«УСПЕТЬ БЫ СУЩИЕ СКАЗАТЬ СЛОВА...»

Поділитися
«Гадаю, багатьох читачів, як і мене, твори Леоніда Даєна приваблять чистотою почуттів і значимістю роздумів», — так свого часу висловив ставлення до творчості поета незабутній Олесь Гончар...

«Гадаю, багатьох читачів, як і мене, твори Леоніда Даєна приваблять чистотою почуттів і значимістю роздумів», — так свого часу висловив ставлення до творчості поета незабутній Олесь Гончар. І справді, домінанта кожного вірша цього автора — чистота сприйняття світу й викристалізувана до афористичності думка. І ще, мабуть, світлий жовтневий смуток. Пам’ятаєте: «Есть в осени первоначальной…»

Залишивши кілька років тому рідний Київ, Леонід Абрамович не загубився в багатоликій діаспорі. Його вірші в оригінальних текстах і в перекладах охоче публікують американські видання, у Нью-Йорку побачили світ дві його поетичні збірки, кілька десятків віршів покладено на музику, їх виконують хори й барди в Далласі й Чикаго, Цинциннаті та Луїсвіллі.

Нещодавно вийшла англомовна поетична антологія «Америка в Мілленіумі: кращі вірші й поети двадцятого століття». Кожен автор, що удостоївся честі потрапити до цієї престижної антології, поданий лише одним віршем не більш як з двадцяти рядків. Є там і вірш «Осенний марафон» у чудовому перекладі, зробленому, до речі, онуком Максимом. Сьогодні ми пропонуємо нашим читачам кілька віршів зі збірки Леоніда Даєна «Жизнь идет по кругу».

Осенний карнавал

Весь день — по Тютчеву — хрустальный.

Но розовый густеет цвет.

Нет в мире праздника печальней,

Печали праздничнее нет.

Счастливо и неторопливо,

Не ведая, что жизнь — тщета,

Горят оттенков переливы —

Божественная красота!

Осеннее убранство страстно.

Но точка ставится в конце.

Смерть лишь у осени прекрасна

В ее рубиновом венце.

А я не знаю, я не знаю,

Что обещает осень мне.

И я сгораю, я сгораю

В ее целительном огне.

* * *

Прежней ниве благодарствуй.

В новом бытие усердствуй.

Перемена государства —

Словно пересадка сердца.

Это вам не игры в жмурки,

А судьбы предначертанье.

Небо скальпелем хирурга

Расчленило расстоянья.

Не журило, не сулило

Осчастливить, обездолить.

Но случайно позабыло

Рану сердца обезболить.

Как будто сам я молодой...

Нет, время ничего не стерло.

Но бедствиям наперекор,

Когда тоска берет за горло,

Я в небо устремляю взор.

Оно сияет надо мною

Прохладною голубизной.

Оно такое молодое,

Как будто сам я молодой.

Порой мне больно и тревожно.

Но перед небом неспроста

Я постигаю, как ничтожна

Вся мелочная суета.

* * *

Как быстро рану нам наносят,

Как долго рана заживает!

И преждевременная проседь

О горьких днях напоминает.

Худое слово злей осколка.

Известна разница меж ними.

Простить обидчика недолго —

Жаль, боль души неизлечима.

Все остальное —
в нашей власти

Мы Богом на Земле хранимы

Среди напастей и пристрастий.

И лишь любовь невосполнима,

Все остальное — в нашей власти.

Мы все ранимы и гонимы,

Но на плаву еще отчасти.

Лишь боль души неизлечима,

Все остальное — в нашей власти.

Жизнь, как ракета, мчится мимо,

Приносит счастье и ненастье.

Лишь только смерть необратима,

Все остальное — в нашей власти.

Господи, на что мы тратим время!..

Господи, на что мы тратим время!

Выясняем: кто — когда — зачем?

Это унизительное бремя

Скоро доконает нас совсем.

Господи, на что мы тратим силы!

На тщету и суету сует.

Суесловье нас опустошило,

Заслонило целый белый свет.

Господи, на что мы тратим душу!

Радуясь, терзаясь и любя,

Дружбу с ближним без причины рушим,

Поедом едим самих себя.

И не замечаем пред собою,

Как сверкает празднично роса,

Как на нас устремлены с мольбою

Чьи-то очень грустные глаза.

Относитесь к жизни философски...

Доля в черно-белую полоску

Небесами нам предвещена.

Относитесь к жизни философски,

Как и стоит в сущности она.

Ваша боль до свадьбы или смерти

Заживет, и все переболит.

Не берите слишком близко к сердцу

Тяжкий груз печалей и обид.

Не берите в голову дурного —

Вот вам добрый, дружеский совет.

И над вами засияет снова

Нестареющей надежды свет.

В крепкий узел завяжите жестко

Трезвой логики живую нить.

Научитесь жить по-философски,

Чтоб сто лет во здравии прожить.

Треволненья начисто отбросив,

Вы поймете: жизнь-то хороша!

Только, видно, я плохой философ,

Коль кровоточит моя душа.

Успеть бы сущие сказать слова

В запасе у меня все меньше дней.

Они бегут, нелегкий путь итожа.

И нежность к милой женщине своей

Бессмысленно откладывать на позже.

Успеть бы сущие сказать слова,

Те самые заветные, земные,

Когда хмельна от счастья голова,

Как будто в ранней юности — впервые.

Как это просто и как тяжело.

Нас бытие не раз кромсало круто.

Вблизи я видел и добро, и зло.

Но эти — главные! —
сберег минуты.

Еще чуточек мне дано прожить

И восторгаться белизной акаций.

Свои обиды поздно ворошить —

Бывает поздно только извиняться.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі