«Вот, новый поворот…»

Перед відльотом із Харкова до Києва після слухань із адміністративно-територіальної реформи віце-прем’єр-міністр Роман Безсмертний зізнався, що з цього дня реформа входить у новий етап і набуває нової якості. «Сьогодні ми почули дуже інтелектуальну дискусію, — зазначив Безсмертний. — Ми відчули настрої і відчули, що суспільство зацікавилося реформою. Це вселяє оптимізм».

Поїздка в Харків багато в чому була для Романа Безсмертного знаковою. Хоча б тому, що попередня, до Макарова, вийшла провальною. Земляки обсвистали ініціативи віце-прем’єра. Спротив був таким сильним, що автор адмінтерреформи вирішив піти у відставку. «Я не хотів, щоб реформа погубила довіру громадян до нової влади, — пояснив автору цих рядків свій крок Роман Безсмертний. — Не хочу бути проблемою для партії, для блоку, для Президента, для уряду зі своїми ідеями. Тим більше що невдовзі вибори». Але Президент Ющенко не відпустив віце-прем’єра на спокійний відпочинок. Для реформи такий крок Президента дуже важливий. Фактично глава держави, певною мірою поклавши на кін серйозну ставку — довіру суспільства до влади, визнав необхідність проведення реформи.

Безсмертний опинився затиснутим між «треба проводити» і «не дають». Харків мав визначити, на яких шальках поважніший тягар. Одне слово, що почував Безсмертний, ступивши на харківську землю, можна тільки уявляти. Але колишня столиця зустріла віце-прем’єра більш ніж спокійно. У місті, зокрема й перед корпусом місцевого Політехнічного інституту, де проводилось обговорення, не було ні пікетів, ні плакатів, ні мітингів. Це був перший сигнал того, що тут розмова складеться інакше, ніж у Макарові.

Пам’ятаючи про рідний районний центр, Роман Безсмертний на цей раз вирішив не сильно трудитися над донесенням своєї позиції до харків’ян, а краще послухати думку місцевої громадськості та еліт.

Втім, намір почути думки людей про реформу Безсмертному вдався тільки почасти. Дискусії не вийшло. На кількагодинному обговоренні виступило тільки кілька рядових учасників. Хоча й слово «рядовий» тут треба брати в лапки, бо в залі сиділи здебільшого представники різних рівнів влади Харківщини. І так сталося, що найрозлогіші спічі сходили з вуст тих, хто, власне, й підтримує проведення адміністративно-територіальної реформи. Яскравих опонентів не вистачало. А такого обговорення, про яке можна було б сказати, що в ньому народжується істина, — не вийшло.

Дехто з урядової делегації, яка їздила до Харкова, розцінив це так: якби люди хотіли — вони б виступили і висловили свою думку. А коли, мовляв, вони мовчать, то це означає, що або їм байдуже, або вони не мають нічого проти реформи. Частково з цією думкою, а точніше — останньою її частиною, можна погодитися. Бо після слухань у Харкові склалося враження, що місцеві еліти починають розуміти необхідність реформи. Це виводить АТР на новий рівень. Якщо раніше вона видавалася «диковинкою», яку невідомо з яких міркувань розпочав Безсмертний, а тому їй треба протистояти, — то тепер ставлення до неї трохи змінилося. Здається, в громадськості (принаймні в її найактивніших пластах) виникає розуміння того, що така реформа сьогодні актуальна. І, якщо в ній щось не подобається, то над виправленням її вад треба працювати. Бо критикувати завжди легше, ніж створювати. Так само з адміністративно-територіальною реформою: легше в корені зарубати ідею АТР і виставляти акції протесту, ніж висловити свої пропозиції. Харків показав, що він готовий вибрати другий варіант.

Більше того, Харків сам почав розкручувати адміністративно-територіальну реформу. Зокрема під час слухань було презентовано пропозиції щодо майбутнього територіального устрою Харківщини. Йдеться про карту області, на якій уже є громади, райони та регіони. Цю мапу готували самі харків’яни: тамтешній Політехнічний інститут спільно з науковцями та представниками влади. Вони розробили модель карти на основі аналізу різноманітних критеріїв (від демографічних до промислових) по кожному населеному пункту. За цією моделлю, Харківщина отримає статус регіону, а Харків — міста-регіону. В області пропонується створити два міста-райони (Лозова та Куп’янськ) і 14 районів. Чотири з них — Дергачівський, Зміївський, Балаклійський та Ізюмський — залишаться незмінними. А решту, можливо, буде створено внаслідок переформування.

Карта Харківщини — перша «самодіяльна» карта, відколи почалося обговорення реформи. Тому Роман Безсмертний залишився задоволений. Йому почали допомагати проводити реформу безпосередньо з регіонів. Почали робити кроки назустріч.

Є підстави вважати, що до розробки цієї карти чи не найбільше причетне керівництво Харківської області. Така ілюстрація: автор цих рядків спробував узяти в одного з представників керівництва Політехнічного інституту примірник карти, систему критеріїв, за якими формувався новий устрій, та обґрунтування, чому він такий, а не інакший. Працівник Політеху порадив звернутися з цим проханням до заступника харківського «губернатора», який ішов поруч. Чиновник відповів: «Ми подумаємо» і миттєво сів у машину. Йому, напевне, не хотілося ділитися з пресою примірником карти. Представник вузу знизав плечима.

Виходить, карту розробляли під щонайпильнішим наглядом місцевої влади. Мотивів такої уваги ми не аналізуватимемо. Однак цей факт свідчить про те, що харківська обласна влада дуже цікавиться адміністративно-територіальною реформою. Хоча й тут є певні застереження. Вони насамперед стосуються термінів проведення реформи, які пропонує Роман Безсмертний, — до 2006 року. «У Польщі реформа тривала майже двадцять років, — пояснює голова обласної ради Харківської області Олег Шаповалов. — А ми хочемо пройти цей шлях у дуже стислі терміни. Я вважаю, що це помилка. Мені більше імпонує, якщо мине певний період».

З паном Шаповаловим солідарний і губернатор області Арсен Аваков. «Я розумію, що реформу треба робити енергійно й одномоментно, — зазначив він на прес-конференції. — З іншого боку, є відчуття, що спочатку треба зробити щось одне, потім подивитись, і далі робити інше. І ось щоб у мене не було таких вагань, мені треба більше інформації про цю реформу та її вигоди... А щодо темпів реформи, то я вважаю, що до парламентських виборів нічого зробити вже не вдасться, і з цим не слід поспішати. З новою Верховною Радою все вирішиться. Альтернативи немає».

Отож Роман Безсмертний може бути спокійним за підтримку реформи з боку обласної влади. Чого не скажеш про нижчі рівні влади. Голова облради Шаповалов, скажімо, розповів, що одразу після громадського обговорення до нього підійшло близько десяти міських голів Харківщини. «Вони, — сказав спікер облради, — запитали: «А де ми будемо в цій системі?». А я відповів: «Якщо кожен з вас хоче в ній знайти своє, то ви себе тут уже не знайдете». Нам треба відштовхуватися не від особистих думок і власної долі, а від інтересів громади і країни». Пан Шаповалов має рацію. Бо не секрет, що тупик, у який намагаються загнати реформу, будують саме ті чиновники, які бояться втратити вплив. Але при цьому слід зважати на такий момент, як порозуміння з місцевими елітами. Вони можуть бути проти реформи, але їх не треба заганяти в безповоротну опозицію.

А окрім того, до них треба донести переваги пропонованої реформи. Нині частина чиновників може підтримувати її концептуальні положення. Але, вчасно не розібравшись з усіма нюансами, ці люди можуть приєднатися до тих, хто ночами стоїть на трасах і палить свічки, щоб Роман Петрович не робив реформи. Бо якщо зібрати тези, які довелось почути від людей, котрі були на громадському обговоренні, вийде приблизно таке: «Ми виступаємо за реформу, але нам здається, що уряд не все пропрацював. Не треба поспішати, і потрібно все зважити. А ще — донести суть реформи до суспільства». У принципі, це «холоста» і традиційна фраза. Її зазвичай вимовляють тоді, коли не орієнтуються в тому, що пропонує реформа. Тому цих людей треба ввести у курс справ. Як-не-як, вони — місцеві лідери й мають авторитет у своїх громад. Тобто від них залежить, як реформу сприйматимуть пересічні громадяни.

А щодо останніх, то тут, у Харкові, така ж ситуація, як і, либонь, по всій Україні. Про адміністративно-територіальну реформу тут нічого не знають. Тому її бояться, і тому проти неї протестують. Місцеві журналісти кажуть: якщо влада не почне пропагувати реформу, під час її впровадження на Харківщині, спалахне такий народний гнів, що «помаранчевий Майдан сховається».

І взагалі, промоушн адмінтерреформи виявився однією з найбільших проблем у її проведенні. На жаль, із погляду доведення позиції до громадськості, обговорення у Харкові теж не було ефективним. Просто відбулася складна розмова. Зрештою, інакше й бути не могло. Такі заходи призначаються не для пересічних людей, а для тих, хто орієнтується в темі. Реформа — це надто складна річ, щоб її одразу «перетравило» суспільство. Тому тут треба включати особливі підходи, аргументи та кроки. Бабці, яка возить продавати молоко у райцентр, не поясниш переваги від зміни розподілу влади, повноважень, коштів та переформування адміністративних одиниць. Тож, якщо влада серйозно взялася за проведення реформи, їй треба активізувати діяльність і в цьому напрямі.

Роман Безсмертний поїздкою задоволений. Його вигляд і слова, сказані в харківському аеропорту, дозволяють думати, що віце-прем’єр відчув сили переломити ситуацію. У цьому плані прагматичний Харків став перехідним етапом. Тут реформу не відштовхнули, а взяли до відома. У принципі, це ще не перемога Безсмертного. Радше — вдало проведений раунд після нокдауну в Макарові. А основний і чи не найцікавіший «махач» — ще попереду.