ЕКС-ЕСДЕПІЗАЦІЯ

Початок кінцю перебування Олександра Зінченка в лавах СДПУ(о) було покладено його заявою про складання з себе повноважень неформального керівника телеканалу «Інтер». Потім керівництво партії жваво відгукнулося на прохання Зінченка звільнити його від обов’язків першого заступника голови, члена політбюро і політради СДПУ(о), дуже оперативно задовольнивши її. Свій неординарний вчинок Олександр Олексійович пояснив тим, що не поділяє позицію керівництва партії «з багатьох суспільно-політичних питань», через що виникли «значні розбіжності в розумінні моральних і етичних норм життя». Відтоді питання про остаточний розрив віце-спікера з рідною партією залишалося справою часу. Оскільки майже ніхто не сумнівався, що все до того йде.

Минулого вівторка прогноз справдився. На виїзному засіданні політради Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) Олександра Зінченка було виключено із СДПУ(о) у зв’язку з тим, що він не підтримує політичну лінію партії, зокрема, законопроект про внесення змін у Конституцію України, відомий у народі за назвою «третій варіант конституційної реформи».

Як заявив повноважний представник парламентської фракції СДПУ(о) Нестір Шуфрич, причиною виключення Зінченка з партії стало його небажання ставити свій підпис під проектом змін до Основного Закону, що суперечило прийнятому недавно рішенню про беззастережну й одностайну підтримку документа соціал-демократами. Проте інші члени соціал-демократичної фракції не приховують свого переконання, що відмова віце-спікера підписуватися під проектом була лише приводом порушити питання про його виключення. Більше того, приводом спровокованим, оскільки відмову можна було легко передбачити. Водночас відсутність одного есдеківського підпису навряд чи зіграла б вагому роль у долі документа, під яким, як стверджують інформовані люди, вже й без того зібрано 290 розчерків депутатських пер.

Що має тішити самолюбство екс-есдеківця, то це неординарність обстановки, у якій відбувалося його відлучення від партії: на батьківщині героя — у Чернівцях, де він закінчував школу й навчався в університеті. Разом зі своїм колись близьким товаришем Ігорем Плужниковим, чиє 45-річчя керівний орган СДПУ(о), поєднавши приємне з насущним, заодно відсвяткував того дня у Чернівцях. Як розповідають очевидці, на виїзному засіданні були відсутні Леонід Кравчук, Борис Андресюк і низка інших членів політради. Організатори, вочевидь, постаралися мінімізувати можливість непередбачених дискусій і заяв із приводу доцільності вигнання Зінченка з партії. З тридцяти членів політради під час події були присутні лише сімнадцятеро, що забезпечило зборам мінімальний кворум. Від спостережливих очей не сховалася сцена, що відбулася наступного дня у сесійному залі парламенту: Леонід Кравчук гнівно виказував щось Нестору Шуфричу.

Як заявив журналістам глава Верховної Ради Володимир Литвин, не виключено, що СДПУ(о) спробує відкликати Зінченка з віце-спікерської посади, отриманої ним за квотою есдеків. Це, припускає спікер, може спричинити зміну всього керівництва парламенту. Проте член фракції СДПУ(о), заступник глави партії Валерій Євдокимов запевнив громадськість: найближчим часом прощання з місцем у парламентській президії Олександру Зінченку не загрожує, оскільки партія вважає, що нині «це питання не головне». Всю увагу соціал-демократи зосереджують сьогодні на політичній реформі.

Ключовими словами, слід гадати, у цьому коментарі є «найближчим часом». Есдеки розуміють, що порушення питання лише про Зінченка користі не принесе, і, з урахуванням панівного ставлення до них в сесійному залі, лише збільшить число симпатиків віце-спікера. А от якщо підготувати чергову міні-революцію і втягнути в ротацію ще кілька керівних посад у парламенті, то виграти можна буде значно більше, аніж зараз. У кулуарах Верховної Ради ходять чутки про те, що залучити комуністів у табір прибічників останньої редакції президентської конституційної реформи Банковій вдалося, крім іншого, ще й обіцяючи їм крісла у президії законодавчого органу.