«А напоследок я скажу...»

Коли ця парламентська сесія тільки розпочиналася, всі очікували від неї чогось особливого. Адже в країні настали зовсім інші часи. І в зв’язку з цим одні готувалися споглядати абсолютно нові відносини між парламентом та Банковою, законодавчий механізм, що справно працює, і торжество ідей демократії. Інші ж прогнозували повний параліч законодавчого органу, у складі якого сконцентрувалася велика кількість непримиренних ворогів нової влади, смертельно ображених за поразку на президентських виборах свого кандидата.

Реальність, як це зазвичай буває, виявилася багатшою і багатограннішою. Кількість опозиціонерів у Верховній Раді та рівень їхньої непримиренності поступово стали зменшуватися. А фракції спікера і прем’єр-міністра за рахунок цього — збільшуватися. Сесію сміливо можна зарахувати до найрекорднішої за масштабністю міграційних процесів: під час її проведення відбувалося безліч масових переходів з одних депутатських об’єднань в інші, а також, як і передбачалося, — істотне оновлення парламентського складу у зв’язку з тим, що багато народних обранців із Верховної Ради перейшли у виконавчу владу. Втім, пішли не всі. І ще однією особливістю сесії парламенту, що завершилася, стала величезна кількість депутатів-сумісників, які послужили причиною для організації депутатами-комуністами масових заворушень в останній сесійний тиждень.

Кризи в парламенті не сталося. Проте й особлива продуктивність у її роботі не спостерігалася. У цьому, безперечно, можна звинувачувати самих законодавців. Сесія була дуже конфліктною. Жорсткі внутріпарламентські бої велися і в інші часи. Та при цьому в потрібний момент Верховна Рада вміла продемонструвати цехову солідарність і проявити себе єдиним колективним органом. У останні ж кілька місяців народні депутати воювали не так із прем’єр-міністром та Президентом, як між собою. І непримиренність їхніх позицій інколи просто зашкалювала.

Та все-таки головна причина не надто високої ефективності роботи парламенту — неготовність виконавчої влади розробити нову схему взаємовідносин із законодавцями. Самі депутати, швидше, розчаровані сесією, що завершилася. Тому охочіше говорять про майбутнє. Поділитися своїми прогнозами на завтрашній день «ДТ» запропонувало представникам усіх парламентських фракцій і депутатських груп. На жаль, серед них ви не знайдете лідера фракції «Регіони України». У числі тих, хто блокував парламентську трибуну, Раїси Богатирьової не було, і тому не зрозуміло, чому вона так і не змогла знайти час відповісти на наші запитання. Решта ж парламентаріїв, до яких ми звернулися, зробили це, хоча й не всі з явним ентузіазмом. Це спостережливий читач зрозуміє з відповідей. Як і те, що чимало поданих суджень продиктовані наближенням парламентських виборів.

Ось ті запитання, на які «ДТ» попросило відповісти народних обранців:

1. Назвіть п’ять нормативних актів, які, на вашу думку, Верховна Рада має прийняти на наступній сесії в першу чергу.

2. Чи переконані ви в тому, що конституційна реформа набуде чинності?

3. За словами міністра фінансів, упродовж останнього часу парламент уже прийняв низку законів, виконання яких потребуватиме додаткових витрат із бюджету на суму 30 мільярдів гривень. Чи вдасться, на ваш погляд, прийняти реалістичний бюджет на наступний рік в умовах передвиборної кампанії?

4. Останнім часом спостерігається протистояння і відсутність ефективної взаємодії всередині Кабінету міністрів, між урядом і Банковою, між виконавчою і законодавчою гілками влади. Чи можна виправити цю ситуацію? Якщо можна, то як? Якщо ні, то які можуть бути наслідки цього для країни?

Юрій Костенко, фракція Української народної партії:

1. По-перше, необхідно буде прийняти закон про державний бюджет на 2006 рік. Це ключовий документ, що впливатиме на стан української економіки впродовж усього року. По-друге, розглянути низку законопроектів, пов’язаних із сільськогосподарським виробництвом. Більшою частиною того, що необхідне для успішного виробництва сільгосппродукції, Україну наділив Господь Бог: унікальною землею і сприятливими кліматичними умовами. Та цей потенціал практично не використовується. Наша держава за всі роки незалежності так і не змогла сформувати цілісної ефективної політики щодо сільськогосподарського виробника. І це питання я зарахував би до пріоритетного для цієї Верховної Ради. Третім надзвичайно важливим напрямом я вважаю розвиток малого й середнього підприємництва. Щоправда, тут уже потрібно постаратися не так парламенту, як Кабінету міністрів, який повинен зняти всі обмеження, що стосуються розвитку малого та середнього бізнесу. Якби ми змогли ліквідувати бюрократичний тиск на тих, хто займається виробничою і підприємницькою діяльністю, створивши умови для розвитку цієї сфери, у наступному році мали б зовсім іншу ситуацію.

2. Я більше схильний думати, що реформу таки буде введено в дію. Попри те, що багато хто сьогодні зацікавлений у протилежному. Проте, якщо говорити про суть проголосованих змін Основного Закону, то в них враховано усе, крім головного: демократія розпочинається з права громадян обирати владу. І це право має починатися із села, а не з Києва та уряду. Доти, доки призначення в місцеві органи влади відбуватиметься в столиці, ця місцева влада не працюватиме в інтересах суспільства. Тому величезний недолік затверджених парламентом конституційних змін полягає в неврегульованості питання місцевого самоврядування. Я не кажу про загальний нагляд прокуратури або імперативний мандат. Як на мене, проблема самоврядування більш гостра для розвитку України та її економіки. За таких обставин можна було б знайти політичний компроміс. Суть його полягає в тому, що ми голосуємо на наступній сесії в другому читанні зміни до Конституції, які стосуються місцевого самоврядування, але весь пакет змін вводимо в дію не з першого січня 2006 року, а після виборів нових органів місцевого самоврядування, які відбудуться на основі конституційних змін. Але, на жаль, як свідчить життя, ми йдемо не шляхом вивчення свого ж досвіду, а шляхом набивання політичних гуль.

3. На цьому тижні ми стали свідками того, наскільки складно нинішньому парламенту приймати важливі для країни закони. Всі методи, якими ми захищали демократію в Україні у стінах Верховної Ради, опозиція використовує як головну зброю в протидії новій політичній команді. І дуже важко передбачити, яка ситуація буде у Верховній Раді на наступній сесії. Якщо більш-менш спокійна, то нам удасться затвердити нормальний бюджет, не популістський, а з урахуванням професійної співпраці уряду та парламенту. Якщо роботу буде заблоковано через політичне протистояння, то Верховній Раді світить перспектива завершити свою роботу на ось такій сумній ноті.

4. Я не сумніваюся в тому, що цю ситуацію можна виправити, і поступово вона нормалізується. Передусім, це протистояння обумовлене непрозорістю процесу кадрових призначень, що й призвело до певних конфліктів усередині виконавчої влади. Непрозорість, у свою чергу, обумовлена прогалинами в законодавстві. Зокрема відсутністю закону про Кабінет міністрів, а також закону про процедуру призначення на державні посади, якою керується весь демократичний світ. Проект цього закону підготовлений депутатами з нашої фракції. І всі ці проблеми потрібно врегулювати на законодавчому рівні.

Друга причина суперечностей у виконавчій владі — принцип коаліційності, за яким формувався уряд. Ідеологічне розмаїття представлених у Кабміні політичних сил не сприяє єдності й згуртованості центрального органу виконавчої влади.

І третя проблема полягає у відсутності механізму співпраці між урядом та Верховною Радою — парламентської більшості. Гадаю, до кінця повноважень нинішнього парламенту створити її не вдасться. Партії вже розпочали передвиборну кампанію, і їхні інтереси вже практично не перетинаються.

Василь Гурєєв, фракція Партії промисловців і підприємців України:

1. Насамперед, на наступній сесії парламенту необхідно прийняти господарсько-процесуальний кодекс, низку законопроектів, які регулюють земельні питання, і бюджет на 2006 рік.

2. Прийняті рішення повинні виконуватися. І з того, чи буде реалізовано конституційну реформу, ми зможемо судити про послідовність та принциповість нової влади, а також про повагу нового Президента й уряду до законів країни, і передусім її Основного Закону.

3. Це залежить від завдань, які при цьому ставитиме уряд. Адже соціальна спрямованість, яку він декларував, вносячи зміни в бюджет на поточний рік, передбачає не лише підвищення пенсій і збільшення заробітної плати, а й створення нових робочих місць, умов для стабільної роботи всієї економіки. Неможливо приймати соціально спрямований бюджет, не вирішуючи питань державної промислової політики. Я думаю, на наступній сесії депутати предметніше підходитимуть до розгляду кожної бюджетної статті, щоб не повторити помилок, допущених при формуванні бюджету на 2005 рік. І тому, мені здається, на наступний рік парламентові вдасться прийняти більш реалістичний бюджет.

4. Зверніть увагу на проблему депутатів-сумісників. Чому люди, які працюють у виконавчій владі, не хочуть розлучатися з депутатськими мандатами? Тому, що вони не впевнені у своєму завтрашньому дні й у політиці, яку проводять. Я вважаю, Президент не повинен довго думати над тим, щоб звільнити таких нерішучих. Це дасть можливість залучити до роботи в органах виконавчої влади і секретаріаті Президента фахівців, а не представників політичних кіл. Коли прийдуть фахівці, тоді полегшає і Президенту, і парламенту, і країні. Чим менше політики в управлінні економікою і вирішенні господарських питань, тим краще для держави.

Що ж стосується взаємодії законодавчої та виконавчої влади, то зводиться вона до того, що парламент сьогодні підчищає огріхи, яких припустився уряд. Яскравий приклад — депутати вимушено прийняли понад сто законів в один день, не читаючи їх. Нескінченні пакетні голосування! Тоді як уряд не поспішає йти назустріч депутатам. Як же тут не виникнути протистоянню?

Петро Симоненко, фракція комуністів:

1. Хіба залежить щось в цій країні від прийнятих законів!

2. Уже сьогодні зрозуміло, що Президент разом з урядом готуються повністю провалити реалізацію політичної реформи. З цією метою започатковано адміністративно-територіальну реформу, з цією метою сьогодні продавлюється вступ у СОТ, вирішуються питання, які стосуються, по суті, виборів, підвищуються зарплати представникам місцевих органів самоврядування. Очевидною стає підготовка влади до провалу політреформи.

3. А в нас не було досі жодного реалістичного бюджету. Була демагогія, був обман, була фальсифікація. І був дерибан. У нас немає сьогодні жодної програми, яка була б пов’язана з розвитком високотехнологічних виробництв, у нас немає конкурентоспроможної продукції і всі останніх 12 років радянська система, по суті, інвестує цей злочинний режим. І 12 років радянська система тримає на своїх плечах сорокасемимільйонний народ. А бюджет — це лише інструмент маніпуляції, з допомогою якого відбувається обман цих сорока мільйонів і збагачення тисячі осіб, на захист інтересів яких і спрямована вся нинішня політика.

4. Цю ситуацію можна було б змінити, якби слухалися комуністів. Ще півтора року тому я попереджав, що після завершення боротьби олігархів за владу, коли замість однієї їхньої команди прийде інша, нічого не зміниться. Після захоплення влади буде переділ власності. А сьогоднішній же переділ власності — це насправді контрибуція: одні олігархи платять іншим за свою поразку. Вони отримували надприбутки, коли перебували при владі, тепер настав час іншим одержувати ті ж таки надприбутки. Тим, хто програв, певна річ, не хочеться так просто розлучатися зі своїми капіталами, тому вони змушені пручатися, видаючи це за політичну боротьбу. Ніякої боротьби немає. В умовах капіталу система не може змінитися, може лише відбуватися переділ власності й перерозподіл джерел отримання надприбутку.

Я не оцінюватиму, хто як співпрацює з парламентом, бо це не має сенсу. Та чи інша політична сила має свого представника у владі. І вся співпраця зводиться до того, хто з ким і про що домовляється на кожному конкретному етапі. Говорити про якісь відносини між гілками влади, наскрізь корумпованої, просто смішно. Це договірні відносини, базар.

Андрій Шкіль, фракція БЮТ:

1. Дуже важливо буде ухвалити закон про Фонд державного майна й Кабінет міністрів. Але головне — ми повинні будемо доопрацювати ще низку законів, необхідних для вступу України в СОТ. Бо продуктивність роботи Верховної Ради в останні дні сесії, що завершилася, як ви знаєте, була далекою від бажаної.

2. Гадаю, конституційну реформу буде реалізовано. Питання лише в термінах: логічніше було б, якби вона набирала чинності з першої сесії нового парламенту. Чи варто руйнувати й перебудовувати систему влади за кілька місяців до виборів?

3. Я переконаний: бюджет на наступний рік буде кращий за нинішній. Він передбачатиме турботу про соціально незахищені верстви населення й допомагатиме активній частині населення реалізовувати свої можливості. Тобто це буде бюджет на підтримку середнього класу. І цьому не зашкодять навіть передвиборна кампанія й загальний популізм. Оскільки парламент розглядатиме пропозиції уряду. А пропозиції уряду будуть мотивованими. І тому не можна казати, що це буде популістський бюджет.

4. Це протистояння має перейти в нормальне конструктивне русло. І так поступово відбувається. Бо протистояння в ім’я «розбудови» — це нормально. А ось коли воно в ім’я особистої вигоди — це зовсім інше.

Богдан Губський, фракція партії «Єдина Україна»:

1. Перший закон, його розробила наша фракція, пенсійне забезпечення працівників бюджетної сфери, у тому числі вчителів і медиків, має прирівняти до пенсійного забезпечення держслужбовців. Другий закон, який важливо буде прийняти, передбачає, що при народженні дитини на рахунок у Національному банку держава робитиме депозитний внесок (скажімо, тисячу гривень), щороку на нього нараховуватимуться відсотки із щорічним урахуванням інфляції. Крім того, ми внесли закон про зміни до Кримінального кодексу, відповідно до якого, заарештувати майно громадянина чи юридичної особи можна лише за рішенням суду. Бо досі арешт на майно може накласти слідчий. Також дуже важливо ухвалити закон про повернення культурної спадщини в Україну.

2. З огляду на розклад політичних сил, які мають намір брати участь у парламентських виборах, мені здається, що скасувати реформу технічно буде складно і практично неможливо. Це може зробити лише Конституційний суд. У листопаді дев’ять суддів, у котрих минає термін повноважень, ідуть у відставку. А для кворуму необхідно дванадцять. І якщо п’ять членів КС за квотою Президента можуть бути швидко призначені указами глави держави, то з приводу призначень за квотою Верховної Ради спалахне боротьба не на жарт.

3. Я абсолютно впевнений у тому, що нам вдасться прийняти цілком реалістичний бюджет на наступний рік. Коли затверджували і змінювали бюджет на нинішній рік, багато хто вважав, що зарплату підвищувати не можна. Що ми зробили? Ми істотно підвищили мінімальну заробітну плату, прожитковий мінімум і пенсії. Гадаю, наступного року можна і потрібно буде підвищити мінімальну заробітну плату до 700—800 гривень. Підстави для цього є. Адже коли ми поступово ліквідовуватимемо тіньовий сектор економіки, неминуче збільшення дохідної частини бюджету. Візьмімо, наприклад, мита: після їх зниження стало набагато менше контрабанди, оскільки імпортери отримали можливість сплачувати посильні податки до бюджету. Він і став поповнюватися. Уже нинішнього року доходи до державної скарбниці зростуть на 40 відсотків, порівняно з тим самим періодом минулого року. Тому я переконаний: бюджет наступного року буде реалістичний. Грошові доходи населення збільшаться в півтора разу. Це цілком можливо.

4. Я не бачу жодних суперечностей між урядом і Президентом, а тим паче між урядом і секретаріатом. Кабінет міністрів є ефективним механізмом реалізації стратегії Президента. Звісно, бувають різні думки, висловлюються різні позиції, але, зрештою, знаходиться спільна мова. Що стосується суперечностей між парламентом і урядом, то зумовлені вони наявністю у Верховній Раді різних політичних сил. Одні з них хочуть повернутися в Радянський Союз, інші відстоюють ліволіберальні ідеї, треті — соціалістичні. І кожна з цих політичних сил проводить свою лінію. Тому безконфліктне існування парламенту й уряду нереальне. Проурядової більшості у Верховній Раді немає. І тому при прийнятті тих або інших законів неминучі суперечності.

Як виправити цю ситуацію? Дуже просто. Потрібно, аби на наступних парламентських виборах перемогла коаліція сил, які підтримують Президента і, що засвідчує їхня діяльність у нинішньому парламенті, бажають Україні добра. Щоб це був моноліт. І, коли в парламенті буде 226 депутатів, які хочуть працювати в одній команді, тоді співпраця Верховної Ради з Кабміном буде ефективною.

Ігор Єремєєв, фракція Народної партії:

1. Гадаю, на наступній сесії треба ухвалити закон про Кабінет міністрів. Нам давно слід до нього повернутися і все-таки ухвалити, щоб кожна гілка влади знала свої повноваження і межі відповідальності. Необхідна також програма приватизації, закон про тимчасові парламентські слідчі комісії і програма розвитку села. Саме та, яку підготувала фракція Народної партії. Усі тези щодо підтримки села, які проголошувалися попередніми урядами, ставали актуальними лише у період виборів. Та реально нічого не робилося. Проект державної програми розвитку села вже підготовлений і зареєстрований у парламенті. І, крім того, щоб прийняти цю програму на найближчій сесії, ми маємо намір рекомендувати Президенту оголосити наступний рік роком села.

2. Зрозуміло, політичні сили, які сьогодні представляє Президент, робитимуть усе для того, щоб політична реформа не відбулася. Та я вважаю, це вже неможливо. Суспільство готове до того, щоб політреформу було реалізовано. Зважені, прагматичні політики не допустять іншого варіанта розвитку подій.

3. Гадаю, уряд знову наполягатиме на популістському бюджеті. Та я хотів би зазначити, що фракція Народної партії відстоюватиме нормальний бюджет, у якому було б ураховано інтереси держави. Оскільки другого популістського бюджету країна може вже не витримати.

4. Ми неодноразово обговорювали це на засіданні політвиконкому Народної партії та у фракції: у владній структурі, на превеликий жаль, справді немає конструктиву і спостерігається напруга. І ми глибоко переконані в тому, що через це можуть не справдитися надії українських громадян, які вони покладають на нову владу. Відверто кажучи, мені як народному депутату зрозуміло, чому відбувається це протистояння. Та як людина я не можу зрозуміти, як можна, подолавши настільки важкий шлях через тиск, через репресії, досягти вершини влади і не зробити ніяких висновків із помилок своїх попередників, почавши практично з того, чим стара влада закінчила. Я цього просто не розумію.

Олександр Мороз, фракція Соцпартії України:

1. Гадаю, першочерговими для прийняття на наступній сесії є такі законопроекти: про бюджет-2006, про внесення змін до Конституції, що стосуються місцевого самоврядування, про Фонд державного майна, про право комунальної власності й управління об’єктами комунальної власності, про основи внутрішньої і зовнішньої політики.

2. Ані політичних, ані юридичних причин для того, щоб політреформа не вступила в дію, немає. Соціалістична партія і фракція у парламенті має чітку позицію і не дозволить різним політичним силам відтягнути терміни набрання чинності змінами до Конституції України. Конституційна реформа сьогодні є пріоритетом для всієї країни. І альтернатива проста: або вона матиме перспективу, або ми повернемося знову на круги свої — до авторитаризму й до тих наслідків, які привели на майдани по всій країні мільйони людей. Цього не можна допустити.

3. Бюджет на наступний рік має бути реальним і збалансованим. І насамперед це залежатиме від економічних показників. Не можна не враховувати і соціальну складову головного фінансового документа країни. Що ж до роботи з формування місцевих бюджетів, то вони мають бути сформовані не пізніше 25 грудня.

Щодо додаткових витрат скажу коротко: закони треба виконувати. А уряду — швидше створювати умови для збільшення виробництва і надходжень до бюджету. Іншого шляху не існує.

4. У цьому контексті знову ж таки не можна не говорити про конституційну реформу. Припустімо, що ми зберегли всі колишні структури та повноваження. Весь наш попередній політичний досвід доводить: найвразливішими в цьому разі стають люди, що обіймають ключові посади в нерухомих вертикально-централізованих структурах. Їхні дії починають грунтуватися на особистих економічних інтересах і круговій поруці. Це було давно, це було недавно, це не викорінено й нині.

У цьому й полягає основне завдання конституційної реформи — створити таку систему управління державою, щоб заміна людей при владі не ділила їх на друзів і ворогів, на переможених і переможців. Щоб прихід нових команд не змінював стратегію розвитку держави, залишаючи її демократичною і соціально орієнтованою. Загалом, такою, як передбачено Конституцією. Тобто йдеться про систему влади, що функціонуватиме стабільно, незалежно від персонального складу. Та сама влада і її персональний склад мають залежати від виборця. Іноді безпосередньо, іноді опосередковано, через депутатів різних рівнів, — це й є європейська модель управління.

Микола Мартиненко, фракція «Наша Україна»:

1. Насамперед це бюджет на 2006 рік. Друге — пакет законопроектів, необхідних для вступу України до СОТ (якщо його не буде ухвалено на цій сесії). Третє — внесення змін до Бюджетного кодексу та Регламенту ВР, що блокують безпідставне збільшення витрат державного бюджету (автор — член фракції «Наша Україна» П.Качур). Четверте — закон про Кабінет міністрів, що є дуже важливим у світлі можливого набрання чинності положеннями конституційної реформи. Зрештою, закон про єдиний соціальний податок, що має зменшити навантаження на фонд заробітної плати. Всі ці документи необхідно ухвалювати обов’язково. Тільки б не перешкоджали передвиборні емоції частини народних обранців.

2. З експертного погляду, я б оцінив таку можливість як досить високу. Та як політик зобов’язаний іще раз заявити про незгоду з деякими положеннями нової редакції Основного Закону. Зокрема щодо імперативного мандата й наглядових функцій прокуратури. Крім того, я ніколи не погоджуся з тим, що процедура прийняття конституційних змін цілком відповідала закону. Припускаю можливість звернення народних депутатів до Конституційного суду. Та пророкувати в такому разі рішення КС не беруся, щоб це не сприймалося як тиск на суд.

3. Сподіваюся, здоровий глузд переможе, і парламент зможе ухвалити реалістичний бюджет на наступний рік. Наша фракція докладе всіх зусиль, аби полегшити роботу цьому й наступному (сформованому за результатами виборів-2006) уряду. Президент і його уряд чітко виконують заявлені соціальні зобов’язання. Ці зобов’язання і без того є досить високими, і спроби ще підвищити планку інакше, ніж популізмом, пояснити неможливо.

4. Питання, як на мене, сформульоване некоректно. Коли й є якісь розбіжності, то вони викликані робочими моментами. А настільки пильна увага пов’язана з безпрецедентною відкритістю у діяльності органів влади. Та, втім, зазначу, що багатьом високопоставленим чиновникам варто підучитися політичної культури, зокрема — культури публічної дискусії. Надлишок емоцій і пошук ворогів ніколи не вели до добра.

Ігор Шаров, депутатська група «Демократична Україна»:

1. Наша група у своїй законодавчій роботі чітко зорієнтована на виконання кількох головних завдань. По-перше, не допустити того, щоб через соціальних популістів постраждали бюджетоутворюючі галузі економіки. По-друге, захистити внутрішній ринок і вітчизняного виробника. По-третє, створити ефективну систему соціального захисту громадян України. Звичайно, у парламенті на наступній сесії вже явно відчуватиметься гарячий подих майбутніх виборів, і нам навряд чи вдасться уникнути безлічі популістських обіцянок, підкріплених відповідними законопроектами. І в цьому плані затвердження держбюджету на 2006 рік стане тяжким випробуванням для всієї країни, тому що уряд теж у повному складі піде на вибори, і з екранів телевізорів рине потік соціальних обіцянок.

Однак ми вимагатимемо від уряду збалансованого бюджету. І спробуємо знайти компроміс між соціальними програмами та потребами реальної економіки, яка «заробляє» гроші на виконання таких програм. Для цього депутати з нашої групи підготували проект закону про соціальні заходи з подолання бідності. З його допомогою ми хочемо оптимізувати систему і джерела фінансування програм та заходів із подолання бідності — при цьому закон не передбачає додаткових фінансових витрат. Сподіваюся, що цей законопроект буде розглянутий на наступній сесії.

2. Конституційну реформу навряд чи вже можна зупинити. Вона нині є стабілізуючим чинником для суспільства, яке було розколоте на минулих президентських виборах. Окремо відзначу особливу роль нинішньої Верховної Ради та особисто спікера Володимира Литвина в тому, що політреформа стала формулою виходу з політичної кризи. Не виключаю, що на наступній сесії будуть спроби позадкувати й скасувати політреформу. Але вони безперспективні.

3. Коли призначення прем’єр-міністра буде прерогативою парламенту, тоді, я переконаний, члени Кабміну не стануть усе валити на Верховну Раду. По-справжньому коаліційний уряд шукатиме і знаходитиме компроміс із парламентом. Але для цього має набрати чинності конституційна реформа. Тепер же, як і раніше, існує конфлікт між виконавчою та законодавчою гілками влади. За своєю формою, він функціональний, а не особистісний. Звідси й ростуть ноги у тієї огульної критики дій парламенту, яка звучала раніше й продовжує іноді звучати сьогодні. Але дозвольте, хіба не Верховна Рада першою пішла назустріч соціальному бюджету, запропонованому Юлією Тимошенко? Нехай міністр фінансів із документами в руках доведе, що Верховна Рада витрачає 30 мільярдів... Усе це чистої води популізм! І таких голослівних обвинувачень перед виборами з’явиться дуже багато. Проте будемо реалістами: стверджувати нині зі стовідсотковою впевненістю, що в умовах передвиборної кампанії вдасться прийняти абсолютно реалістичний бюджет на 2006 рік, мабуть, не ризикне ніхто.

4. Корінь зла переважно лежить у нинішній кадровій політиці. Виходить так, що рівень поставлених завдань дуже часто не відповідає рівню виконавців. Та я все-таки оптиміст і вважаю, що безвихідних ситуацій немає. Саме парламентські вибори в умовах політреформи мають покласти край протистоянню між виконавчою і законодавчою гілками влади.

Володимир Заєць, фракція СДПУ(о):

1. Безумовно, найбільше Україні необхідний закон, який зможе сьогодні зняти напругу у стосунках всередині владної команди. По-моєму, на сьогодні це найбільша проблема, без вирішення якої неможливо сподіватися на реалізацію будь-яких планів та програм. І тому нещодавно лідер нашої фракції подав законопроект про Кабінет міністрів. Але працювати такий закон зможе лише у тому випадку, якщо набере чинності політична реформа. Другий закон, прийняття якого необхідне в інтересах народу, — це бюджет на наступний рік. Проте тут постає запитання: який шлях вибере уряд і влада в цілому? Якщо вона піде шляхом подальшої соціалізації бюджету, 82 відсотки якого вже сьогодні йдуть на зарплати, пенсії та інші соціальні виплати, то про жодні інвестиції, підтримку окремих галузей та економічний розвиток не може бути й мови.

Потрібна Україні також програма стратегії розвитку країни хоча б на п’ять років. Інакше ми й далі від виборів до виборів прийматимемо закони, єдина мета яких — бажання сподобатися виборцям. Крім того, варто було б визначитися зі стосунками влади та опозиції. Якщо влада не подбає про те, щоб запропонувати парламентові закон про опозицію, вона має зробити це сама. І зробити це вже восени.

2. Я можу сказати одне — влада не хоче проведення реформи. Цей факт абсолютно незаперечний. І має безліч підтверджень: від риторики представників влади до підготовки до звернення в Конституційний суд. Але, відверто кажучи, я не бачу механізму, з допомогою якого конституційну реформу можна було б зупинити. У влади немає юридичних підстав для того, щоб апелювати до народу, і це не матиме правових наслідків. Навіть якщо припустити, що влада одержить більшість місць у парламенті, то зібрати конституційну більшість у Верховній Раді для скасування політреформи їй не вдасться.

3. Гадаю, прийняття реалістичного бюджету на наступний рік не варто очікувати. Попри всю залюбленість у помаранчеву революцію, люди не можуть не помічати погіршення свого життя з усіх позицій. І економічна ситуація в міру наближення зими лише ускладнюватиметься. Тому уряд буде змушений записувати до свого активу не серйозні економічні досягнення, не захист прав і свобод громадян, а збільшення соціальних виплат. Бюджет стане заручником цих умов. Можливо, влада вирішить проблему прихильності громадян, але економічна ситуація в країні в наступному році стане ще гіршою, ніж у нинішньому. І країна рухатиметься до економічного спаду.

4. Я дедалі частіше ловлю себе на думці, що навіть законодавче врегулювання стосунків між органами та гілками влади не стане гарантом зникнення суперечностей, які існують у ній сьогодні. Бо нехтування законами і Конституцією спостерігається навіть тоді, коли йдеться про законодавчо врегульовані правовідносини. Проблема в політичній волі Президента, в оцінці глави держави членами його команди і самооцінці кожного з них. Якщо вони любитимуть Україну більше, ніж самих себе, свою посаду і зможуть вгамувати свої непомірні амбіції, то проблему протистояння можна буде вирішити.

Гадаю, при відповідній критиці влади з боку опозиції вона муситиме зробити для себе певні висновки. Ця влада існує, не рахуватися з цим не можна. Другої революції в країні бути не повинно. Ми, соціал-демократи, провокувати її не можемо — це не наш метод. Мабуть, доведеться вдосконалювати ту владу, яка вже є.