Земля горить

Саме така метафора спала на думку під враженням від телесюжетів про наслідки масштабних катастрофічних пожеж у нашої північної сусідки. Здається, немає нічого жахливішого, ніж розбурхана вогняна стихія, що вщент випалює все на своєму шляху. Тому не дивно, що пелена диму, яка кілька днів тому накрила Київ, викликала паніку у багатьох жителів столиці. І хоча працівники МНС запевняли, що підстав для хвилювання немає, погодна ситуація не дає підстав для заспокоєння.

Коли ж вона закінчиться, ця нестерпна спека? Чим вона зумовлена? Що прийде їй на зміну? Чи настільки ж аномально лютою буде зима? Чи триватиме потепління у наступні роки, і чи не станемо ми, врешті-решт, замість Африки, новим символом екстремально спекотного краю? З цими питаннями, що, без сумніву, непокоять сьогодні кожного, ми звернулися до голови Державної гідрометеорологічної служби МНС і постійного представника України у Всесвітній метеорологічній організації В’ячеслава ЛІПІНСЬКОГО.

— Наскільки аномальною є нинішня спека? Чули, що в історії спостережень такої температури для цього періоду ще не було зафіксовано…

Якщо говорити про літо 2010 р., то червень у нас був аномально теплим, температура часом сягала +30^оС. Та всі рекорди побив липень і початок серпня. У липні середньомісячна температура перевищила норму на 3,5^оС, на Чернігівщині та Сумщині — на 7^оС. Аномалією ж ми вважаємо ситуацію, коли середньомісячна температура перевищує норму на 2^оС. У центральних областях України вона сягала +32—37^оС, на Лівобережжі — +39^оС, на Луганщині — +40^оС. Прохолодніше було в західних областях, особливо в Карпатах.

А тепер про екстремуми. У Вознесенську Миколаївської області 20 та 21 липня 2007 року була зафіксована максимальна температура повітря в Україні — +41,3^оС, цей рекорд було повторено у Луганську 1 серпня 2010 року. Б’ємо рекорди і для кожного поточного дня. Вдень 2 серпня у Луганській, Харківській, Дніпропетровській, Кіровоградській, Полтавській, Черкаській і Чернігівській областях були перевищені значення максимальної температури для цієї дати. 3 серпня — така сама ситуація для східних, північних (окрім Житомирської), Черкаської, Кіровоградської, Полтавської областей. І такі дані — практично в кожному щоденному гідрометеорологічному бюлетені.

А що робиться з температурою води в морях! Ми не пам’ятаємо таких показників. Біля
с. Хорли Херсонської області, Арабатської Стрілки — +30^оС, біля Євпаторії, мису Тарханкут, в Азовському морі — +28^оС.

Отже, у нас зберігається аномально спекотна погода. Причому зберігається надзвичайно довго. У метеорологів, синоптиків, кліматологів є поняття «острів тепла» — це маса теплого повітря, що накриває мегаполіси чи певні території. Зазвичай такий «літаючий острів» тримається на одному місці кілька днів — потім йому на зміну приходять інші повітряні маси. Але зараз від Архангельська до Середземного моря стоїть надзвичайно прогріте повітря, як у сауні, і вже давно нікуди не рухається. Трохи легше в Центральній Європі, там прохолодно. А от у європейській частині Росії просто катастрофа: горять тисячі гектарів лісу.

— А в нас немає місць, які можна назвати зонами стихійного лиха?

— Ні, але є зони потенційної небезпеки. Цього року вже було кілька серйозних пожеж, зокрема одна з них на площі 200 га, в Луганській області. Завдяки грамотним діям сил МНС її було ліквідовано досить швидко.

У теплий період року ми щоденно складаємо карту з поточними показниками пожежної небезпеки та прогнозом пожежної небезпеки на найближчі дні. Для кожної метеостанції обчислюється сумарний показник на основі того, наскільки прогріте повітря і який дефіцит вологи в атмосфері. Є п’ять умовних класів пожежонебезпеки: п’ятий клас (надзвичайна) — показник 5000 і більше. А в нас на деяких метеостанціях уже маємо цифри, які в кілька разів перевищують цей показник: Луганська область — 21000, Харківська, Донецька — 18000. 5—7 серпня в Україні, крім західних областей, переважатиме надзвичайна (5 класу), а в Житомирській, Вінницькій області — висока (4 класу) пожежна небезпека. І оскільки найближчим часом не очікується ні опадів, ні зниження температури, небезпека не зменшиться. Наші синоптики у виступах по радіо попереджають про це, просять людей не ходити в ліс, або принаймні не розпалювати там вогнищ.

— Які прогнози на найближчу перспективу? Мабуть, не дуже втішні?

За прогнозом Українського гідрометцентру до середини місяця ситуація радикально не зміниться. На заході очікуємо «плямисті» дощі (себто одне село може залити, а в сусідньому — ані краплини). В Карпатах можуть бути зливи, град, шквалисте посилення вітру. Східніше Житомирської, Вінницької областей триватиме спека.

А вже десь після 15—17 серпня можливе зниження температури на 5—10^оС. Підійде атмосферний фронт із Європи. Така зміна повітряної маси зазвичай не проходить спокійно. Можливе шквалисте посилення вітру. Хоча нам хочеться, щоб подув вітерець, бо задуха стоїть, проте в умовах пожежонебезпеки він може становити серйозну загрозу.

— Помічено: коли дуже спекотне літо, зима буде морозна…

— Не сказав би, що ця закономірність чітко прослідковується. Більше того — з огляду на глобальні кліматичні зміни більшість народних прикмет уже не спрацьовують. Тенденція така, що найбільші значення потепління відзначаємо навіть не влітку, а саме в зимові місяці. Недаремно морозна зима 2006 року, сніжно-крижана зима 2009—2010 років сприймаються вже як щось екзотичне. Адже ми почали звикати до того, що сніг на Новий рік — рідкість. Загальнорічне потепління в основному формується за рахунок зимового.

Специфіка прояву змін клімату також і в збільшенні кількості й інтенсивності (я би сказав – «агресивності») небезпечних гідрометеорологічних явищ. Зливи часто спричиняють катастрофічні паводки, як це було у 1998, 2001, 2008, частково у 2010 роках.

Спостерігаються дуже різкі перепади температур. Протягом одного-двох днів температура може змінюватися до 15^оС.

— Із чим пов’язані такі зміни клімату?

— Змінюється глобальна, а з нею і наша регіональна циркуляція атмосфери. За температурними показниками ми ніби стаємо ближчими до екватора. Температури, які раніше були типовими для Умані, Черкас, тепер властиві Києву.

Раніше зимовий клімат в Україні визначали переважно атмосферні процеси з північного сходу, зокрема Сибірський антициклон. Зараз його вплив зменшився, зате в останні роки більшу роль почали відігравати західні, особливо південно-західні процеси. Пам’ятаєте, як в кінці минулого року засипало снігом Миколаївську, Одеську області, й сотні машин стояли заблоковані на дорогах? Це було пов’язано з процесами із Середземномор’я. Тепле, дуже насичене вологою повітря наштовхується на наш холод, і це спричиняє сильні снігопади.

Якою буде наступна зима, залежатиме від того, які переважатимуть атмосферні процеси. Раніше Сибірський антициклон приносив морози, а північно-західний перенос — відлиги; це більш-менш нормальна ситуація для наших широт. Коли ж відбувається радикальна зміна циркуляції повітряних мас, без природних катаклізмів не обійтися.

Деякі явища, такі як смерчі, практично неможливо спрогнозувати. Ми можемо передбачити лише умови, за яких вони можуть виникнути. Однак люди мають бути спостережливі. Якщо надворі +30^оС, а суне чорна хмара, не варто лізти ремонтувати дах, слід забрати дітей з вулиці. Треба серйозно ставитися до попереджень, які передаються. А в нас нерідко трапляється, що дається штормове попередження, а люди виходять на примітивних плавзасобах у море, і МНС їх потім шукає. Може, це звучить незвично, але я вважаю, що не все треба компенсувати з державного бюджету. Якщо ти, наприклад, побудувався на території, яку щороку затоплює, і ти про це знав, то чому держава має компенсувати збитки?

— Чи можна сказати, що нам випало жити в період кліматичних катастроф?

—Я назвав би це «довготривалою надзвичайною ситуацією». Коли стається якась техногенна чи природна катастрофа, її руйнівні наслідки очевидні. А кліматичні зміни відбуваються поступово і начебто не катастрофічно. Але вони несуть із собою посухи (1999, 2003, 2007 рр.), інші небезпечні явища. Нинішній рік також важкий для сільського господарства, хоча починався непогано. На нашу думку, гідрометцентр доволі точно спрогнозував урожай зернових культур — близько 42 млн. тон. Проте для пізніх культур, зокрема кукурудзи, соняшника, зараз складаються несприятливі умови.

— Здається, на планеті зараз немає спокійних регіонів…

— Природні катаклізми не щадять нікого. Минулого року були повідомлення про загибель людей від спеки, зокрема в Іспанії. Цього року заливає повенями Китай, Пакистан, страждають від спеки у США, і більш, і менш розвинуті країни підпадають під дію стихії. Треба до неї готуватися, адаптуватися. Треба пам’ятати людині, що вона є не «царем» природи, а лише її складовою, причому не надто сильною, коли йдеться про такі глобальні небезпеки.

— В’ячеславе Миколайовичу, ви берете участь у міжнародних програмах спостережень за кліматом. Які тенденції визначають експерти-кліматологи? Що відбувається з кліматом у світовому масштабі?

— За останні двадцять років Міжурядова група експертів зі зміни клімату (МГЕЗК) випустила чотири оціночні доповіді про те, що відбувається з кліматом. Відповідно до останньої доповіді, температура повітря, прогрів Світового океану продовжуються з наростаючою інтенсивністю. За останнє століття середня глобальна приземна температура повітря зросла на 0,74^оС. Найвідчутніше теплішає у середніх і північних широтах. Тануть сніги і льодовики, у районах вічної мерзлоти дедалі частіше фіксують значні відлиги. Середній рівень Світового океану підвищився на 0,17 м. Хвилі тепла та спеки стають тривалішими, у високих і середніх широтах поменшало морозних днів. Хоча подовжився вегетаційний період для рослин, збільшується тенденція підвищення ризику засух.

— Міжнародні експерти розробили шість сценаріїв зміни клімату до кінця ХХІ ст. Який із них є найбільш імовірним на сьогодні?

— Сценаріїв зміни клімату насправді десятки, з них виділено шість основних. Вони різняться залежно від багатьох чинників: яким шляхом піде суспільство, зокрема країни третього світу; як розвиватимуться технології, зокрема енергозберігаючі; що спалюватимуть — органічне паливо, буре вугілля з великим вмістом сірки чи газ тощо.

Третя доповідь МГЕЗК 2003 року була песимістичнішою, прогнозувала, можливо, перевищені небезпеки. Багато вчених її критикували. Четверта доповідь 2007 року оптимістичніша. Дещо звузились найбільш ймовірні межі потепління на кінець ХХІ ст.: від 1,8 до 4^оС.

Щодо рівня Світового океану, то за згаданими сценаріями прогнозується його підвищення від 18 до 59 см. Здається, що це небагато, але це може призвести до того, що, наприклад, Мальдівська Республіка, яка складається з 2000 низьких атолових островів, майже зникне. У деяких країнах низинні території вже зараз нижчі від рівня океану, вони захищені дамбами. Небезпека зростає…

Загалом МГЕЗК прогнозує ряд негативних глобальних наслідків зміни клімату. Глобальне потепління триватиме й надалі. Посуха може охопити ще більшу частину земної площі. Часткове або повне затоплення загрожує багатьом прибережним територіям. Ймовірно, більш інтенсивними стануть тропічні циклони, сильні зливи, морські шторми та інші метеорологічні явища, збитки від них зростуть. Вже нині економічні збитки від стихійних лих у вісім разів більші, ніж у 1960-ті роки.

— Чого чекати українцям від погоди найближчими роками? Чи зупиниться підвищення температури на якійсь позначці? Коли?

— За прогнозами наших учених, температурні показники будуть підвищуватися, після чого може настати період певної стабілізації на досягнутому підвищеному рівні. Що буде далі, передбачити наразі важко. Після завершення кількох науково-дослідницьких кліматичних тем, що здійснюються в Українському науково-дослідному гідрометеорологічному інституті, про це можна буде говорити більш конкретно.

— Тобто потепління клімату й аномальні коливання температури триватимуть. І до цього ми маємо пристосовуватися. Отже, що робити?

— Зрозуміло, що боротися з циклонами нереально. «Розганяти руками хмари», чи то пак повітряні маси, ніхто зі смертних не здатний, отже, потрібно адаптуватися. Що можна і необхідно зробити на сьогодні?

Необхідні зміни в методах ведення господарства, плануванні та розвитку економіки. Треба подбати про розвиток технологій. Зокрема конче потрібні заходи, спрямовані на зменшення викидів парникових газів і взагалі на зменшення забруднення довкілля. Надзвичайно важливе енергозбереження. Менше спалюємо — менше викидаємо — менше видобуваємо — менше ран наносимо природі шахтами, хвостосховищами, смітниками. Скільки у нас витрачається води на душу населення — і скільки енергії йде на її підігрів!.. І скільки цієї енергії втрачається нераціонально, зокрема, при її транспортуванні. На територіях, яким загрожує наступ моря, необхідно подбати про ефективні захисні споруди.

Можливо, потребує певних змін уклад життя. Зміняться і традиції відпочинку, географія туризму, адже сьогодні вже немає сенсу їхати в жаркі країни. Тропіки самі наближаються до нас.

Це цікаво:

Перші інструментальні метеорологічні спостереження на теренах нашої країни були проведені в Києві ще в 1771 р.

До 2010 р. максимальна температура повітря в Україні +41,3^оС була зафіксована 20 та 21 липня 2007 р. у Вознесенську Миколаївської області.

Мінімальну температуру повітря -41,9^оС спостерігали 8 січня 1935 р. у Луганську.

+80^оС — саме до такої максимальної позначки розжарилася поверхня ґрунту у Вознесенську Миколаївської області 2 червня 1995 р. До -46^оС охолов ґрунт у Куп’янську Харківської області 31 січня 1987 р.

Найбільшу місячну кількість опадів — 580 мм — було зареєстровано під час паводку на Івано-Франківщині у червні 1969 р. Для більшої частини території України це майже річна кількість.

Найбільше опадів за добу — 278 мм — випало в Карадагу 2 вересня 1991 р.

Максимальну швидкість вітру — 50 м/с — було зареєстровано 24 грудня 1947 р. на Ай-Петрі у Криму.

Найбільшу висоту снігового покриву — 352 см — зафіксували 25 березня 2006 р. на сніголавинній станції Пожежевська на Івано-Франківщині.

Максимальний діаметр ожеледі — 207 мм — спостерігався, хоч як це дивно, не взимку, а в листопаді 2000 р. у смт Затишшя Одеської області.