«Поезія Ліни Костенко в часах перехідних і вічних», или Послесловие к круглому столу

15 июля, 2005, 00:00 Распечатать Выпуск №27, 15 июля-29 июля

В марте накануне юбилея Лины Костенко кафедра филологии Национального университета «Киево-Могил...

В марте накануне юбилея Лины Костенко кафедра филологии Национального университета «Киево-Могилянская академия» организовала круглый стол «Поезія Ліни Костенко в часах перехідних і вічних» с целью ознакомления с современными интерпретациями творчества поэтессы. Недавно его материалы увидели свет в издательском доме НаУКМА.

«Наконец удалось собрать в одном издании научные исследования и литературоведческие изыскания творчества выдающейся Лины Костенко», — сказала известная английская переводчица Вера Рич.

Бесспорно, книга станет прекрасным пособием для изучения творчества Лины Костенко в ХХІ веке, ведь авторы статей сумели направить все литературоведческие проекции в будущее.

Да и сама Лина Васильевна затронула очень болезненную тему — а что, собственно, будут читать в третьем тысячелетии? Будет ли интересен роман Панаса Мырного «Хіба ревуть воли..?» или «Кайдашева сім’я» И.Нечуя-Левицкого? Поскольку «нове життя нового прагне слова». Новый уровень культурно-философской мысли заставляет нас выходить за границы одноклеточности советского литературоведения и взбираться на Парнас украинской литературы в контексте мировых тенденций. Глобализационные процессы в мире доказали, что вектор философии жизни человечества в ХХІ веке уходит в бесконечность. Наука превращается в театр синкретического действия, поэтому и литературоведению не обойтись без модернистских методологий.

Особенность творчества Лины Костенко в том, что она всегда актуальна, и со временем значение ее творчества возрастает. Поэтому круглый стол, как и его итог — книга, — свидетельство нового этапа украинского литературоведения.

Американский литературовед Джордж Луцкий в свое время назвал Лину Костенко «царицей поэзии в Украине». Но истинное понимание места поэзии Лины Васильевны в современной литературе, да и в более широком временном континууме, еще только начинается.

Книгу «Поезія Ліни Костенко в часах перехідних і вічних» открывает доклад профессора НаУКМА Владимира Моренца под названием «Культура какбы». Автор акцентирует внимание на глубоком противостоянии между философией какбы, ворвавшейся в водоворот жизни в ХХ веке, и настоящим творчеством, большим талантом, вечным искусством. Именно это коротенькое слово является следствием искривления исторического зеркала. «Під кінець ХХ століття какби почало множитися, ширитися, розповзатися по всій малоросійськомовній площі мільйонами і мільярдами черв’яків-вірусів, виїдаючи мовця зі слова і слово із мовця навіть в інших мовах. Тепер землею нипають мільйонні череди знелюднених слів і німі, безсловесні тіні, неначе тумани різних років, які ніколи не зійдуться і нікому нічого не повідають, бо що вони насправді можуть сказати какби?!»

С позиции письма Лины Костенко, где нет места отчуждению слова от автора на расстояние неверия или пренебрежения, оголяется дешевая сущность позерства, культивируемая сейчас и в жизни, и в литературе. Автор не может быть ни мудрее, ни точнее собственного слова, пусть даже он закутается в семь свитков самоиронии. Современное литературоведение требует новых интроверсий, чтобы наконец прекратить эту какбы литературу, какбы шестидесятничество, вместо этого утвердив новый уровень литературной мысли.

Шестидесятничество — это философия самости (сказал Поль Рикер), а не какбы непонятное сопротивление какбы советской системе. Следовательно, очень важно, чтобы на этот момент обратили внимание исследователи-литературоведы ХХІ века.

В докладе профессора Национального университета «Киево-Могилянская академия» Владимира Панченко «Скіфська одіссея»: полеміка з Олександром Блоком» глубоко раскрыта генетическая, подсознательная связь двух поэм — Лины Костенко и Александра Блока. В.Панченко отмечает: «Якщо погодитися з тим, що Блок створював «міф і метафору», то в такому разі «Скіфська одіссея» — це деміфологізація блоківської версії історії. Формула «да, скифы — мы», хай і кинута в різкій полеміці, виглядала як «приватизація» дохристиянської історії Русі російською свідомістю... Ліна ж Костенко відштовхується від свідчень Геродота, ними, втім, зовсім не обмежуючись. Сюжет її поеми розгортається за гомерівським взірцем: це справді-таки одіссея, оскільки йдеться про пригоди ольвійського грека у скіфських степах... У поемі-баладі «Скіфська одіссея» Ліни Костенко публіцистика відсутня цілковито. Разом із тим її можна читати як своєрідний ультиматум історичному безпам’ятству».

«Усвідомлення буття можливе лише в момент етичного вибору, момент катарсисного piшення. Саме етика ставить Людину перед проблемою вибору. Відтак етичний вибір є категорією історичною, є результатом приналежності особистості до суб’єктивної та до об’єктивної історії. «Естетична людина» є людина нестабільна й «випадкова», вона є швидше «гримаса людини». Почуття обов’язку «етичної людини» не є зовнішньо нав’язаним диктатом, а найглибшим виявом його власної моральної природи», — отмечает профессор Римского университета «Ла Сапьенца», лауреат премии им.О.Телиги этого года Оксана Пахлевская. В этом контексте госпожа Пахлевская рассматривает и украинскую литературу постсоветского периода, которая «опинилася в зловісній пастці штучно сконструйованих та або некритично сприйнятих парадигм». «Звідси культ, — отмечает О.Пахлевская, — Слова як Лоґоса в поезії Ліни Костенко, як тої ґенеруючої сили, що зв’язує в суцільну смислову єдність розірвані фрагменти Буття. Тому поет є «алкоголік стpаченої суті, / її Сізіф, алхімік і мурах» /«Марную день на пошуки незримої...»/. Тому «Душа моя обпалена, / і як ти ще жива?/ Шукаєш, мов копалини, — / слова, слова, слова! // Оголеними нервами / угадуєш словам / нестачу мікровольта / і зайвий міліграм» /«Душа моя, знайдибіда!»/».

Следовательно, «якщо «соцреалізм» був спрямований на те, щоб максимально абстрагувати суспільство від реальності і від історичного контексту, тобто відірвати культуру від європейського ґрунту, то й антиномічний до нього так званий постмодернізм загрожує стати в некращих його зразках усього лише постсоцреалізмом, консервативною і глибоко провінційною втечею від реальних проблем наших і світу, клонуванням множинних медійних реальностей «зовнішнього світу» без здатності самостійного деміургійного перетворення конкретних реалій «світу внутрішнього». Після краху тоталітарної системи нерухома позаісторична мова режиму, мова мертвого світу поступилася місцем мові живої мінливої реальності, іншими словами — мові історії».

Кандидат филологических наук, доцент Могилянской школы журналистики Анатолий Яковец в статье «Я вибрала… долю, а не вірші» пишет, что «колись Ліну Костенко назвуть генієм. Сьогодні наші сучасники із традиційним запізненням починають вивчати феномен її творчості. Проте вже безсумнівно, що її поезія не вкладається у виміри сьогодення. На неї треба дивитися з тої високої точки естетичної думки, звідки поволі увиразнюється ще не розпізнаний ареал минулого української літератури та вгадується її затьмарене майбутнє».

Господин Яковец отмечает: «Цілковите неприйняття української сучасності поглиблює трагізм історичних візій поетеси. Її твори слушно було б назвати реквіємом за Україною, коли б не потужна еманація інтелектуальної й емотивної енергії, яку вони випромінюють і яка безпомилково засвідчує:

А ми ще є. І то найбільше диво,

що цей народ іще раз воскреса».

Именно Лина Костенко отважилась вслух сказать о низости украинской государственной политики, которая с 1991 года была построена на постсоветских псевдоценностях; именно Лина Костенко стала апологетом нового европейского мышления. И события оранжевой революции это еще раз подтвердили. Только вот гимнов она не писала и писать не будет. Потому что просто не умеет, не может. Стихи выбирают ее для своей эманации, а не она их, ибо ее Слово, ее стихи — это голос сердца, то есть Голос Правды и Слово Чести.

О, не взискуй гіркого меду слави!

Той мед недобрий,
від кусючих бджіл.

Взискуй сказать
поблідлими вустами

Хоч кілька людям необхідних слів.

Леонид Куценко, профессор кафедры украинской литературы и журналистики Кировоградского педагогического университета, рассказал о том, как впервые Е.Маланюк открыл для себя поэтическое измерение Л.Костенко. В одной из четырнадцати картонных коробок, в которых хранится домашняя библиотека художника, собраны материалы из подсоветских украинских газет и журналов со стихами Ивана Драча, Ирины Жиленко, Василя Симоненко, Мыколы Винграновского, Виталия Коротича и Лины Костенко.

Тарас Салыга, профессор Львовского национального университета имени Ивана Франко, вывел на авансцену целое Государство Слова Лины Костенко: «Слово Ліни Костенко вже більше як півстоліття йде попереду нашої духовності, воно має свою землю, свій народ, як казала Леся — «власну хату, свій дім, свій храм», свій космос. Я тільки краєм ока сьогодні заглянув у цей світ, у Державу Слова Ліни Костенко, в якому звучить самовимоглива струна душі поетеси: «Минає день, минає день, минає день! А де ж мій сад божественних пісень?» Тут, корінням в українській землі, а кроною в людських серцях, у грядущих поколіннях, бо ж суцвіття Вашого саду, Ліно Василівно, хоч «биті холодами», прекрасну зав’язь все-таки дали».

«Так склалося, що Ліна Костенко сорок років була близькою до кіно, хоча її безпосередня участь у кінопроцесі зводиться до небагатьох фактів біографії, а саме: сценарій «Перевірте свої годинники», який зазнав «арешту», точніше, «напіварешту»; одна паралель між поезією Ліни Костенко й українським фільмом: участь Ліни Костенко у документальному фільмі «Чорнобиль. Тризна», — отмечает редактор журнала «Кіно-театр» Лариса Брюховецкая, подробно и профессионально проанализировав генетическую связь творчества Лины Васильевны и украинского кинематографа. Но наиболее интересной в статье «Ліна Костенко й українське кіно» является попытка реконструкции исторических образов Лины Костенко. К сожалению, мало кто сегодня понял историческую миссию Слова поэта. В этом кроются и недостатки современной системы школьного образования. Но ведь именно Лина Васильевна своими историческими романами в стихах без искажений и обмана раскрывает историю Украины. «Ми ще недооцінили версію нашої історії, яку запропонувала Ліна Костенко, — пишет Лариса Брюховецкая, — не до кінця осмислили її концепцію. У ній вірність документальним джерелам поєднана з творенням комплексу тих символів і міфів, які визначають один із найважливіших параметрів національної свідомості».

Студентка НаУКМА Жанна Безпятчук считает: «як не парадоксально це звучить, але один роман Ліни Костенко здатен зробити для справи національної міфотворчості більше, ніж весь Інститут етнонаціональних досліджень разом узятий. І це в жодному разі не якась деструктивна, претензійна критика діяльності вчених. Вони роблять свою справу, але істинне націоміфотворення їм не підвладне. Це факт, який треба визнати так само, як той факт, що ми не маємо загальнонаціонального міфу, який би вже сьогодні і зараз солідаризував український соціум».

Черту под обсуждениями подводит сама Лина Костенко. Оказывается, сейчас она работает над новой повестью «Записки українського самашедшего». Именно это произведение, несомненно, должно всколыхнуть украинских читателей, оно обещает стать новой вехой в современной украинской литературе. На такое способна только Лина Костенко.

Книгу «Поезія Ліни Костенко в часах перехідних і вічних» уже успели оценить и в Украине, и за границей. В частности, благоприятно отозвалась о ней Вера Рич, которая переводит многих украинских писателей на английский язык.

Всей своей жизнью Лина Костенко смогла доказать, что время — всего лишь судья, все расставляющий по местам, а творчество, наполненное правдой и совестью, превращает время в вечность. Изображенные на обложке песочные часы — символ вечности и неуничтожимости ее поэтического измерения.

Оставайтесь в курсе последних событий! Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Заметили ошибку?
Пожалуйста, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Добавить комментарий
Осталось символов: 2000
Авторизуйтесь, чтобы иметь возможность комментировать материалы
Всего комментариев: 0
Выпуск №39, 20 октября-26 октября Архив номеров | Содержание номера < >
Вам также будет интересно