меньшей экономической отдачей, но только она может обеспечить самоидентификацию народа, страны (нации в политическом смысле). И, наконец, третье: научно-технологический комплекс, обеспечивающий получение нового знания о законах природы, вселенной и применения этих знаний для нужд человеческой жизни, для создания качественно новой продукции или усовершенствования и удешевления имеющейся. Эта функция требует немалого оборотного капитала, который не всегда быстро возвращается, но возвращается с большими прибылями. Это именно та "наука", о которой американский президент сказал: "Мы тратим большие средства на науку не потому, что мы такие богатые. Наоборот, мы такие богатые именно потому, что тратим большие средства на науку".

Именно сумма задач науки всех перечисленных типов, включая последний, является признаком передовой страны. На карте американцев страны разделены на: производящие знания и новые технологии для новейшей продукции; производящие новейшую продукцию, опираясь на полученные знания, хотя сами вносят ограниченный вклад в его получение; потребляющие продукцию и добывающие сырье. Мы (и другие страны СНГ) на этой карте в серой зоне.

А переход страны на инновационный путь развития должен дать нам возможность, во-первых, отвечать на внешние вызовы, во-вторых — войти в Европу не сырьевым придатком, а полноправной страной, которую будут уважать другие. 

Что касается определенных структурных изменений, произошедших в вопросах организации науки в последнее время, то мне они кажутся недостаточными. Дело в том, что у науки, обеспечивающей новые знания законов природы, вселенной и применение этих знаний для нужд человеческой жизни, есть два аспекта: "фундаментальная" наука — это собственно сами знания, и "прикладная" — это разработка предложений и технологий их использования для потребностей людей. Оба важны. Именно на этапе внедрения достижений прикладной науки в производство возвращаются вложенные деньги. В Украине система прикладных научно-исследовательских институтов практически ликвидирована. А структура академических институтов, ориентированных на фундаментальную науку, не может вслед за разработкой новой идеи выдавать чертежи для производственного этапа. В условиях упадка экономики достижения отечественной науки часто остаются без запроса.

Фундаментальную науку нужно подкреплять системой прикладных научных учреждений. Конечно, самые мощные прикладные комплексы высоких технологий, которые содержат большую исследовательскую часть (как Институт электросварки им. Е.Патона), должны остаться на государственной поддержке. Но участие предпринимателей в поддержке прикладной науки должно получить новые стимулы со стороны государства.

Когда мы начинали разработку и реализацию государственной системы поддержки науки в Украине в 90-е годы, понимали государственный научно-технологический комплекс как целое. И именно его пытались оптимизировать. Речь шла о государственной научно-технологической политике, главные принципы которой были закреплены законодательно. Потом система исследовательских конструкторских работ была вырвана из этого комплекса и ликвидирована. Теперь заместитель министра по вопросам науки МОН "ведает" только "вузовской" наукой, которая раньше питалась заказами прикладных институтов, а с их исчезновением также пришла в упадок, и малой частью средств на гранты (в основном по линии международного сотрудничества). Национальные академии с ним сотрудничают, но являются независимыми. Закона, обязывающего правительство вести определенную научно-технологическую политику, сейчас в Украине нет, есть Закон о науке, но он регламентирует не политику правительства, а определенные элементы отношений в научной сфере.

Считаю, что пришло время воссоздать Государственный комитет по вопросам науки и технологий и инноваций, который бы сосредоточил усилия на возрождении научно-технологического комплекса Украины. 

Что же касается части некоторых р-революционеров, которые, опираясь на накопившиеся в руководстве НАНУ недостатки, требуют "все отобрать и поделить", — то этому вопросу также посвящена часть Обращения УФО. Несмотря на то, что руководство НАНУ нуждается в глубоком реформировании, мы указываем, что на сегодня институты НАНУ — по сути, единственные центры, в которых ведется научная работа на мировом уровне и есть соответствующие специалисты. Без сомнения, НАНУ нуждается в преодолении недостатков, но ее трансформация должна быть глубоко продуманной, без риска потерь.

Прежде всего, надо создать условия, чтобы институты могли сами зарабатывать. Во-вторых, продумать комплекс мер по восстановлению (или созданию) высокотехнологических производств, которые станут потребителями уже готовой научной продукции и заказов на новую, локомотивами инновационного процесса. Конечно же, заказов с финансированием. 

Поскольку Украине никак не миновать инновационный период развития, ученых надо не сокращать, а бить в набат, что их мало. Сейчас в Украине ученых на 1000 жителей меньше, чем в Европе, а когда старшее поколение уйдет, станет еще меньше. Людей же среднего возраста им на смену почти нет. Молодых — тоже. То есть главное сейчас — успеть передать опыт преемникам.

С учетом всего этого, Украинское физическое общество, которое является полноправным членом Европейского физического общества и объединяет ведущих ученых-физиков и популяризаторов науки, призывает государственную власть сделать, наконец, науку приоритетом государственной политики. Ведь только на этой основе возможен прорыв Украины в Европу. И, что не менее важно, четко сформулировать для избирателей, усилиями которых коалиционные партии получили большинство, свою позицию по этим вопросам.

 

Президенту України Петру Порошенку

Прем'єр-міністру України Арсенію Яценюку

Вельмишановний Петре Олексійовичу!

Вельмишановний Арсенію Петровичу!

Український народ виявив велику довіру очолюваним Вами політичним силам, пов'язавши з ними надії на дальший рух України до Європи. Водночас це покладає на Блок Петра Порошенка й "Народний фронт", які, сподіваємося, стануть невдовзі основою нової парламентської коаліції, і величезну відповідальність за визначення правильних орієнтирів такого руху.

Тому нашу тривогу викликало те, що і проект Коаліційної угоди, оприлюднений Блоком Петра Порошенка, і перелік першочергових законодавчих ініціатив партії "Народний фронт" майже або й зовсім не торкаються проблем розвитку національної освіти та науки. 

Ми вважаємо, що ці проблеми заслуговують на першочергову увагу, оскільки саме наука є основою сучасної інноваційної економіки, розвиненого громадянського суспільства, а розробки вітчизняних учених можуть забезпечити надійну обороноздатність держави в умовах російської агресії.

Сьогодні щодо стану української науки висловлюють різні оцінки. Одні вважають, що її система працює в основному ефективно і потребує лишень додаткового фінансування. Інші переконані, що ця система потребує докорінної перебудови. Тому спробуємо звернутися до об'єктивних фактів.

На нашу думку, з метою визначення ступеня ефективності чи неефективності вітчизняної науки слід насамперед порівнювати рівень фінансування досліджень і розробок у різних країнах та досягнуті при цьому результати. З урахуванням коливань валютного курсу і секвестрів бюджету в 2014 р., цей рівень фінансування в абсолютних цифрах в Україні приблизно вдесятеро нижчий, ніж у Польщі, у 100 разів нижчий, ніж у Росії, в 1000 разів нижчий, ніж у США. Бюджетне фінансування науки в нас опустилося до позначки, нижчої ніж 0,25% ВВП, що є показником слаборозвинених країн Африки (орієнтир, визначений Лісабонською стратегією для країн ЄС, — 3%).

Відтак розмови про те, що начебто в "Україні на науку марнуються величезні кошти", — завідомо неправдиві й недобросовісні. Українська наука виживає (і часто продукує цілком конкурентні, за світовими мірками, результати) з таким рівнем фінансування, з яким, згідно з усіма міжнародними наукометричними канонами, вона вже мусила б загинути. А одна надрукована українськими науковцями стаття в журналі, включеному до міжнародної бази Web of Knowledge (де критерії оцінювання абсолютно однакові для всіх), "коштує" для нашого бюджету в 10 разів менше, ніж аналогічна стаття західних колег — їхнім платникам податків (і в цьому сенсі ККД наших дослідників на порядок вищий!) І це є заслугою українських учених, які примудряються працювати в немислимих для їхніх європейських колег умовах. 

Тому ми наголошуємо: заяви, начебто віддачу від української науки можна підвищити лишень за рахунок адміністративних реформ і без збільшення рівня її підтримки, — завідомо нефахові й безвідповідальні. Сучасні результати проривного рівня немислимі без дорогого експериментального обладнання, матеріалів, реактивів, баз даних і літератури. Коштів на все це український бюджет давно вже майже не передбачає, обмежуючись фактично лише виплатою злиденної, за світовими мірками, зарплатні й утриманням (украй недостатнім) будівель наукових установ.

Неприйнятною і нефаховою також є пропозиція істотно зменшити чисельність вчених в Україні, зосередившись на підтримці порівняно невеликої кількості "проривних" колективів і напрямів. Адже кількість дослідників в Україні (і насамперед у сфері природничих та технічних наук, які визначають науково-технічний прогрес) за роки незалежності вже зменшилася майже вп'ятеро, і нині за кількістю дослідників на 1000 населення ми опинилися нижче переважної більшості країн ЄС. А існування "проривних" колективів без широкого підґрунтя професійних наукових спільнот середнього рівня неможливе, — це азбучна істина. 

Ми переконані: нинішня система підтримки науки в Україні потребує вдосконалень, але їх повинні проектувати і здійснювати фахівці. Інакше ризикуємо безповоротно втратити унікальний науковий потенціал, який ми зберегли досі, і за яким досі, за всіма об'єктивними критеріями, перебуваємо серед 20-30 провідних держав світу.

Тому ми наголошуємо: на часі — ухвалення нового Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", який визначив би державну підтримку науки як основу сучасної інноваційної економіки та обороноздатності країни, гарантував би достатнє базове бюджетне фінансування наукових установ для збереження провідних наукових шкіл і водночас — підтримку пріоритетних фундаментальних і прикладних досліджень за результатом відкритого конкурсу на грантовій основі та в рамках виконання державних цільових програм.

Держава має гарантувати збереження унікального наукового потенціалу Національної академії наук України з одночасним реформуванням принципів її управління в напрямі демократизації й зорієнтованості на виконання пріоритетних державних завдань. Водночас мають здійснюватися цілеспрямовані заходи для зближення університетської та академічної науки, покращення умов для наукової праці у ВНЗ.

Ключовим питанням в Україні є створення сучасної інноваційної системи для забезпечення неперервного зв'язку в ланцюжку від дослідної лабораторії й до виробництва, що включатиме технологічні та наукові парки, венчурні фонди, мережі трансферу технологій тощо. Адже цей зв'язок в Україні порушено не з боку науки, а з боку енерговитратної, деформованої, пристосованої до отримання надприбутків в умовах корупції економіки. 

Водночас конче потрібні дійовий захист інтелектуальної власності як необхідна передумова успішної комерціалізації наукових розробок та здійснення політики "нульової толерантності" щодо плагіату в науці, аж до позбавлення наукових ступенів і вчених звань, отриманих на підставі доведеного плагіату. 

Ці зусилля має вінчати повноправне входження України до Європейського дослідницького простору після набуття нею асоційованого членства в Рамковій програмі ЄС "Горизонт-2020" (що прямо передбачено статтею 376 ратифікованої українським парламентом Угоди про асоціацію з ЄС).

З проблемами науки тісно пов'язані проблеми освіти, причому не лише вищої (де слід завершити перехід до європейських стандартів), а й середньої, де має бути неодмінно забезпечено високий рівень викладання предметів природничо-наукового циклу. Адже без цього говорити про високотехнологічне майбутнє України — нереально.

Українське фізичне товариство, яке є повноправним членом Європейського фізичного товариства і об'єднує провідних науковців-фізиків та популяризаторів науки, закликає державну владу зробити нарешті науку пріоритетом державної політики. Переконані: тільки на такій основі можливий омріяний прорив України до Європи.

УФТ готове надати експертну підтримку в опрацюванні тієї частини Коаліційної угоди, в якій буде закріплено зобов'язання Коаліції всіляко сприяти розвиткові науково-технічного та освітнього потенціалів України, і, за участі наукової та освітянської громадськості, реалізувати комплекс заходів для оптимізації умов для освітянської та наукової діяльності.

На доручення Координаційної ради УФТ
з глибокою повагою
голова Координаційної ради проф.І.М.Дмитрук

Оставайтесь в курсе последних событий! Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Заметили ошибку?
Пожалуйста, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Добавить комментарий
Осталось символов: 2000
Авторизуйтесь, чтобы иметь возможность комментировать материалы
Последний Первый Популярные Всего комментариев: 15
  • volga volga 12 листопада, 00:11 "На мапі американців країни поділені на: ті, що виробляють знання і нові технології для новітньої продукції; ті, що виробляють новітню продукцію, спираючись на отримане знання, хоча самі роблять обмежений внесок у його добуток, та ті, що споживають продукцію і видобувають сировину." Вище вказаним автор (мабуть, не свідомо) підказує, що потрібно еволюціонувати від "тих, що споживають продукцію і видобувають сировину", до тих, "що виробляють новітню продукцію, спираючись на отримане знання". Цим шляхом успішно йдуть японці. У них це здійснюється як кайдзен (удосконалення). Останнє можливе при малих матеріальних ресурсах, але потребує великих зулись. Інновації можливі лише при розвинутій економіці, а цього бракує Україні. То ж, іноваційний шлях нині для України, на мій погляд, є хибним. А ось шлях зростання через удосконалення технологій, процесів тощо можливий, якщо буде відповідне усвідомлення і потрачені великі зусилля менеджерів та персоналу. Інноваційний шлях дає прискорений скачковий результат. Так робили Петро І, Сталін. Це були результативні менеджери, але малоефективні. Сталін за 30 років реалізував першу технічну революцію (західно-европейські країни потратили 150 років), знищивши понад 50 млн. населення. СРСР в той час була на рівні технологій розвинутих держав. Але рівень осмислення тих технологій був настільки низький, що відставання знову стало значним від західного. Нещодавно "великі менеджери" в Україні купили інфокомунікаційні технології, вбивши мільйони не народжених українців. Чи стали ми від купленого настільки мудрими? На жаль, відомі українські менеджери-технократи (головним чином з професіоналів-регіоналів) ледачі хоча б щось читати, бо ж краще загальними фразами маніпулювати та намагатись вибити гроші на "науку" та потім їх "реалізувати". Осе це вони добре навчились робити. согласен 0 не согласен 0 Ответить Цитировать СпасибоПожаловаться
Выпуск №48, 15 декабря-20 декабря Архив номеров | Содержание номера < >
Вам также будет интересно