ТРОЯНДА ЗАКАРПАТТЯ — ЕМБЛЕМА ПЕЧАЛІ

Мова, ясна річ, піде не про славетне вино.

У тому, що СДПУ(о) просто так не залишить Мукачеве опозиції, напевно, не сумнівався ніхто. Однак після того, як питання легітимності нового мера пройшло через Верховний суд (нагадаємо, що в червні минулого року на виборах міського голови Мукачева переміг Василь Петьовка, котрого підтримувала «Наша Україна»), багато хто сподівався, що в принциповій суперечці між двома політичними силами настане перерва. Перерва закінчилася за п’ять днів до Нового року. Відновленням «бойових дій» есдеки вирішили нагадати, хто в регіоні хазяїн, а заодно зробити собі передноворічний подарунок, а затятим опонентам зіпсувати свято. 26 грудня на сесії обласної ради губернатор Закарпаття Іван Різак зачитав Указ Президента України, згідно з яким: 1) Міністерству юстиції України слід вжити встановлених законом заходів щодо виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова (який скасував вибори мера Мукачевого й зобов’язав територіальну виборчу комісію призначити повторні. — Авт.); 2) Запропонувати ЦВК здійснювати консультативно-методичне забезпечення діяльності Мукачівської територіальної виборчої комісії при проведенні повторних виборів; 3) Призначити Мирослава Опачка виконуючим обов’язки мукачівського міського голови на період до обрання міського голови в установленому законом порядку; 4) Виконуючому обов’язки міського голови внести у двотижневий строк на розгляд Мукачівської міськради пропозиції щодо стабілізації суспільно-політичної ситуації в місті; сприяти виборчим комісіям у здійсненні ними їхніх повноважень; вжити заходів щодо всебічного сприяння жителям міста, політичним партіям і т.д. їх прав при проведенні виборів Мукачівського міського голови; 5) Кабінету Міністрів України разом із Закарпатською обласною державною адміністрацією надати необхідну допомогу органам місцевого самоврядування Мукачевого у розв’язанні нагальних соціально-економічних проблем.

Указом Президента есдеки вбили одразу двох зайців: по-перше, застали мукачівську владу зненацька, а, по-друге, з огляду на новорічні та різдвяні свята звели до мінімуму суспільний резонанс. Після чого, скориставшись розгубленістю опонентів, ринулися «в атаку» на Мукачеве.

Ось як прокоментував перебіг подальших подій виконуючий обов’язки міського голови Мукачевого (котрий був призначений В.Петьовкою на цю посаду ще до Указу Президента) Золтан Лендєл:

— Інформацію про Указ Президента ми отримали від обласних депутатів, що брали участь у засіданні обласної сесії. Через кілька годин була скликана позачергова сесія Мукачівської міськради, яка розглянула ситуацію, що виникла. Самого Указу на офіційному сайті Президента не було, а офіційно нас про нього ніхто не повідомляв. Ми відчували брак інформації, тому депутати обмежилися рішенням, яким підтвердили легітимність В.Петьовки. А о 16 годині в ратуші з’явилися близько двадцяти озброєних працівників міліції та людей у цивільному на чолі з прокурором міста та в.о. начальника обласного УМВС, котрі опечатали кабінет міського голови (сам В.Петьовка за кілька днів перед тим узяв передноворічну відпустку, призначивши в.о. міського голови мене). Опечатування кабінету відбулося на очах депутатів та працівників мерії, однак ми не втручалися, щоб не спровокувати конфлікт. Інформація про Указ миттєво поширилася серед громадсько-політичних організацій Мукачевого, котрі стали закликати до проведення мітингу.

Подальші події стали відбуватися через день — у неділю. Близько 18 години в ратуші з’явилися кілька десятків озброєних міліціонерів та людей у цивільному, котрі, не маючи ключа від сесійної зали, виламали двері. А незабаром сюди прийшли губернатор, прокурор області та члени депутатської групи Мукачівської міськради «Повага» («проесдеківська» група, що нараховує 13 чоловік. — Авт.). Губернатор зачитав перед присутніми Указ Президента й представив виконуючого обов’язки міського голови М.Опачка, після чого всі розійшлися. Хочу наголосити на такому суттєвому моменті: до сьогодні мене ніхто не звільняв із посади в.о. міського голови, ніхто з обласної адміністрації чи інших органів влади до мене офіційно не звертався, тому подібні дії, коли в ратушу увечері вриваються озброєні люди й виламують двері, я вважаю бандитськими, незважаючи на те, що проводилися вони під особистим керівництвом губернатора й прокурора.

Основні події почали розгортатися в понеділок. Вранці, прийшовши до ратуші, я не зміг потрапити на своє робоче місце — на вході стояли озброєні міліціонери в касках, бронежилетах і нікого не пропускали всередину. Я показав посвідчення першого заступника мера, пояснив, що виконую обов’язки міського голови й спитав, на якій підставі мене не пропускають на роботу, гарантовану Конституцією й Законом про працю. І почув у відповідь: «Сюди не можна». Я спробував пройти в мерію через запасний вхід, але там теж виявилася озброєна охорона. Тільки після того, як униз спустився старший офіцер міліції і я звернувся до нього, мені нарешті дозволили пройти. Мій робочий кабінет виявився неопечатаним, хоча в першій приймальні було повно міліціонерів та людей у цивільному. Не знаю, хто були ці люди, можливо, теж правоохоронці, але мали вони явно бандитський вигляд — одягнені в шкіряні куртки, коротко стрижені й з відповідними манерами. Я спробував зв’язатися з працівниками мерії, але майже нікого не було — їх не пропустили на роботу. Зате по ратуші вільно ходили члени депутатської групи «Повага», а основною фігурою був її голова — Іван Чубірко, котрий одночасно є радником губернатора. Він давав команди міліціонерам (у тому числі старшим офіцерам), кого пропускати, кого ні, які двері відчинити, які зачинити... Незабаром до мене в кабінет зателефонував М.Опачко й запропонував зайти до нього. «Хто ви? Представтеся, будь ласка», — попросив я. «Я виконуючий обов’язки міського голови», — відповів він. «Виконуючим обов’язки міського голови призначили мене, і ніхто з цієї посади мене не звільняв, — кажу йому, — тому це ви перші маєте зайти до мене». На цьому розмова закінчилася, і більше ніяких контактів між нами не було.

А о 10 годині почався мітинг. Уся центральна площа й прилеглі до неї вулиці були запруджені людьми, в Мукачеве приїхали мешканці й інших міст (за різними даними, у мітингу взяли участь від 4 до 10 тисяч людей. — Авт.). Виступило багато людей, у тому числі народні депутати. Я розповів, що ніяких підстав — ні суспільно-політичних, ні тим більше економічних — для видання Указу Президента немає. За 11 місяців темпи приросту промисловості у місті склали 156 відсотків, на 120 відсотків виконано план надходжень до міського бюджету. Заробітна плата зросла на 30 відсотків і є однією з найвищих в області. В цілому за результатами року в Мукачевому виходить близько 20 мільйонів позитивного сальдо, у нас немає провалу в жодній галузі економіки. Ніяких масових акцій протесту проти міського голови в Мукачевому не було... Учасники мітингу прийняли резолюцію, в якій висловили протест діям обласної влади, під впливом якої був виданий Указ Президента, і закликали вище керівництво держави вжити заходів для збереження конституційних прав і свобод місцевого самоврядування в Мукачевому.

Після мітингу я спробував повернутися в мерію, але мене знову не пропустили озброєні міліціонери. На них не подіяли ні усні прохання, ні службове посвідчення. Довелося пробиратися в ратушу іншим шляхом — через методичний кабінет (ті, хто захопив мерію, не знали про цей вхід). Невеликими групками в мерію так само стали проходити міські й народні депутати. Згодом І.Чубірко, дізнавшись про це, силою відібрав від дівчат ключ і зачинив двері, але більшість депутатів встигла пройти. В ратуші було ще більше міліціонерів і молодих хлопців, що мали явно кримінальний вигляд. Я зустрів начальника обласної міліції Василя Варцабу (хоча він офіційно перебував у відпустці) й попросив відкликати з мерії міліцію. «Якщо люди розійдуться, ми заберемо міліцію», — пообіцяв він. А далі почалося найстрашніше — міліціонери разом із криміналітетом стали в дверях сесійної зали й закрили вхід міським депутатам, котрі провели в цьому залі за останні півтора року близько 40 засідань. Нам довелося пробиратися в залу й займати свої місця силою... На сесії виступили народні депутати від «Нашої України», котрі по пунктах розібрали Указ Президента й довели його нелегітимність. Жодна стаття Конституції не надає Президенту повноважень призначати виконуючих обов’язки на посади керівників в органи місцевого самоврядування. В Указі йдеться про численні звернення громадських організацій, але яких саме — СДПУ(о)? У понеділок на мітингу було близько 10 тисяч чоловік, котрі виступили на підтримку законно обраних органів місцевого самоврядування. Є в Мукачевому й опозиція, і це нормально. Але коли вона організовує мітинги, на них приходить 10 — 20 чоловік (ну непопулярна в Мукачевому СДПУ(о), і нічого тут не зробиш). То на чиїй стороні Президент? Чому в Указі згадано лише Сихівський суд, а Мукачівський, який має ті ж повноваження, — ні? Гарант Конституції й законності в державі розділив два суди на власний розсуд, визнавши правим один і повністю проігнорувавши інший. Можливо, Президент не має всієї інформації щодо Мукачевого, і Медведчук просто підставив його. Якщо ж ні, то стає страшно жити в такій країні, де гарант законності, маючи Конституцію, декларуючи демократичність і бажання йти в Європу, присвоює права монарха й на власний розсуд вирішує, хто правий.

Того ж дня, в понеділок, почався тиск на депутатів та працівників мерії, котрих примушували визнавати нову владу.
М.Опачко призначив своїми заступниками інших людей, один із котрих зателефонував і мені, питаючи, як я ставлюся до нової влади. Я відповів, що не визнаю її, оскільки вона нелегітимна. Тим часом співробітники правоохоронних органів стали затримувати працівників «Барви» (комерційної структури, головою правління якої до обрання міським головою працював В.Петьовка. — Авт.) Одного із заступників мера кілька днів протримали в ізоляторі тимчасового утримання, вимагаючи зізнання, як відмивалися гроші, виділені на озеленення міста. Однак усі документи з цього питання були в порядку, тому перед самим Новим роком його випустили...

На закінчення хотів би зазначити таке. Закарпаття за свою історію побувало під багатьма владами — Угорщиною, Австро-Угорщиною, Чехословаччиною, Радянським Союзом. Але за жодної з них у ратушу не вривалися й не вибивали двері озброєні люди (у нас навіть не було ніякої охорони, лише один вахтер). То невже це мало статися в незалежній Україні? Я хотів би звернутися до депутатів і представників влади всіх рівнів із проханням захистити Мукачеве від такого «нашестя», бо завтра СДПУ(о) поставить на коліна всю Україну. Вони не зупиняться ні перед чим, а будуть брати владу автоматами. Нам необхідна підтримка — на сесіях сільських, районних чи обласних рад, зверненнями у вищі органи влади... Треба, щоб якомога більше людей дізналося, які беззаконня тут творяться...

Так виглядають мукачівські події у викладі Золтана Лендєла. Що ж відбуватиметься в Мукачевому далі? Згідно з Указом Президента, основне завдання нової влади — підготувати й провести повторні вибори міського голови. Однак, згідно з законом, повторні вибори проводяться через місяць після основних (тоді як із червня минулого року пройшло вже півроку), причому старим складом територіальної та дільничних виборчих комісій. Зрозуміло, що за таких умов (а особливо, враховуючи останні події, що викликали особливе обурення мукачівців) результат виборів для СДПУ(о) виявиться ще гіршим, ніж у червні минулого року. Очевидно, попри настанови Указу, у влади дещо інші плани. Найімовірніше, подальші події відбуватимуться в Мукачевому за таким сценарієм. Влада намагатиметься залишити М.Опачка на посаді в.о. міського голови максимально довго — як мінімум, до виборів Президента України. За цей час у місті формуватиметься лояльна до СДПУ(о) виконавча вертикаль, а в міськраді — «своя» депутатська більшість. Враховуючи можливості влади (яка не цурається залучати для досягнення політичних цілей силові структури), легко спрогнозувати, що це їй цілком під силу. Конфлікт у Мукачевому виник не сьогодні, тому чимало опонентів є не лише в есдеків, але і в «нашоукраїнців». Останні часом поводилися зі своїми опонентами, скажемо, не зовсім коректно. Для прикладу, одним зі своїх нових заступників М.Опачко призначив колишнього начальника управління міськвиконкому, котрого в червні минулого року звільнили з роботи лише за те, що він відмовився висловитися по місцевому телебаченню на підтримку В.Петьовки. Наступним завданням влади стане створення нових, «своїх» територіальної та дільничних виборчкомів, які забезпечать на виборах Президента потрібний результат. А вже потім (якщо президентські вибори пройдуть за владним сценарієм, і якщо вони взагалі відбудуться) можна буде подумати й про вибори мукачівського мера. Побічно такий план підтверджує й особа нинішнього виконуючого обов’язки мера Мукачевого. Оточення характеризує М.Опачка (до цього він був одним із заступників губернатора, а ще раніше — секретарем райкому СДПУ(о) в одному з районів області) як безініціативну людину, що не має власної думки, однак ладна виконувати будь-які команди начальства.

Що ж у такій ситуації залишається робити «Нашій Україні»? За словами З.Лендєла, подальші дії багато в чому залежатимуть від рішення Конституційного суду (куди із запитом щодо легітимності Указу Президента звернулася група народних депутатів) та Верховного суду (який затребував із Мукачівського міського суду скаргу В.Петьовки). Утім, якими саме будуть вердикти цих поважних судів, здогадатися неважко. Якщо ж «Наша Україна» й далі діятиме виключно в правовій площині (а за словами З.Лендєла, питання про блокування залізниці чи інших транспортних шляхів наразі не розглядається), а влада використовуватиме цю ж правову площину на власний розсуд, то новоствореній мукачівській опозиції рано чи пізно доведеться змиритися з новою владою.

З цього приводу було б цікаво почути й іншу сторону. Однак зв’язатися з М.Опачком, на жаль, не вдалося. За словами секретаря приймальної Мукачівського міськвиконкому, виконуючий обов’язки міського голови дуже зайнятий, тому не може зустрітися з журналістом.

P.S. Коли вже верстався номер, події в Мукачевому отримали несподіване продовження. Міська територіально-виборча комісія (ТВК), так і не дочекавшись ніякої консультативно-методичної допомоги від ЦВК, прийняла рішення про проведення повторних виборів мукачівського мера 18 квітня цього року. Таким чином «нашоукраїнці», оговтавшись після короткочасного замішання, знову взяли ініціативу в свої руки. Рішення ТВК, що виконала Указ Президента, як не парадоксально може здатися, стало несподіваним насамперед для влади. Адже есдеки очікували, що «Наша Україна» всіляко відтягуватиме проведення повторних виборів, щоб довести легітимність В.Петьовки, на обрання якого було затрачено так багато зусиль (і до рішення ТВК усе вказувало, що «НУ» поводитиметься саме так). Однак останні події продемонстрували, що «нашоукраїнці» здатні швидко орієнтуватися в нових умовах і обігравати опонентів у навіть, здавалося б, безвихідних ситуаціях.

Цілком зрозуміло, що влада спробує якимось чином нейтралізувати рішення тервиборчкому (вчора, у п’ятницю, 9.01, але засідання почали на годину раніше, а депутатів від більшості, тобто «НУ», і секретаря ради, котрий мав вести засідання, в зал «Беркут» (!) не пустив) це питання розглядалося на сесії міськради). Так, голова ЦВК Михайло Рябець, що прибув на Закарпаття цього тижня, але так і не встиг надати своїм мукачівським колегам «консультативно-методичної допомоги», в приватних розмовах уже заявив, що рішення ТВК не зовсім адекватне і не зовсім правильне. Однак яким саме чином СДПУ(о) намагатиметься зробити його «адекватним» і «правильним», наразі незрозуміло. Адже оспорювати рішення ТВК в судовому чи якомусь іншому порядку автоматично означає оспорювати Указ Президента, ініційований тією ж СДПУ(о). Значить, необхідно придумати щось нове, причому терміново. І вихід знайшли: на сумнівному засіданні міськради в п’ятницю, за словами народного депутата Верховної Ради Балоги, було розпущено територіальну виборчу комісію. «Без будь-яких на те юридичних підстав». Бо якщо вибори пройдуть за сценарієм, нав’язаним тепер уже «Нашою Україною» (нагадаємо ще раз, що теперішні територіальна та дільничні виборчкоми створювалися під «нашоукраїнського» кандидата, а Мукачівський міський суд традиційно приймає рішення, вигідні «НУ»), то губернатор Закарпаття І.Різак разом зі своїм партійним босом В.Медведчуком завдяки маленькому Мукачевому, про яке до червня минулого року мало хто знав навіть у сусідньому Львові, а не те що в Києві, уже вдруге стануть посміховиськом на всю Україну.