«Есть женщины в шумных селеньях»

Сила брендів велика. Це закономірно. Реальності потрібно на щось спиратися. А реальність сучасного індивідуума (західного зразка) — це медіа і ще раз медіа. У них є свої боги, мадонни. Головна з них стала ньюсмейкером №1 на останньому міжнародному кінофестивалі в Берліні. Кінофорум узяв у програму її режисерський опус — «Бруд і мудрість». Причому без роздумів.

Явище діви, як відомо, стало головним інформприводом Берлінале-2008. Більше, ніж про цей фільм, не було написано про жоден інший. І явно усвідомлюючи, що шкурка вичинки не варта, ЗМІ продовжували звеличувати таланти Мадонни.

Така магія бренду. Лаяти фільм Мадонни безглуздо. Його дивитимуться. Заради цікавості. Це очевидно так само, як і те, що бажання «подивитися» на зірку утворило на Берлінале черги на прес-конференцію, яких ще не знала історія цього фестивалю. Обговорювати всерйоз «Бруд і мудрість» не довелося. Тим паче що Мадонна, кокетуючи чи провокуючи літературну братію, після кожного звертання перепитувала: «Вибачте, я забула запитання...»

З таким самим успіхом усі, хто дивився її дебют у тісноті невеличкого залу (фільм демон­стрували в рамках позаконкурсної програми) і в повному здивуванні, могли б начисто стерти з пам’яті файл «Бруд і мудрість». Як стирається в потоку телехвиль ще одна серія ще одного мила.

Часопис Hollywood Reporter поспішив розмістити кінодосвід Мадонни в жанровій ніші сіткому дуже влучно. Благо, неглибокодумні гегі та примітив комедійних побудов це дозволяють.

Отож три співквартирники — дві сексапільні блондинки та колоритний слов’янин, який не перестає сипати мудрістю своєї батьківщини (до речі, жодного разу у фільмі не названої), переплітають свої історії про пошуки щастя. Воно, на думку Мадонни, зазвичай лежить під товстим шаром бруду. У блондинки-аптекарки — це чвари з шефом.
У блондинки-балерини — самовдосконалення у стрипбарі. А в музиканта Андрія — садомазохістський бізнес. У фіналі кожен отримає бажане. Це ніби подарунки з «новорічного мішка» Мадонни. По ходу фільму звучатиме музика «Гоголь Борделло», Брітні Спірс і самої Мадонни. Один скандинавський журналіст наважився запитати, як трансформувалося для 50-річної співачки поняття «Еротики»? Адже саме цей хіт Мадонна включила до свого фільму, і саме з цього альбому проростає її мудрість про бруд на шляху самореалізації.

Витримавши велику театральну паузу, вона повела бровою, зазначивши, що питання адресоване матері двох дітей...

Звісно, новоспеченому режисерові не можна відмовити в таланті вибору натури. Якщо «Бруду і мудрості» є чим пишатися, то якісними акторськими роботами. На тлі фальшу драматургії та дилетантської режисури дуже щиро працюють актори, головний із яких — київський панк Женя Ґудзь. Його кар’єрний бекграунд, мабуть, і був для Мадонни джерелом натхнення.

Удача любить таких відв’яз­них персонажів. І Гудзь, який багато років тому виїхав з України у нью-йоркське «нікуди», вірив в одне: бути вільним і успішним йому ніхто не заборонить. «Адже що таке успіх? — розмірковує він. — Я хотів жити як хочу і робити що хочу. У мене це вийшло!» Та в цьому і феномен гучних імен: хоч би якою була правда, її завжди вигідніше спотворити. І, наприклад, написати в релізі фільму, що творчість Мадонни орієнтована на Годара (усе, що є від нього, — це схожість блондинки-аптекарки з Джин Сіберг) і Пазоліні (хто підказав їй такий безглуздий PR-хід?) набагато гучніше, ніж зітхнути, що весь штат талановитих функціонерів співачки не допоміг їй навіть правильно змонтувати брудні кадри з доморощеною мудрістю.