Агонія 2

Записом у держреєстрі 18 травня на посаді директора «Київтрактородеталі» було поновлено Олександра Михайлюкова, обраного відповідно до статуту підприємства. Втративши контроль над заводом, опоненти-поглиначі знову скотилися до використання грубої фізичної сили

21 травня десять невідомих не допустили до державного реєстратора Солом’янського району м.Києва заступника генерального директора КП «Київтрактородеталь» Василя Федорчука. Зайти в приміщення й передати документи йому перешкодили з використанням грубої фізичної сили, а документи відібрали й розірвали.

Ще один факт: на суддів Вишгородського районного суду Київської області тиснуть пікети людей, які видають себе за працівників КП КТД. Про інтелект пікетувальників свідчить їхнє гасло «Суддю на мило!». Нагадаємо, що Вишгородський суд виніс ухвалу, якою заборонив Олександрові Герасименку (представникові сторони, що здійснює недружнє поглинання КТД):

1) передавати будь-яким особам, крім генерального директора КП «Київтрактородеталь» О.Михайлюкова, печатку КТД, оригінали свідоцтва про держреєстрацію, оригінал статуту підприємства;

2) розпоряджатися відкритими рахунками КП КТД і відкривати нові;

3) керувати КТД, підписувати від імені КП «Київтрактородеталь» договори, угоди, інші правові акти й документи, зокрема доручення. (Докладно див. «ДТ» №15 від 21.04.2007 р. і №18 від 12.05.2007 р.)

Не забувають поглиначі КТД і про свою улюблену зброю — суди, які чи то не хочуть, чи то не можуть розібратися в суті суперечки, але фактично вирішують її, виносячи постанови з окремих, вирваних із загального контексту питань. Хітом же сезону може стати втручання Мін’юсту, який спав, доки захоплювачі перемагали, і, здається, прокинувся, коли в них почалися перші поразки...

Через Мін’юст знову в директори?

У середу представники трудового колективу (а не липові працівники, яким платять погодинно за обман суспільної думки), вони ж, відповідно до статуту колективного підприємства «Київтракторо­деталь», справжні власники заводу, були змушені пікетувати Мін’юст. Причина (записана з їхніх слів): один із заступників міністра юстиції дав неофіційне розпорядження, відповідно до якого у держреєстр юридичних осіб як директор КП КТД має знову бути внесений Олександр Герасименко. Більше того, має бути здійснено держреєстрацію нової редакції статуту КТД, яку намагаються нав’язати інвестори-захоплювачі, котрі скупили частину приватизаційних платіжних доручень. Останнє свідчить лише про те, що особа, яка продала їх, брала участь своїм приватизаційним сертифікатом у викупі підприємства в держави у колективну власність.

У втручання Мін’юсту важко повірити. Але факти свідчать, що версія заводчан не позбавлена підстав. По-перше, пікетники без особливих труднощів упізнали серед відвідувачів Мін’юсту Олександра Герасименка — директора, що нав’язує їм себе. По-друге, формальним приводом для такої поведінки чиновника шанованого відомства цілком могла послужити ухвала Солом’янського суду м. Києва від 4 травня 2007 року. Суддя, розглянувши позов Ольги Плюскач (нагадаємо, судові перипетії навколо КП «Київтрактородеталь» почалися з легкої руки пані Плюскач, яка 2005 року подала позов у Цюрупинський суд Херсонської області), зобов’язав змінити відомості про КП КТД, записавши в Єдиному державному реєстрі (ЄДР) керівником підприємства Олександра Герасименка, а також зареєструвати нову редакцію статуту.

Суддівське ясновидіння

«Але дозвольте, — зазначить уважний читач. — Адже тільки з 18 травня в ЄДР директором «Київтрактородеталі» було відновлено Олександра Михайлюкова, а доти «директорував» Герасименко». Навіщо ж позиватися за те, що на той час було реальністю? Проте суддя В.Мельник заплющив очі на зазначену обставину, хоча, вже перевіряючи повноваження представника КТД (третя сторона у справі) в суді, Назара Дмитрасевича, мав констатувати цей парадокс: доручення підписане директором Герасименком. Та й сам пан Дмитрасевич чудово знав, яка насправді ситуація, адже за його участі вносилися зміни в ЄДР про керівника Олександра Герасименка.

Не взяв до уваги суддя і ту обставину, що господарський суд м. Києва веде провадження у справі про банкрутство КТД. (Те, яким недружні поглиначі користуються, очорняючи колишнє й нинішнє керівництво КТД. А тут раптом про нього забули.) Але ж у такому разі закон забороняє проводити держреєстрацію змін установчих документів юрособи. Зобов’язані знати про це і держреєстратор, і Держкомпідприємництва. Мін’юсту знати про це сам Бог велів.

Виходить, що на звернення заводчан Мін’юст не реагує. Адже досі так і не відповів на лист трудового колективу КТД від 16 лютого, в якому повідомлялося про неправомірні дії суддів. Зате бере під козирок, ні на йоту не розібравшись у суті справи, щойно просять сприяння поглиначі. Якщо це справді так, тобто версія заводчан правильна, то ми живемо у країні, в якій немає не тільки закону, а й елементарного здорового глузду.

Короткий посібник захоплювача

У такій країні можна з допомогою міноритарного власника закидати регіональні суди позовами до керівництва підприємства. Домогтися в такий спосіб відсторонення цього керівництва й призначити тимчасового директора. Несподівано з’явитися на територію підприємства-жертви в супроводі бійців охоронної фірми та держвиконавця. (Як свідчить практика, без міліції взагалі можна обійтися.) Вибити двері і прибрати до рук реєстраційні документи юрособи та печатку. Усе — програму мінімум виконано.

Навіть якщо органи правопорядку згодом попросять загарбника піти геть, він іде прямо до державного реєстратора і робить запис про нового директора. Потім настає час купувати документи, які бодай віддалено стосуються власності. Не має значення, які саме і скільки, — однак розбиратися ніхто не буде. Головне, напустити розумного вигляду, назвати себе інвестором, який прийшов рятувати (?) підприємство і трудовий колектив. Провести конференцію нових власників, ще раз поміняти керівництво юрособи, яку захоплюють, і змінити установчі документи.

Не біда, що такий сценарій змін не передбачено статутом юрособи, яку захоплюють, що заявлену частку власності прибульців нічим не підтверджено або, наприклад, що з колективної власності вичленити частку неможливо. Зате загарбник гордо називаєте себе новим, а головне — законним власником, у його підпорядкуванні — новий генеральний директор, який володіє всіма атрибутами: печаткою, установчими документами... Правда, його не пускають на завод. Зате в розпорядженні «власника» всі рахунки, він може спонукати нового «директора» укладати договори на продаж цехів, земельних ділянок, представляти інтереси підприєм­ства в судах, закидаючи тих, хто обороняється, новими і новими позовами. Спробуйте в наших судах відбити позов без печатки, установчих документів та відповідних довідок. Спробуйте довести, що існує статут підприємства, де чорним по білому написано, як має відбуватися зміна його керівних органів і що до їх складу не може ввійти будь-хто.

Більше того, маючи такий арсенал, прибульці запросто поскаржаться в суд на прокуратуру, якщо вона наважиться порушити кримінальну справу після силового захоплення підприємства. Наполягатимуть, що печатка й установчі документи не вкрадені, а передані проміжному директорові, що підтверджується актом дер­жавного виконавця. Приклад «Київтракто­родеталі» підтверджує, що суддя (у даному разі — суддя Солом’янського райсуду м. Києва Олена Романчук) навіть не поцікавиться маленьким, але істотним нюансом: якщо печатку й установчі документи передав новоявленому директорові дер­жавний виконавець, то як вони опинилися в самого держвиконавця і яким документом це оформлено. І суд скасує ухвалу прокуратури.

У процесі дуже корисно обвинувачувати сторону, яка обороняється, в рейдерстві, щоб остаточно заплутати громадськість.

Діти розібралися й допомагають чиновникам

Описана схема цілком реальна, вона простежується за купою зібраних і проаналізованих документів, зокрема й тих, які послав трудовий колектив КТД у Мін’юст і кожному членові Міжвідомчої комісії з питань протидії поглинанню й захопленню підприємств. Але у випадку з КП «Київтрактородеталь» вона, очевидно, пробуксовує. І це, природно, викликає агонію поглиначів.

А опір тих, хто обороняється, навпаки — зростає. Активізувалася молодь — діти працівників підприємства організувалися в громадський комітет «Молодь проти рейдерства» і провели напередодні Дня захисту дітей пікетування столичної мерії та Кабміну. Можливо, діти зможуть дохідливо пояснити чиновникам, хто насправді потребує захисту держави.

Коментар

Айдин Аскаров, голова правління корпорації «КТД»

— Люди, які називають себе новими власниками, та їхні топ-менеджери, простіше кажучи, рейдери, — справжнісінькі самозванці:

1. Відповідно до статуту КП КТД, власниками є тільки члени трудового колективу, тобто люди, які перебувають у трудових відносинах із колективом.

2. Трудовий колектив, попри всі обіцянки рейдерів, не пускає на завод призначеного ними директора Герасименка. Але якби те, що вони казали про мене, хоч на 1% було правдою, то робітники винесли б мене з заводу й запросили б Герасименка. Я працюю з заводом з 1999 року.
І якби хоч раз обдурив робітників, тобто продав якусь їхню нерухомість, то про жодні підприємства, створені спільно з КП КТД, не було б і мови.

3. Навіть якщо грати за правилами рейдерів, то на цей час трудовий колектив КП КТД викупив тих-таки паїв 2600 штук із 5000. Додайте паї нинішніх працівників підприємства. Про який контрольний пакет вони кажуть? За вже перевіреними даними, і це може зробити кожна людина, рейдери купили близько 1500 паїв. І вони вважають, що цього досить, аби називатися власниками...