Так просто…

«Используй то, что под рукою, и не ищи себе другое!» Улюблене гасло героя культового мультсеріалу 70-х набув нового звучання в наш час і в нашій країні. Режим Януковича використовує прості рішення для виконання завдань будь-якого ступеня складності. І домігся в цьому чималих успіхів.

Започаткуємо дискусію на тему «Чи можна полагодити комп’ютер останнього покоління з допомогою бензопили та кувалди?». До обговорення миттєво долучиться сила-силенна балакучих персонажів, які з допомогою складної науковоподібної лексики обгрунтують, чому це неможливо. Ніколи — за визначенням, у принципі. А потім прийде похмурий небагатослівний дядько з набором згаданих інструментів. Трохи погуркоче. Після чого з допомогою нескладної ненормативної лексики і неабиякої сили волі приведе зламаний прилад у робочий стан. Інше запитання, як саме після цього виріб використовуватиметься. Як мультимедіасистема. Чи як столик авторської роботи, призначений для розпивання міцних напоїв. Працює? Отож-бо. А як, для чого і на кого — це вже інша історія. Про це в умовах поставленого завдання не було ані слова.

Невигадливість підходу — універсальний ключ до численних успіхів регіоналів. Не можна ухвалювати закону не читаючи? Хто вам сказав? Для запровадження двомовності потрібно змінити Конституцію? Та ну? А в нас уже закон готовий, отже ж прикрість яка! Неприпустимо перекривати вулицю Грушевського щитами? Та тю на вас! Так навіть Кучма не чинив? Що ви кажете, ну треба ж, не знали... Недобре знімати голову податкового комітету і реформувати сам комітет під час розгляду податкового кодексу? «Да ладно», ваша Юля сама злодійка! На Хомутиннику клейма ніде ставити? То знайдіть місце на Терьохіні і поставте! Президент не має права давати доручення прем’єру? А вам яке до цього діло? Це наш президент і наш прем’єр, розберуться, дякувати Богу. І взагалі — проходь, не затримуйся, ми тут керованість влади відновлюємо. Незадоволений? Шо, СБУ давненько не заглядала? Скаржитися будеш? А це — будь ласка, ми країна демократична, в Європу інтегруємося.

Безтурботне ставлення до етичних, політичних і правових нюансів істотно полегшує владі життя. Й істотно ускладнює життя рефлексуючій опозиції. Поки противники режиму тільки набирають повітря в легені, стовпи режиму встигають повсюдно перекрити подачу кисню. Очевидно, внаслідок цього в борців із Януковичем — цілком очевидна втрата осмисленості та координованості, втрата орієнтації в часі і просторі. Навіть грамотно організувати блокаду парламентської трибуни виявляється непосильним завданням. БЮТ абсолютно серйозно закликає своїх прибічників масово протестувати проти повернення РУЕ конфіскованого газу. Анітрохи не замислюючись, у скількох симпатиків ця проблема входить до першої сотні життєвих пріоритетів. Вона б може війшла і в першу трійку, якби їм по телевізору пояснили залежність між поверненням газу і підвищенням тарифів. Але по телевізору розповідають як від пожежі у секс-шопі хом’ячків рятували… «Оточенці» з колись чисельної армії Ющенка зайняті аж ніяк не пошуком нових підходів, гасел, ідей, людей, нових методів боротьби. Вони захоплено шукають свого вождя, котрий безнадійно заблукав у власних фантазіях.

Політичне життя змінилося, воно стало набагато жорсткішим і на порядок простішим. І поки опозиціонери не усвідомлюють цієї невигадливої даності, вони приречені щодня дивуватися, чому це щотижня рідшають їхні лави і щомісяця множаться їхні проблеми.

Джерело енергії влади не всихає, позаяк вона не сушить собі голови непотрібними складнощами. В її лавах безумовно водяться лощені естети і яйцеголові знайки. Вони в заводі, але не в пошані. У міру необхідності їх використовують то як золочене гаптування для парадного виходу, то як тілогрійку для виносу сміття. Тож затребувані вони нечасто. Простіше кажучи, якщо необхідно «забазікати» проблему, потрібна витіювата Герман. А якщо необхідно її розв’язати, потрібен «односкладовий» Могильов. А в нинішньої влади мало часу на базікання. Вона справу робить.

Це в минулі часи знання примножували сум. Сьогодні невігластво множить щастя. Побожні безбожники переконані, що немитими руками вже схопили Бога за бороду. Навіть не впевнившись, чи є вона в нього. У наш сумний вік інквізиції совісті та дієти духу стало модно, як писав Маркес, боротися з дивом левітації з допомогою приклада.

Навіщо винаходити велосипед тому, в кого є машина? У руках влади — безвідмовна машина виконання бажань. Днями цей коток граціозно припаркувався біля приміщення Конституційного суду.

Позавчора КС розпочав розгляд конституційності легендарного закону №2222. Того самого, з допомогою якого у грудні 2004-го було змінено вітчизняну Конституцію. Що так звану політреформу піддадуть показовій екзекуції, уже давно ніхто не сумнівається. Боязка інтрига таїлася в дрібницях. Як саме засуджену стратять? Через всенародний референдум не вийшло. З допомогою рішення КС? Припустимо. Шість років тому, поспішаючи ощасливити співвітчизників, законодавці знехтували вимогою про превентивний конституційний контроль. Тому окремі зміни не пройшли необхідної експертизи в КС. Що дає привід говорити про порушення не тільки 159-ї статті Конституції, а ще й 150-ї. А, крім того, можливо, 19-ї і 6-ї. І навіть, не виключено, 5-ї. Одне слово, приводів до визнання закону №2222 неконституційним відповідно до 152-ї «процедурної» статті КУ предосить. Але смерть цього закону не приведе до автоматичного відродження канонічної Конституції зразка 1996 року. Це приблизно півроку повторюють приблизно півсотні авторитетних юристів.

Залишався «вегетаріанський варіант», нещодавно описаний «ДТ». Відповідно до нього, судді КС визнавали «чотири двійки» неконституційним і рекомендували парламентові заповнити правову прогалину відповідно до процедури, описаної в XIII розділі Конституції. Тобто внести зміни до Основного Закону. Але зміни чітко визначені: норми, які змінювалися 2004-го, мають бути приведені у відповідність до редакції 1996-го. Варіант зовсім не бездоганний, однак у ньому, за оцінкою ряду експертів, містився, щонайменше, натяк на якусь правову чистоту.

Проте, зважаючи на все, ввідна зазнала змін. За свідченням відразу чотирьох не пов’язаних між собою джерел інформації, у проміжку між 1 і 5 жовтня КС оприлюднить рішення, яке виключає участь ВР у процесі відновлення конституційної справедливості.

Варіантів рішення, за свідченням наших інформантів, є два. Перший — поставити закон «чотири двійки» поза законом і публічно оголосити повернення країни в лоно Конституції-96. Другий — поставити закон «чотири двійки» поза законом. І крапка. Решту додумають замість суддів КС. Благо досвід є. Посилаюся на думку юриста Сергія Власенка. За його словами (і він, до речі, не самотній), останнє рішення Конституційного суду стосовно правил формування парламентської коаліції істотно відрізняється від «перекладу», зробленого владою.

Рішення КС заборонено оскаржувати, але, зважаючи на все, не заборонено інтерпретувати. Яку схему буде обрано і чи остаточно відкинуто «вегетаріанський варіант», поки що сказати важко. Інформатори стверджують, що до суддів КС поки ще не довели остаточного рішення. Яке, зважаючи на все, приймається і виписується зовсім не на вулиці Жилянській, де височіє храм жерців конституційності. Ті ж такі інформовані особи вважають, що лише частина членів ордену переймається збереженням решток того, що раніше було обличчям. Інші на повні груди вдихають повітря нового часу. Часу легких рішень і легких грошей.

Маленька деталь, на яку звернули увагу вже багато спостерігачів. У першому скликанні КС — що не людина, то ім’я. У нинішній каденції особистості іншого замісу — з конституційним правом до того реально мали справу чи то троє, чи то четверо. Як гірко пожартував знайомий суддя КС у відставці, одному з його наступників спортивний костюм личив би більше, ніж мантія. Як сумно зауважив інший «колишній», «з хорошого «цивіліста» часто виходить непоганий «конституціоналіст», із хорошого «кримінальника» — нечасто, з хорошого прокурора — ніколи». Погортайте біографії «нинішніх», поцікавтеся, в яких саме сферах права вони досі оберталися, тривалістю стажу поцікавтеся. Яке там конституційне право. «Що він Гекубі, що йому Гекуба»...

Днями розповіли, що вже з’явилися посередники, котрі пропонують зацікавленим особам специфічні послуги. Нібито можна домогтися скасування судових рішень, які вже набрали сили. Припустімо, що це рішення базується на певному положенні певного закону. А тепер припустімо, що це положення або цей закон у цілому несподівано стає предметом розгляду КС... У мене поки що немає підстав беззастережно вірити такій оповідці. Але якщо вони з’являться, вашого покірного слугу, швидше за все, це не здивує.

Найлегше звинуватити автора цих рядків в очорненні світлого колективного образу. У КСУ, як раніше, є люди, чию думку можна не поважати, але в чиїй щирості не можна сумніватися. Але чомусь усі знавці цієї сфери вперто стверджують, що їх кількість неухильно зменшується.

Як тут не згадати «добрим словом» Леоніда Даниловича, адепта неповаги до Конституції. І Віктора Андрійовича, апологета неповаги до Конституційного суду. Гарант від гаранта недалеко падає. Для держави навіть віра в міфи корисніша від огульного безвірря. Ще раз «спасибі», панове сановники.

Що поганого в тому, що Конституція 1996-го набуде колишньої сили? Нічого. За умови, що її дотримуватимуться. Але на це надії мало. На моє скромне розуміння, Конституція-96 не така хороша, як про це заведено говорити, хоча вона багато в чому гармонійніша за нинішній варіант. І Конституція-04 не така погана, як про це модно судити, хоча могла бути й кращою, аби не спотворили її на догоду політикам і політиканству. Продовжую перебувати в наївному переконанні, що нехороша Конституція, якої дотримуються, — краща, ніж відмінна, якою нехтують. Це раз.

Два. Важливо, що змінюють. Але не менш важливо — як. Ощасливити із допомогою гайкового ключа можна лише того, в кого тече кран. Поліпшення із допомогою насильства зазвичай дає задоволення насильнику. І, як правило, не має суспільної користі. Ось так змінити Конституцію й після цього вимагати, щоб Конституцію шанували, — не можна. Особливо після публічного зізнання, що нинішня влада 2004-го свідомо брала участь в антиконституційному діянні. Можна надати рішенню про реанімацію Конституції вигляду законності, але від цього вона не набуде необхідної легітимності.

Три. Створюється небезпечний прецедент. За згодою Леоніда Кучми, з участю Віктора Ющенка 2004-го вчинили акт насильства над конституційною процедурою. 2010-го, з подачі Віктора Януковича, передбачається акт насильства вже над самою Конституцією. (Природно, в ім’я її блага). Після цього можна тільки здогадуватися, яке конституційне збочення спаде на думку майбутньому наступникові цих трьох «достойників».

Чотири. З дуже великою натяжкою можна виправдати неправомірний акт, продиктований вищою метою. Але якщо це здійснюється лише заради перетворення продажних на покірних, то це злочин, піднесений у квадрат. А підстав підозрювати іншу мету Віктор Федорович поки що не надав.

П’ять. Навіть реалізація реформи-2004, до якої готувалися заздалегідь, і яку впроваджували поетапно, внесла помітний сумбур у правове поле. Довго розбиралися, хто кому підзвітний і підконтрольний, хто кого призначає і звільняє, на якій-такій підставі. Хто кому контрасигнація. Був період, коли нещасний КС просто закидали запитами.

Якщо Конституцію-96 реанімують одразу, розчерком пера, це буде не сумбур, а хаос. Уточнення потребуватимуть десятки законів і незліченна кількість підзаконних актів. Тисячі документів суперечитимуть Конституції, але які саме, в якій саме частині, ніхто до пуття відповісти не зможе. Виконання законів буде витіснене застосуванням. А застосовуватимуть ті, хто сильніший, і так, як вигідно. Приводити законодавчу базу у відповідність, швидше за все, стануть дуже вибірково і вкрай натужно.

Для країни таке відновлення історичної і правової справедливості обертається сущим покаранням. А для окремих політиків? Немає відповіді.

Чи означає, що з моменту реставрації попереднього конституційного режиму, Азаров більше не прем’єр, а Литвин не спікер? Аж ніяк. Це означає тільки те, що наступного прем’єра призначатиме президент, а після наступних виборів у парламенті не буде формалізованої коаліції. Чи означає, що відродження Основного Закону в канонічній версії робить неминучими дострокові президентські та парламентські вибори? Відповідно до конституційного духу — так, адже цих громадян обирали для реалізації зовсім інших повноважень. Відповідно до букви — швидше за все, ні.

Чи означає, що вибори до Ради мають відбутися 2011-го, а не 2012-го, оскільки Конституція-96 передбачає 4-річну каденцію парламенту. Знову-таки, ні, оскільки на момент проведення виборів діяла нинішня редакція.

Навпаки, зберігається ймовірність того, що повноваження ВР будуть не скорочені, а подовжені. У ЗМІ з’явилися дані, що можливість перенесення виборів Ради стане предметом розгляду референдуму. Вони неточні. На плебісцит планують винести питання про уніфікацію строків проведення виборів глави держави і вищого представницького органу, без зазначення конкретних дат. А потім, спираючись на волю використаного втемну народу, внесуть зміни до перехідних положень Конституції. Під таке нововведення і 300 голосів зібрати не штука.

До чого Януковичу це? Для того, щоб не мати зайвих проблем із волевиявленням через два роки. Але реалізація цього плану — у стадії обговорення. Влада вирішує, який варіант простіший. Вона не любить складних ходів.