Боротьба з російським ракетним терором сьогодні базується на двох напрямах — військовому та економічному.
Якщо з військовим напрямом усе здебільшого зрозуміло й залежність від поставок іноземними партнерами відповідних сучасних систем озброєнь очевидна, то економічна складова потребує певного висвітлення, оскільки Україна провалила роботу із запобігання поставкам комплектуючих критичного імпорту для виробництва озброєнь і військової техніки в країну-агресорку, а українські чиновники займаються ще й саботажем у цій сфері.
Для українських громадян єдиним критерієм ефективної діяльності державних структур і виконавчої влади є організація дійової системи протидії російському ракетному тероризмові. При цьому потрібне розуміння й усвідомлення того факту, що військова компонента протистояння такому теророві в Україні поки що не дозволяє забезпечити стовідсотковий захист неба, оскільки в досяжній перспективі поставки західними партнерами сучасних високоточних систем протиракетної оборони доволі проблематичні. Саме у зв'язку з цим Україна маєстати найпотужнішим драйвером у цій сфері санкційної політики у світі. Санкції, особливо у сфері поставок товарів військового та подвійного призначення, — безумовно, недешевий у низці аспектів інструмент, бо в торгівлі зброєю наявність надприбутків найчастіше превалює не тільки над моральним боком, а й над політичною доцільністю.
Стійка залежність російського ВПК від західної елементної електронної бази формувалася доволі довго й призвела до того, що РФ втратила на сьогодні практично всю науково-дослідну та виробничу інфраструктуру у сфері створення електронної компонентної бази, яка використовується для виробництва озброєнь, зокрема ракет різних типів.
Розслідування діяльності міжнародної мережі злочинців, які в інтересах російського ВПК незаконно купували чутливі військові технології та технології подвійного призначення в американських виробників, включно з передовими напівпровідниками й мікропроцесорами, що використовуються у винищувачах, ракетних системах, інтелектуальних боєприпасах, радарах, супутниках та інших військових космічних виробах, проведене американською міжвідомчою оперативною групою різних правоохоронних органів Task Force KleptoCapture, створеною під егідою генерального прокурора США буквально в перші дні після широкомасштабного вторгнення, завершилося вироком.
Як встановило слідство, електронні компоненти, вироблені американськими компаніями, реекспортувалися до РФ в обхід експортного контролю через приватну компанію з торгівлі промисловим обладнанням та товарами Deutsche Industrieanlagenbau GmbH (NDA GmbH), підконтрольну російським громадянам і розміщену в Гамбурзі (ФРН).
У першій декаді лютого нинішнього року прокуратура Німеччини провела кілька обшуків у трьох німецьких компаніях, підозрюваних в обході санкцій на поставку для ВПК РФ електронних компонентів на багатомільйонні суми транзитом через Туреччину та деякі азійські країни. При цьому слідчі встановили, що продукція американських і європейських компаній поставлялася в РФ за виявленою схемою вже після вторгнення в Україну. Розслідування ще триває. Хочу сподіватися, що це теж закінчиться вироком.
Ключовий факт, який поєднує ці дві історії та ще кілька розслідувань за аналогічними схемами, котрі не стали ще публічними, — те, що окремі зі згаданих вище електронних компонентів, придбаних у рамках реалізації злочинних схем, виявлені в російських озброєннях, зразки яких отримано під час бойових дій в Україні. Можна, звісно, сподіватися, що система експортного контролю та санкційна політика наших союзників рано чи пізно забезпечать виявлення всіх таких схем, але час для мінімізації загрози ракетного тероризму для нас, хто потерпає від наслідків ракетних атак, — чинник виживання.
Передавши експертам британського Royal United Services Institute (RUSI) та організації Conflict Armament Research для дослідження добуті в бою зразки російських озброєнь, наші воїни зробили нам усім неоціненну послугу, значно скоротивши часовий лаг для створення власної ефективної системи боротьби з ракетним терором агресора шляхом перерізання й ліквідації каналів поставок чутливих військових технологій та технологій подвійного призначення. При цьому функціонування системи має охоплювати всі сфери науково-дослідних робіт, інженерних, технологічних і конструкторських рішень, імпорту конкретних матеріалів, комплектуючих і елементної бази для російського ВПК. Надзавдання в цьому плані — цілковитий параліч військової промисловості країни-агресорки.
Повною несподіванкою для європейських і американських інституцій, що формують санкційну політику, став факт виявлення всередині ракет і низки систем російських озброєнь (зокрема тих, що належать до високотехнологічних зразків) чипів і елементної бази масового виробництва західних компаній, США, Китаю та азійських країн, які в ряді випадків не підпадають під експортні обмеження та режими експортного контролю. Використання у виробництві зброї суто цивільних технологій потребує кардинального перегляду підходів до санкцій і, можливо, впровадження серйозних обмежень на експорт або реекспорт у РФ, зокрема технологій і товарів, які не підпадають безпосередньо під експортний контроль.
Сподіватися, що оприлюднення звітів британського Royal United Services Institute і організації Conflict Armament Research завдасть серйозної шкоди й повністю ліквідує злочинні схеми обходу санкцій і експортного контролю, — глибока помилка.
У матеріалах зазначених організацій, а також оприлюднених у листопаді минулого року журналістами-розслідувачами агентства Reuters російських митних документах згадуються компанії-постачальники, чиї чипи знайдено в російських системах озброєнь: американські Intel Corp, Advanced Micro Devices Inc (AMD), Texas Instruments Inc. і Analog Devices Inc. та німецька Infineon AG.
У вересні 2022 року видання Politico опублікувало список 25 надзвичайно важливих для російського ВПК електронних компонентів виробництва американських фірм Marvell, Intel, Holt, ISSI, Microchip, Micron, Broadcom та Texas Instruments Inc.
У січні нинішнього року США домовилися з Нідерландами і Японією про істотне обмеження поставок у Китай обладнання для виробництва мікроелектроніки, а також внесли до санкційних списків низку китайських компаній, що реекспортують електронні компоненти з ЄС і США. При цьому американські та європейські експерти оцінюють обсяги експортних поставок електронних чипів у РФ сумою до трьох мільярдів доларів уже після вторгнення в Україну.
Чому не закінчуються запаси і виробництво російських ракет?
Чи санкції стосовно РФ — достатньо дійовий спосіб запобігання експортові технологій та товарів військового і подвійного призначення для забезпечення функціонування російського військово-промислового комплексу? Звичайно ж, ні! Як не були й не є такими встановлені зараз у світі режими експортного контролю, що існують лише для законослухняних експортерів товарів військового та подвійного призначення.
Згідно із заявою Міністерства торгівлі США, з початку вторгнення в Україну доступ Росії до напівпровідників із усіх джерел скоротився майже на 70%. Крім того, істотно вплинуло на обмеження експортних поставок електронної компонентної бази в РФ значне обмеження транзакцій під час проведення розрахунків за договорами поставки через міжнародні платіжні системи. Це привело до ширшого використання розрахунків у криптовалюті та переходу на розрахунок готівкою, істотно підвищивши ризики операцій.
Для російського ВПК основним джерелом комплектуючих і елементної бази стала так звана програма паралельного імпорту, супроводжувана зазвичай ФСБ і СЗР. Ідеться про вироби військового та подвійного призначення, що потрапили під санкції, а також товари, які не підлягають експортному контролю, проте можуть бути використані у виробництві зброї. Для країни, котра веде загарбницьку війну на чужій території, не існує жодних правил і перешкод для поповнення досить вичерпаних арсеналів. Із цією метою використовуються всі канали із залученням усіляких схем із позицій легальних резидентур у складі дипломатичних представництв, нелегальної розвідки, агентури в злочинному середовищі й терористичних організаціях.
Певна річ, і Мінпромторг РФ підготував низку проєктів рішень уряду про стимулювання виробництва електроніки на російських підприємствах, оскільки виконання замовлень іноземними контрагентами практично повністю зірване в результаті впровадження санкцій та посилення експортного контролю з боку провідних компаній у цій сфері. Насамперед фінансову підтримку буде спрямовано на забезпечення розробки та виробництва електроніки для потреб ВПК.
Але, за найбільш оптимістичними оцінками російського уряду, для організації серійного випуску ракет різних типів на електронній елементній базі власного виробництва російському ВПК знадобиться не менше 10–15 років, та й то за умови поставок під ключ промислових ліній західного виробництва.
Більшість експертів пов'язує розширення обсягів виробництва ракетних озброєнь із контрабандними поставками електронних компонентів.
Можна, звісно, розраховувати на те, що російські ракетні арсенали ось-ось спорожніють, а ВПК за довгі роки недофінансування і простою не в змозі виробляти необхідну кількість озброєнь та військової техніки. Але це зовсім не так!
Розгортання широкомасштабних науково-дослідних робіт із заміни й імпортозаміщення електронної елементної бази російських ракетних озброєнь припадає на кінець 2017-го — середину 2018 року. Саме в цей період США і Євросоюз посилили санкції, що позбавило російський ВПК доступу до технологій та товарів військового і подвійного призначення.
Питання лише в тому, як скоро російський ВПК перейде від малих партій до серійного випуску електронної компонентної бази, що, своєю чергою, приведе до серйозного збільшення обсягів ракетних озброєнь, випущенихна основі власного виробництва. І це сукупно буде не 40–50 ракет різних типів щомісяця, як тепер, а 100 або 200 одиниць, що, крім масованих обстрілів, зможуть забезпечити поповнення складських запасів.
Яка ціна неефективності української санкційної політики?
Переживши 17 повномасштабних російських ракетних атак, наші громадяни часто чують запевнення всілякихекспертів, а інколи й керівників українських спецслужб, що запаси ракетної зброї в країни-агресорки вичерпуються. Така недооцінка вже спричинила тисячі людських жертв, багатомільярдні збитки від пошкодженої й знищеної житлової, соціальної, енергетичної та промислової інфраструктури і, як наслідок, — руйнівні процеси в економіці нашої країни, на подолання яких навіть у мирний час і з міжнародною фінансовою та економічною допомогою знадобляться роки й десятиліття.
На жаль, питання створення системи запобігання та контролю поставок у країну-агресорку критичного імпорту з’явилося в порядку денному України лише в червні 2022 року, коли російські ракети вже системно знищували об'єкти критичної інфраструктури і гинули наші громадяни. До робочої групи з реалізації проєкту під керівництвом Мінекономіки як органу, що формує політику у сфері експортного контролю, ввійшли представники офісу президента, апарату РНБО, СБУ, СЗР, МО, ГУР МО, МЗС, Держпецзв’язку, Держмитниці, Держекспортконтролю, Мінцифри й Мінстратегпрому. Увійти-то вони ввійшли, але ефективну роботу ніхто не організував. Віз і нині там…
Мінекономіки, уповноважене координувати цю роботу, всі свої зусилля зосередило на проведенні трьох робочих нарад, основним результатом яких стала констатація факту, що в бюджеті немає коштів на створення системи та опрацювання масивів інформації, наданої спецслужбами. Чиновники Мінекономіки досі не сформулювали навіть концепцію згаданої системи, аргументуючи свою бездіяльність тим, що їхнє міністерство не входить до сектора безпеки і оборони, хоча саме до компетенції цього відомства належить формування політики у сфері експортного контролю, економіки оборони і безпеки, мобілізації та мобілізаційної підготовки. Досі міністерство не подало на затвердження урядові відповідного положення про згадану систему з розподілом зон відповідальності у сфері виконавчої влади і проєктів указів президента з визначенням механізмів взаємодії та компетенції міністерств, відомств і спецслужб.
Усе це відбувається на тлі заяви США спільно з коаліцією з понад 30 країн про необхідність припинити спроби РФ нівелювати наслідки впровадження санкцій і посилення експортного контролю. Насправді Україна мала коли й не очолити, то принаймні посісти в цій коаліції одне з провідних місць, оскільки саме ми на сьогодні, на відміну від інших країн-партнерів, розплачуємося за російський ракетний терор найдорожчим — непоправними втратами людських життів.
Ядром системи протидії російському ракетному теророві, крім перелічених вище нормативно-правових актів, має стати електронний реєстр технологій, виробів, робіт, обладнання, матеріалів та сировини для виробництва ракетних озброєнь і військової техніки з визначенням кола конкретних іноземних суб'єктів господарювання — як виробників, так і потенційних експортерів, зокрема тих, котрі здійснюють угоди з використанням територій третіх країн для реекспорту; офшорних та інших юрисдикцій і банківських структур, що сприяють у проведенні зазначених операцій.
Формуючи інформаційні масиви реєстру, крім розвідувальної інформації українських спецслужб і даних розвідок країн-партнерів, необхідно врахувати напрацювання й методики досліджень зразків озброєнь, отриманих під час бойових дій на території України, британського Royal United Services Institute і організації Conflict Armament Research.
Із залученням іноземних та українських учених, конструкторів, інженерів і розробників необхідно в кожному зразку озброєнь виділити комплектуючі й електронну елементну базу так званого критичного імпорту, без якого неможливе як виробництво, так і використання ракетних озброєнь і військової техніки. У нашій країні, що володіє ракетними технологіями, є фахівці такого рівня, котрих треба залучити експертами із систем озброєнь. Ще одним важливим компонентом реєстру має стати перелік виробничого і технологічного обладнання, а також технологій, які можуть бути потенційно адаптовані для використання у виробництві ракет.
Певна річ, повноцінно ця система може працювати лише в супроводі кваліфікованих аналітиків, здатних зіставленням і аналізом санкційних списків країн-партнерів та інформації з реєстру виявляти ланцюги поставок критичного імпорту в РФ, а також формувати завдання із їх розриву й ліквідації. Тут велике значення має нагромадження в системі та наступний аналіз масивів інформації з російської митної бази.
Велике значення має наповнення реєстру персоніфікованими даними. Йдеться про персоналії, причетні до розробки, створення, виробництва ракетних озброєнь, осіб, котрі здійснюють експортно-імпортні операції в цій сфері. Не виключено, що створення такого обліку може істотно допомогти в документуванні військових злочинів і притягненні до відповідальності причетних до них осіб.
Ще в листопаді минулого року група Єрмака—Макфола напрацювала документ «Заходи щодо підвищення ефективності санкцій», яким запропоновано створити уніфікований список санкцій, зокрема в секторі військово-промислового комплексу. У цьому документі згадано понад три десятки компаній — постачальників технологічних компонентів, знайдених у російських озброєннях в Україні, і зазначається, що стосовно низки цих суб'єктів господарювання йде робота над питанням впровадження санкцій. Але список тільки російських компаній, що постачають для ВПК РФ електроніку та чипи, за даними російської митної бази, містить понад три тисячі російських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Безумовно, рекомендації групи Єрмака—Макфола необхідно використати, створюючи електронний реєстр технологій, виробів, робіт, обладнання, матеріалів та сировини для виробництва ракетних озброєнь і військової техніки, розширивши його до всього ВПК РФ.
Важко сказати, чи дублює МЗС інформацію, отриману нашими партнерами від групи Єрмака—Макфола. Але саме від якнайшвидшого розгортання санкційної роботи з використанням дипломатичних каналів і можливостей центрального апарату зовнішньополітичного відомства великою мірою залежить дійовість санкційних заходів. Не виключаю також, що спецслужби безпосередньо інформують МЗС із деяких питань співробітництва у сфері ВПК країн-партнерів РФ. Певна річ, за наявності єдиного центру управління та реєстру, що працював би на спільну мету, така робота була б набагато ефективнішою.
Наше джерело в уряді України підтвердило, що українські спецслужби мають ширший список цих виробів, а про наявні упущення в режимах експортного контролю через дипломатичні канали поінформовано уряди низки європейських країн та американських партнерів. У цьому списку, наприклад, згадуються чипи й вироби японської фірми Renesas, що є власником американської компанії IDT; німецької Infineon AG, американських фірм Vicor і AirBorn.
Винятково важлива роль у цій сфері належить спецслужбам. Передусім це стосується здобування науково-технічної інформації, відомостей митних баз і російських спеціалізованих реєстрів, матеріалів щодо заходів із проведення імпортозаміщення, діяльності російських спецслужб у подоланні та обході санкцій. Усі ці матеріали після їх ретельного опрацювання й наповнення електронного реєстру можуть гарантувати серйозний результат у досить стислі терміни. Крім того, слід скоригувати завдання розвідувальним органам України та сформувати своєрідний «антиракетний моссад», діяльність якого має бути спрямована на запобігання і ліквідацію будь-якої загрози ракетного тероризму з боку противника.
Можна навести ще з десяток аргументів і фактів, які свідчать, що ракетні обстріли нашої території триватимуть, якщо Україна і далі стоятиме в цьому питанні на позиції стороннього спостерігача, а українські чиновники й спецслужби не розгорнуть активної системної роботи з ліквідації та перекриття всіх можливих каналів імпорту РФ електронної елементної бази, а також інших комплектуючих для виробництва озброєнь і військової техніки. Може, варто зайнятися справою серйозно?
Інакше вдячні покидьки напишуть ваші імена…на ракетах.
Більше статей Дмитра Менделєєва читайте за посиланням.