ІНФОМАГІСТРАЛЬ

Найчутливіші сенсори

Щороку Інститут фізики напівпровідників НАН України демонструє на престижних міжнародних виставках створені ним найчутливіші прилади — сенсори різного призначення. Повсюдно вони у центрі уваги учених і спеціалістів. Одні з цих приладів призначені для вимірювання температур: від надвисоких до дуже низьких. Вони знайшли застосування на атомних електростанціях, на підприємствах і науково-дослідних установах, де працюють з рідким гелієм і рідким азотом. Інші використовують у дослідженнях з фізики, хімії, біології, медицини, зокрема при аналізі лікарських препаратів для визначення вмісту токсичних та інших шкідливих речовин.

Київські сенсори незамінні у спеціалізованих медичних закладах та екологічних лабораторіях. Ними оснащені відповідні установи у Великій Британії, ФРН, Італії, Іспанії, Ізраїлі. На жаль, через відсутність коштів в Україні їх поки що застосовують тільки для наукових досліджень.

Газогенератор — універсал

Газогенераторні установки — не новина у техніці. Люди старшого віку пам’ятають, як у роки Великої Вітчизняної війни всюдисущі півторатонки Горьковського автомобільного заводу через нестачу бензину переводились на газове пальне, для чого їх дообладнували відповідною установкою, у якій спалювалися дерев’яні цурпалки.

Співробітники Інституту технічної теплофізики НАНУ створили газогенераторну установку на новому технічному рівні та для інших цілей.

Справа в тому, що на лісосіках після лісоповалу, при проведенні санітарних рубок, на підприємствах деревообробної промисловості, як правило, залишається багато відходів деревини. Ще більше відходів у агропромисловому комплексі: солома зернових культур, стебла та лушпиння соняшнику, качани кукурудзи. Переважно, вони не використовуються раціонально, а ось новий генератор отримує з цих та інших відходів горючий газ.

Установка, яка використовує рослинну біомасу, виявилась економічною. Вона виробляє 36 кубічних метрів газу на годину. Сфери її використання: фермерські та колективні господарства, тваринницькі ферми. Вона застосовується всюди, де необхідні горючий газ та гаряча вода.

2800 патентів АЛКОНУ

Результати фундаментальних і прикладних досліджень науково-технологічного алмазного концерну АЛКОН, створеного на базі Інституту надтвердих матеріалів ім.В.Бакуля, добре відомі практично на всіх континентах нашої планети. На свої розробки вони одержали понад 2800 патентів. 232 з них за досягнення у галузі синтезу різноманітних надтвердих матеріалів і створення апаратів високого тиску. 380 зарубіжних патентів на 44 винаходи видані київським фахівцям у 25 країнах світу, серед яких Велика Британія, Німеччина, США, Канада, Франція, Швеція, Швейцарія, Японія. Укладено і виконано понад 20 ліцензійних угод із зарубіжними країнами.

Цілющі грязі Чорного моря

Славетні одеські лимани з їх покладами цілющих грязей широко відомі та інтенсивно використовуються, аби позбавити хворих багатьох недуг. З плином часу їх запаси, на жаль, не збільшуються. Чи означає це, що в недалекому майбутньому до берегів Чорного моря перестануть їхати люди, які потребують лікування грязями? На щастя, на це питання тепер можна дати заперечну відповідь.

Працівники Відділення морської геології та осадового рудоутворення Національного науково-природничого музею Української академії наук, багато років вивчаючи літологію, геохімію та низку інших властивостей донних відкладень «найсинішого» Чорного моря, знайшли чималі площі сапропелей, які, за висновками медиків, можна успішно застосовувати для різних цілей, у тому числі для лікування низки захворювань. Вже одержано сертифікат, який підтверджує можливість використання чорноморських сапропелей для бальнеології.

Від давнини до сьогодення

Вийшов у світ перший том п’ятитомної «Історії української культури», підготовлений Інститутом археології НАН України (відповідальний редактор академік П.Толочко).

Основний зміст першого тома становлять 11 розділів, у котрих докладно висвітлюються походження культури і процес культурогенезу на теренах України, культура її населення часів пізнього палеоліту, неоліту та енеоліту, бронзової доби, античних держав Північного Причорномор’я давніх слов’ян, Київської Русі. Чимало нового містять розділи, де йдеться про культуру середньовічних кочівників і середньовічного Криму.

У наступних чотирьох томах цієї фундаментальної праці висвітлюватимуться ще чотири великі періоди: українська культура XIII — середина ХVІІ століть; українська культура другої половини ХVІI — ХVІІІ століть; українська культура кінця XIII — XIX століть; українська культура XX століття. Отже, невдовзі широкий читацький загал зможе ознайомитися з результатами тривалого наукового пошуку колективу вітчизняних учених — п’ятитомником, у якому системно розкривається багатовікова історія української культури, її самобутність і зв’язок з іншими культурами, внесок у світову культурну спадщину.

Підготував Аркадій Хідекелі

На хвіст кометі

Авантюрну спробу зближення автоматичного космічного апарата з кометою Борреллі задумали останньої миті американські астронавти. Запущена 24 жовтня 1998 року з мису Канаверал автоматична станція Deep Space 1 була призначена для тестування 12 новітніх космічних технологій, занадто пов’язаних із ризиком, щоб одразу ж оснащувати ними робочі станції. Початкова місія станції на всі сто відсотків успішно завершилася до вересня 1999 року, а її запуск став своєрідним рекордом в історії космонавтики: за вартістю (125 мільйонів доларів) він виявився найдешевшим, а за результатом — найефективнішим. Відтоді станція продовжувала свій дрейф у космічному просторі, приречена на повільну смерть після остаточної розрядки акумуляторів. Втім, можливо, їй пощастить зустріти швидшу і славнішу загибель... В американській адміністрації аеронавтики та космології вважають, що Deep Space 1 можна спробувати використовувати для «контактного» вивчення комети, яка найближчими днями повинна пройти неподалік станції. Тим більше, що цей намір має обійтися лише в 10 мільйонів доларів — геть мізерна сума у космічних масштабах.

Ця спроба, у разі успіху, стала б другим в історії людства «близьким» знайомством із кометою. Перше, що відбулося 1986 року, коли на зустріч із кометою Галлея спеціально запустили космічний апарат, зажадало значних витрат як праці, так і капіталу. Зараз же вчені збираються лише трохи змінити орбіту вже непотрібної станції для того, щоб вона з максимально близької відстані зробила знімки самої комети та її ядра (яке досі, до речі, ніде чітко зареєстроване не було), а також дослідила хімічні та магнітні властивості комети. Експериментальне обладнання, встановлене на борту станції, підходить для цих цілей якнайкраще: мініатюрна інтегрована камера, інфрачервоний спектрометр, що визначає хімічний склад на відстані, цілий набір хитромудрої електроніки, здатної вивчати «живцем» плазмові потоки. Ну й іще іонний двигун, який принципово відрізняється від широко використовуваних у сучасній космонавтиці (до речі, відпрацювавши 200 годин заданого часу, цей двигун уже «простукав» додаткових 14 тисяч годин, продемонструвавши до того ж 10-кратну перевагу з точки зору ефективності).

З іншого боку, вчені визнають, що сама станція геть не пристосована до тісного спілкування з кометою, і її обшивка не розрахована на тривале перебування в хмарі пилу та подрібненого льоду. Та й гарантії того, що станцію вдасться вивести на точно намічений об’єкт, учені дати не можуть. Тим більше, що 1999 року аналогічна спроба зближення з астероїдом Брейль уже була. Однак через помилку в програмі камера зафіксувала зовсім не ті ділянки зоряного неба, які цікавили вчених.

Місце зустрічі комети та станції намічено на відстані 220 мільйонів кілометрів від Землі. Підготовчий етап почнеться за п’ять годин до зустрічі, а потім у станції буде лише 12,5 хвилин на те, щоб самостійно наблизитися до комети. У тому, що станція на таке здатна, учені не сумніваються. І дуже сподіваються, що цього разу її камера буде дивитися в потрібному напрямку.

Оксана ПРИХОДЬКО
за матеріалами International Herald Tribune