ПРіБЮТ І не оглянуться…

Так хотілося з ентузіазмом заявити, що політологи і журналісти, політики й експерти, базарні торгівці і пасажири тролейбусів зацікавлено обговорюють конфігурацію можливої нової коаліції — чи то ширки (широка коаліція), чи то душки (дуже широка коаліція). Але останні — в сенсі простий люд, — на жаль, чи на щастя, такими дрібницями вже давно не цікавляться. Для них влада, яку певний час уособлювали собою любимі або, навпаки, — ненависні герої, знову стала на одне обличчя: чуже, несправедливе, таке, що дбає лише про себе.

Отож те, про що як про імовірне де-юре говорять угорі, реалізувалося де-факто (а подекуди — й де-юре) на місцях.

Коаліція Партії регіонів і БЮТ, наприклад, — не новина на Кіровоградщині. У двох немалих містах — Світловодську й Олександрії — вона вже заявила про себе і де-факто, і де-юре. За великим рахунком, цього слід було очікувати ще раніше. Зазвичай у нас буває так, що коли доходить до виборів і всміхаються шанси на перемогу, то в списках навіть найідейніших і найопозиційніших політичних сил опиняються люди безпринципні, пов’язані конкретними комерційними інтересами й готові горло перегризти за будь-яку посаду у виконавчій владі, розуміючи під нею, звісно ж, не власну відповідальність, а додаткові фінансові можливості. Розмірковувати над причинами цього явища можна довго, але результат від цього не зміниться.

Власне, про коаліцію ПР і БЮТ у Світловодській міській раді можна було говорити ще 2006 року, коли голові міста підприємцю Павлу Солодову, обраному від «Нашої України», більшістю депутатських голосів було оголошено недовіру. Кілька спроб призначити нові вибори наштовхнулися на глухий опір міської територіальної виборчої комісії, і містом протягом останніх трьох років фактично керував секретар міської ради регіонал Геннадій Френкель. Кажуть, навіть непогано керував.

Проте, очевидно, в наших політикумах, у тому числі й місцевих, інший критерій оцінювання роботи посадовців: розбірки на рівні міської організації ПР виявилися не на користь Френкеля, і сесія міської ради, фактично — без мотивації (у рішенні лише сказано про заслуховування його звіту, хоча, за словами тепер уже колишнього секретаря міськради, ні звіту, ні перевірки не було), відсторонила його від виконання обов’язків. Відтепер містом над Дніпром керуватиме представник БЮТу Віталій Юшко. А те, що це посада виборна і закон велить враховувати позицію самих світловодців, — нікого не хвилює. Таке враження, що політбомонд різного рівня одержимий єдиним бажанням — запопасти омріяне крісло, хай і на нетривалий час. Навряд чи знайдуться наївні, які повірять, що при цьому пани «спортсмени» (змагання ще ті!) поспішать захищати інтереси територіальної громади, чи то пак — виводити країну з кризи.

В іншому містечку Кіровоградщини — Олександрії — жертвами домовленостей ПР і БЮТ стали заступники міського голови та деякі члени виконкому. Голова міста Олексій Скічко, обраний від БЮТу, — постать, авторитетна й відома тут ще з компартійних часів, тому усунути його навряд чи вдалося б. Наприкінці травня голова фракції ПР в Олександрійській міській раді Сергій Гриценко виніс на розгляд сесії пропозицію відправити весь склад виконкому у відставку. Без підтримки фракції БЮТ вона була б приречена на провал. Але вже через кілька годин нову владу в місті було сформовано. Заступником міського голови стала депутат обласної ради від Партії регіонів Людмила Давиденко.

Як зауважила одна з місцевих газет, принцип «Уся влада радам!» таки діє, особливо під час розподілу бюджетних коштів…

Ще рано робити висновки про якісь результати роботи нових складів владних команд, але під час останньої апаратної наради в облдержадміністрації відзначено, що і Світловодськ, і Олександрія недовиконують надходження до місцевих бюджетів і мають заборгованості за енергоносії.

Якщо ж говорити про обласний центр, то коаліція ПР і БЮТ тут чітко вималювалася ще позаторік, коли міська рада ухвалила сумнозвісне рішення про кілька сотень земельних ділянок, подарувавши таким чином багатьом впливовим людям чималі ласі шматочки в центрі міста і в колишньому міському саду. Тоді увага ЗМІ («ДТ» теж писало про це — №4 від 2 лютого 2008 року) та протести міської прокуратури певною мірою зробили свою справу, — частину земельних ділянок територіальній громаді повернули. Але відкриті домовленості бютівців і регіоналів, особливо в майнових питаннях, стали повсякденною практикою. І, зрозуміло, не на користь територіальної громади.

Схоже, тут спрацьовує ще й такий чинник: після поспішного ухвалення згаданого земельного рішення міський голова Кіровограда Володимир Пузаков щасливо вирушив на один із престижних європейських курортів. Ця деталь нікого не зацікавила, та й про яке зацікавлення (певна річ — відповідних органів) можна говорити, якщо набагато очевидніші речі не удостоюються уваги. Рік тому сина Володимира Тихоновича, Дмитра, сільського голову Созонівки (приміське село), Кіровоградський УБОЗ і прокуратура затримали за підозрою в отриманні хабара. Місцевий підприємець за одержання кількох привабливих земельних ділянок не поскупився на 150 тисяч гривень. Але минув рік, і Черкаська обласна прокуратура, куди справу було передано, за розпорядженням Генеральної, не змогла довести причетності підозрюваних до злочину. Придніпровський районний суд Черкас таку постанову слідчого прокуратури скасував (вона базувалася, фактично, на твердженнях самих підозрюваних), однак апеляційний суд став на бік прокуратури.

На останню сесію міської ради теж було винесено чимало земельних питань. І голосування відбувалося досить жваво…

У Кіровоградській же обласній раді такої одностайності немає. Протистояння двох чільних представників цих політичних сил — голов­ного лікаря обласної лікарні Миколи Шевчука (БЮТ) та орендаря обласної мережі державних аптек Сергія Хільченка (колишнього голови виборчої комісії сумнозвісного 100-го округу) (ПР), — навпаки, може принести людям корисний результат. Річ у тому, що Микола Тодорович заповзявся виселити зі «своєї» території одну з аптек мережі, яка там працювала не один десяток років, але наштовхнувся на жорсткий спротив. Доки підконтрольна регіоналам місцева газета писала тільки про шикарний ремонт у кабінеті Шевчука, все це викликало хіба що іронічну посмішку. Але коли мова зайшла про жахливі зловживання в реанімаційному відділенні (буцімто у хворих забирали принесені рідними ліки для перепродажу їх у аптечному кіоску, фактично прирікаючи цим безпомічних людей на смерть) і на неї відгукнулися багато кіровоградців, упізнавши в наведених страшних схемах випадки з життя своїх родин, — усе стало набагато серйозніше. Обласна прокуратура має тут розставити крапки над «і».

Отож і з одного, і з іншого боку сили й кошти задіяно серйозні. Об’єднаються — ПРіБЮТ і не оглянуться…