«На границе тучи ходят хмуро»

Змінюючись, імпорт змінить і наше життя

Наталія ЯЦЕНКО

На зустрічі з прем’єр-міністром Ю.Тимошенко 25 лютого підприємці наперебій скаржилися на важке життя, і голос імпортерів звучав гучніше від інших. Адже побори на митницях — не одиничні випадки і навіть не тисячі таких. Це розгалужена система з чіткою ієрархією хабарництва і метастазами в численні органи влади. І як не бити на сполох пересічному імпортеру, коли черги на прикордонних переходах, наприклад, між Волинською областю та Люблінським воєводством, сягають п’яти-шести кілометрів і стояння в них затягується на тижні?

Стовідсотковий митний огляд вантажів, здійснюваний у рамках реалізації урядової програми «Контрабанді — стоп», з одного боку, обернувся відвертим саботажем митних чиновників, з другого боку — поставив країну на межу різкого зростання цін. Адже якщо на хвилинку уявити собі, що хоча б частина імпортерів сплатить усі належні мита за товар, вартість його в роздробі, для покупця, підскочить не на десятки відсотків — у рази. Відмахнутися від ситуації було неможливо, слід було вживати негайних заходів.

Їх анонсували ще на підприємницько-урядовому форумі 25 лютого. Кабмін просто приголомшив бізнесменів готовністю невідкладно знизити ввізні мита на одяг, взуття, продукти харчування, побутову техніку в 10—100 разів. Але в тарифно-митній політиці, як і в податках, без рішення парламенту не обійтися. Тому останнього календарного дня зими законопроект «Про внесення змін у Митний тариф України» під реєстраційним номером 7114 був направлений у Верховну Раду.

Короткострокові цілі уряду зрозумілі: нормалізувати ситуацію на митницях, не давши при цьому розгулятися споживчим цінам. Концептуально рішення теж начебто правильне. Вже не один рік українські та закордонні експерти зазначають: головне лихо тарифної політики в Україні — її вибірковість і неоднорідність. Якщо брати середньозважені імпортні тарифи, то вони досить помірні — приміром, 2002-го становили близько п’яти відсотків. Але слід пам’ятати, що цей невисокий (як за мірками СНД, так і нових членів ЄС до їхнього вступу в цю організацію) розмір досягається за рахунок існування трьох груп тарифів: пільгових, режиму найбільшого сприяння і повних. І тим, кому доводиться платити повні, — хоч вішайся (за даними знову-таки 2002 року, близько 5,6% позицій у тарифній сітці мали ставку понад 25%). Або шукай на кордоні людину, котра дозволить позолотити собі ручку (повертаємося до початку статті).

Ясно, що чимало людей при посадах багатіють, а бюджетні надходження при цьому залишаються дуже скромними. За даними Сергія Терьохіна, країна повинна була б отримувати від імпортних операцій 12 млрд. грн. на рік, а виходить наполовину менше — 6 млрд. За найобережнішими оцінками, після прийняття необхідних змін до закону про митний тариф доходи казни в розрахунку на рік зростуть принаймні на 3 млрд. грн. І це вагомий аргумент «за».

Завдяки зниженню й уніфікації тарифних ставок різко очиститься, якщо можна так сказати, саме бізнесове середовище. І це другий очевидний плюс.

Однак експерти кажуть, що все далеко не так однозначно.

Зниження мита безумовно призведе до збільшення припливу в країну імпортних товарів. З одного боку, дуже добре, що українські громадяни дістануть можливість придбання не закордонного «мотлоху», а високоякісної продукції за нормальною ціною. Інше питання — чи будуть для цього у них фінансові можливості? Мова не про невисокі українські зарплати. Чи не втратить частина потенційних покупців свої зарплати взагалі — через масовий наступ імпорту та закриття виробництв? Якщо хоч частина тарифних ставок виявиться непродуманою, радість потенційного споживача може обернутися лихом для реального національного виробника.

Не зовсім зрозумілою є ситуація й у макроекономічній сфері. Збільшення імпорту призведе до змін у платіжному балансі країни, котрий останніми роками був позитивним. Наскільки серйозними вони будуть, співрозмовники «ДТ» прогнозувати поки не беруться. Крім того, імпорт — це ще й зрослий попит на валюту всередині країни, котрий потрібно задовольняти. Коли імпорт перевищить експорт, то, не виключено, що й за рахунок зовнішніх запозичень. Крий Боже, якщо в цю пору зміниться ще й кон’юнктура на металопродукцію — основну статтю українського експорту... Наслідки для країни можуть виявитися, м’яко кажучи, складними.

Про ці та інші віддалені «відгомони тарифів» можна й потрібно розмовляти, і неодмінно з цифрами на руках. Тому газета має намір продовжувати цю тему…

Ну а поки — про сьогоднішній день. Про ситуацію на митному переході, у порту, на ринку, про недавні побори і майбутні нижчі тарифи читайте в проекті «ДТ» на стор. 8—9 під загальною назвою «На границе тучи ходят хмуро».

«Мито — у вигляді хабара — платиться митнику...»

Алла ЄРЬОМЕНКО

Після жорсткого, але не дуже тривалого бою Верховна Рада на пленарному засіданні в п’ятницю усе ж прийняла в першому читанні законопроект №7114 «Про внесення змін до Митного тарифу України». Але перш ніж розглядати запропоновані урядом принципові зміни митних тарифів України в сесійному залі, парламентарії мусили 3 березня спочатку внести до порядку денного цей законопроект. Аби був у цей час у сесійному залі Верховної Ради голова ВР Володимир Литвин, можливо, все склалося б інакше. Але... головуючий на вечірньому засіданні парламенту в четвер Адам Мартинюк попросив депутатів «визначитися» і відразу виніс питання на голосування. У результаті за включення до порядку денного цього законопроекту проголосували всього 145 народних обранців. Таким чином, митно-тарифний бліцкриг уряду в четвер не те що не відбувся, а й не почався.

Оперативному натиску Кабміну на митницю парламентарії явно опиралися, а тому порадили присутньому в залі засідань ВР міністру економіки Сергію Терьохіну провести роз’яснювальну роботу з комітетами та фракціями. Щоправда, пана Терьохіна все ж попросили коротенько аргументувати необхідність настільки термінового розгляду запропонованої Кабміном зміни Митного тарифу України. (Певне, не всі депутати ознайомилися з пояснювальною запискою до цього законопроекту, підготовленою саме міністром економіки.)

Відповідно до тексту стенограми пленарного засідання ВР 3 березня С.Терьохін сказав: «Ви прекрасно знаєте, яка ситуація склалася зараз на митниці. Уряд зайнявся наведенням порядку на митних переходах. І як тільки-но ми дійшли до кожної митниці, з’ясувалося, що на кожному, припустимо, контейнері, якщо платити легально ті ставки, які є сьогодні в митному тарифі, вартість цієї оплати зростає в середньому приблизно в 12 разів... Це значить, що завтра на всіх ринках, у всіх магазинах ціни, індекс споживчих цін і рівень цін зростуть, по наших оцінках, мінімум у 8 разів...

Раніше як робилося (щоб було зрозуміло): за контейнер платиться митнику 1—2 тис. дол., якщо реальна вартість цього контейнера в податках 12—14 тис. дол. По електротехніці платиться 10—20 тис. за контейнер, коли реальна вартість, якщо застосувати ті ставки мита, які є сьогодні у нас, приблизно 200 тис. Тому... цим законопроектом уряд пропонує: привести ставки в нормальний вигляд, чим буде збільшено доходи бюджету, не допустити збільшення рівня цін в Україні і забрати мотивації митних органів для отримання хабарів... На Верховній Раді зараз лежить відповідальність за утримання цінової стабільності в країні».

Таким чином м’яч (а точніше, клубок митно-тарифних проблем) опинився на полі Верховної Ради. Усвідомивши це, парламентарії в четвер ще двічі «намагалися» включити до порядку денного тарифний законопроект, але безуспішно. Вдалося це зробити вже в п’ятницю. І тут знову вогонь на себе викликав міністр економіки С.Терьохін.

Вислухавши емоційні, іноді немотивовані сумніви депутатів, він ледь не спересердя вигукнув: «Не знижуємо ми ставки цим законопроектом! Ми збільшуємо ставки, тому що сьогодні ті фіктивні ставки, які сьогодні існують, не платяться, тому що усюди йде контрабанда. Ставка — у вигляді хабара — платиться митнику». Ось до чого, на думку С.Терьохіна, призводить існування так званих заборонних ставок.

Тим більше що в чинному Митному тарифі України різниця між пільговою та повною ставкою просто разюча. Наприклад, за імпорт виробів із текстилю (код 6207190000) потрібно заплатити повну ставку в 40%, а пільгову — 12%. Як ви гадаєте, як вчинив би оптовий імпортер такого товару? Здогадалися? Швидше за все, просто домовився б із митником і або взагалі відбувся б символічною платою (тобто хабарем), або в гіршому разі заплатив за пільговою ставкою. Тепер же уряд пропонує уніфікувати ставки і не залишати законодавчих лазівок, які автоматично провокують корупцію.

Законопроект №7114 передбачає, якщо коротенько, зменшення пільгових ставок імпортних мит, установлення повних ставок на рівні колишніх пільгових, а також уніфікацію специфічних ставок. Зокрема на екзотичні плоди (окремі товари групи 08 відповідно до УКТ ЗЕД) — на рівні зв’язаних ставок увізного мита 2004 року, відповідно до консолідованої Тарифної пропозиції України. На білизну (за товарними підкатегоріями позицій 6207—6208, 6302, 6212) — встановлення повних ставок на рівні колишніх пільгових. На взуття, гетри й аналоги (група 64) — на рівні зв’язаних ставок увізного мита 2005 року. На деякі механічні пристрої та електромашини (підкатегорії груп 84 і 85) — також на рівні зв’язаних ставок увізного мита 2005 року. На мобільні телефони (підкатегорія 8525 20 91 00) — на рівні зв’язаних ставок увізного мита 2004-го. На телевізори та комплектуючі до них (підкатегорії позиції 8528—8529) — на рівні зв’язаних ставок увізного мита 2005 року. На звукове електро- і відеосигналізаційне обладнання (підкатегорії позиції 8531) — на рівні зв’язаних ставок увізного мита 2003 року (10%).

Взагалі-то перелік запропонованих Кабміном митних тарифів займає 55 сторінок (я маю на увазі порівняльну таблицю чинних і запропонованих митних ставок за різними групами товарів). Ви можете з ним ознайомитися на сайті ВР. А для прикладу ми вибрали кілька видів товарів із різних груп, аби ви самі могли переконатися, про що, власне, йдеться. І в опублікованій нами таблиці ви можете побачити, на скільки відсотків змінилися ставки.

Принциповим є й те, що прийняття нових митних тарифів є послідовним кроком України в гармонізації законодавства з нормами та принципами СОТ. Недаремно ж С.Терьохін ще на зустрічі з підприємцями-імпортерами 25 лютого демонстрував грубезні томи нових митних ставок. До того ж ставки ввізних мит уряд пропонує відповідно до графіка трансформації ставок, затверджених Консолідованою тарифною пропозицією, узгодженою у рамках переговорного процесу вступу України до СОТ.

У плані припинення «сірої» та «чорної» контрабанди на кордонах і спрямованості до гармонізації законодавства з міжнародними нормами уряд одержав підтримку парламентського комітету ВР із фінансів і банківської діяльності.

Однак головним для багатьох депутатів залишилося питання захисту внутрішнього ринку від імпортного «мотлоху» й відстоювання інтересів вітчизняного товаровиробника. Про наповнення бюджету чомусь говорили значно менше. До другого читання законопроекту у ВР парламентарії зажадали пред’явити їм розрахунки по всіх галузях і групах товарів на предмет того, як це позначиться на внутрішньому ринку і рідному виробникові.

Ось що з приводу урядового законопроекту сказав заступник голови комітету Верховної Ради з питань бюджету
Валерій АСАДЧЕВ:

— Зі зміною митного тарифу на овочі та фрукти екзотичного походження можна погодитися — це те, що не росте в Україні. А от зменшення тарифів на товари легкої промисловості, тобто на те, що може виготовлятися в Україні (зокрема на всю нижню білизну, скатертини, ковдри, махрові рушники та інші товари для дому тощо) викликає низку запитань. Наскільки ми робимо наш ринок рівноправним із імпортною продукцією? І чи не станеться в результаті так, що імпортні товари просто наводнять наші прилавки і не дадуть можливості розвиватися українському виробникові? Адже вносячи зміни в митні тарифи, ми жодним чином не змінили податкові умови, в яких працюють вітчизняні підприємства-виробники. Таке саме запитання виникає і з приводу взуття, меблів, побутової техніки, щодо яких імпортні тарифи також переглядатимуть у бік істотного зниження. Вважаю, багато що з цього переліку ми могли б виробляти й самі.

Якщо уряд хоче розмовляти з парламентом професійною мовою, то Міністерство фінансів і Міністерство економіки мали б подати до законопроекту розрахунки по тих сегментах, про які йдеться... Аби депутати свідомо прийняли рішення і не помилилися, як це було за часів Януковича, коли спочатку голосували за бюджет, а потім за голову хапалися: «Що ж ми наробили...»

Уряд починає реально захищати бюджет і національного товаровиробника

На запитання «Дзеркала тижня» люб’язно погодився відповісти
міністр фінансів України Віктор ПИНЗЕНИК

Наталія ЯЦЕНКО

— Охарактеризуйте, будь ласка, пропоновані зміни в митній політиці. Якою, власне, є концепція цих змін?

— Зараз у митній політиці змінюються дві принципові речі, і першу чергу змін подано до Верховної Ради. Ці заходи спрямовані на боротьбу з контрабандою й на усунення причин для корупції. Мова йде, по-перше, про вирівнювання повних і пільгових ставок, бо різні ставки мита завжди ведуть до зловживань. По-друге, про зниження середнього рівня ставок. По суті, інформація, якою ми володіємо, свідчить, що високі заборонні ставки мита (а розмір їх з урахуванням ПДВ у деяких випадках сягав 800 і навіть 900% від митної вартості) призводили до того, що не тільки не платилося мито, а й провокувалися хабарі на митницях, множилися корупційні схеми контрабандного ввезення продукції і, крім усього іншого, знищувалося національне виробництво. Бо імпортери не тільки мита не сплачували, а й податку на додану вартість. Це означає, що, по суті, імпортні товари дотувалися.

Нині пропонується привести ставки імпортного мита до розміру, який будуть сплачувати. Тобто своїм рішенням уряд нарешті починає реально захищати національного виробника. Ставки, запропоновані в урядовому законопроекті, саме на це й спрямовані.

— Яких результатів у зв’язку з нововведеннями очікує уряд, зокрема Міністерство фінансів?

— Очікуємо, що ці рішення в пакеті із заходами по наведенню порядку на митницях, спрощенню процедур митного контролю за принципом єдиного вікна прискорять пропуск товарів на внутрішню митницю, приведуть до збільшення надходжень до бюджету. Ми вже маємо певну статистику доходів. Навіть наведення елементарного порядку дозволило значно збільшити надходження по Державній митній адміністрації. За перші дні березня ці надходження удвічі вищі, ніж ми в середньому отримували щодня у січні й лютому.

— Чи маєте вже відповідні розрахунки щодо впливу нових ставок тарифів на бюджетні доходи?

— Якщо рахувати по цифрах, то, наприклад, 90% податку на заробітну плату дають надзвичайно великі доходи. Але ж ми з досвіду знаємо, що люди в таких випадках просто перестають легально отримувати заробітну плату. Таку ж ситуацію маємо і з імпортом. Ми абсолютно переконані в тому, що це зниження ставок мита не матиме негативного впливу на доходи бюджету.

Навпаки, ще раз хочу наголосити: за діючими ставками мита ніхто не платив. Класичним підтвердженням цього факту є те, що, наприклад, середня вартість ввезеного взуття становить 30 центів. Але ніде в українських магазинах ви не знайдете продукції, яка коштує дві чи три гривні. Це б’є по національному виробнику, це б’є по українському бюджету. Кошти не доходять до казни…

— Чи розглядав Мінфін такі можливі наслідки пропонованих кроків, як погіршення платіжного балансу, зростання попиту на іноземну валюту тощо? Чи таких ризиків не існує?

— Ми не бачимо ризиків того, що вже й так відбувалося. Тобто ввезення імпорту все одно ж ішло. Тільки ввозили його без сплати податків. І ми, навпаки, вважаємо, що таке рішення поліпшує ситуацію з платіжним балансом. А також не очікуємо у зв’язку з цим зростання попиту на іноземну валюту. Більше того, ми на сьогодні маємо знову проблему з надлишком твердої валюти. Тому ризиків, про які ви говорите, Міністерство фінансів не бачить.

На кордоні пара імпортного взуття не може коштувати 39 центів

Алла ЄРЬОМЕНКО, Наталія ЯЦЕНКО

Разом із тим, приміром, вітчизняні виробники взуття дуже неоднозначно сприйняли ініціативи уряду щодо зниження митних тарифів. Із одного боку, підтримуючи прагнення Кабміну Ю.Тимошенко ліквідувати контрабанду, а також «сірий» імпорт, вони, з іншого, занепокоєні тим, що уряд занадто різко знижує ввізні мита, що, на їхню думку, може негативно позначитися на вітчизняному виробництві того самого взуття через засилля імпорту.

Ось як прокоментував ситуацію президент громадської організації товаровиробників — Ліги «Укршкірвзуттяпром» Олександр Бородиня.

— Наскільки мені відомо, розглянуті зміни митного тарифу України передбачають зниження ввізних тарифів на взуття в середньому до 10%. Сьогодні діє ставка в 15% на взуття зі штучної шкіри та в 25% на взуття з натуральної шкіри та з текстилю. Вас цікавить перша реакція працівників галузі. Отож, буквально вчора (в середу. — Авт.) мені телефонували не менш як 15 керівників взуттєвих підприємств із різних регіонів. Вони, природно, занепокоєні цією інформацією й оцінюють її як розкриття вітчизняного ринку. Враховуючи, що вони очікували від уряду позитивних дій у боротьбі з контрабандою, їхню першу реакцію можна назвати хворобливою.

— А як ви особисто оцінюєте ситуацію?

— Природно, зниження ввізного мита й тарифу в будь-якому разі вплине певним чином на розвиток внутрішнього аналогічного виробництва. Водночас встановлення 10-відсоткового мита буде все-таки певним захисним бар’єром проти засилля імпорту взуття. Тому що існує ще один обов’язковий податок — 20% ПДВ, який чомусь у контексті змін мит не лунає. Іншими словами, із запровадженням нових митних ставок і тарифів імпортер взуття повинен буде сплатити 30% мит і податку. Але на сьогодні імпортер найчастіше не сплачує ані 15—25% мита, ані 20% ПДВ, вишукуючи можливості уникнути їхньої сплати.

Схеми такі досить поширені й добре відомі не лише імпортерам. У цьому зв’язку, якщо уряд справді зможе забезпечити реальні платежі ПДВ і знижених мит, це стане ефективним інструментом у регулюванні й наведенні порядку на внутрішньоукраїнському ринку. Стосовно ж побоювань вітчизняних виробників, то вони зрозумілі бодай тому, що їхні чекання занадто часто були марними.

Але мене більше спантеличив виступ міністра економіки України Сергія Терьохіна на зустрічі підприємців-імпортерів 25 лютого з прем’єр-міністром Юлією Тимошенко.

— Ви не згодні з обгрунтуванням зменшення ставок ввізних мит? Чи з чимось іще?

— Пан Терьохін із трибуни сказав, що його позиція полягає в тому, що митниця не повинна контролювати ціну імпортованих товарів при митному оформленні. Тобто митниця має оформити товар за тією ціною, що вказана імпортером. На мою думку, це небезпечна тенденція. Адже ми живемо в реальному світі, в якому щороку в Україну спокійно «в’їжджає» 100 млн. пар взуття за ціною... 2 грн. за пару.

— Ви жартуєте!

— На жаль, це статистика останніх років. Реально 2003 року в Україну завезено 103 млн. пар взуття за середньою ціною 39 центів. Пара зі штучної шкіри «коштувала» 20 центів, із натуральної — від 90 центів до 1 дол. Італійське якісне взуття з натуральної шкіри завозилося за ціною до 1,5 дол. за пару (чоботи й туфлі).

— Це стосується лише взуття?

— Напередодні 8 Березня жінкам, напевно, цікаво буде дізнатися, що, приміром, 2002 року 11 тис. тонн колготок було завезено в Україну за ціною... 6 грн. за кілограм.

Ось чому можлива відмова від митного контролю цін, про що заявив 25 лютого міністр Терьохін, насторожує. Грубо кажучи, на перший погляд враження таке, що нині контрабанду буде узаконено, а вітчизняні товаровиробники будуть позбавлені будь-якого захисту.

При цьому хочу підкреслити: в жодному разі вітчизняні виробники (в нашому випадку — взуття) не вимагають закриття внутрішньоукраїнського ринку від італійського, китайського й іншого товару. Але наш товаровиробник сплачує до бюджету всі належні податки й платежі, а також збори. Плюс створює робочі місця в країні. Стосовно ж іноземних виробників...

— Але в себе на батьківщині вони либонь також сплачують податки...

— Недавно в ЗМІ пройшла інформація: в азіатських країнах робітники на взуттєвих і швейних фабриках працюють до 16 годин на добу й 6 днів на тиждень, отримуючи 50—80 дол. на місяць. При цьому податки в тих країнах набагато менші, ніж в Україні. Відповідно, виготовлена за таких умов продукція буде значно дешевшою, ніж вироблена в Україні. На цьому тлі вітчизняні виробники й вимагають захистити їх. Вони пропонують чудову продукцію, і останні міжнародні виставки підтвердили це. Більше того, торік легка промисловість України експортувала до Європи, Канади та США продукції на сотні мільйонів.

— Експортувала за так званими давальницькими схемами?

— Не лише. Та й не варто присипати голову попелом у зв’язку з тим, що ми працюємо за давальницькими схемами. Так працюють у всьому світі. Я бував на турецькій фірмі, яка шиє костюми за давальницькою схемою для дуже відомих кутюрьє і дуже цим пишається. Річ не в цьому. Приміром, торік українська легка промисловість експортувала продукції майже на 700 млн. дол. Хоча вітчизняний якісний і сучасний одяг міг би спокійно продаватися в Україні і дешевше, ніж ми купуємо за кордоном або в себе в країні контрабандне «дрантя». Це й є основна проблема, що існує сьогодні на ринку.

Однозначно, вітчизняні виробники налаштовані сприймати дії уряду позитивно, але їм потрібно популярно все пояснювати й обгрунтовувати.

Коли «дає добро» енергетична митниця

Алла ЄРЬОМЕНКО

Ці служителі держави не багатьох із нас зустрічають на митниці. Їх цікавлять виключно імпортери, експортери та реекспортери енергоносіїв. Тож не дивно, що мало хто із невтаємничених узагалі знає про існування такої специфічної митниці, як енергетична. Хоча саме працівники енергомитниці контролюють і оформляють майже половину всього товарного імпорту в Україну (у грошовому вираженні), а також експорт.

Створено ж було Центральну енергетичну митницю 1996 року для захисту економічних інтересів України, забезпечення виконання вимог законодавства при митному оформленні енергоносіїв, що переміщаються через митний кордон держави. Нюанс у тім, що такі товари, як об’єкт уваги енергомитниці — природний газ і нафта, — транспортують через митний кордон України практично безперервно. Тож хоч-не-хоч, а працівникам енергомитниці довелося докладно вивчити, де розташовано всі вимірювальні станції та пункти вимірів. Але це, як-то кажуть, деталі повсякденного життя.

У київському офісі ЦЕМ значно скромніше, ніж, скажімо, в Мінпаливенерго. І тільки занадто наївні чи занадто вже «кручені» бізнесмени від нафти та газу намагаються іноді «умовити» енергомитників заплющити очі на... дрібні «нестиковки» (у датах, обсягах тощо). Митники, котрі «заплющили» на такі «дрібниці» очі, сьогодні практично не при справах (або давно пішли в інші місця). Решта ж, хочеться вірити, — на своєму місці.

Ось що розповів «ДТ» виконувач обов’язків глави Центральної енергетичної митниці України, радник митної служби II рангу Микола Чумак.

— Центральна енергетична митниця займається митним оформленням ввезення та вивезення з території України всіх видів енергоносіїв. А енергоносії для енергодефіцитної України — це не лише економічний, а й політичний товар, що надходить у митному режимі. Це природний і скраплений газ, сира нафта, у невеликих кількостях бензини і моторні оливи.

— Чим, на ваш погляд, пояснюється порівняно невелика кількість згаданих вами нафтопродуктів?

— Мабуть, ви знаєте, що сьогодні в Україні працюють шість нафтопереробних заводів загальною переробною потужністю понад 50 млн. тонн нафти на рік. Останніми роками ці НПЗ переробляють трохи більше 20 млн. тонн нафти на рік. Але якщо вони працюватимуть хоча б на 50% своїх технологічних можливостей, гадаю, така стаття, як імпорт бензину, для України практично зникне.

— Оформлюючи й контролюючи законність ледь не половини — у грошовому вираженні — імпорту всієї товарної маси в Україну, а також експорт енергоносіїв, Центральна енергетична митниця, мабуть, має у своєму розпорядженні чималу регіональну мережу й численний персонал?

— Всю цю роботу виконують 337 працівників у 16 регіональних підрозділах, розташованих, зокрема, у Києві, Новограді-Волинському, Бродах, Львові, Дрогобичі, Одесі, Рені, Ізмаїлі, Херсоні, Миколаєві, Лисичанську, Кременчуці та ін. Інакше кажучи, на входах і виходах магістральних газо- і нафтопроводів, в основних торгових портах і на територіях більшості НПЗ.

— То в яких же випадках енергетична митниця України «дає добро» на імпорт, транзит, експорт і реекспорт енергетичних товарів? Чим для цього необхідно «озброїтися», наприклад, при реекспорті енергоносіїв?

— Перша умова для здійснення зовнішньоекономічної діяльності — наявність контракту (договору). Чинним Митним кодексом України передбачено, що для здійснення операцій з реекспорту енергоносіїв суб’єкт підприємництва повинен одержати дозвіл Міністерства економіки України на експорт раніше імпортованого товару.

— А якщо це просто імпорт, тоді як?

— Постанова Кабміну регламентує порядок митного контролю та митного оформлення, у тому числі нафти, нафтопродуктів, газу. У цьому нормативному акті міститься весь перелік документів, які суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) повинен пред’явити митним органам для проведення митного оформлення в заявленому режимі...

— Даруйте, але далеко не всі читачі «ДТ» є учасниками зовнішньоекономічної діяльності. Тому прошу вас конкретизувати поняття «заявлений режим».

— Суб’єкт ЗЕД може заявити передбачений Митним кодексом режим: імпорт, експорт, тимчасове увезення для переробки на митній території України, переробка за межами митної території України, митний склад і деякі інші. Простіше кажучи, таким чином суб’єкт ЗЕД заявляє, з якою метою він увозить товар на митну територію України. Наприклад, сиру нафту в основному імпортують в Україну для переробки її на вітчизняних НПЗ. І хоча в ЗМІ можна знайти різні дані про експорт нафти з України, можу вас запевнити, що про якісь значні обсяги мова не йде, якщо казати про минулий рік, а вже цього року — тим більше. Так, 2004-го був незначний експорт (підкреслюю — незначний) обсягів нафти українського виробництва. Але реекспорту не було.

Цього року був єдиний випадок заявленого режиму реекспорту — за контрактом «Оіл транзит»...

— Суб’єкти ЗЕД України імпортують природний газ в основному в рамках міжурядових угод. Як це позначається на їхньому оподаткуванні і, зокрема, на митах і зборах із газоімпортерів?

— Донедавна нафту і природний газ поставляли в Україну відповідно до міждержавних, міжурядових угод: міждержавна угода Україна — РФ про вільну торгівлю та постанова Кабміну №13 про ратифікацію Україною цієї угоди (від 5 січня 1998 року за підписом В.Пустовойтенка, скасована урядом Ю.Тимошенко 23 лютого 2005 року. — Авт.). Це означало, що практично весь імпортований природний газ за умови прямого постачання та надання сертифіката походження з РФ і Туркменистану ввозився без будь-яких платежів, за винятком митного збору — 0,02% від заявленої митної вартості імпортованого обсягу (але не більш як 1000 дол.).

— Інакше кажучи, за час дії цих договорів НАК «Нафтогаз України», як єдиний оптовий імпортер газу, сплачував лише названі вище суми зборів за митне оформлення імпортованого в Україну газу, і більше нічого — у сенсі митних зборів.

— Загалом, так. Як це відбуватиметься далі, у цьому зараз розбираються наші фахівці.

— Ви вважаєте такий стан речей справедливим? Імпорт — на мільярди, а митні платежі — майже «копійки»?

— Це справа уряду й парламенту. Ми — не «заробітчани», ми — державні чиновники і зобов’язані виконувати й виконуємо вимоги, передбачені нормативною та законодавчою базою держави. Наше завдання — забезпечити законодавчо передбачені митний контроль, оформлення та платежі. Якщо законодавці в якійсь частині вирішили надати податкові пільги імпортерам енергоносіїв, це ж обгрунтовано. Тим більше, що Україна — енергодефіцитна держава. Тож чому вона повинна обкладати вагомими податками, митними зборами імпорт енергоносіїв, в яких вона має потребу?

— Що ж стосується імпортерів інших енергопродуктів і енергоносіїв — ваша думка і приклади з практики. Наприклад, дизельне паливо?

— Імпортери дизпалива сплачують 1,5 євро з однієї тонни, завезеної в Україну.

— Чому?

— Мабуть, враховано те, що в Україні й так досить багато виробляють цього продукту нафтопереробки, і його імпорт на територію України, м’яко кажучи, зайвий. Це стосується й імпорту бензинів, котрі містять кисневі добавки. Це менш якісний бензин порівняно з виробленим в Україні. Тому цілком логічним є запровадження мита на імпорт такого бензину — 15 євро за тонну. Щоправда, з липня 2004 року такої якості бензини до України не ввозять. Завозять високоякісні бензини з Мажейкяйського та Мозирського НПЗ — у невеликих кількостях.

— Кілька років тому імпорт і реалізація в Україні побутового скрапленого газу були просто «золотою жилою» для старих облгазів. Як виглядають справи сьогодні?

— Судячи з наших даних, необхідності в цьому (у колишніх обсягах) немає. Певне, його досить для потреб ринку України. У зв’язку з чим сьогодні імпорт скрапленого газу не очікується, а навпаки, цілком ймовірно, з’явився надлишок газу. Достатню кількість такого газу експортують до Молдови, Польщі. З метою забезпечення внутрішнього ринку торік було внесено зміни до закону про державний бюджет, і на межі першого й другого півріч було запроваджене експортне мито — 10 дол. за тонну скрапленого газу.

— Торік була ситуація: при імпорті узбецький газ, виходило, підпадав під стягування і мита, і ПДВ.

— Це все балачки. При імпорті потрібно сплачувати 20% ПДВ, якщо цей газ не підпадає під міжурядову угоду. Якщо ж компанія поставляла газ для власних виробничих потреб, вона могла заплатити векселем, що, власне, і робила. 20% ПДВ — нічого страшного, із державою потрібно ділитися.

— Зараз, я знаю, «Нафтогаз» знову звертається до Кабміну із тим, щоб компанію звільнили від сплати ПДВ.

— По-чесному, по-людськи я сказав би: не можна, щоб одна компанія наповнювала бюджет України. По-перше, потрібно подивитися в комплексі на результати її фінансово-економічної діяльності, а потім уже вирішувати питання про стягування ПДВ. І по-друге, якщо запровадять 20% ПДВ, то тим самим спровокують подорожчання газу для споживачів, комунальних служб, автотранспортників. Мені здається, що НАК «Нафтогаз України» достатньо сплачує податків у бюджет, тому можна піти на те, щоб навантажувати і якісь інші компанії.

— Чи відомі вам випадки, коли компанії намагалися уникнути сплати мита незаконним способом або ж сплати податків?

— Річ у тім, що на Енергоринку працюють компанії, котрі в основному мають довгострокові контракти. Якщо є законні підстави для сплати векселем, тобто не живими грошима, вони сплачують. Уникнення від сплати податків раніше було по природному газу. Тоді саме змінювалося законодавство, і вони намагалися якось уникнути платежів. Сьогодні НАК «Нафтогаз України» займається оптовим імпортом газу, все прозоро. І платежі, котрі він повинен сплачувати, він сплачує.

— А з приводу грошової та вексельної оплати.

— До того часу, коли це було передбачено, вони сплачували векселем, під режим вільної торгівлі, під постанову (я вже про це казав). Сьогодні всі платежі йдуть у грошовій формі.

— Скажіть, будь ласка, до вас приходять початківці чи вже працюючі на Енергоринку підприємці?

— Іноді приходять, адже ми володіємо достатнім обсягом інформації. Але питанням митного оформлення не займається безпосередньо суб’єкт ЗЕД. Він залучає брокерські контори, професіоналів. Однак буває, що звертаються й до нас.

— На закінчення кілька слів про нововведення уряду зменшити всі митні збори та мита з підприємців при імпорті. Це, звісно, більше стосується імпорту одягу та продуктів харчування, але, можливо, у тому числі й деяких нафтопродуктів. Як ви вважаєте, чи обгрунтовані вони, чи забезпечує система на сьогодні достатні надходження до бюджету та захист вітчизняного виробника?

— Я якийсь час, будучи народним депутатом, займався питаннями, як ми називаємо, законотворчості. І мені було дуже прикро, приїхавши на периферію, чути, що наш закон недосконалий. У таких випадках я казав, що потрібно домогтися виконання закону, подивитися, як він впливатиме на економіку країни в цілому, на політичну ситуацію, і зокрема на підприємництво. І вже на підставі застосування цього закону зробити висновки: так, тут допущено прорахунки, потрібно внести поправки. Зараз у ЗМІ часто пишуть про закон, на якому ще не висохло чорнило, що він недосконалий. Ми займаємося лише енергоносіями. Можливо, за деякими видами продукції мита занадто великі, але ж навіщось їх встановлювали. Головне, потрібно домогтися виконання прийнятого. Якщо це все виправдано, виходить, так і потрібно. А то кажуть, що коли будуть ставки менші, то більше сплачуватимуть. На мою думку, це не зовсім так.

— А у вашій парафії сплати мит і податків важко уникнути?

— Так, адже йдеться не про каністру бензину, а, як правило, про обсяги понад 1000 тонн.

— Скажіть, ви з контрабандою стикалися?

— Бувало, але це винятково рідкісні випадки. Вони здебільшого стосуються ввезення продукції нашої номенклатури. Упаковка олив моторних у межах трьох-п’яти тонн, цистерна нафтопродуктів... Я вважаю, що основні постачальники контрабандою не займаються.