Доктор Елтон

Сер Елтон днями надіслав в Україну зворушливого листа: «Хочу подякувати киянам за їхню надзвичайну гостинність, яку вони виявили під час мого перебування в Україні. Це був, без усякого сумніву, один із найбільш пам’ятних концертів у найбільш приголомшливому місці з тих, де мені будь-коли довелося виступати. Я був щасливий побачити таку кількість політиків, впливових і відомих людей...»

Та що там, Елтоне, не варто дякувати! Якщо так сподобалися чужі політики — то й приїжджай милуватися ними частіше — за один долар тим більше! Адже нам чимало з них і безплатно вже так набридли.

Сер Елтон — не Ванга і не мати Тереза. Але «місії» схожі й іноді здійсненні.

Ідол glam-rock, усесвітньо відомий скандаліст і музичний феномен, під час київського пабліситі (репортерські подробиці, звісно, мікшуємо, не змагатися ж, либонь, зі щоденками) примірив підхоже до свого поважного віку «вбрання»...

...Це наче білий халат співака-лікаря. Рокера-діагноста. Виконавця-зцілителя. А не вбрання якогось там, розумієш, таблоїдного диявола-спокусника, у чому щиро переконана баба Параска, котра тричі хрестилася під мегасценою, дивлячись на маститого сера.

«І тебе вилікують!» — цей його неприкритий месидж не тільки про наше трагічне перше місце в Європі за СНІДом.

І не тільки про 50 тисяч презервативів, розданих на Майдані Фондом Олени Франчук (гадаєте, всі їх використовують за призначенням?).

І річ навіть не в 200 тисячах майданних слухачів (половина з яких, не сумніваюся, просто троєщинські роззявляки).

І, звісно, суть не в рекордних 5 мільйонах глядачів Нового каналу, який ухопив за концерт частку 12,19%, а рейтинг 3,06% (решту відсотків відтягло антисанітарне «Криве дзеркало» на «плюсах»).

Не в рахунок навіть 1 долар, сплачений, за версією Віктора Пінчука, за труди праведні знаменитому антиквару і рокеру…

Що ж тоді, панове, за різними даними успішності благодійного балу?

Дещо. Значніше. І серйозніше, аніж трелі, які видає місцевий простодушний композитор на популярному сайті (у вигляді «рецензії»): «Голос, звісно, у Джона гарний, втім, коли пошукати, можна знайти й крутіший. Те ж можна сказати і про піаністичні здібності. Візуальні ефекти відсутні, пластика — теж, зовнішні дані дуже посередні...» (Друзі, а може, нарешті почнете працювати відповідно до спеціалізації — чергову бурлеск-оперу складете, була ж колись непогана «Енеїда», чи в дзеркало на дозвіллі подивитеся?)

...Сер Елтон (або доктор Елтон, як ми домовилися) уже давно не чиясь «музична власність», а один із останніх представників зникаючих художніх видів, яких ще Кокто назвав — «священне чудовисько». Святі грішники, великі лицедії. Енергетичні унікуми, котрі поза модами й безглуздими оцінками. Вони давно самі по собі з невичерпними здібностями — гіпнотизувати, заворожувати, приголомшувати, дивувати, захоплювати. Хоч би скільки рочків відмірила метрика. І хоч би скільки «чоловіків» (чи «дружин») змінилося на етапах великого шляху.

І те, що вагома частина зпопсілого населення усе ж відволіклася від «Кривого дзеркала», застигши біля телевізорів у прайм-таймі під філософські, меланхолійні рулади доктора Елтона (котрий зрідка ковзався на роялі) — громадяни, та ви ж молодці! Не здаєтеся в полон виключно Вороб’ю Петросяновичу Гальцеву!

І те що принаймні 50% «живих» майданних слухачів не гамселили (за традицією) одне одного пляшками по головах і не зливалися в безформну біомасу, а залишалися навіть у юрбі наодинці зі своєю «самістю», дивлячись на поміст очима проясненими, щирими, котрі жадали ледь чи не небесного одкровення — не все втрачено, панове! А коли ще й роздані «інструкції» щодо боротьби зі СНІДом прочитаєте, і застосуєте ці знання на практиці — ну тоді взагалі...

І те, що у зв’язку з доктором Елтоном вдало склалися різні пазли — і звук (відмінний, кращого ні на Майдані, ні в крутих київських залах досі не чули), і колір (а це вже його особиста справа!), і запах (усе ж таки пахощі справжнього мистецтва), і присмак (післясмак чогось історичного, того, що, може, вже й не повторитися з нами наяву)… Тож і проти цих «номінацій» не попреш. Оскільки сер мимохіть промив мізки багатьом промоутерам із місцевого шоубіза: от «як» треба показувати, от «як» потрібно ретранслювати і пропагувати.

Безумовно, в успішності шляхетного дійства є вагома частка трудів праведних міністерства культури імені В.М.Пінчука… Ефектний контрастний пасьянс він вибудував мимоволі: провінційна політична тмутаракань зі своїми міжсезонними дрібними пристрастями — і мегазірка найбільшого калібру з пристрастями сценічними, але щирими (та ще й безкоштовно в історичному центрі).

«Лікаря викликали?!» — на жаль, не скоро ще поцікавиться феєричний доктор у таких симпатичних йому українських політиків-глядачів. Та й навряд чи багатьом із них він допоможе... Тому на біс без усякої надії проспіваємо йому вслід: «До побачення, ласкавий наш Елтон! Повертайся в казковий наш ліс...»