Сводки с «Интер»-фронта

24 апреля, 2009, 16:58 Распечатать

21 апреля в адрес редакции «ЗН» поступил документ под заголовком «Заявление об опровержении недостоверной информации» за подписью старшего партнера адвокатской компании «Коннов и Созановский» Сергея Коннова...

21 апреля в адрес редакции «ЗН» поступил документ под заголовком «Заявление об опровержении недостоверной информации» за подписью старшего партнера адвокатской компании «Коннов и Созановский» Сергея Коннова. В заявлении г-н Коннов излагает свои претензии к содержанию статьи «Охота на «Интер», опубликованной в предыдущем номере газеты «ЗН», и просит опровергнуть ряд фактов, которые называет недостоверными.

Большинство замечаний г-на Коннова касаются фактов, полученных из заслуживающих доверия источников, а также из документов, полученных «ЗН» из Министерства внутренних дел, достоверность которых не вызывает сомнений. Поэтому мы вынуждены отказать Сергею Владимировичу в опровержении, однако охотно знакомим читателей газеты с его позицией. Ведь в детективной истории, связанной с собственностью «Интера», письмо г-на Коннова имеет, без преувеличения, эпохальное значение. Это первый за последних два года комментарий, артикулирующий позицию интеровского лагеря. Все предшествующие публикации, заявления и документы Валерий Хорошковский, топ-менеджмент «Интера» и близкие к нему юристы оставляли без комментариев. К сожалению, на просьбу дать «ЗН» интервью и подробнее рассказать о событиях вокруг смерти Плужни­кова и продажи «Интера» г-н Коннов ответил отказом.

Своими аргументами Сергей Коннов невольно расставил несколько акцентов, очень важных для понимания позиции стороны «Интера» и прогнозирования ее дальнейшего поведения в этом деле. В частности, он не ставит под сомнение и фактически подтверждает подлинность приведенных в публикации документов — копии доверенности от 23 мая 2005 года и протоколов собраний двух компаний. Он настаивает, что подпись под доверенностью, двумя графологическими экспертизами (МВД и Генпроку­ратуры) признан­ная поддельной, на самом деле принадлежит покойному владельцу «Интера». Между тем не нужно быть графологом, чтобы убедиться: подписи Плужникова под этой доверенностью и под соглашением 19 апреля, на которое опирается в своих исковых требованиях Константин Григоришин (по крайней мере, той его копией, которая была распространена в Интернете), различаются: это видно невооруженным глазом.

Это различие является следствием дрожания руки больного человека, как свидетельствует один из источников «ЗН», или подпись под каким-то из документов (а может, обоими?) в самом деле поддельная? «ЗН» будет отслеживать эту тему в дальнейшем и знакомить своих читателей с новыми материалами в этом деле.

Заява про спростування недостовірної інформації

В газеті «Дзеркало тижня» №14 (742) від 21 – 28 квітня 2009 року на стор. 1—2 розміщено матеріал «Полювання на «Інтер», який містить недостовірну інформацію про мою особу. Аналогічний матеріал також розміщено в Інтернеті на веб-сайті редакції за адресою http://www.dt.ua/1000/1550/65976/  разом із кількома додатками.

1. Так, у публікації «Полювання на «Інтер» зазначається, що зміну структури власності каналу «здійснював Сергій Коннов, 19 квітня 2005 року ставши учасником ТОВ «Пегас Телебачення» (власником 82,5% капіталу, який до цього належав Плужникову)».

Насправді я ніколи не був учасником ТОВ «Пегас телебачення» і не мав у ньому ані 82,5% капіталу, ані будь-яких інших часток.

2. Далі в публікації «Полювання на «Інтер» зазначається, що «Угоду про продаж («телеканалу «Інтер». – Прим. С.К.) від імені спадкоємців Плужникова підписував Сергій Коннов».

Насправді я ніколи не підписував (та не укладав) жодних документів про продаж телеканалу «Інтер» (прямо або опосередковано).

3. Також у публікації «Полювання на «Інтер» зазначається (з посиланням на довідку ДСБЕЗ та фахівців-графологів), що підпис Плужникова І.О. на довіреності від 23 травня 2005 року, яку він видав мені як своєму адвокатові на управління його корпоративними правами, є підробленим. Тому у моїх діях вбачаються ознаки злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358 КК України (використання підроблених документів) та ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство).

З тексту публікації складається враження, що я використовував завідомо підроблений документ (довіреність) для заволодіння чужим майном або придбання права на чуже майно шляхом обману або зловживання довірою (шахрайство). Погодьтеся, це дуже ганебне твердження на адресу адвоката!

Проте я жодним чином не міг вважати довіреність, підписану на моїх очах Плуж­никовим І.О. в присутності приватного нотаріуса та ним засвідчену, «завідомо підробленим документом»! Тобто якщо підпис (як кажуть «експерти») підроблений, то він «підроблений» особисто Плужниковим І.Л., але називати це підробкою – це занадто навіть для сенсаційних публікацій.

При цьому з публікації незрозуміло, яким чужим майном я (або інші особи внаслідок моїх дій) нібито заволоділи, адже довіреністю від 23 травня 2005 року я скористався лише двічі: 1 червня 2005 року, коли на зборах учасників ТОВ «Пегас Телебачення» від імені Плужникова І.О. та за його попередньою вказівкою голосував за вступ товариства до асоціації «Діловий світ» та передачу їй 10 акцій «Інтера» у якості членського внеску (навіть самі автори публікації «Полювання на «Інтер» вважають «Діловий світ» таким, що належав Плужникову І.О., оскільки пишуть, що 71% пакет акцій «Інтера» успадкувала його дружина Світлана), та 13 червня 2005 року, коли на зборах учасників ТОВ «Пегас Телебачення» голосував за зміну у складі виконавчого органу товариства. Тобто 10 акцій телеканалу «Інтер» перейшли від однієї компанії Плужникова І.О. (ТОВ «Пегас Телебачення») до іншої (асоціація «Діловий світ»). Де тут «вбачається» заволодіння чужим майном?

Насправді Плужніков І.О. підписав згадану довіреність особисто 23 травня 2005 року в присутності приватного нотаріуса, який належним чином і засвідчив цю довіреність.

До того ж видача мені Плужнико­вим І.О. довіреності на управління його корпоративними правами не була «несподіванкою»: як народний депутат України він відповідно до пункту 7 частини першої статті 41 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (у чинній на момент видачі довіреності редакції) був зобов’язаний передати свої корпоративні права з управління іншій особі. Зазначена довіреність була видана у зв’язку із закінченням 23 квітня 2005 року строку дії попередньої аналогічної довіреності, виданої мені як адвокату з тих самих підстав 23 квітня 2002 року.

4. На веб-сайті редакції разом із текстом статті «Полювання на «Інтер» за адресою http://www.dt.ua/img/st_img/2009/742/742-doc3.gif розміщено копію документа, який має назву «Довідка».

У цьому документі зазначається, що «07.12.06 від імені засновників Української асоціації економічного співробітництва та розвитку «Діловий світ» Конновим С.В. було відчужено пакет акцій ЗАТ «Українська незалежна ТВ-корпорація» на користь ТОВ «Український медіа-проект».

Насправді я не укладав від імені зас­новників «Ділового світу» жодних угод про відчуження акцій ЗАТ «Українська незалежна ТВ-корпорація» на користь ТОВ «Український медіа-проект» або інших осіб ані 7 грудня 2006 року, ані в інший день.

Оставайтесь в курсе последних событий! Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Заметили ошибку?
Пожалуйста, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Добавить комментарий
Осталось символов: 2000
Авторизуйтесь, чтобы иметь возможность комментировать материалы
Всего комментариев: 0
Выпуск №29, 11 августа-17 августа Архив номеров | Содержание номера < >
Вам также будет интересно