ІНФОМАГІСТРАЛЬ

Лампочку запалює... Сонце

Одержати з водню, стиснутого до стану, який можна порівняти за параметрами з речовиною сонячного ядра, водневу бомбу, людство змогло вже досить давно. А ось використати той самий «конструктор» для проведення керованої термоядерної реакції, та ще й акумулювати енергію, що вивільняється при цьому, виявилося завданням складнішим. Проте недавно американські фізики з національної лабораторії в Альбукерку оголосили про значний прогрес у цьому напрямі. Правда, для початку вони істотно змінили методику проведення експериментів.

По-перше, учені відмовилися від ідеї довести водень до потрібного стану за рахунок впливу високих температур — надто вже дорогим задоволенням виявився цей малокерований процес. Не вельми добре зарекомендували себе лазери й бомбардування атомів водню важкими елементами. Тому вчені під керівництвом Раймона Ліпера вирішили впливати на атоми водню рентгенівськими променями. Для цього вони удосконалили Z-пришвидшувач, створений у 1990-х роках для розробки ядерної зброї. Для моделювання ядерних вибухів його 20 трильйонів ватів було цілком досить, проте в мирних цілях фізики вирішили використовувати не вибух, а термоядерну плавку. Для цього потужність довелося збільшити на порядок. У результаті на атомах водню на мільярдні частки секунди акумулюється імпульс, потужність якого перевищує сумарну потужність всіх атомних електростанцій нашої планети.

Торік уже було отримано перші докази проведення керованої ядерної реакції, нині вони остаточно підтвердилися. Учені рахують нейтрони, утворені в результаті, буквально поштучно, і всієї енергії, що виділилася під час ядерної реакції, ледь вистачає, аби забезпечити енергією 40-ватну лампочку протягом однієї десятитисячної частки секунди. Але це, як сказав керівник проекту, лише перший крок великого шляху.

Полку літаючих обсерваторій прибуло

До запуску серії орбітальних телескопів НАСА приступило ще в 1970-х роках. І ось нині має відбутися запуск останньої літаючої автоматизованої обсерваторії під робочою назвою Sirtf (Space Infrared Telescope Facility). Разом з іншими цей телескоп дозволить одержати повну картину зоряного неба в найширшому діапазоні електромагнітного випромінювання — від гама й рентгенівських променів й ультрафіолету з одного боку спектра й до інфрачервоного випромінювання та радіохвиль — з іншого.

Найперший і найвідоміший (і найдорожчий) із орбітальних телескопів — Hubble Space Telescope — «працює» у видимій частині спектра. Він запущений 1990 року, термін його експлуатації минає в 2010-му. Одержувані ним картини істотно доповнюються даними, зібраними Compton Gamma Ray Observatory, місія якої виявилася найкоротшою (з 1991-го по 1999 рр.), і Chandra X-Ray Observatory, запущеної лише 1999 року. Едвард Вейлер, помічник адміністратора згаданого проекту в НАСА, вважає, що переоцінити роль цих телескопів у прогресі сучасної астрономії неможливо. Оскільки саме отримані з їхньою допомогою дані не лише дозволяли отримати відповіді на вже поставлені запитання, а й сформулювали нові.

А от Роберт Кершнер, професор астрономії з Гарварда, запевняє: вплив «літаючих обсерваторій» не обмежується збиранням наукових даних. Бажання одержати доступ до унікального устаткування змушує вчених із різних країн і конкуруючих організацій об’єднувати свої зусилля, обмінюватися результатами, ставити спільні задачі.

Запуск Sirtf кілька разів відкладався з фінансових міркувань, бо початкову його вартість у 2 млрд. дол. довелося скорочувати до 740 млн. І це, на одностайну думку вчених, проекту пішло тільки на користь. Передбачається, що новий телескоп зможе вловити випромінювання будь-якого космічного об’єкта в «доступних для огляду» межах, чия температура буде хоч на кілька градусів перевищувати абсолютний нуль.